§ 2. Класифікація нормативно-правових актів про діяльність суду, правоохоронних : Суд, правоохоронні та правозахисні органи України - БІЛОУС В. Т та ін : Книги по праву, правоведение

§ 2. Класифікація нормативно-правових актів про діяльність суду, правоохоронних

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 
РЕКЛАМА
<

та правозахисних органів

Таку класифікацію можна здійснити за юридичним визна­ченням понять правоохоронної діяльності та правоохоронного органу. За їх змістом, зокрема ознаками правоохоронної діяль­ності та правоохоронного органу, можлива класифікація, що ба-

 

 

 

Перелік нормативно-правових актів та ненормативних актів щодо право­охоронної діяльності див. у додатку.

 

Див.: Колодій А. Принципи права України. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — С 72-79.

 

26

 

Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності

 

Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...

 

27

 

 

 

зується на чотиричленній систематизації правових норм та нор­мативно-правових актів, а саме:

а)             норми — принципи (засади) діяльності суду, правоохорон­

них та правозахисних органів;

б)            норми — комплекси з окремих напрямів діяльності;

в)             норми — гарантії здійснення судової, правоохоронної та

правозахисної діяльності;

г)             норми — гарантії правового та соціального захисту суб'єк­

тів судової, правоохоронної та правозахисної діяльності1.

Цей підхід до систематизації дає можливість виділити такі нормативно-правові акти:

A)           Законодавство про конституційні (загальні) засади діяль­

ності суду, правоохоронних та правозахисних органів.

Б) Законодавство з окремих напрямів діяльності суду, право­охоронних та правозахисних органів: правосуддя;

прокурорська діяльність; виявлення та розслідування злочинів; охорона державної безпеки та правопорядку; юридичний захист, адвокатська діяльність.

B)            Законодавство, що закріплює державні гарантії здійснен­

ня судової, правоохоронної та правозахисної діяльності.

Г ) Законодавство, за яким встановлюється правовий та со­ціальний захист працівників суду, правоохоронних та право-захисних органів.

Законодавчі акти про конституційні (загальні) засади діяльності суду, правоохоронних та правозахисних

органів

Конституція України.

Кримінальний кодекс України.

Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Господарський процесуальний кодекс України.

Кримінально-процесуальний кодекс України.

Цивільний процесуальний кодекс України.

1 Існують й інші підходи щодо класифікації законодавства про правоохо­ронну діяльність. Див., зокрема, Гуценко К. Ф., Ковалев U. А. Правоохрани-тельньїе органьї: Учебник для юридических вузов и факультетов. — 3-є изд. — М.: Зерцало, 1977. — С. 27—40; Суд та інші правоохоронні органи. Правоохо­ронна діяльність. — К.: Атіка, 2000.

 

Загальна декларація прав і свобод людини і громадянина. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права.

Законодавство з окремих напрямів діяльності судових, правоохоронних та правозахисних органів

а)             правосуддя та його державне забезпечення:

Конституція України,

Кримінальний кодекс України,

Цивільний кодекс України,

Кодекс України про адміністративні правопорушення,

Господарський процесуальний кодекс України,

Кримінально-процесуальний кодекс України,

Цивільний процесуальний кодекс України,

закони України "Про Конституційний Суд України", "Про господарські суди", "Про судоустрій", "Про державне виконавче провадження";

б)            прокурорська діяльність:

Закон України "Про прокуратуру України", постанови Вер­ховної Ради України "Про затвердження Положення про класні чини працівників прокуратури України" та "Про затвердження дисциплінарного статуту прокуратури України" та інші;

в)             виявлення та розслідування злочинів:

Кримінальний кодекс України,

Кримінально-процесуальний кодекс України,

Кодекс України про адміністративні правопорушення,

закони   України   "Про   оперативно-розшукову   діяльність",

"Про організаційно-правові заходи боротьби з організованою злочинністю", "Про державну податкову службу в Україні", "Про попереднє ув'язнення" та інші;

г)             охорона державної безпеки та правопорядку:

закони України "Про Раду національної безпеки і оборони", "Про Службу безпеки України", "Про боротьбу з корупцією", "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ", "Про державну митну службу", "Про державний кордон України", "Про Прикордонні війська України", "Про надзвичайний стан", "Про адміністративний на­гляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", "Про ор­гани і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів", "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних

 

 


28

Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності

речовин і прекурсорів та зловживанню ними", Указ Президента України "Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю", постанова Кабінету Міністрів України "Про застосування спеціальних засобів при охороні гро­мадського порядку в Українській РСР" та інші;

д) юридичний захист, адвокатська діяльність: закони  України  "Про адвокатуру",  "Про  Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", "Про нотаріат", "Про звернення громадян", розпорядження Президента України "Про Положення про Міністерство юстиції України "та інші.

