§ 2. Функції прокуратури : Суд, правоохоронні та правозахисні органи України - БІЛОУС В. Т та ін : Книги по праву, правоведение

§ 2. Функції прокуратури

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 
РЕКЛАМА
<

Конкретні функції прокуратури слід розглядати у двох ас­пектах. По-перше, вони грунтуються на існуючій' нормативній базі та перевірені практикою, а тому підлягають уточненню і вдосконаленню відповідно до історичних умов формування пра­вової держави. Сьогодні прокуратура залишається доступним для населення і надійним державним органом, що забезпечує за­хист прав і свобод громадян, інтереси Держави. На вимогу про­курорів останніми роками поновлено права сотень тисяч людей у галузі трудових, житлових та інших правовідносин.    ;

По-друге, конституційні положення дещо звужують сферу діяльності прокуратури. Як уже зазначалося, крім передбачених у ст. 121 Конституції України та ст. 5 Закону України "Про про­куратуру" функцій, прокуратура продовжує виконувати відповід­но до чинних законів функцію нагляду за додержанням і засто­суванням законів та функцію попереднього слідства. Це також закріплено в Перехідних положеннях до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру".

Принципово важливим є законодавче застереження про те, Що на прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і Законом України "Про прокуратуру".

Підтримання державного обвинувачення в суді. Однією з основних функцій діяльності прокуратури є підтримання дер-

 

150

 

Розділ Ш. Правоохоронні органи України

 

Глава 1.  Прокуратура України

 

151

 

 

 

жавного обвинувачення в суді. Конституційне положення про визнання винним та про застосування кримінального покарання тільки судом визначає судовий розгляд центральною вирішаль­ною стадією кримінального процесу. Тому участь прокурора в судовому розгляді є однією з найважливіших ділянок його діяль­ності. Участь прокурора в суді як державного обвинувача — важ­лива гарантія винесення судом законного, обгрунтованого виро­ку та додержання передбачених законом прав та інтересів грома­дян. Слід підкреслити, що суд та прокуратура при розгляді кримінальних справ мають схожі завдання, але прокурор сприяє їх виконанню згідно з принципом змагальності особливими методами.

У державах з високорозвинутою системою права не виникає питання про необхідність участі прокурора при розгляді кримі­нальних справ у суді. Без обвинувача справа не розглядається, а неявка прокурора в судове засідання тягне за собою відкладення розгляду справи. В чинному кримінально-процесуальному зако­нодавстві, яке теж передбачає змагальність як одну з найважли­віших засад, це питання детально не регламентовано.

Прокуратура сьогодні не має реальних можливостей забезпе­чити підтримання державного обвинувачення у кожній справі у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування для введення до штату близько двох тисяч додаткових працівників. Але демокра­тичні зміни, деякі позитивні зрушення у сфері економічних ре­форм в Україні найближчим часом, очевидно, таки приведуть до встановлення обов'язку підтримання державного обвинувачення прокурором у кожній кримінальній справі, що її розглядає суд.

Державне обвинувачення завжди спрямовано проти конкрет­ної особи. У кожному випадку воно є персоніфікованим і скла­дається з виявлення (встановлення) цієї особи. Сутність держав­ного обвинувачення полягає в сукупності дій прокурора з від­стоювання перед судом обвинувального висновку про передбаче­ний законом злочин, що його вчинила особа, яка перебуває на лаві підсудних.

"Захисник, як і обвинувачений, не зобов'язаний доказувати невинність або меншу винність обвинуваченого, а також обстави­ни, що виключають його кримінальну відповідальність. Слідчий і суд також не вправі перекладати, а точніше покладати, обов'я­зок доказування на захисника, як і на обвинуваченого"1.

 

У суді, крім прокурора, в ролі обвинувача можуть виступати й інші особи — потерпілий або його представник, причому вони виконують функцію обвинувачення не тільки у справах, поруше­них за скаргою потерпілого, айв інших кримінальних справах, користуючись правами сторони у процесі та маючи свій власний інтерес. Термін "державне обвинувачення" вживається законо­давцем тільки при регламентації діяльності прокурора у суді1.

