2.1. Поняття про судові експертизи та їх зв’язок із правоохоронною діяльністю

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 

Чинне законодавство містить багато нормативно-правових актів, які так чи інакше стосуються питань проведення експертиз усіх видів. Експертизи є одним зі способів дослідження, за допомогою яких з’ясовуються об’єктивні обставини здійснення тих чи тих дій у конкретних справах.

Порядок призначення судової експертизи визначений Кримінально-процесуальним, Цивільно-процесуальним та Господарсько-процесуальним кодексами України, Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-ХІІ, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи (дод. 1).

Експертиза — це дослідження будь-якого питання обізнаною особою-експертом (від лат. expertus — досвідчений). Випадки, коли призначення експертизи у кримінальних справах є обов’яз­ковим, перелічені в ст. 76 КПК України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» «…судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слід­ства чи суду».

Наведене формулювання має суттєві недоліки, а саме:

воно не розкриває поняття «експерт»;

ставить дослідження експерта у залежність від початку провадження справи відповідних органів чи суду.

Закон України «Про судову експертизу» регламентує тільки загальні гарантії, права та обов’язки експерта в процесі.

Експерт — фахівець, який здійснює експертизу.

Експертиза є самостійною процесуальною формою отримання нових і перевірки (уточнення) наявних речових доказів.

Судова експертиза відрізняється від експертиз, що здійснюються в інших сферах діяльності, за такими ознаками:

1. Дотримання спеціальних процесуальних норм, що визначають права та обов’язки експерта і суб’єкта, яким призначено експертизу.

2. Правила підготовки матеріалів для експертизи, її призначення і проведення.

3. Провадження дослідження, яке ґрунтується на використанні спеціальних знань із різних галузей народного господарства.

4. Надання висновків, що мають силу джерела доказів.

Основним нормативно-правовим документом, що регламентує правоохоронну діяльність та її зв’язок із судовими експертизами, є Конституція України, яка передбачає докладно: [71, с. 38—39].

В обґрунтуванні юридичної відповідальності окремих фізичних та юридичних осіб судова експертиза відіграє важливу роль. Вона здійснюється на принципах законності, незалежності, об’єктивності та повноти дослідження.