§ 1. Загальна характеристика та основні завдання нотаріату : Суд, правоохоронні та правозахисні органи України - БІЛОУС В. Т та ін : Книги по праву, правоведение

§ 1. Загальна характеристика та основні завдання нотаріату

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 
РЕКЛАМА
<

В системі правозахисних органів важливе місце належить но­таріату.

Нотаріат в Україні — це система органів та посадових осіб, на які покладено обов'язок засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України "Про нотаріат", для надання їм юридичної вірогідності (ст. 1 Закону).

Діяльність нотаріату спрямована на охорону та захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, на запобігання правопорушенням шляхом правильного і своєчасного вчинення нотаріальних дій.

Предметом нотаріальної діяльності є засвідчення безспірних прав, безспірних фактів та вчинення інших дій, що випливає з повноважень нотаріальних органів та посадових осіб, закріпле­них у Законі України "Про нотаріат". У разі виникнення спору про цивільне право нотаріус зобов'язаний зупинити вчинення нотаріальної дії до вирішення спірного питання судом.

При здійсненні нотаріальної дії виділяють такі стадії нота­ріального провадження:

подання заяви, її прийняття посадовою особою, перевірка передумов права на виконання нотаріальних дій та умов їх здій­снення;

розгляд заяви по суті;

здійснення нотаріальної дії;

оскарження дії нотаріального органу;

виконання нотаріального акта.

У функціонуванні нотаріату умовно можна виділити загаль­ну частину, в якій розглядаються такі положення, як правова ос­нова діяльності нотаріату, права та обов'язки нотаріуса і т. ін.),

 

272

 

Розділ IV. Правозахисні органи України і

 

Глава 3. Нотаріат в Україні

 

273

 

 

 

та спеціальну, де головним є повноваження з вчинення окремих нотаріальних дій.

Джерелами нотаріального права є система нормативних ак­тів, що регулюють ці правовідносини. Джерелом є також Констй* туція України, де закріплено теоретичні положення, які зумов­люють діяльність нотаріату.

2 вересня 1993 року прийнято Закон України "Про нотаріат". Цим законом регулюється діяльність нотаріату в Україні, визна­чається, хто може бути нотаріусом, встановлюється коло прав та обов'язків нотаріусів. Законом вперше було передбачено запро­вадження приватного нотаріату.

Крім цих основних нормативних актів, нотаріуси у своїй діяльності керуються постановами і розпорядженнями Кабіне­ту Міністрів України, наказами та інструкціями Міністерства юстиції.       ;

: Норми, що регулюють організацію і діяльність нотаріату, ста­новлять самостійну галузь законодавства. Разом з тим законодав­ство про нотаріат тісно пов'язано з такими галузями законодав­ства, як цивільне, цивільне процесуальне, шлюбно-сімейне і тру­дове. При здійсненні будь-яких нотаріальних дій нотаріусам до­водиться використовувати не лише правила нотаріального провадження, а й звертатись до норм зазначених галузей законо­давства. Так, засвідчуючи договори купівлі-продажу, заповіт, ви­дачу свідоцтва про право на спадщину, нотаріус керується нор­мами цивільного законодавства, роз'яснює їх зміст громадянам, які до нього звернулися.

Здійснення нотаріальних дій за кордоном визначається кон­сульськими конвенціями, міжнародними угодами та договорами, а у певних випадках можуть бути застосовані нерми іноземного законодавства.

Серед загальних положень про нотаріат, закріплених законо­давством, можна виділити ті, що є основою діяльності нотаріусів та інших посадових осіб нотаріату.

Одним з найважливіших є принцип законності. Він вияв­ляється насамперед у тому, що нотаріуси і службові особи, які ( виконують ці функції, діють згідно з чинним законодавством (ст. 7 Закону).:

Разом з тим нотаріуси повинні вимагати додержання закон­ності всіма громадянами і юридичними особами, які звертаються до них з проханням виконати певну нотаріальну дію; відмовляти у виконанні дій, що суперечать закону; не приймати документи,

 

які оформлені з порушеннями закону або містять відомості, що порочать честь і гідність громадян.

Не менш важливим принципом діяльності нотаріату є додер­жання таємниці виконуваних нотаріальних дій. Так, у ст. 5 зазна­ченого Закону прямо вказується на те, що одним з обов'язків но­таріуса є зберігання у таємниці відомостей, одержаних ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій. Дія цього принципу має поширюватися не лише на нотаріусів, а й на тих осіб, які вико­нують будь-які допоміжні функції і яким стало відомо про суть вчинюваних нотаріальних дій (наприклад, друкарки, пере­кладачі).

. Саме тому довідки й документи нотаріальні контори і при­ватні нотаріуси видають лише тим громадянам, державним уста­новам та організаціям, для яких або за дорученням яких викону­валися нотаріальні дії. Довідки, що стосуються заповітів, можуть бути видані тільки після смерті спадкодавця і тільки у разі пред'явлення свідоцтва про його смерть. Довідки і документи про виконувані нотаріальні дії видаються також на вимогу (оформлену належним чином) судових органів, органів прокура­тури, слідства, пов'язаних з кримінальними або цивільними справами, що є у їх провадженні.

Останнім часом зростає тенденція до зняття із суду обов'язку сприяти сторонам у цивільній справі у збиранні доказів. Водно­час законодавець передбачив, що відповідно до ст. 6 Закону Ук­раїни "Про адвокатуру" адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у цивільній спра­ві, а також запитувати й отримувати документи або їх копії, які необхідні для виконання доручення клієнта. Отже, враховуючи наведене, доцільно було б до ст. 8 Закону України "Про нотаріат" внести відповідні зміни щодо розширення кола осіб, які можуть одержувати інформацію стосовно вчинюваних нотаріальних дій від органів нотаріату.

Важливе значення у діяльності нотаріату має також принцип об'єктивної істини, тобто обгрунтованості дій нотаріусів та інших посадових осіб, які виконують нотаріальні дії. Цей принцип пе­редбачає, що підставою для виконання нотаріальних дій є дійсні обставини, підтверджені необхідними і достатніми письмовими до­казами (документами). Подані матеріали нотаріус оцінює з точки зору їх належності, допустимості та достовірності (ст. 4 Закону).

Значну роль відіграє принцип національної мови нотаріально- : го діловодства (ст. 15 Закону). Мова нотаріального діловодства визначається  Конституцією  України, законами  України  "Про

 

274          Розділ IV. Правозахисні органи України

 

Глава 3. Нотаріат в Україні

 

275

 

 

 

нотаріат" та "Про мови" (ст. 20). Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловод­ство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем.

-


<