Джерелом державного обвинувачення є діяльність органів дізнання та досудового слідства, зусиллями яких особа, викрита як така, що вчинила злочин, у зв'язку з чим має постати перед судом. Підтримуючи обвинувачення в суді, прокурор привселюд­но обвинувачує підсудного та наполягає на застосуванні до нього справедливого покарання, допомагає суду у кваліфікованому ви­рішенні справи, привертає увагу до причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.

Державний обвинувач бере участь у допитах підсудного, по­терпілого, свідків, у дослідженні висновків експертів та речових доказів. Він розпочинає судові дебати у кримінальній справі, ви­ступаючи з обвинувальною промовою. У ній він аналізує мате­ріали справи, докази, риси особистості підсудного, висловлює міркування з питання призначення міри покарання. Об'єктив­ність та незалежність прокурора в суді гарантована передбаче­ною законом можливістю для прокурора відмовитися від підтри­мання державного обвинувачення, якщо дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, виклавши у своїй постанові мотиви відмови.

Гласний та змагальний судовий процес створює сприятливі умови для оцінки доказів, виявлення обставин, які були раніше невідомі чи не піддавалися дослідженню або які відображені в процесуальних документах з істотними порушеннями закону. Зосередження в один час та в одному місці всіх процесуальних осіб, які мають відомості про злочин, перевірка їх показань під різними кутами зору прокурором та захисником, послідовний та безперервний допит підсудного, потерпілого, свідків, експертів дають можливість з'ясувати розбіжності у їх показаннях і сприяють логічному аналізу та синтезу всієї сукупності доказів.

Прокурору для відмови від обвинувачення не обов'язково пе­реконатися у невинності особи, йому досить втратити переконан-

 

 

 

Михеєнко М. М, Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні. — К.: Юрінком Інтер. — І999. — С. 77.

 

Докладніше про сутність поняття "державне обвинувачення" див.: Юри­дична енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1999. — Т.2. -С. 113.

 

152

 

Розділ III. Правоохоронні органи України

 

Глава■ t Прокуратура України

 

153

 

 

 

ня у провині, оскільки невинність не з'ясовується, а презю-мується. Відмова від обвинувачення означає, що, на думку про­курора, підсудний має бути виправданий. Проте чинне законо­давство (ст. 264 КПК України) передбачає обов'язок суду роз'яс­нити потерпілому та його представнику їх право вимагати про­довження розгляду справи та підтримувати обвинувачення.

Після винесення судом вироку прокурор зобов'язаний вжити у встановленому законом порядку заходів щодо виправлення по­милок, які мали місце, висловити свою незгоду з мірою покаран­ня, визначеною судом, якщо вона не відповідає тяжкості злочину та суспільній небезпеці особи, яка його вчинила. Для цього про- і куратура має визначені законом повноваження, незалежно від то­го, чи набрав вирок законної сили, чи ні.

Таким чином, підтримання державного обвинувачення — це діяльність прокуратури у встановлених кримінально-проце-cywibuuM законом формах, яка складається з аналізу матеріалів справи та доказування вини особи в судових орга­нах, сприяння настановленню законного, обгрунтованого та справедливого вироку.

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Представниц­тво прокурором інтересів громадян або держави в суді — одна з важливих гарантій забезпечення захисту прав і свобод громадян, законних інтересів держави. Судовий порядок захисту прав і сво­бод громадян значно розширюється. Участь прокурора в ньому є ефективним засобом забезпечення та поновлення їх.

Формами представництва є:

звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ;

внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішен­ня або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.      ]

Навряд чи можна погодитися з точкою зору, що "функція представництва інтересів громадянина або держави в суді є для прокурора новою"1. За цивільно-процесуальним та арбітражно-процесуальним законодавством прокуратура мала і раніше право

Шумський П. В. Прокуратура України. — К.: Вентурі. — 1998. — С. 179.

 

на подання позову (заяви) до суду. Останніми роками саме про­куратурою у порядку цивільного судочинства зупинено незакон­ну приватизацію значної кількості важливих народногосподар­ських об'єктів, а також забезпечено повернення в багатьох випад­ках державних коштів, поновлено права неповнолітніх при неза­конних махінаціях з житлом і т. ін.

