МОДУЛЬ І. «Основні засади судової влади та судоустрою України»

1 2 

 

Серед перелічених оберіть, будь-ласка, визначення судової влади, яке найбільш точно характеризує цю гілку державної влади:

судова влада – це специфічна гілка єдиної державної влади, яка має власну виключну компетенцію щодо розгляду юридично значущих справ, що мають правові наслідки, і реалізується виключно конституційними органами (судами) в межах закону та спеціальних (судових) процедур;

судова влада – це гілка державної влади, основним призначенням якої є вирішення правових конфліктів, які виникають у суспільстві;

судова влада  – це гілка державної влади, яка реалізується виключно судами. 

 

До форм реалізації судової влади належать:

судове провадження;

конституційне та цивільне судочинство;

конституційне, цивільне, господарське, адміністративне та кримінальне судочинство;

цивільне і кримінальне судочинство.

 

Основною функцією судової влади є:

розгляд правових конфліктів;

розгляд скарги на дії посадових осіб;

офіційне засвідчення юридичних фактів;

вирішення юридично значущих справ, що мають правові наслідки.

 

Принципи судової влади слід визначити як:

керівні засади розгляду судами справ;

норми найбільш загального характеру, що визначають місце судової влади в системі єдиної державної влади, побудову її основних інститутів і процедуру розгляду справ судами;

норми найбільш загального характеру, що визначають роль суду в правовій державі;

норми найбільш загального, що визначають місце судової влади в системі єдиної державної влади, побудову її основних інститутів.

 

Система принципів судової влади складається із:

інституціональних і функціональних принципів;

інституціональних, функціональних, організаційних і судоустрійних принципів;

інституціональних, функціональних і організаційних принципів.

 

6. Із запропонованих оберіть принципи, які належать до організаційних принципів судової влади:

1) справедливість судової влади;

2) інстанційність;

3) верховенство права.

 

7. До принципів судочинства Основний Закон України відносить:

1) об’єктивність;

2) спеціалізація;

2)забезпечення обвинуваченому права на захист;

3 територіальінсть.

 

8 Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України  будується за принципами: 

1)територіальності і спеціалізації;

2)спеціалізації, оскарження та територіально-адміністративного устрою;

3)територіальності, спеціалізації, виключності.

 

9 Юрисдикція судів України визначається так:

1) до юрисдикції судів належать ті справи, які визначені процесуальним законодавством;

2) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі;

3) юрисдикція судів визначається Законом «Про судоустрій України»;

4) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, визначені законом

 

10 Систему судів України складають:

1 місцеві суди, апеляційні суди, касаційні суди, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України;

2 місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Касаційний Суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України;

3 місцеві суди, військові суди, Апеляційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України;

4 місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.

 

11 Відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції діють такі спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій:

1)господарські, адміністративні та військові;

2)господарські, адміністративні;

3)господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди;

4)господарські, адміністративні, військові та інші суди, визначені як спеціалізовані суди.

 

12 Суди загальної юрисдикції утворюються та ліквідується у такому прядку:

1)Президентом України за поданням Міністра юстиції України, погодженого з Головою Державної судової адміністрації України;

2)Президентом України за поданням Міністра юстиції України, погодженого з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду;

3)Верховною Радою України за поданням Міністра юстиції України, погодженого з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

 

13 Відповідно до Конституції України передбачено такі форми участі народу у відправленні правосуддя в Україні:

1)суд шефенів і суд присяжних;

2)народні засідателі, присяжні і шефени;

3)суд присяжних і народні засідателі.

 

14 Місцевими судами  відповідно до Закону «Про судоустрій України» є:

1)районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів;

2)районні, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів;

3)районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди;

4) районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди регіонів.

 

15 Функції першої інстанції в підсистемі спеціалізованих адміністративних судів відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України виконують:

1)окружні адміністративні суди;

2)місцеві загальні, окружні адміністративні суди, Вищий адміністративний суд України;

3)  місцеві загальні та окружні адміністративні суди.

 

16. еляційними загальними судами за Законом «Про судоустрій України» є:

1)апеляційні суди області, апеляційні суди м. Києва і Севастополя, Апеляційний Суд АРК, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України і Апеляційний суд України;

2)апеляційні суди області, апеляційні суди м. Києва і Севастополя, Апеляційний Суд АРК, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України;

3)апеляційні суди області, апеляційні суди м. Києва і Севастополя, Апеляційний Суд АРК і Апеляційний суд України;

4)апеляційні суди області, апеляційні суди м. Києва і Севастополя, Апеляційний Суд АРК, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України і спеціалізовані апеляційні суди.

 

17 До повноважень апеляційних судів належить:

 розгляд справ в особливому порядку;

надання методичної допомоги у застосуванні законодавства місцевим судам;

перегляд справ за винятковими обставинами.

 

18 Засідання президії апеляційного суду проводяться:

не рідше 1 разу на рік;

не рідше 1 разу на місяць;

не рідше 1 разу на 3 місяці.

 

19.     Президія апеляційного суду виконує такі повноваження:

розглядає питання притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності;

розглядає матеріали узагальнення судової практики та аналізу судової статистики;

розглядає справи в апеляційному порядку.

 

20. До повноважень вищого спеціалізованого суду належить:

розгляд справ по першій інстанції у випадках, передбаченим процесуальним законодавством;

розгляд у касаційному порядку справ, віднесених до юрисдикції цих судів процесуальним законодавством;

надання методичної допомоги Верховному Суду України.

 

21. Верховний Суд України здійснює такі повноваження:

переглядає справи у касаційному порядку у випадках, встановлених законом;

переглядає справи по першій інстанції;

звертається до Європейського Суду з прав людини у випадках виникнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших правових актів.

 

22. Голова Верховного Суду України обирається:

Президією Верховного Суду України строком на 7 років;

Президією Верховного Суду України строком на 5 років;

Пленумом Верховного Суду України строком на 7 років;

Пленумом Верховного Суду України строком на 5 років.

 

23. У складі Верховного Суду України діють:

Судові палати у цивільних, кримінальних і господарських справах;

Судові палати у цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних  справах і Військова судова колегія;

Судові колегії у цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних  справах і Військова судова колегія;

Судові палати у цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних  справах.

 

 24. Пленум Верховного Суду України здійснює такі повноваження:

утворює судові палати апеляційних судів, визначає їх кількісний склад, призначає голів судових палат та їх заступників;

дає роз’яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства, у разі необхідності визнає нечинними відповідні роз’яснення вищих спеціалізованих судів;

3) розглядає питання організації діяльності Верховного Суду України.

 

25. Підставами для ліквідації чи утворення судів є:

1) зміна адміністративно-територіального устрою;

2) видання постанови  Кабінету Міністрів України;

3) зміна форми правління.

 

26. Кількість суддів у судах визначається:

1) Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим з головою Верховного Суду України або головою вищого спеціалізованого суду;

2) Президентом України за поданням міністра юстиції України, погодженим з головою Верховного Суду України;

3) Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим з головою Верховного Суду України.