Законодавство, що встановлює гарантії здійснення судової, правоохоронної та правозахисної діяльності

Державні гарантії здійснення судової, правоохоронної і пра­возахисної діяльності проголошуються у законах, які стосуються окремих напрямів такого роду діяльності, та у спеціальних щодо зазначеної теми законах:

закони України "Про прокуратуру", "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", "Про державну службу", "Про джерела фінансування органів державної влади", "Про Вищу раду юстиції України", "Про адвокатуру", "Про судо­ву експертизу", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попередньо­го слідства, прокуратури і суду", "Про державне виконавче про­вадження", "Про застосування амністії", "Про державну таємни­цю", "Про організаційно-правові заходи боротьби з організова­ною злочинністю", "Про звернення громадян", розпорядження Президента України "Про Положення про Міністерство юстиції України " та інші.

Законодавство, за яким встановлюється правовий

та соціальний захист працівників судів,

правоохоронних та правозахисник органів

Правовий та соціальний захист працівників судів, правоохо­ронних та правозахисних органів регламентується законами про конкретні суди, правоохоронні та правозахисні органи, а також законодавством, яке поширюється на сферу державної служби або стосується статусу працівників судів і правоохоронних ор­ганів:

закони України "Про статус суддів", "Про органи суддівсько­го самоврядування", "Про державний захист працівників суду і

 

Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...            29

правоохоронних органів", "Про прокуратуру, "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про адвокатуру", "Про Уповноваже­ного Верховної Ради України з прав людини", "Про нотаріат", "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб началь­ницького і рядового складу органів внутрішніх справ", Положен­ня про порядок комплектування, матеріально-технічного, вій­ськового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спе-, ціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства органів внутрішніх справ України, Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів Служби безпеки України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю України та інщі.

Характеристика законодавства про конституційні (загаль­ні) засади діяльності судів, правоохоронних та правозахисних органів. Правовий простір діяльності судів, прокуратури, міліції, служби безпеки, митниці, прикордонних військ, нотаріату, орга­нів юстиції та адвокатури охоплює практично всі галузі законо­давства.

Законодавчі чинники зосереджуються у політико-правових документах, в яких проголошується державна концепція право­охоронної діяльності, її конституційні засади, програма боротьби зі злочинністю, державні рішення з питань внутрішньої політики, охорони правопорядку та забезпечення стану законності.

Система правоохорони будується на двох рівнях — публічно-правовому та індивідуально-правовому.

На публічно-правовому рівні охоронна діяльність держави охоплює захист широкого кола громадян, їх конституційні права, законні інтереси фізичних і юридичних осіб. У Конституції України значна частина статей, зокрема статті 3, 5, б, 8, 13—19, 21-68, 76, 78, 80, 81, 85, 87-89, 92, 95, 98, 101, 105-108, 111, 116, 119, 121—131, 145, 147—153 так чи інакше стосуються різних ас­пектів державної охорони.

Найбільший обсяг повноважень у публічній охоронній сфері має Президент України як глава держави, гарант державного су­веренітету, Верховний Головнокомандувач, політичний керівник Ради національної безпеки і оборони України. Йому належить право призначати суддів (вперше), Генерального прокурора, тре­тину складу Конституційного Суду України, членів Кабінету Мі­ністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій. Крім того, Пре­зидент здійснює помилування. Адекватною рівневі його повнова-

 

зо

 

Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності

 

Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...

 

31

 

 

 

жень є особлива конституційна процедура усунення особи з по­сади Президента країни. Вона передбачена статтями 108 та 111 Конституції України.