Прокуратура представляє інтереси громадянина чи держави в суді від імені держави, здійснюючи це представництво через прокурорів, які є уповноваженою на це державною інституцією. Тому ніяких довіреностей чи доручень прокурору не треба, оскільки він не представляє інтереси конкретної особи чи органу влади; У межах своєї компетенції, визначеної законом, він діє як представник держави, маючи водночас і всі процесуальні права позивача. Прокурор самостійно визначає підстави для представ­ництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати пред­ставництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаче­ному законом.   .

у.-', Право прокурора на позов регламентоване цивільно-проце­суальним та гоєподарсько-процесуальним законодавством, нака­зами Генерального прокурора України. Він зобов'язаний вико­ристати це право для забезпечення захисту соціальних прав гро­мадян, а також відшкодування шкоди, завданої державі, держав­ним підприємствам, установам та організаціям, стягнення заборгованості перед бюджетом, пенсійним фондом та ін. Право-захисна діяльність прокуратури не протиставляється аналогічній діяльності суду, а лише доповнює її. Більше того, суд може ви­знати необхідним на свій розсуд обов'язкову участь прокурора в суді, для надання висновків з метою здійснення покладених на нього обов'язків.

Процесуальне становище прокурора у ролі позивача дещо відрізняється від становища інших осіб, які заявляють позов у цивільній справі. Так, прокурор не несе судових витрат, до нього не може бути пред'явлено зустрічного позову, він не може уклас-тц.мирову угоду, а рішення суду за позовом прокурора поши­рюється не на прокурора, а на особу, в інтересах якої пред'явлено позов.

Громадяни, юридичні особи та держава в особі її органів са­мостійно звертаються до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, що охороняються законом. Прокурор же здійснює представництво в суді лише тоді, коли громадянин неспромож­ний через фізичний чи матеріальний стан або з інших причин са­мостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або pea-

 

 


154

Розділ 1(1. Правоохоронні Органи України

лізу вати процесуальні повноваження. Захист прав неповнолітніх, недієздатних, обмежено дієздатних» безвісно відсутніх прокурор здійснює в суді, представляючи їх інтереси, лише тоді, коли бать­ки, усиновителі, опікуни та піклувальники, органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування не виконують передбачених законом обов'язків.

Прокурор має право подавати иозов до господарського суду в інтересах держави. Інтереси держави можуть збігатися повні­стю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних ор­ганів, державних підприємств та організацій чи з інтересами гос­подарських товариств з часткою державної власності у статутно­му фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не Тільки в їх діяльності, а й у діяльності приватних підприємств, товариств, захисті підприємств з іноземними інвестиціями.

За Конституцією України всі форми власності юридично рів­ноправні. Тому прокурор з урахуванням того, що "інтереси дер­жави" є оціночним поняттям, у кожному конкретному випадку самостійно визначає, посилаючись на закон, на підставі якого по­дається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися пору­шення матеріальних або інших інтересів держави, обрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповно­важений державою здійснювати відповідні функції у спірних від­носинах1.

Відповідно до ст. 120 ЦПК України прокурор має право вно­сити апеляційне подання на рішення суду, що не набрало закон­ної сили, коли він брав участь у справі. Право прокурора на вне­сення касаційного подання у порядку нагляду сприяє зміцненню законності в цивільному судочинстві, оскільки є оптимальним варіантом взаємодії суду і прокуратури, наповнення новим зміс­том правозахисної ролі останньої. Намагання на законодавчому рівні вирішити це питання інакше може завдати істотної шкоди реалізації громадянами своїх прав щодо судового захисту і ні в якому разі не принижує ролі суду» який приймає остаточне рі­шення.

Враховуючи реальний стан економіки в нашій державі та зниження життєвого рівня великої частини населення, сьогодні є

1 Рішення Конституційного Суду України У справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного проце­суального кодексу України // Офіційний #існик України. — 1999. — № 15. — С. 35.

 

Глава 1. Прокуратура України        155

передчасною і необгрунтованою спроба усунути прокуратуру від забезпечення за допомогою судових засобів додержання консти­туційних прав громадян і перш за все соціально-економічних: права кожного на працю, належні, безпечні і здорові умови праці, заробітну плату, не нижче визначеної законом, та на своєчасне її отримування, права приватної власності і т. ін.

Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

Нагляд за додержанням законів органами, які проводять опера­тивно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, спря­мований на забезпечення встановленого порядку, виявлення і розкриття злочинів, розгляду заяв та повідомлень про них, за­конності здійснення оперативних заходів, слідства, правомірності прийнятих зазначеними органами рішень. "Розслідування злочи­нів — це така діяльність, у якій зведено до мінімуму будь-які "зовнішні" види контролю (наприклад, народний, громадський, позавідомчий). У зв'язку з чим прокурорський нагляд тут має бути максимальний, з імперативними повноваженнями проку­рора"1 .

Предметом правозахисної діяльності прокуратури при цьому є перш за все інтереси суспільства, держави, їх охорона від зло­чинних посягань. Не менш важливе значення має також захист прав і законних інтересів потерпілих від злочину громадян, за­безпечення об'єктивного розгляду їх заяв і скарг, вжиття заходів для відшкодування їм матеріальних та моральних збитків. Сут­ність правоохоронної діяльності прокуратури виявляється у про­тидії виникненню та розвитку протиправних вчинків у першу чергу з боку державних органів та їх посадових осіб, які мають спеціальні, визначені законом повноваження з обмеження кон­ституційних прав громадян, нейтралізації та ліквідації порушень, правової оцінки вчиненого та притягнення винних до відпові­дальності.

Прокурорський нагляд за оперативно-розшуковою діяльні­стю поширюється на оперативні підрозділи:

1) органів внутрішніх справ — кримінальну та спеціальну мі­ліцію, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочин­ністю, оперативно-розшукові підрозділи державної автомобільної інспекції;

МихайленкоА. Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер. — 1999. — С. 182.

 

156          Розділ III. Правоохоронні органи України

органів служби безпеки — розвідку, контррозвідку, вій­ськову контррозвідку, підрозділи захисту національної держав­ності, по боротьбі з корупцією та організованою злочинною діяльністю, оперативно-технічні, оперативного документування;

прикордонних військ — підрозділи з оперативно-розшуко-вої роботи;

управління державної охорони України — підрозділ опера­тивного забезпечення охорони;

органи державної податкової служби — оперативні підроз­діли податкової міліції;

органи й установи Державного департаменту України з питань виконання покарань — оперативні підрозділи1.

Повноваження прокурора, встановлені кримінально-проце­суальним законодавством та іншими нормативними актами, по­ширюються на слідчих прокуратури, органів внутрішніх справ, служби безпеки і податкової міліції, що об'єднані процесуальним поняттям "органи попереднього розслідування"2. Так, у ст. 227 КПК України передбачені такі повноваження:

перевірка кримінальних справ, матеріалів та інших відомо­стей про вчинені злочини; скасування незаконних та необгрунто­ваних постанов слідчих та осіб, які проводять дізнання; дача письмових вказівок про розслідування злочинів; безпосередня участь у провадженні окремих слідчих дій або розслідування у повному обсязі будь-якої справи;

санкціонування проведення окремих слідчих дій; продов­ження строку розслідування та погодження утримання під вар­тою як запобіжного заходу;

•               повернення кримінальних справ органам попереднього

слідства з вказівками щодо провадження додаткового розсліду­

вання; вилучення справи від органу дізнання і передача її слідчо­

му; усунення особи, яка проводить дізнання, або слідчого від по­

дальшого ведення дізнання або попереднього слідства, якщо во­

ни допустили порушення закону при розслідуванні справи; пору­

шення кримінальної справи або відмова порушити її; закриття

1              Див.: Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лю­

того 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 22; 1993. —

№ 11; 1994. - № 11; 1998. - № 26; 1999. - № 4.

2              Конституцією України запроваджено нове поняття "досудове слідство",

що потребує подальшого законодавчого впровадження. Конституція України.

- К.: Преса України, 1997. - С. 57.

 

Глава 1. Прокуратура України        157

або зупинення провадження у кримінальних справах; затвер­дження обвинувального висновку; направлення справи до суду.

Значення прокурорського нагляду на цьому комплексному напрямі правоохоронної діяльності важко переоцінити. Як відо­мо, при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та попереднього слідства неминуче зачіпаються, а часто й істотно обмежуються права і законні інтереси громадян, гарантовані Конституцією України та іншими законами (право на свободу, недоторканність житла і т. ін.).