 

27. Судді загальних судів призначається на адміністративні посади Президентом України за поданням:

1) Голови Державної судової адміністрації України;

2) Голови Верховного Суду України;

3) Міністра юстиції України. 

 

28. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах:

1) верховенства закону;

2) верховенства права;          

3) одноособового розгляду справ;

4) доступності.

 

29. Конституційний Суд України дає висновок у справі з питань:

1) офіційного тлумачення Конституції та законів іноземних країн;

2) про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України;

3) конституційності актів органів місцевого самоврядування;

4) конституційності актів Кабінету Міністрів України.

 

30. На посаду судді  судів загальної юрисдикції може бути рекомендований для призначення:

    1) громадянин України не молодший 30-ти років, стаж роботи в галузі права не менше 3-х років;

    2) громадянин України не молодший 25-ти років, стаж роботи в галузі права не менше 5-ти років;

    3) громадянин України не молодший 25-ти років, стаж роботи в галузі права не менше 3-х років;

    4) громадянин України не молодший 30-ти років, стаж роботи в галузі права не менше 5-ти років;

 

31. Суддями Верховного Суду України можуть бути громадяни України, які :

    1) мають стаж роботи у галузі права не менше 10-ти років, у тому числі не менше 5-ти років  на посаді судді;

    2)  мають стаж роботи у галузі права не менше 15-ти років, у тому числі не менше 5-ти років  на посаді судді;

    3) мають стаж роботи у галузі права не менше 15-ти років, у тому числі не менше 10-ти років  на посаді судді;

    4) мають стаж роботи у галузі права не менше 10-ти років, у тому числі не менше 3-х років  на посаді судді;

 

32. На зайняття посади судді Верховного Суду України можуть бути рекомендовані громадяни України, які :

   1) на момент обрання на посаду судді досягли віку 25-ти років, мають стаж роботи у галузі права не менше 3-х років;

   2) на момент обрання на посаду судді досягли віку 35-ти років, мають стаж роботи у галузі права не менше 10-ти років;

   3) на момент обрання на посаду судді досягли віку 35-ти років, мають стаж роботи у галузі права не менше 5-ти років;

   4) на момент обрання на посаду судді досягли віку 30-ти років, мають стаж роботи у галузі права не менше 5-ти років.

 

33. Займати посаду судді Конституційного Суду України має право громадянин України, який проживає на території України останні:

   1) 15 років;

   2) 25 років;

   3) 20 років;

   4) 10 років.

 

34. Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення:

   1) досяг віку 30-ти років і має стаж роботи за фахом не менше 5-ти років;

   2) досяг віку 40 років і має стаж роботи за фахом не менше 15-ти років;

  3) досяг віку 40 років і має стаж роботи за фахом не менше 10-ти років;

   4) досяг віку 35-ти років і має стаж роботи за фахом не менше 10-ти років.

 

35. Суб’єктами звернення до Верховної Ради України з питань обрання на посаду судді безстроково є:

   1) голова вищого спеціалізованого суду;

   2) Президент України;

   3) голова обласного суду;

   4) спікер Верховної Ради України.

 

36. Таємним голосуванням призначають суддів  Конституційного Суду України:

   1) з’їзд суддів України;

   2) Верховна Рада України;

   3) з’їзд суддів України і Верховна Рада України;

   4) конференція суддів України.

 

37. До органів, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо суддів відносяться:

   1) Вища рада юстиції;

   2) з’їзд суддів України;

   3) рада суддів України;

   4) Верховна Рада України.

 

38. Перелік органів дисциплінарного провадження щодо суддів міститься у статтях:

   1) Закону України„Про статус суддів”;

   2) Закону України „Про судоустрій України”;

   3) Закону України „Про Вищу раду юстиції”;

   4) Закону України „Про суддівське самоврядування”.

 

39. На зайняття посади судді в апеляційному суді може претендувати громадянин України, який:

   1) на день обрання на посаду судді досяг 30-ти років і має стаж роботи на посаді судді не менше 5-ти років;

   2) на день обрання на посаду судді досяг 25-ти років і має стаж роботи на посаді судді не менше 3-х років;

   3) на день обрання на посаду судді досяг 30-ти років і має стаж роботи на посаді судді не менше 3-х років;

   4) на день обрання на посаду судді досяг 35-ти років і має стаж роботи на посаді судді не менше 7-ми років.

 

40. Кандидати на посаду суддів в суді загальної юрисдикції, які претендують на зайняття посади судді вперше, призначаються:

   1)  Верховною Радою України;

   2)  Президентом України;

   3)  кваліфікаційною комісією суддів України;

   4)  конференцією суддів України.

 

41. Суддів Конституційного Суду України на посаду призначають:

   1) Президент України, Верховна Рада України, з’їзд суддів України;

   2) Президент України, Верховна Рада України, конференція суддів України;

   3) Верховна Рада України, конференція суддів України, Вища рада юстиції;

   4) Президент України,  конференція суддів України, Вища рада юстиції.

 

42. Не є підставою для звільнення судді з  посади:

   1) власне бажання судді;

   2) припинення громадянства України;

   3) хвороба судді, що не перешкоджає подальшому виконанню обов’язків судді;

   4) порушення присяги.

 

43. Основні положення щодо соціального і правового захисту суддів закріплені:

   1) Кримінально─процесуальним кодексом України;

   2) Законом України„Про статус суддів”;

   3) Законом України „Про судоустрій України”;

  4) Конституцією України.

 

44. Суддям забороняється займатися:

   1) науковою діяльністю;

   2) профспілковою діяльністю;

   3)  викладацькою діяльністю;

   4)  творчою діяльністю.

 

45. Громадянин України К., віком 27 років, який проживає в Україні останні 10 років, має вищу юридичну освіту і володіє державною мовою, звернувся до територіального управління Держаної судової адміністрації щодо рекомендації його для призначення професійним суддею, але йому було відмовлено. Підставою відмови стало те, що він:

   1) проживає в Україні менше 15-ти років;

   2) працює в галузі права менше 3-х років;

   3) працює в галузі права менше 5-ти років;

   4) займається творчою діяльністю.

 

46. Громадянин О. не склав кваліфікаційного іспиту для призначення його на посаду судді. Кваліфікаційна комісія  повідомила, що він може бути допущений до складання іспиту повторно не раніше як через 2 роки, що суперечить законодавству, в якому зазначено, що особа може бути допущена до складання іспиту повторно не раніше як через:

   1) 6 місяців;

   2) 10 місяців;

   3) 1 рік;

   4) 1,5 року.

 

47. Громадянин М. був включен до списку народних засідателів. У заяві на ім’я голови суду він повідомив, що на час розгляду справи у суді йому виповниться 60 років і він не зможе належним чином виконувати свої обов’язки. Голова суду відмовив в задоволенні прохання, вказавши, що однією з підстав для звільнення за власним проханням є:

   1) вік 65 років;

   2) вік 70 років;

   3) вік 75 років;

   4) не має вікового обмеження, якщо особа визнана дієздатною.