При здійсненні правосуддя суди керуються нормами Консти­туції України, чинними нормативно-правовими актами. Суди на­ділені повноваженнями оцінювати зміст будь-якого закону чи ін­шого нормативно-правового акта з точки'зору його відповідності Конституції.

Правоохоронні органи забезпечують державну безпеку і за­хист державного кордону (ст. 17), захист правового порядку (ст. 19). При цьому питання правоохорони мають вирішуватися виключно на законодавчому рівні (ст. 92). Крім того, в найвищо­му державному акті підкреслюється, що Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджан­ня їх діяльності (ст. 17 ); визначається, що ніхто не може зазна­вати втручання в особисте і сімейне життя, крім випадків, перед­бачених Конституцією України; кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інфор­мації, а також право відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та по­ширенням недостовірної інформації (ст. 32), та формулюється зобов'язання держави відшкодувати за рахунок держави чи орга­нів місцевого самоврядування матеріальну та моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56), тощо.

Отже, на публічно-правовому рівні закріплюються найважли­віші засади правоохорони та правового захисту, функції та обсяг повноважень державних інституцій, а також консти­туційне походження компетенції уповноважених органів при здійсненні судової та правоохоронної діяльності.

На індивідуаіьно-правовому рівні у законодавстві права і сво­боди громадянина є об'єктом правового захисту. Захист прав і свобод кореспондується обов'язками судів, правоохоронних та правозахисних органів надавати такий захист та не обмежувати проголошені права і свободи. Суб'єкт цих прав — громадянин — завжди виконує індивідуальні правові ролі (службовець, найма-

 

ний працівник, підприємець, заявник, потерпілий тощо). В кож­ному конкретному випадку виконання індивідуальної правової ролі законодавець формулює, конкретизує відповідні такій ролі права та обов'язки. Належне виконання таких правових ролей (прав та обов'язків) є невід'ємною частиною правопорядку. При реалізації певної правової ролі можуть виникати конфліктні від­носини. Неналежне її виконання тягне за собою відповідальність, для забезпечення якої передбачено систему доволі суворих санк­цій. Відповідальність настає як наслідок винної дії і є правовою реакцією держави на правопорушення, на невиконання право­порушником певної правової ролі.

Правоохоронні органи у системі захисту прав та інтересів конкретної людини посідають особливе місце. Вони наділені, як було зазначено раніше, спеціальними повноваженнями. їх діяль­ність має владний характер і є різновидом державної влади, що межує з використанням спеціальних повноважень, тобто впрова­дженням конкретно адресованих дозволів, приписів, заборон або впровадженням процедур реалізації юридичної відповідальності. Законодавець моделює повноваження для конкретної правової ситуації (наприклад, для звернення із заявою про вчинення злочину, при поданні позову до суду з питання поновлення на роботі, про вселення в жиле приміщення тощо). У кожній такій ситуації правове становище учасників характеризується розподілом прав та обов'язків, встановленням юридичних наслід­ків реалізації цих прав та обов'язків, межами правового захисту. Тому, наприклад, приймаючи заяву від громадянина про вчине­ний злочин, орган, що її приймає, повинен поставити до відома заявителя про наявність кримінальної відповідальності за неправдиве повідомлення про злочин.

При відновленні порушених прав та законних інтересів гро­мадян, установ, підприємств та організацій захищаються право­відносини, які стали предметом розгляду під час застосування процедур судочинства, а також реалізуються повноваження орга­нів юстиції і адвокатури з правового захисту законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Судові рішення з цього приводу є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже, система законодавства про правоохоронну та право-захисну діяльність існує як на публічному, так і на приватно­му правових рівнях. Вона стосується визначеного у законодав­стві кола учасників правових відносин, засобів та меж право­охорони та правозахисту; визначає перевагу щодо захисту за­конних інтересів та прав юридичних і фізичних осіб.

 

32                  Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності

Загальна характеристика законодавства з окремих напря­мів правоохоронної діяльності. З моменту здобуття незалежно­сті в Україні прийнято нормативно-правові акти, які формулю­ють напрями правоохоронної діяльності, функції її суб'єктів, пра­ва та обов'язки конкретних правоохоронних органів та судів.