При виконанні професійного обов'язку з додержання поряд­ку розгляду заяв і повідомлень про злочини прокурор повинен стежити за тим, щоб всі заяви та повідомлення були зареєстро­вані і щодо них своєчасно було прийнято одне з таких рішень: порушено кримінальну справу; відмовлено в порушенні кримі­нальної справи; заяву направлено на розгляд за належністю.

Порядок попереднього розслідування злочинів детально ре­гламентовано Кримінально-процесуальним кодексом України. Прокурорський нагляд за безумовним його додержанням є од­нією з гарантій забезпечення прав учасників кримінального про­цесу (підозрюваних, обвинуваченого, потерпілого, свідків), невід­воротності відповідальності за вчинений злочин. Генеральний прокурор України вимагає зосередити зусилля на підвищенні рівня прокурорського нагляду для того, щоб ефективно впливати на результативність і якість дізнання та слідства, сприяти роз­криттю злочинів, захисту особи, її конституційних прав, а також інтересів держави і суспільства від злочинних посягань при неухильному додержанні органами слідства та дізнання вимог закону1.

Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рі­шень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженнями особистої свободи громадян. Прокуратура, здійснюючи цю функцію, покликана забезпечити, з одного боку, законність пере­бування затриманих, заарештованих, осіб, що за вироком суду чи з інших законних підстав перебувають у виправно-трудових установах, а з іншого — законність діяльності закладів для вико­нання судових рішень у кримінальних справах та закладів, що

Прокуратура України: проблеми сьогодення і майбутнього // Юридич­ний вісник України. - 1999. - 22-28 липня. - № 29.

 

158          Розділ НІ. Правоохоронні органи України

застосовують інші заходи примусового характеру, пов'язані з об­меженням особистої свободи громадян.

Цей напрям прокурорської діяльності істотно відрізняється від інших як за методами його здійснення, так і за повноважен­нями. Прокурор не тільки перевіряє законність правових актів, що видаються адміністрацією установи виконання покарань, а й здійснює нагляд за законністю всієї діяльності цієї установи.

Згідно з вимогами закону прокуратура здійснює нагляд для того, щоб своєчасно і правильно виконувалися вироки; утриман­ня засуджених у місцях позбавлення волі проводилося не інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом; забезпечува­лося додержання встановлених законом прав та обов'язків за­суджених; виконувалося законодавство про умовно-дострокове звільнення засуджених від відбуття покарання.

Предметом нагляду є додержання законності під час перебу­вання осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'яз­нення, виправно-трудових, інших установах, що виконують пока­рання або заходи примусового характеру, які призначає суд, до­держання встановленого кримінально-виконавчим законодав­ством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'яз­ків. Прокурорський нагляд поширюється на адміністрації слід­чих ізоляторів, установ виконання покарань; інспекції виправних робіт органів внутрішніх справ; державних виконавців; адмініст­рації підприємств та інших закладів, що причетні до виконання судових вироків; військове командування у тих випадках, коли засуджений підлягає направленню у дисциплінарний батальйон чи утриманню на гауптвахті.

Прокурор має широкі контрольно-наглядові повноваження. Так, він має право у будь-який час відвідувати піднаглядні закла­ди, опитувати осіб, які там утримуються, знайомитися з усіма до­кументами та матеріалами, перевіряти відповідність закону нака­зів та розпоряджень адміністрації місць позбавлення волі. Йому також надано право вимагати від посадових осіб створення на­лежних умов, що забезпечують права затриманих, осіб, узятих під варту, засуджених та осіб, щодо яких застосовано примусові заходи. Він може також отримувати від згаданих посадових осіб пояснення. Прокурор наділений повноваженнями відміняти незаконне дисциплінарне стягнення, накладене на особу, яка від­буває покарання, або негайно звільняти її своєю постановою із штрафного ізолятора, приміщення камерного типу, дисциплінар-

 

Глава 1. Прокуратура України                        159

ного ізолятора, з-під варти, якщо встановлено, що особу затрима­но або взято під варту без законних підстав.