 

48.  Рада суддів України притягла до дисциплінарної відповідальності суддю А. районного суду міста N. Суддя звернувся до Вищої ради юстиції зі скаргою на рішення ради суддів України на підставі того, що:

   1) рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді виносить Вища рада юстиції ;

   2) рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності  судді винесене неналежним органом ;

   3) рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді виносить Вища кваліфікаційна комісія суддів України ;

   4) дисциплінарне провадження щодо судді здійснює Верховний Суд України.

 

49. Голова апеляційного суду в місті N. звернувся до Верховної Ради України з поданням про обрання громадянина Р. на посаду судді безстроково.  Верховна Рада України відхилила подання, вказавши, що звертатися з таким питанням може:

   1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України;

   2) Голова Верховного Суду України;

   3) Голова Вищої ради юстиції;

   4) група народних депутатів України.

 

50. Присяжним може бути громадянин України, який досяг:

   1) 25-ти річного віку;

   2) 30-ти річного віку;

   3) 35-ти річного віку;

   4) 20-ти річного віку.

 

51. Президент України призначив на посаду суддів Конституційного Суду України 9 громадян України, які досягли  40 річного віку. Які положення законодавства були порушені?:

   1) Президент України може призначати лише 6 суддів Конституційного Суду України;

   2) Президент України може призначити на посаду судді Конституційного Суду України громадянина, який досяг 35-ти річного віку ;

   3) Президент України може призначати суддів Конституційного Суду України лише за згодою Верховної Ради України ;

   4) Президент України може призначати суддів Конституційного Суду України за поданням з’їзду суддів України.

 

52. Народним засідателем  може бути громадянин України, який досяг:

   1) 20-ти річного віку;

   2) 25-ти річного віку;

   3) 35-ти річного віку;

   4) 30-ти річного віку.

 

53. Списки народних засідателів затверджуються на строк:

   1) 2 роки;

   2) 3 роки;

   3) 4 роки;

   4) 5 років.

 

54. Народні засідателі залучаються до здійснення правосуддя в порядку черговості не більше:

   1) 1 місяця на рік;

   2) 2 місяців на рік;

   3) 3 місяців на рік;

   4) 4 місяців на рік.

 

55. Народні засідателі і присяжні підзвітні:

   1) органам місцевого самоврядування;

   2) Вищій раді юстиції;

   3) голові суду;

   4) нікому не підзвітні.

 

56. Судді не можуть бути притягнутими до адміністративної відповідальності, що накладається в судовому порядку без згоди:

   1) голови вищого суду;

   2) Генерального прокурора України;

   3) органа, який призначив чи обрав суддю на посаду;

   4) Вищої ради юстиції.

 

57. Суддя не може бути затриманий чи заарештований до постанови обвинувального вироку без згоди:

   1) кваліфікаційної комісії суддів;

   2) Голови Вищої Ради юстиції;

   3) Голови Верховного Суду України;

   4) Верховної Ради України.

 

58. Народні засідателі приймають участь у розгляді справи:

   1) при перегляді справи у апеляційному порядку;

   2) по першій інстанції;

   3) при розгляді справ у касаційному порядку;

   4) при розгляді справ у порядку виключного провадження.

 

59.  12 червня Громадянин О. був запрошений по телефону секретарем суду взяти участь в якості присяжного у судовому засіданні, яке відбудеться 19 червня. Директор заводу, на якому гр. О. працює, відмовився звільнити гр. О. від тимчасового виконання його обов’язків. Як слід оцінити дії директора заводу:

   1) директор поступив неправильно, він зобов’язаний звільнити присяжного від виконання його службових обов’язків на період виконання присяжним обов’язків у суді ;

   2) директор поступив вірно, він за власним розсудом вирішує чи звільняти особу від службових обов’язків на час виконання нею повноважень присяжного;

   3) директора заводу слід притягнути до відповідальності за неповагу до суду;

   4) директор поступив вірно, оскільки особа була запрошена до участі у судовому засіданні у порядку і в строки, які не відповідають  вимогам законодавства.

 

60. Державна судова адміністрація здійснює:

1) організаційне забезпечення діяльності судів;

2) правосуддя;

3) накладає адміністративні стягнення;

4) нагляд за додержанням законів.

 

61. Найвищим органом суддівського самоврядування є:

1) Конституційний Суд України;

2) з’їзд суддів України;

3) Вища рада юстиції;

4) Пленум  Верховного Суду України.

 

62. З’їзд суддів скликається:

1) 1 раз на три роки;

2) 1 раз на два роки;

3) 1 раз на рік;

4) 1 раз на місяць.

 

63. У період між з’їздами суддів, який орган є вищим органом суддівського самоврядування:

1)  Рада суддів України;

2) Вища рада юстиції;

3) Верховний Суд України;

 

64. Перед ким звітує Голова Державної судової адміністрації:

1) Міністром юстиції;

2) Верховною Радою України;

3) Радою суддів України;

4) Президентом України.

 

65. Начальник територіального управління Державної судової адміністрації призначається на посаду і звільняється:

1) Президентом України;

2) Головою Верховного Суду України;

3) Головою Державної судової адміністрації;

4) Головою Верховної Ради України.

 

66. Кваліфікаційні комісії суддів загальної юрисдикції здійснюють свою діяльність у:

1) у центрах апеляційних округів;

2) у обласних центрах.

 

67. Термін повноважень кваліфікаційних комісій суддів становить:

1) 3 роки;

2) 2 роки;

3) 4 роки;

4) 5 років.

 

68. Скільки кваліфікаційних класів судді:

1)  шість;

2) п’ять;

3) сім;

4) чотири.

 

69. Дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих суддів здійснюють:

1) окружні кваліфікаційні комісії суддів;

2) Вища кваліфікаційна комісія суддів;

3) Вища рада юстиції.

 

70. Дисциплінарне провадження щодо суддів апеляційних суддів здійснюють:

1) Вища кваліфікаційна комісія;

2) кваліфікаційні комісії суддів;

3) Вища рада юстиції.

 

71. Дисциплінарне провадження щодо суддів вищих спеціалізованих судів і суддів Верховного Суду України здійснюють:

1) Вища рада юстиції;

2) кваліфікаційні комісії суддів;

3) Вища кваліфікаційна комісія.

 

72. Координує роботу Вищої ради юстиції:

1) Голова Вищої ради юстиції;

2) заступник Голови Вищої ради юстиції;

3) Міністр юстиції.

 

73. Строк повноважень членів Вищої ради юстиції:

1) п’ять років;

2) шість років;

3) три роки;

4) дев’ять років.

 

74. Конституційний склад Вищої ради юстиції:

1) 18 членів;

2) 20 членів;

3) 22 членів;

4) 15 членів.

 

 

 

 

 

МОДУЛЬ ІІ         «Система правоохоронних органів України».

 

75. Як має поступити прокурор району у випадку виявлення порушення трудової чи службової дисципліни підпорядкованим працівником?

1) накласти дисциплінарне стягнення у вигляді догани;

2) накласти дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани;

суворої догани;

3) накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення;

4) провести службове розслідування і подати рапорт на ім’я прокурора області або прирівняного до нього прокурора.

 

76. Як має поступити прокурор області у випадку, якщо його думка не збігається з рішенням, яке прийняла колегія обласної прокуратури?

