Ґ. НАГЛЯД ЗА ЗАКОННІСТЮ ЗВІЛЬНЕННЯ ТА УМОВНО-ДОСТРОКОВОГО ЗВІЛЬНЕННЯ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 

Основне питання, яке виникає при умовно-достроковому звільненні, - чи виправився засуджений. Що стосується строку, після завершення якого можливе подання на дострокове звільнення, і категорій засуджених, що не підлягають звільненню, то вони вказані в законі.

Адміністрація виправно-трудової установи має достатню кіль­кість даних для вивчення засудженого: особистий нагляд за ним, повідомлення контролерського складу, оперативної служби, викла­дачів школи, майстрів, представників громадських організацій, що беруть участь у перевихованні засуджених.

Ці матеріали дозволять зробити висновок, чи дійсно виправився засуджений і наскільки стійкою стала його позитивна поведінка.

Тому прокурор повинен домагатись, щоб рішення про подання щодо умовно-дострокового звільнення приймалось адміністрацією і спостережною комісією не за формальними показниками (засу­джений не має стягнень, відбув установлену законом частину тер­міну тощо), а з урахуванням усіх обставин, що характеризують поведінку засудженого.

Прокурор не може давати вказівок, які конкретні дані повинні бути покладені в основу рішення адміністрації, спостережної комісії про подання до дострокового звільнення. Але він має право ви­магати, щоб при прийнятті рішення були достатні дані для відповіді на питання, чи виправився засуджений, чим це підтверджується чи заперечується.

Прокурор повинен цікавитись заходами, що вживались адмі­ністрацією виправно-трудової установи щодо надання звільнюва­ному допомоги у працевлаштуванні.