Прокурор зобов'язаний періодично проводити комплексні перевірки додержання законів як у місцях виконання покарань, так і при виконанні інших заходів примусового характеру, що їх призначає суд.

Імперативний характер повноважень прокурора щодо додер­жання порядку та умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, випливає із ст. 45 Закону України "Про прокуратуру". Виконання прокурату­рою цієї функції спрямовано також на виконання Україною під­писаних міжнародно-правових угод і конвенцій, зокрема Міжна­родного пакту про громадянські і політичні права, Міжнародних стандартних правил поводження з ув'язненими, Зводу принципів захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або ув'язненню у будь-якій формі1.

Нагляд за додержанням і застосуванням законів. Предме­том цього виду нагляду є правозастосовна діяльність органів дер­жавної влади, підприємств та посадових осіб, яка має відповідати вимогам Конституції України та чинним законам. Прокуратура здійснює нагляд за додержанням і застосуванням законів Кабіне­том Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими організаціями, підприємствами, устано­вами та організаціями незалежно від форм власності, підпоряд­кованості та належності.

З урахуванням стану законності прокуратура має забезпечи­ти постійний нагляд за додержанням соціально-економічних, по­літичних, особистих прав і свобод громадян, військовослужбов­ців та членів їх сімей, прав та інтересів соціальних груп, які по­требують державної допомоги і захисту; законодавства про поря­док розгляду скарг, особливо з питань виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, інших соціальних виплат, охорони праці, здо­ров я, освіти, житлових прав; природоохоронного законодавства. 'Загальнонаглядова діяльність прокуратури приносила і здатна

Україна в міжнародно-правових відносинах. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — Т 2- ~ С. 36; Международньш акти о правах человека. — М: Норма-ИНФРА. - С 620.

 

160          Розділ III. Правоохоронні органи України

принести ще багато користі як державним інтересам, так і справі захисту прав громадян"1.

Органи прокуратури безплатно й оперативно реагують на по­рушення законодавства, а тому соціально малозахищена частина населення, зважаючи на порівняно дорогі адвокатські послуги та тривалість судових процедур, звертається за юридичною допомо­гою саме до них. Ефективність діяльності прокуратури підтвер­джується і тим, що за її ініціативою державі повернуто майже З млрд. грн., 53 млн. доларів, чимало іншої валюти2.

Для успішного здійснення загальнонаглядових дій прокуро­ру надані необхідні повноваження. Вони дають можливість йому своєчасно встановити порушення закону, притягнути порушника до встановленої законом відповідальності та вжити заходів для усунення причин та умов, що сприяли цим порушенням закону.

Прокурору не надано право безпосередньо відміняти чи змі­нювати неправове рішення, підміняти органи відомчого управ­ління та контролю, втручатися у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству. Але його вимоги при встановленні факту порушення закону, які реалі­зуються у вигляді протесту, припису, подання чи постанови, є обов'язковими до розгляду і корекції неправового рішення згідно з законом.

При здійсненні загального нагляду прокурор має право:

безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити до приміщення органів державної влади та орга­нів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій (незалежно від форм власності, підпоряд­кованості чи належності), до військових частин, установ без спе­ціальної перепустки;

мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для про­ведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, й тих, що містять комерційну чи банківську таємницю або конфіден­ційну інформацію;

письмово вимагати надання зазначених документів та мате­ріалів для перевірки, видачі необхідних довідок, у тому числі що­до операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою;

Потебенько М. Роки становлення і утвердження // Вісник прокуратури. — 1999. - № 2. - С. 23. Там само. — С. 24.

 

 

т.

Глава 1. Прокуратура України'

вимагати для Перевірки правозастосовнї акти та інші akfir йдокументи, одержувати інформацію про стан законності і захо­ди щодо її забезпечення;      •. ;

вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших Структур (незалежно від форм власності), а також виділення спеціалістів для прове­дення перевірок, відомчих та позавідомчих експертиз;

викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них ус­них чи письмових пояснень щодо порушень закону.

Слід зазначити, що реалізація прокурором представництва інтересів громадянина або держави в суді навряд чи можлива без повноважень, Властивих нагляду за додержанням і застосуван­ням законів. З'ясувати обставини порушення, зібрати докази для1 відстоювання правової позиції при судовому розгляді позову (заяви) прокурор може, лише маючи передбачені законом права.