1) погодитися з рішенням колегії;

2) провести своє рішення до виконання підпорядкованими органами прокуратури;

3) провести своє рішення до виконання підпорядкованими органами прокуратури і повідомити про це Генерального прокурора України;

4) не приймати ніякого рішення.

 

77. На якому із нижче наведених принципів діє прокуратура України?

1) принципі партійності;

2) принципі незалежності;

3) по національному принципу.

 

78. Яка прокуратура не входить до системи органів прокуратури України?

1) міжрайонна прокуратура;

2) районна прокуратура;

3) обласна прокуратура;

4) міжобласна прокуратура.

 

79. Хто визначає структуру Генеральної прокуратури України?

1) Генеральний прокурор України;

2) Верховна Рада України;

3) Президент України;

4) Кабінет Міністрів України.

 

80. На якій мові ведеться діловодство в органах прокуратури?

1) На тій, на якій визначить відповідний прокурор;

2) на тій, на якій визначить Генеральний прокурор України;

3) на державній мові;

4) на мові більшості населення, яке проживає на теріторії, на яку поширюється компетенція відповідної прокуратури.

 

81. На який строк призначається Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори?

1) На один рік;

2) на сім років;

3) на п’ять років;

4) довічно.

 

82. Хто має право присвоювати класні чини працівникам районних та прирівняних до них прокуратур?

1) відповідний прокурор району чи прирівняний до нього прокурор;

2) прокурор області;

3) Генеральний прокурор України;

4) начальник відділу кадрів Генеральної прокуратури України.

 

83. Органи прокуратури здійснюють нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів, зокрема:

1) Верховною Радою України;

2) Президентом України;

3) Кабінетом Міністрів України;

4) органами судової влади під час розгляду справ у судах.

 

84. Генеральний прокурор України призначається на посаду …

1) Верховною Радою України;

2) Президентом України за згодою з Верховною Радою України;

3) Премьер-міністром України;

4) Головою Верховного Суду України.

 

85. Яку із нижче наведених функцій прокуратура України не здійснює?

1) оперативно-розшукову функцію;

2) функцію нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів;

3) функцію підтримання державного обвинувачення в суді;

4) функцію досудового слідства.

 

86. В якому році прийнято чинний Закон України «Про прокуратуру»?

1) в 1917;

2) в 1991;

3) в 1996;

4) в 2005.

 

87. Яке із нижче наведених дисциплінарних стягнень не може накласти прокурор області на підпорядкованого працівника прокуратури?

1) догану;

2) звільнення;

3) пониження в посаді;

4) звільнення з позбавленням класного чину.

 

88. Прийняте прокурором району рішення може бути оскаржено …

1) вищестоящому прокурору або до суду;

2) органам місцевого самоврядування;

3) голові обласної державної адміністрації;

4) у Верховній Раді України.

 

89. У яких прокуратурах утворюються колегії органів прокуратури?

1) тільки у Генеральній прокуратурі України;

2) тільки в обласних і прирівняних до них прокуратурах;

3) у Генеральній прокуратурі України, обласних та прирівняних до них прокуратурах;

4) у всіх прокуратурах, що входять до системи органів прокуратури України.

 

90. Який структурний підрозділ не входить до складу Генеральної прокуратури України?

1) відділ Генеральної прокуратури України;

2) управління Генеральної прокуратури України;

3) Президія Генеральної прокуратури України.

 

91. Які заохочення не застосовуються прокурором області до працівників прокуратури?

1) подяка;

2) грошова премія;

3) подарунок;

4) дострокове присвоєння класного чину або підвищення в класному чині.

 

92. Слідчі органів прокуратури проводять …

1) дізнання;

2) досудове слідство;

3) службові перевірки в органах внутрішніх справ;

4) оперативно-розшукову діяльність у випадках визначених законом.

 

93. Колегії органів прокуратури не розглядають …

1) кримінальні справи, що порушені по вчиненим особливо-небезпечним злочинам;

2) кадрові питання;

3) найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку та діяльності органів прокуратури;

4) питання, що стосуються виконання наказів Генерального прокурора України.

 

94. Під час проведення перевірки на державному підприємстві прокурор виявив порушення   вимог наказу Міністра директором цього підприємства. По результатам цієї перевірки прокурор вніс подання про усунення порушення вимог наказу Міністра.

Чи правильно вчинив прокурор?

 1) Не вірно, оскільки він має право здійснювати нагляд тільки за дотриманням та правильним застосуванням Конституції та законів України.

2) Ні, не вірно, оскільки своє подання прокурор мав внести не директору цього підприємства, а до вищестоящого органу, що здійснює контроль за цим підприємством.

3) Вірно, оскільки прокурор здійснює нагляд за трудовою та виконавчою дисципліною на державних підприємствах.

4) Вірно, оскільки прокурор інших порушень під час перевірки не виявив.

 

95. В результаті перевірки ТОВ «Чаклун» прокуратурою району було виявлено порушення законодавства про охорону здоров’я. В зв’язку з цим прокурор видав наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників цього ТОВ. Чи правильно вчинив прокурор? Хто має право притягати до дисциплінарної та матеріальної відповідальності робітників та посадових осіб підприємств, установ та організацій?

1) прокурор області;

2) місцевий суд за місцем знаходження підприємства, установи та організації;

3) місцевий суд за місцем мешкання робітника чи посадової особи підприємства, установи та організації;

4) власник підприємства, установи та організації або уповноважений ним орган.

 

96. Під час чергування працівники служби охорони підприємства не пропустили на територію об’єкту, що охороняється, помічника прокурора району за пред’явленим відповідним посвідченням, посилаючись на те, що вимоги Закону України «Про прокуратуру» не поширюються на інших працівників та службових осіб, крім прокуратури. Чи правильно вчинили працівники служби охорони підприємства?

1) Правильно, оскільки у помічника прокурора району не було дозволу безпосереднього начальника служби охорони.

2) Правильно, оскільки помічник прокурора не представив дозвіл на вхід на територію від керівника підприємства.

3) Неправильно, оскільки наявність посвідчення працівника прокуратури є достатньою підставою для входу на територію будь-якого підприємства, установи та організації.

4) Правильно, оскільки помічник прокурора працює в прокуратурі іншого району, ніж тий, на території якого знаходиться це підприємство.

 

97. Під час перевірки додержання законів на підприємстві прокурором було виявлено грубе порушення законодавства про власність, оскільки матеріальні цінності зберігалися біля воріт підприємства без належної охорони, і це в свою чергу вже призвело до декількох крадіжок, за фактами яких було порушено кримінальні справи. По наслідкам цієї перевірки прокурор вніс припис директору підприємства про негайне усунення порушень закону шляхом укладення угоди про охорону цих матеріальних цінностей із Державною охороною МВС України. Чи правильно вчинив прокурор?

1) Неправильно, оскільки, хоча прокурор і може внести припис про негайне порушення закону, проте він не може пропонувати спосіб його усунення, тому що це слід розцінювати як втручання у господарську діяльність.

2) Правильно, оскільки прокурор має право вибирати найбільш ефективнійший спосіб усунення порушення закону.