а)             Правосуддя. В чинному законодавстві передбачено різні

види судочинства, а саме: конституційне, арбітражне, третейське,

правосуддя з кримінальних, цивільних, адміністративних справ,

судочинство військових трибуналів, а також функціонування

судів першої інстанції, судів касаційної та апеляційної ін­

станцій. Залежно від кількості судів, що можуть розглядати

конкретну справу, судочинство поділяється на одноособове та

колегіальне1.        ;

У законодавстві зазначається, що судовий розгляд справ по­винен максимально сприяти охороні прав і свобод людини і гро­мадянина, прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

б)            Прокурорська діяльність. Прийнятим у 1991 році Законом

України "Про прокуратуру" (з відповідними змінами станом на

12 липня 2001 року) встановлено нову систему прокурорського

нагляду, регламентовано участь прокурора в розгляді справ у су­

дах, більш чітко визначено функції прокуратури. Цим законом

також встановлено систему органів прокуратури, принципи орга­

нізації та їх діяльності.

Наглядові повноваження є одними з найважливіших повно­важень органів прокуратури.

Органи прокуратури у порядку нагляду виявляють численні порушення закону, опротестовують незаконні правові акти, вно­сять приписи і подання щодо фактів виявлених порушень зако­ну. Генеральний прокурор України та підпорядковані йому про­курори вживають заходів щодо усунення порушень прав та за­конних інтересів громадян, притягують до відповідальності вин­них у цьому осіб.

Прокурорська діяльність — один із засобів реалізації держав­ної влади, яка функціонує виключно в інтересах усієї держави; вона закріплюється Конституцією України, іншими правовими актами. Державні інтереси полягають у захисті суверенітету, те­риторіальної цілісності, державного кордону, державної безпеки,

Докладніше див.: Бринщв В. Д. Судебная вдасть (Правосудне): пути ре-формирования в Украяне. — Харьков, 1998.

 

 

33

Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...

прав усіх суб'єктів права і господарювання та охороні; землі як основи національного багатства1.

^, За Конституцією України (розділ VII) прокуратура стано­вить єдину систему, її не віднесено до будь-якої з гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової).

Органи прокуратури виконують наглядові повноваження не тільки на основі Закону України "Про прокуратуру", а й відпо­відно до базових законів, що діють у певних правовідносинах. Це найбільш важливі для держави забезпечувальні сфери відносин. Вони виникають у процесі реалізації прав громадян (наприклад, право громадян на звернення до посадових осіб або відносини, що забезпечують охорону навколишнього природного середови­ща, боротьбу з корупцією тощо).

-; і ■ Здійснення  нагляду за органами  влади та управління  — функція органів прокуратури2.

Органи прокуратури наділені повноваженнями наглядати за

державними посадовими особами та органами, що виконують

правоохоронні дії,              .

Крім загальнодержавних нормативно-правових актів, важли­ве значення мають також накази Генерального прокурора Украї­ни, в яких, виходячи з чинного законодавства, роз'яснюються за­вдання органів прокуратури при здійсненні ними конкретних наглядових повноважень'5.

в) Виявлення та розслідування злочинів. Законодавство з ви­явлення та розслідування злочинів охоплює види діяльності, якими є: 1) оперативно-розшукова діяльність; 2) дізнання; 3) до^ судове слідство. Особливість цієї діяльності полягає в тому, що реалізація її завдань покладається на державні органи та посадо­вих осіб, діяльність яких може здійснюватися у процесуальних

Докладніше див.: Рішення Конституційного Суду України у справі зд' конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генераль­ної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Ар­бітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 (Справа № 1-1/99) // Конституційний Суд України: Рішення, висновки 1997—2001. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — С. 364.

Органи прокуратури здійснюють нагляд за всіма органами влади та управління, за винятком Президента України, Верховної Ради України, Вер­ховної Ради Автономної Республіки Крим.

Див.: Прокуратура в Україні: 36. нормативних актів / Відп. ред. М. О. Пр-тебенько. — К.: Юрінком Інтер, 2000.

 

2   2-174

 

34            Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності

(при дізнанні та попередньому слідстві) та позапроцесуальних (у порядку оперативно-розшукової діяльності) формах.

