1.4. Особливості проведення ревізії на вимогу правоохоронних органів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 

Необхідно розрізняти ревізію, що призначається у зв’яз­ку з кримінальною справою, і ревізію, яка призначається вищою організацією відносно конкретного підприємства, фірми, установи, організації. Ці ревізії в економічній літературі розрізняють за такими критеріями (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

ВІДМІННОСТІ МІЖ ТИПАМИ РЕВІЗІЇ

№ з/п

Ревізія, призначена вищою
організацією

Ревізія, призначена
слідчим (судом)

1

Юридичною підставою для призначення ревізії є Закон України «Про державну контрольно-ревізій­ну службу в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ

Юридичною підставою для призначення ревізії є розділ 5, ст. 66 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України, п. 24 ст. 11 Закону України «Про міліцію» і постанова слідчого (суду)

2

Призначається за рішенням керів­ника організації

Призначається на вимогу слідчого (суду)

3

Є обов’язком вищої організації

Фактична підстава — наявність у кримінальній справі даних, що свідчать про можливість виявлення певних злочинних фактів

4

Є методом управлінського господарства

Є способом збирання доказів

5

Завдання ревізії — перевірка законності операції взагалі, дотримання фінансової дисципліни, пра­вильності постановки бухгалтерського і матеріального обліку, наявності первинних доброякісних документів

Завдання ревізії обмежується вста­новленням і (рідше) перевіркою фактів розкрадань та інших зловживань

Проведення документальної ревізії за ініціативою органів внутрішніх справ уважається необхідним у таких практичних ситуаціях, викладених у посібнику [71, с. 24].

Вимоги про проведення документальної ревізії згідно зі ст. 114 Кримінально-процесуального кодексу України мають бути обов’язковими до виконання. Рішення слідчого про призначення ревізії згідно з вимогами Кримінально-процесуального кодексу України має бути оформлене відповідною постановою, яка складається з таких частин:

описова;

ухвалююча.

В описовій частині наводяться вимоги слідчого про проведення ревізії та вказуються підстави для її проведення.

В ухвалюючій (основній) частині формулюється коло конкретних запитань, на які ревізор повинен дати повні, точні й обґрунтовані відповіді.

Підставами для вимог слідчого призначити ревізію є:

наявність у справі даних про окремі порушення законодавства України;

умотивоване клопотання обвинувачуваного про перевірку за допомогою дослідження бухгалтерських документів його свідчень, які спростовують пред’явлені звинувачення;

необхідність перевірити за обліковими даними зізнання обвинувачуваного в здійсненні злочинів, під час яких використовувались бухгалтерські документи;

обґрунтована думка бухгалтера-експерта про неможливість дати висновок згідно з поставленими перед ним запитаннями без попереднього проведення ревізії.

Вимога про призначення ревізії правоохоронними органами повинна ґрунтуватися на конкретних матеріалах, докладно: [71, с. 25].

Проведення ревізій з ініціативи правоохоронних органів відповідно до чинного законодавства покладене на Державну контрольно-ревізійну службу України. Проте до проведення таких ревізій можуть залучатися й інші державні контролюючі органи (митні, податкові, установи Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування України), а також незалежні спеціалісти. Основними вимогами, які пред’являються особам, що беруть участь у ревізії, є компетентність і професіоналізм, об’єктивність і неупередженість.

Важливо, щоб ревізор чітко уявляв собі загальну картину розслідуваних зловживань. А тому до початку ревізії корисно ознайомити ревізора з матеріалами справи, попередньо роз’яснивши йому зміст ст. 387 Кримінального кодексу України.

Підсумковим документом, що завершує проведену ревізію, є акт, що прилучається до кримінальної справи. У ньому мають бути повно й об’єктивно відбиті результати проведеної ревізії.

Акт ревізії має відповідати таким вимогам:

ґрунтуватися тільки на даних первинних документів, записах в облікових регістрах і звітності підприємства, містити посилання на них;

мати описання конкретних фактів і дій певних посадових осіб;

мати описання всебічно дослідженого порушення законодавства, виявлених причин і винуватців порушень у тих межах, у яких це може бути встановлено засобами ревізії;

акт має бути оформлений належним чином, написаний чітко і грамотно.

Щоб підсумковий акт ревізії не був перевантажений однаковими фактами, їх необхідно оформити в спеціальних відомостях, довідках, актах, про що викладено: [73, с. 97].

Перелічені відомості, акти і довідки мають бути підписані ревізором, керівником і головним бухгалтером підприємства, організації чи установи, що перевіряються, і додані до підсумкового акта ревізії.

Після одержання матеріалів документальної ревізії слідчий повинен їх оцінити відповідно до ст. 67 КПК України. Матеріали ревізії ретельно перевіряються та вивчаються з позиції правових вимог та за суттю.

За результатами оцінки матеріалів ревізії слідчий або дізнавач можуть зробити висновок про необхідність проведення додаткової або повторної ревізії. Причому для з’ясування окремих питань, що виникнуть під час аналізу й оцінювання матеріалів ревізії, слідчий або дізнавач можуть залучати не лише ревізора, а й іншого спеціаліста, котрий запрошується як консультант.

Акти ревізії належать до доказів, за допомогою яких слідчий або суд установлюють фактичний стан речей у сукупності з іншими доказами по справі. Власне кажучи, слідчий або суд звичайно допитують ревізора як свідка й одночасно з’ясовують правильність складання акта і проведення ревізії. Частина документів, що являє собою речові докази, разом з актом, протоколом огляду і відповідними постановами долучаються до справи.

Якщо ж питання за матеріалами справи не можуть бути вирішені згаданими способами, а потребують офіційного висновку неупередженого і кваліфікованого спеціаліста у сфері бухгалтерського обліку й аналізу господарської діяльності, призначається судово-бухгалтерська експертиза.