3) Неправильно, оскільки можна було запропонувати інший, найбільш доступний, спосіб, усунення порушення закону.

4) Правильно у випадку, якби мова йшла про державне підприємство.

 

98. Службовцю за місцем роботи було відмовлено у виплаті середнього заробітку за час, затрачений у зв’язку з викликом до прокуратури. Чи правильно вчинила адміністрація місця роботи цього службовця?

1) Правильно, оскільки особі, яка викликається до прокуратури, виплачується середній заробіток за час, затрачений у зв’язку з викликом, за рахунок державного бюджету.

2) Правильно, оскільки в наданій повістці прокуратури не було зазначено, на які питання відповідав їхній службовець, і чи стосувалися ці питання роботи їхньої установи.

3) Неправильно, оскільки середній заробіток в таких випадках виплачується за рахунок установи, де працює особа, яку викликали до прокуратури.

4) Неправильно, якщо установа, де працює цей службовець, є бюджетною.

 

99. Чи може прокурор предствляти в суді інтереси комерційної фірми?

1) Може у будь-якому випадку;

2) може тільки під час розгляду справи у загальному суді;

3) не може, оскільки такого права не надає закон;

4) може, у випадку скрутного фінансового становища цієї фірми.

 

Помічник прокурора, виконуючи функцію підтримання державного обвинувачення в суді, одночасно брав участь у розгляді двох кримінальних справ. Чи мав він таке право?

1) Мав, так як закон не забороняє брати участь у будь-якій кількості кримінальних справ, що розглядаються одночасно і в одному суді;

2) не мав, так як він фізично не в змозі одночасно знаходитися в більш ніж одному залі судового засідання, що може призвести до втрати можливості  брати участь у дослідженні всіх обставин справи – важливої складової підтримання державного обвинувачення;

3) мав у випадку, якщо одержить наказ від прокурора або вищестоящого прокурора.

4) мав у випадку, якщо не було вільних інших працівників прокуратури, які б могли виконувати функцію підтримання державного обвинувачення.

 

Державному службовцю К., що раніше працював державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби старшим помічником з кадрів прокурора області було відмовлено у прийнятті до органів прокуратури на посаду прокурора сільського району на тій підставі, що у нього відсутній досвід роботи у органах прокуратури. Чи порушує трудові права К. така відмова?

1) Ні, не порушує, оскільки для заняття посади прокурора необхідно  відпрацювати в органах прокуратури 5 і більше років.

2) Порушує, оскільки К. має право подати заяву на участь у конкурсі на заміщення вакантної посади.

3) Порушує, оскільки він відповідає іншим вимогам, що пред’являються до осіб, які претендують на заняття посади прокурора району.

 

102. Який підрозділ Міністерства внутрішніх справ має право здійснювати оперативно-розшукову діяльність:

1) кримінальна міліція;

2) міліція громадської безпеки;

3) міліція охорони;

4) державна автомобільна інспекція.

 

103. Під час проведення оперативно-розшукової діяльності рішення суду необхідно для:

1) негласного проникнення до автомобіля;

2) негласного проникнення до житла;

3) гласного проникнення до житла;

4) затримання.

 

104. Нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності здійснює:

1) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

2) Президент України;

3) прокуратура;

4) органи місцевого самоврядування.

 

105. Діяльність органів внутрішніх справ на транспорті не розповсюджується на:

1) транспортні магістралі;

2) вокзали;

3) аеропорти;

4) споруди та приміщення державних установ.

 

106. Міністр внутрішніх справ призначається на посаду:

1) Президентом України;

2) Прем’єр─міністром України;

3) Верховною Радою України за поданням Прем’єр─міністра України;

4) Верховною Радою України за поданням Президента України.

 

107. Склад колегії Міністерства внутрішніх справ затверджується:

1) Президентом України;

2) Верховною Радою України;

3) Кабінетом Міністрів України;

4) Прем’єр─міністром України.

 

108. Положення про структурні підрозділи Міністерства внутрішніх справ затверджується:

1) Верховною Радою України;

2) Кабінетом Міністрів України;

3) Міністром внутрішніх справ;

4) Прем’єр─міністром України.

 

109. Місцева (муніципальна) міліція створюється на підставі відповідного:

1) Указу Президента України;

2) Постанови Верховної Ради України;

3) Наказу Міністра внутрішніх справ;

4) Постанови Кабінету Міністрів України.

 

110. Начальники УМВС України в областях, на транспорті, в містах Києві, Севастополі призначаються на посаду і звільняються:

1) Прем’єр─міністром України за поданням Міністра внутрішніх справ;

2) Президентом України за поданням Міністра внутрішніх справ;

3) Міністром внутрішніх справ;

4) Кабінетом міністрів України.

 

111. Міліція в Україні ─ це державний правоохоронний орган:

1) законодавчої гілки влади;

2) виконавчої гілки влади;

3) судової гілки влади;

4) контрольно─наглядовий.

 

112. Міністр внутрішніх справ видав наказ про створення спеціального підрозділу міліції на морському транспорті у складі Міністерства внутрішніх справ. Цей наказ було скасовано, тому що:

1) спеціальні підрозділи у складі Міністерства внутрішніх справ створювати заборонено;

2) дозвіл на створення таких підрозділів дає Прем’єр─міністр України;

3) дозвіл на створення таких підрозділів дає Кабінет Міністрів України;

4) дозвіл на створення таких підрозділів дає Президент України.

 

113. Випускник вищого навчального закладу після отримання диплома спеціаліста по спеціальності правознавство був прийнятий на службу до міліції з встановленням іспитового строку 1 рік:

1) це протизаконно тому, що прийнятті на роботу до органів міліції іспитовий строк не встановлюється;

2) це відповідає вимогам закону;

3) не відповідає вимогам закону, бо іспитовий строк встановлюється не більше ніж на 6 місяців;

4) особам з вищою юридичною освітою іспитовий строк не встановлюється.

 

114. Президент України виніс Указ, яким затвердив Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ:

1) Президент України не має таких повноважень;

2) Президент України має на це право;

3) таке Положення затверджується Міністром внутрішніх справ;

4) таке Положення затверджується Кабінетом Міністрів України.

 

115. Кабінет Міністрів України виніс Постанову, якою затвердив Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ.

1) Кабінет Міністрів України не має на це право тому, що Дисциплінарний статут затверджується Верховною Радою України;

2) це повноваження Президента України;

3) це повноваження Міністра внутрішніх справ;

4) такий статут затверджується Радою національної безпеки і оборони України.

 

116. Начальник обласного управління внутрішніх справ  виніс наказ, яким звільнив слідчого Іванова з посади у зв’язку з порушенням трудової дисципліни. Слідчий Іванов оскаржив цей наказ до суду.

1) працівник міліції не може оскаржити до суду наказ такого змісту, оскільки це компетенція Міністра внутрішніх справ;

2) суд прийме скаргу та розгляне її по суті;

3) для звернення до суду необхідно спочатку оскаржити звільнення до Міністра внутрішніх справ;

4) слідчий міліції не може бути звільнений начальником УМВСУ області.