Кожен із суб'єктів виявлення та розслідування злочинів за різним ступенем бере участь у цій діяльності. Так, усі три види діяльності (оперативно-розшукова діяльність, дізнання й попе­реднє слідство) притаманні міліції, податковій міліції, службі безпеки; два види (оперативно-розшукова діяльність та дізнан­ня) — органам прикордонної охорони, органам і посадовим осо­бам установ Державного департаменту України з питань вико­нання покарань; лише один вид (попереднє слідство) — слідчим органів прокуратури, оперативно-розшукова діяльність — підроз­ділам оперативного забезпечення охорони Управління державної охорони України, дізнання — органам державного протипожеж­ного нагляду, капітанам морських суден, що перебувають у дале­кому плаванні.

Процедури з виявлення та розслідування злочинів є чітко визначеними. Вони формуються виключно в законах. Процеду­ри, які регламентовані підзаконними актами (інструкціями, нака­зами, настановами тощо) можуть застосовуватися, якщо вони не суперечать законові. Порушення посадовими особами правоохо­ронних органів встановлених процедур визнається істотним по­рушенням процесуального законодавства, при чому тягне за собою визнання дій з виявлення або розслідування неправомір­ними. Процедури з оперативно-розшукової діяльності мають ста­тус службової або державної таємниці.

Отже, виявлення та розслідування злочинів охоплює різні види діяльності. їх регламентація передбачається як загальнодер­жавними нормативно-правовими та міжвідомчими актами, так і внутрішньовідомчими актами.

г) Охорона державної безпеки та правопорядку. За Концеп­цією (основами державної політики) національної безпеки, прий­нятою Верховною Радою України, та відповідно до законодав­ства в Україні створено систему забезпечення національної без­пеки, яка охоплює охорону державної безпеки та правопорядку. Специфіка законодавчого регулювання охорони державної безпе­ки та правопорядку полягає в тому, що такі загальнодержавні об'єкти, як "національна безпека"," конституційний лад", "дер­жавний суверенітет", " громадський порядок" потребують засто­сування адекватних правомірних засобів охорони, серед яких є виконання законних рішень органів державної влади та місцево­го самоврядування, державна підтримка забезпечення законності,

 

 

35

Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...

державний вплив на злочинність, її причини та умови, фінан­совий контроль господарюючих структур, контроль за міграцій­ними процесами, заборона незаконних воєнізованих формувань

тощо.

Законодавчу основу охорони державної безпеки та правопо­рядку утворюють конституційні та загальні правові і спеціальні повноваження суб'єктів системи забезпечення національної без­пеки. Так, спеціальними щодо цього повноваженнями наділені Президент України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України і суди загальної юрисдикції, Генеральний прокурор України, Рада національної безпеки та оборони України, Націо­нальний банк України, міністерства, відомства, органи державної влади та місцевого самоврядування. Правовий порядок грун­тується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути при­мушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Кон­ституцією (ст. 19) та законами України.

д) Юридична допомога громадянам, адвокатська діяльність.

З прийняттям у 1996 році нової Конституції України юри­дична допомога громадянам набула особливого значення. За Конституцією України обов'язок із забезпечення права на захист від обвинувачення та з надання правової допомоги при вирішен­ні справ у судах та інших державних органах покладений на адвокатуру (ст. 59). Професійним обов'язком судів і правоохо­ронних органів та їх посадових осіб є роз'яснення громадянам їх конституційних прав і свобод, які захищаються судом. У законо­давстві передбачено юридичні засоби допомоги (право громадян на звернення, право прокурора на подання позову тощо), визна­чено окремі категорії громадян, яким необхідно надавати юри­дичну та іншу допомогу в обов'язковому порядку та за рахунок державного бюджету (неповнолітні, потерпілі від правопору­шень, нещасних випадків тощо), вказуються наслідки неотриман­ня допомоги з боку державних органів окремими категоріями громадян (ненадсилання до відповідного суду заяв осіб, взятих під варту, з питань оскарження дій прокурора, відмова держав­ним службовцем фізичним особам в інформації, надання якої пе­редбачено нормативними актами, тощо).

Рішенням Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року встановлено, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

 

2*

 

 


37

36

Розділ І, Загальні положення правоохоронної ... діяльності

Отже, особа — фахівець у галузі права, яка може надавати правову допомогу особисто або за дорученням юридичної осо­би, здійснюючи таку допомогу, набуває статусу захисника у конкретній кримінальній, цивільній справі або в адміністра­тивному провадженні з притягнення особи до адміністратив­ної відповідальності.