Збереження за прокуратурою функції нагляду за додержан­

ням і застосуванням законів законодавець пов'язує з формуван­

ням нових державних органів, що здійснюватимуть контроль за

додержанням законів. Реалізуючи принципи створення правової

Держави, останніми роками з'явилися і почали діяти такі інсти­

тути, як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,

Рахункова палата, Державна податкова адміністрація, Антимоно-

польний комітет, органи виконавчої влади, що забезпечують за­

хист прав споживачів, експортний контроль тощо. У зв'язку з

цим в умовах перехідного періоду прокуратура дещо звузила ме­

жі прокурорського втручання. Дискусія щодо обсягу повнова­

жень з нагляду за додержанням і застосуванням законів в умовах

перехідного періоду пов'язана з державно-правовою реформою,

здійсненням у її межах адміністративної реформи. Вирішення На

законодавчому рівні меж цих повноважень безумовно сприятиме

наповненню новим змістом правозахисної діяльності прокурату­

ри, стрижнем якої була й залишається охорона прав і свобод гро­

мадян.    '

Слідство в органах прокуратури. Згідно з кримінально-про^ цесуальним законодавством досудове слідство проводять слідчі прокуратури у справах про вбивства, зґвалтування, злочини у сфері службової діяльності, злочини проти правосуддя, довкілля та інші. Крім того, у всіх справах про злочини, вчинені службо­вими особами, які займають особливо відповідальне становище; відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну службу"

6   2—174

 

 


162

Розділ III. Правоохоронні органи України

та особами, посади яких віднесено до 1—3 категорії посад, пра­цівниками правоохоронних органів досудове слідство проводить­ся слідчими прокуратури. За постановою Генерального прокуро­ра України, його заступників, прокурора області та прирівняних до них прокурорів слідчими прокуратури можуть розслідуватися й інші злочини (ст. 112 КПК України)1.

У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим є старші слідчі в особливо важливих справах і слідчі в особливо важливих справах; у прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах працюють слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі; у районних, міжра­йонних, міських — старші слідчі і слідчі.

Усі рішення про спрямування слідства і провадження слід­чих дій слідчий прокуратури приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди, затвер­дження чи санкції від прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення. Законом встановлено вичерп­ний перелік випадків, коли для прийняття й реалізації рішень слідчому необхідно одержати санкцію чи згоду прокурора.

Правові підстави, форми й методи здійснення прокурорсько­го нагляду за додержанням законів слідчими прокуратури іден­тичні тим, які прокуратура застосовує, реалізуючи свої повнова­ження, щодо слідчих служби безпеки, органів внутрішніх справ та податкової міліції. Однак оскільки прокурор організаційно.не­се відповідальність за роботу слідчих (як керівник структурного підрозділу), то іноді складається враження, що він є "начальни­ком" слідчого, особою, яка керує розслідуванням. Тому важливо розрізняти процесуальну діяльність прокурора та слідчого, що базується на кримінально-процесуальному законодавстві, і тру­дові відносини органу прокуратури і слідчого, які мають грунту­ватися виключно на основі трудового законодавства, наказів та інструкцій Генерального прокурора України (наприклад, за­безпечення прокурором району робочого місця слідчого, забезпе­чення телефоном, канцелярським приладдям, доручення роз­слідування конкретної кримінальної справи, виклик на місце по­дії і т. ін.).

Крім вищеперелічених функцій прокуратури, на неї покладе­но координацію діяльності по боротьбі зі злочинністю. Генераль­ний прокурор України та підпорядковані йому прокурори коор-

1 Урядовий кур'єр - 2001. - № 155.  '

. .      :      і, «           <<    . ■ -   :•.: !

1

-,

 

І              

Глава 1. Прокуратура України                        163

динують діяльність по боротьбі зі злочинністю органів внутріш­ніх справ, органів служби безпеки, органів податкової міліції, ор­ганів митної служби та інших правоохоронних органів. Щоб за­безпечити координацію цих органів, прокурор скликає координа­ційні наради, організує робочі групи, витребує статистику та ін­шу необхідну інформацію, а також бере участь в організації нарад Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією при Президентові України.


<