 

117. Служба безпеки України ─ це державний правоохоронний орган, який:

1) підпорядкований Президенту України і підконтрольний Верховній Раді України;

2) підпорядкований Раді національної безпеки і оборони України;

3) підпорядкований тільки Президенту України;

4) підконтрольний Кабінету Міністрів України.   

 

118. Організаційна структура органів Служби безпеки України визначається:

1) Верховною Радою України;

2) Кабінетом Міністрів України;

3) Президентом України;

4) Прем’єр─міністром України.

 

119. Систему органів Служби безпеки України очолює:

1) Центральне управління Служби безпеки України;

2) Головне управління Служби безпеки України;

3) Центральний комітет Служби безпеки України;

4) Київське управління Служби безпеки України.

 

120. Керівництво всією діяльністю Служби безпеки України здійснює:

1) Голова Служби безпеки України;

2) Міністр Служби безпеки України;

3) Прем’єр─міністр України;

4) секретар Ради національної безпеки і оборони України.

 

121. Голова Служби безпеки України призначається на посаду:

1) Верховною Радою України за поданням Прем’єр─міністра України;

2) Верховною Радою України за поданням Президента України;

3) Президентом України;

4) Кабінетом Міністрів України.

 

122. Члени колегії Служби безпеки України призначаються:

1) Головою Служби безпеки України;

2) Президентом України за погодженням з Верховною Радою України;

3) Верховною Радою України за поданням Президента України;

4) Верховною Радою України за поданням Голови Служби безпеки України.

 

123. Положення про колегію Служби безпеки України затверджується:

1) Головою Служби безпеки України;

2) Президентом України;

3) Верховною Радою України;

4)  Кабінетом Міністрів України.

 

124. Начальники обласних управлінь Служби безпеки України призначаються на посаду:

1) Головою Служби безпеки України;

2) Президентом України;

3) Президентом України за поданням Голови Служби безпеки України;

4) Верховною Радою України за поданням Голови Служби безпеки України.

 

125. Контроль за діяльністю Служби безпеки України здійснюється:

1) Кабінетом Міністрів України;

2) Верховною Радою України та Президентом України;

3) Прем’єр─міністром України;

4) Верховним Судом України.

 

126. Нагляд за додержанням і застосуванням законів Службою безпеки України здійснюється:

1) Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;

2) Верховним Судом України;

3) Прокуратурою України;

4) Конституційним Судом України.

 

127. Начальник обласного управління Служби безпеки України виніс наказ, яким звільнив слідчого Іванова з посади у зв’язку з порушенням трудової дисципліни. Слідчий Іванов оскаржив цей наказ до суду.

1) працівник СБУ не може оскаржити до суду наказ такого змісту, оскільки це компетенція Голови СБУ;

2) суд прийме скаргу та розгляне її по суті;

3) для звернення до суду необхідно спочатку оскаржити звільнення до Голови СБУ;

4) слідчий міліції не може бути звільнений начальником обласного управління СБУ.

 

128. Органом дізнання є:

1) начальник лікувально-трудового профілакторію;

2) головний лікар військового шпиталю;

3) черговий лікар міської лікарні;

4) головний хірург в операційній.

 

129. Після виявлення ознак злочину на борту морського судна, яке знаходилося у порту міста Одеса, капітан судна провів дізнання та оформив необхідні документи:

1) капітан морського судна має таке право;

2) капітан морського судна має на це право якщо судно знаходиться у порту іншої країни;

3) капітан морського судна має право здійснювати дізнання лише якщо судно перебуває у далекому плаванні;

4) капітан морського судна має право здійснювати дізнання лише якщо судно знаходиться на ремонті.

 

130. Податкова міліція здійснює дізнання:

1) у справах про приховування валютної виручки;

2) у справах про контрабанду;

3) у справах про шахрайство;

4) у справах про крадіжки.

 

131. Який з вказаних органів не є органом дізнання:

1) орган державного пожежного нагляду;

2) прокуратура;

3) органи прикордонної служби;

4) органи безпеки.

 

132. Скільки органів досудового слідства є в Україні:

1) 3;

2) 4;

3) 5;

4) 6.

 

133. Який з вказаних органів не має право здійснювати досудове слідство:

1) військова служба правопорядку;

2) прокуратура;

3) органи внутрішніх справ;

4) податкова міліція.

 

134. До органів досудового розслідування не відноситься:

1) суди;

2) органи дізнання;

3) органи досудового слідства;

4) органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

 

135. Оперативно-розшукову діяльність має право здійснювати:

1) спеціальні підрозділи управління державної охорони;

2) митні органи;

3) адвокатські об’єднання;

4) приватні детективи.

 

136. Повноваження органів дізнання визначені у:

1) Кримінальному кодексі України;

2) Кримінально-процесуальному кодексі України;

3) Цивільному кодексі України;

4) Кодексі про органи дізнання.

 

137. Податкова міліція здійснює відповідно до закону:

1) оперативно-розшукову діяльність;

2) оперативно-розшукову діяльність та дізнання;

3) оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство;

4) підтримує державне обвинувачення у суді.

 

138. Дізнавач органів міліції виявив ознаки скоєного тяжкого злочину, порушив кримінальну справу і провів дізнання протягом 15 днів, після чого передав справу слідчому.

1) в його діях не має порушень закону;

2) він повинен був провести дізнання по такій категорії кримінальних справ протягом 10 днів з моменту порушення кримінальної справи;

3) дізнавач повинен був передати кримінальну справу слідчому одразу після порушення;

4) строк дізнання законодавством не обмежено.

 

139. Злочини проти власності розслідують слідчі:

1) міліції;

2) прокуратури;

3) податкової міліції;

4) Служби безпеки України.

 

140. Злочини у сфері службової діяльності розслідують слідчі:

1) міліції;

2) прокуратури;

3) Служби безпеки України;

4) податкової міліції.

 

141. Справи про фіктивне підприємництво розслідують слідчі:

1) міліції;

2) податкової міліції;

3) прокуратури;

4) Служби безпеки України.

 

142. Справи щодо державної зради розслідують слідчі:

1) міліції;

2) прокуратури;

3) Служби безпеки України;

4) податкової міліції.

 

143. Загальною вимогою до осіб, які призначаються на посаду слідчого любого правоохоронного органу, що має слідчий апарат, є:

1) громадянство України;

2) стаж роботи у сфері права;

3) вік не молодше 21 року;

4) отримання освіти у університеті.

 

144. Який із вказаних Законів України містить норму про необхідність вищої юридичної освіти для слідчого:

1) «Про прокуратуру»;

2) «Про Службу безпеки України»;

3) «Про міліцію»;

4) «Про державну податкову службу в Україні».

 

145. Слідчими військової прокуратури призначаються:

1) особи, яки успішно пройшли строкову військову службу і мають юридичну освіту;

2) офіцери, які проходять військову службу або знаходяться в запасі і мають юридичну освіту;

3) офіцери у званні не нижче капітана, які мають юридичну освіту;

4) всі бажаючи, які мають вищу юридичну освіту.