Загальна характеристика законодавства про Державні гарантії здійснення діяльності судів, правоохоронних та правозахисник органів. Законодавство про діяльність названих органів має відповідати системі (вимогам) Конституції України. Державні гарантії здійснення діяльності названих органів є її не­від'ємною складовою. Такі гарантії стосуються як можливості здійснення, так і правомірності діяльності. Приватна детективна діяльність, зокрема з розслідування злочинів, в Україні не перед­бачена. Судову діяльність мають виконувати лише суди та про­фесійні судді. Не допускається делегування функцій судів, а та­кож привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами.

За Конституцією, законодавством професійні судді, праців­ники прокуратури, міліції, служби безпеки, податкових та інших правоохоронних органів не можуть належати до політичних пар­тій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльно­сті, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші опла­чувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім науко­вої, викладацької та творчої. Працівники міліції не можуть брати участь у страйках.

Законодавство проголошує обов'язковість виконання вимог прокурора, в тому числі при проведенні слідства слідчими (про­куратури, органів СБУ, міліції, податкової міліції) у справах про діяння, що містять ознаки злочину, право невідкладного при­йому прокурорів керівниками держави тощо.

При здійсненні правоохоронної діяльності забороняється пе­редавати і розголошувати відомості, що можуть зашкодити слідству, інтересам людини, безпеці України.

Держава забезпечує діяльність судів і правоохоронних орга­нів бюджетними коштами. Для потреб правоохоронної діяльності при плануванні та затвердженні бюджету кошти виділяються щорічно, при чому фінансування може здійснюватися лише за рахунок загальнодержавного бюджету (зокрема, судів, органів прокуратури, юстиції, Міністерства внутрішніх справ, митних ор­ганів, установ з виконання покарань).

 

Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...

Законодавство, за яким встановлюється правовий

і соціальний захист працівників судів,

правоохоронних та правозахисних органів

Посадові особи судів, правоохоронних та правозахисних органів, захисники та представники осіб з надання правової до­помоги перебувають під особливим захистом закону.

При цьому існує принцип, за яким гарантії виконання право­охоронної і правозахисної функцій мають бути адекватними кожному напряму такої діяльності. При визначенні статусу поса­дової особи (суддя, прокурор, слідчий, дізнавач, оперативний уповноважений, державний виконавець, захисник, представник особи тощо) в законодавстві передбачаються конкретні гарантії від зовнішнього впливу, матеріальні та соціальні гарантії. Зако­нодавство спрямоване на встановлення матеріальних гарантій посадових осіб судів і правоохоронних органів. Від рівня їх мате­ріальної забезпеченості залежить результативне виконання зав­дань правоохоронної діяльності, ступінь протидії посадових осіб протизаконному впливові.

У кримінальному законодавстві передбачено підвищену від­повідальність за такі дії, як опір, втручання, погроза або Насиль­ство, умисне знищення або пошкодження майна, посягання на життя працівника правоохоронного органу. Така ж відповідаль­ність передбачена за захоплення працівника правоохоронного Органу як заручника. У порядку захисту працівників судів, за­хисників і представників особи з надання правової допомоги, кримінальна відповідальність передбачена за злочини проти пра­восуддя, до яких віднесено погрозу або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного, умисне знищення або по­шкодження їхнього майна, а також за посягання на життя зазна­чених осіб у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя.

Під захистом кримінального закону перебувають близькі ро­дичі працівників судів і правоохоронних органів, що є додатко­вою гарантією захисту зазначених осіб. Така ж відповідальність настає у разі вчинення зазначених правопорушень щодо пенсіо­нера з числа суддів, працівників правоохоронних органів або чле­нів їх сімей і близьких родичів у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків у минулому.

У кримінальному законодавстві з набуттям чинності Кримі­нальним кодексом України вперше передбачена кримінальна від­повідальність за втручання у діяльність захисника чи представ­ника особи, а також за погрозу чи насильство, умисне знищення

 

38

 

Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності

 

 

 

або пошкодження майна, посягання на життя щодо захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з надан­ням правової допомоги