 

146. У районних та прирівняних до них прокуратурах досудове слідство здійснюють:

1) молодші слідчі;

2) слідчі;

3) слідчі та старші слідчі;

4) прокурори та їх заступники.

 

147. У Генеральній прокуратурі України є:

1) слідчі та старші слідчі;

2) слідчі в особливо важливих справах;

3) старші слідчі в особливо важливих справах і слідчі в особливо важливих справах;

4) слідчі по таємним справам.

 

148. Слідчими прокуратури можуть бути призначені:

1) громадяни України, які мають вищою юридичною освіту, необхідні ділові і моральні якості;

2) громадяни України, які при закінченні ВУЗу отримали диплом з відзнакою;

3) всі бажаючи, які складуть відповідні іспити у Генеральній прокуратурі Україні;

4) громадяни України, які мають необхідні ділові і моральні якості.

 

149. Якщо особа не має досвіду практичної роботи, але бажає працювати слідчим в органах прокуратура, то вона:

1) слідчим в прокуратуру не може бути призначена;

2) проходить в органах прокуратури стажування строком до 1 року;

3) спочатку призначається на посаду помічника слідчого строком до 1 року;

4) спочатку працює у канцелярії прокуратури.

 

150. Особи, вперше призначені на посаду слідчого прокуратури:

1) приймають участь в урочистому  засіданні;

2) приймають присягу працівника прокуратури;

3) отримують ключі від робочого кабінету;

4) приймають присягу державного службовця.

 

151. Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз у:

1) 2 роки;

2) 3 роки;

3) 5 років;

4) 7 років.

 

152. Службу на посаді слідчого можна суміщати з:

1) мандатом депутата Верховної Ради України;

2) мандатом депутата органу місцевого самоврядування;

3) науковою діяльністю у вищому  навчальному  закладі;

4) участю у  діяльності регіонального осередку політичної партії.

 

153. Система органів юстиції України складається із:

1) Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР України, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції;

2) Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР України, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції;

3) Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР України, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції.

 

154. Міністерство юстиції України – це:

1) орган судової влади;

2) орган виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України;

3) центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

 

155. Серед перелічених оберіть завдання Міністерства юстиції України, які визначені Положенням про Міністерства юстиції України від 14.11.2006р.:

1) забезпечення реалізації державної політики України у сфері адаптації законодавства України до стандартів Ради Європи;

2)  координація роботи з виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

3) моніторинг законодавства України щодо забезпечення прав і свобод людини;

4) виконання судових рішень.

 

156. До повноважень Міністерства юстиції України відносно судової гілки влади належать:

1) міністерство юстиції бере участь у призначенні суддів безстроково;

2)  Міністр юстиції вносить Президенту України подання щодо утворення та ліквідації судів, погоджене із Головою Верховного Суду України або головою відповідного спеціалізованого суду;

3) міністерство юстиції відповідає за організаційне забезпечення судової влади.

 

157. Міністр юстиції України:

1) призначається Верховною Радою України за поданням Голови  Верховного Суду України;

2) призначається Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України;

3) обирається Верховною Радою України із числа народних депутатів.

 

158. До повноважень Міністерства юстиції України відповідно до Положення про Міністерства юстиції України від 14.11.2006р належить (необхідне підкресліть):

1) ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів;

2) організація  відповідно до чинного законодавства примусового приводу осіб до суду;

3) визначення чисельності суддів в Україні.

 

159. До установ та органів Міністерства юстиції України належать:

1) Державні адвокатські об’єднання;

2) Державні нотаріальні контори і Державна виконавча служба;

3) Інститут підвищення кваліфікації суддів;

4) третейські суди;

 

160. До державних підприємств та установ Міністерства юстиції України  належать:

1) Державне підприємство «CITY центр»;

2) Державне підприємство «Інформаційний центр»;

3) Інститут підвищення кваліфікації суддів;

4) третейські суди.

 

161. Повноваження Міністерства юстиції України щодо організації діяльності різних інституцій є такими:

1) реєстрація адвокатських об’єднань і організація роботи установ нотаріату;

2)  організаційне забезпечення судів;

3) організація діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

 

162. Основними завданнями Державного департаменту у справах релігії, який належить до структури Мін’юсту України, є:

1) участь у реалізації державної політики щодо свободи слова;

2) участь у реалізації державної політики щодо релігії, церкви та релігійних організацій;

3) розпалення релігійної нетерпимості;

4) узагальнення судової практики у сфері свободи совісті.

 

163. Відповідно до Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1003 р. нотаріат в Україні – це:

1) це система органів, на які покладено обов’язок посвідчувати нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

2) це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

3) це посадові особи, на які покладено обов’язок вчиняти нотарільні дії.

 

                   164. Вимоги до зайняття посади нотаріуса відповідно до Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1003 р. є такими:

1) громадянство України, наявність вищої юридичної освіти, стажування протягом 10 місяців в державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою;

2) громадянство України, наявність вищої юридичної освіти, стажування протягом 6 місяців в у нотаріуса;

3) громадянство України, наявність вищої юридичної освіти, стажування протягом 6 місяців в державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою і складення кваліфікаційного іспиту.

 

165. Вчинення нотаріальних дій можуть здійснювати:

1) депутати сільських, селищних, міських рад, нотаріуси державних нотаріальних контор;

2) нотаріуси, консульські установи та дипломатичні представництва  України за кордоном;

3) міністр юстиції України.

 

166. Кваліфікаційні комісії нотаріату утворюються:

1) при Державній судовій адміністрації України;

2) при районних управліннях міністерства юстиції України;

3) при управлінні юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

 

167. Відповідно до Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1003 р. нотаріус має право:

1) складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз’яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру;

2) виносити ріщення по суті справи;

3) укладати угоди з питань вчинення нотаріальних дій і давати консультації правового характеру.

 

168. Відповідно до Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1003 р. нотаріус зобов’язаний (оберіть необхідне): 

1)  відмовити у вчиненні нотаріальної дії за власним бажанням;

2) сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз’яснювати права і обов’язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

3) здійснювати свої професійні обов’язки, коли в ньогоє таке бажання.

 

169. Заповіти і доручення, які прирівнюються до нотаріально посвідчених, мають право засвідчувати такі особи:

1) головні лікарі закладів, де громадяни перебувають на лікуванні;

2) завідувачі кафдер, капітани морських суден, якщо особа пербуває у плаванні; 

3) начальники місць виправних установ;

4) міністр юстиції України.

 

170. Реєстрація приватної нотаріальної діяльності відбувається:

1) управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) Міністерством юстиції України;

3) районними управліннями юстиції.

 

171. Керівництво державними  нотаріальними конторами здійнює:

1) Міністерством юстиції України;

2) міністр юстиції України;

3) Міністерством юстиції України, Рада Міністрів Республіки Крим, державні адміністрації областей, міст Києва і Севастополя.

 

172. Державні нотаріальні контори відкриваються і ліквідуються:

1) міністром юстиції України;

2)  Міністерством юстиції України;

3) управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

 

173. Назвіть завдання адвокатури :

1) сприяння захисту прав, свобод громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб;

2) представництво законних інтересів громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб;

      3)забезпечення правосуддя;

      4) вирішення спорів між громадянами та юридичними особами.

 

         174. Назвіть органи, які визначають рівень професійних знань осіб, що мають намір займатися адвокатською діяльністю:

      1) судові органи;

      2) Вища Рада юстиції;

      3) кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури;

      4) органи місцевого самоврядування.

 

        175. Визначте вимоги до осіб, що мають намір займатися адвокатською діяльністю:

          1) громадянство України;

      2)  вільне володіння державною мовою;

      3)  неналежність до політичних партій;

      4)  наявність  офісу.

 

 176. Назвіть принципи діяльності адвокатури :

      1) верховенство закону;

      2) принцип єдності та колегіальності:

3) об’єднання з іншими адвокатами;

      4) сприяння здійсненню правосуддя.

 

       177. Назвіть організаційні форми діяльності адвокатури :

      1) індивідуальна адвокатська діяльність;

      2) громадське об’єднання;

      3) приватний підприємець:

      4) спільні підприємства.

 

178.   Принципи діяльності адвокатських об’єднань :

1) добровільність;

2) добропорядність;

3) змагальність

      4) диспозитивність.

 

179.  Визначте види адвокатської діяльності :

1) консультування  із суддею;

 2)  виконання судових рішень;

 3) складання проекту вироку суду.

4) надання консультацій та роз’яснень із юридичних питань;

 

180. Назвіть професійні права адвоката :

1) отримувати письмові висновки фахівців із питань, що потребують спеціальних знань;

2) бути присутнім при проведенні всіх слідчих дій;

3) призначати проведення експертизи;

4) призначати проведення слідчих дій.

 

181. Назвіть обов’язки адвоката :

Вивчення спеціальної юридичної літератури;

використання всіх передбачених законом засобів захисту прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб;

     3)    проведення бесіди зі свідками по справі;

4) застосування науково-технічних засобів відповідно до чинного законодавства.

 

182. Визначте випадки, коли адвокат не має права прийняти доручення про надання юридичної допомоги:

коли він по даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулась з проханням про ведення справи;

     2)  якщо в його провадженні знаходиться не менш двох справ;

коли в розслідуванні чи розгляді бере участь особа, із якою адвокат  навчався в одному навчальному закладі;

коли він зайнятий в інших справах.

 

183. Сутність адвокатської таємниці складають :

1) питання з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката;

2) час та місце порушення кримінальної справи;

      3) будь-яка інформація, отримана адвокатом у суді;

4) відомості про склад суду.

184. Назвіть гарантії адвокатської діяльності:

      1) безоплатне медичне обслуговування адвоката;

заборона  вилучення документів адвоката;

 безоплатний проїзд;

 неможливість порушення кримінальної справи щодо адвоката без згоди  Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури;

участь у роботі З’їзду адвокатів.

 

185. Визначте підстави припинення адвокатської діяльності :

засудження адвоката за вчинення злочину - після набрання вироком законної сили;

винесення обвинувального вироку суду щодо адвоката;

 порушення кримінальної справи щодо адвоката;

 порушення адвокатом трудової дисципліни;

 притягнення адвоката у якості обвинуваченого.

 

       186. Назвіть види дисциплінарних стягнень, що можуть бути застосовані до адвоката:

       1) догана;

       2) пониження у кваліфікаційному класі;

       3) попередження;

       4) зняття з посади;

       5) повторне складання присяги адвоката.

 

 187. Як захисники допускаються особи:

      1) які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;

      2)  які мають вищу юридичну освіту;

      3)  помічники адвоката;

      4) колеги по роботі обвинуваченого.

 

      188.  Перед початком судового слідства по справі по обвинуваченню К. По ст. 129 КК України  адвоката підсудного К. було притягнуто до кримінальної відповідальності. Яке  рішення повинен прийняти  суд у зв’язку з цим:

      1) відкласти розгляд справи;

      2) призначити справу до судового розгляду;

      3) запросити іншого адвоката для здійснення захисту підсудного К.

                4)  направити справу на досудове розслідування.

 

               189. Громадянин Р., що  мав намір займатися адвокатською діяльністю, був допущений  обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією  адвокатури до складання кваліфікаційного іспиту, але  успішно  його не склав. У зв’язку з чим він  звернувся до цієї кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури  із клопотанням  про допуск  його до  повторного кваліфікаційного іспиту. Яке рішення повинне бути прийняте з кваліфікаційно-дисциплінарною комісією  адвокатури  за цією заявою:

1) про допуск Р. до складання  повторного кваліфікаційного іспиту через один рік;

                2) про допуск Р. до складання  повторного кваліфікаційного іспиту через

          один  місяць;

3) про відмову у повторному складанні  кваліфікаційного іспиту.

 

190. Позивач Л. Прийняв рішення про необхідність оскарження дій представника своїх прав -  приватного адвоката К. у зв’язку з тим, що він не  виконує умови угоди про здійснення представництва його прав, зокрема, без поважних причин адвокат К. тричі не  з‘явився на  призначену зустріч із ним. Куди  він повинен подати скаргу на такі дії (бездіяльність)  адвоката К.:

      1) до місцевого загального суду;

      2) до прокуратури;

      3) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

      4) до Спілки адвокатів України.

 

       191.  Захисник засудженого М. разом зі своїм підзахисним вирішили оскаржити вирок місцевого суду після одного місяці зі дня його  проголошення.  Як буде назватися такий   документ:

       1)  апеляційне подання;

       2)   апеляційна скарга;

       3)   касаційна скарга;

      4) заява про необхідність перегляду справи.

 

192. Свідок Н. по кримінальній справі  по обвинуваченню С. за ст. 186 КК України вирішив звернутися до послуг професійного адвоката. Але слідчим по справі йому було відмовлено у його клопотанні.  Щодо яких осіб можливо здійснення функції захисту по кримінальній справі:

      1) осіб, щодо яких порушено кримінальну справу;

      2) осіб, щодо яких застосовуються процесуальні заходи примусового характеру;

      3) свідків по справі;

      4) обвинувачених (підозрюваних).

 

193. Адвокат підсудного С. вніс  до суду клопотання  про слухання справи у закритому судовому засідання у зв’язку з тим, що його підзахисний знаходиться у пригніченому психологічному стані. Суд відмовив у такому клопотанні захиснику, вказав випадки, коли кримінальні справи розглядаються у закритому судовому засіданні.  Оберіть ці випадки з наведеного переліку:

      1)  коли на цьому наполягають дві сторони по справі;

      2) коли підсудного віддано до суду за статтею, що передбачає  можливість призначення довічного ув’язнення;

      3)   коли підсудний неповнолітній;

      4)   коли справа розглядається за участю народних засідателів.

 

194. Проти адвоката Д. була порушена кримінальна справа прокурором Київського району. Адвокат Д. подав скаргу до місцевого суду у зв’язку з незаконним порушенням щодо нього  кримінальної справи. Хто  має право порушити кримінальну справу щодо адвоката:

      1) слідчий прокуратури;

      2) прокурор районної прокуратури;

      3) прокурор області;

      4) заступник прокурора району.