Вступ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 

У нас корупція і злочинність, особливо в економічній сфері, є породженням слабкості держави...

З інавгураційної промови Президента України

Л.Д.Кучми 30.11.1999 р.

З переходом від адміністративно-командної економіки до ринкової, реформуванням відносин власності і розвитком підприємницької діяльності на фоні загального зростання злочинності з’яви­лися нові економічні злочини, які раніше були невідомі правоохоронним органам. Поступово трансформуються і традиційні корисливі злочини, що є наслідком закономірного процесу пристосування злочинності до нових економічних умов. Злочинність все більше набирає організованих форм і ставить під свій контроль окремі види господарчої діяльності. Цілком справедливим є висновок, що особливістю організованої злочинності в країнах СНД є те, що вона на відміну від організованої злочинності в інших державах, знайшла фінансову опору в незаконному бізнесі.

Одним із злочинних посягань, що являють серйозну небезпеку для нормального розвитку економіки, є розкрадання майна в сфері бізнесу, яке здійснюється з використанням правового статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Ці злочини вчиняються переважно з використанням механізму розрахункових операцій, можливості чого надає володіння суб’єктом підприємництва. Утворення кримінальної комерційної структури має на меті одержання доступу, перш за все, до механізму розрахункових операцій для скоєння розкрадань безготівкових грошових коштів. Наступним етапом цієї діяльності є обертання злочинно одержаних коштів в готівку чи конвертація в валюту з вилученням їх з легального обігу і розміщенням на рахунках в іноземних банках, що пов’язано з вчиненням інших економічних злочинів. В юридичній науці відбувається суттєве переорієнтування уявлень про можливі форми і наслідки злочинних проявів у сфері економіки.

Розкрадання майна в сфері підприємництва являють собою продуману і узгоджену систему дій, з стійкими злочинними зв’яз­ками і високою ефективністю злочинної діяльності. Вона відрізняється від раніше відомій слідчий практиці і дослідженої в криміналістиці економічної злочинності рядом характерних рис:

1) утворенням або придбанням юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності для здійснення розкрадань та інших економічних злочинів;

2) вчиненням розкрадань та інших економічних злочинів організо­ваними групами, до складу яких, як правило, входять підприємці, пра­цівники банків, спеціалісти в області комп’ютерних технологій і т. ін.;

3) використанням для маскування злочинів різноманітних цивільно-правових угод, фіктивних розрахункових операцій;

4) використанням в злочинній діяльності фальсифікованих банківських та інших документів, новітніх технічних засобів;

5) використанням для досягнення злочинної мети недоліків чинного законодавства, що регулює ті чи інші сторони підприємницької діяльності.

Цей різновид злочинів має підвищену суспільну небезпечність, що обумовлюється наступними їх особливостями:

- вони завдають величезної матеріальної шкоди (майже кожний епізод злочинної діяльності – це розкрадання в особливо великому розмірі);

- в своїй сукупності безпосередньо пов’язані з економічною і політичною дестабілізацією обстановки в країні;

- фактично повністю носять організований характер;

- мають високий рівень латентності;

- мають властивість посиленого в порівнянні з загальнокримінальною злочинністю корупційного впливу на суспільство.

В країнах з розвиненою ринковою економікою є загальновизнаним, що злочинність у сфері бізнесу завдає суспільству набагато більшої шкоди, ніж злочинність загальнокримінальна. Її наслідки вельми небезпечні як для суспільства в цілому, так і для кожного його члена, оскільки пов’язані, перш за все, з суттєвим зниженням життєвого рівня. Але ця істина не така очевидна, тому що конкретні шахрайства в бізнесі, інші економічні злочини не відчуваються безпосередньо кожним окремим членом суспільства. Для їх виявлення і розслідування потребуються спеціальні заходи з боку держави, а їм повинно передувати ретельне вивчення проявів економічної злочинності з метою розробки спеціальних методик оперативного виявлення і розслідування цих злочинів з відбиттям їх в учбових програмах підготовки і перепідготовки юридичних кадрів. Правоохоронні органи зараз відчувають гостру потребу у працівниках, які підготовлені для боротьби зі злочинністю в нових економічних умовах.

Разом з тим існує ще одна проблема, на існування якої звертають увагу криміналісти. Зокрема, на практиці спостерігається явна статистична диспропорція між виявленням, розслідуванням і профілактикою різних видів економічних злочинів. Вивчення цього питання показує, що окремі види таких діянь стають об'єктом уваги правоохоронних органів, у той же час деякі небезпечні економічні злочини залишаються поза полем зору як практичних органів, так і криміналістичної галузі знання.

Сучасний стан розвитку наук кримінально-правового циклу характеризується активним пошуком шляхів підвищення ефективності боротьби з економічною злочинністю. В криміналістиці ці дослідження проводяться в плані удосконалення відповідних методик розслідування, які базуються на теоретичних основах, закладених Р.С.Бєлкіним, І.Є.Биховським, І.Ф.Герасимовим, А.В.Ду­ловим, О.Н.Колесниченко, В.О.Коноваловой, Г.А. Матусовським, І.Ф.Пан­те­­лєєвим, В.І.Шикановим, М.П.Яблоковим та ін. В останні роки сформульована низка принципово нових тез, що мають значення для формування методик розслідування злочинів у сфері економіки. Розробка теоретичних і практичних проблем у цьому напрямку пов’язана з роботами як вітчизняних, так і зарубіжних криміналістів – Г.А. Матусовського, В.С.Овчинського, В. Білецького, В.М. Поповича, В.Д. Ларичева, А.Н. Ларькова, П.С. Яні та ін. Цілком закономірним є дослідження криміналістичних і кримінологічних проблем у боротьбі з окремими групами злочинів в економічній сфері.

Ефективна боротьба з економічними злочинами неможлива без узагальнення їх механізмів і ознак, без знання слідчими і оперативними працівниками типових ситуацій, які складаються при розслідуванні, без використання знань з правових основ підприємництва, фінансового, банківського права тощо. Слідча практика свідчить, що фактично у кожному випадку виявлення розкрадань майна у сфері підприємництва разом з ним простежується цілий “букет” злочинних дій економічного характеру. Органічно пов’язані з розкраданням економічні злочини на даний час, як правило, є малодослідженими з кримінально-правової, кримінологічної та криміналістичної точок зору. У зв’язку з цим правоохоронні органи часто потрапляють у ситуації науково-методичного вакууму, з яких вони змушені виходити шляхом спроб і помилок. Виникаючі в слідчій практиці труднощі роблять необхідним подальше проведення глибоких наукових досліджень для вирішення теоретичних і практичних проблем на шляху розробки ефективних методик розслідування і попередження злочинів у сфері підприємництва.

У пропонованій монографії на основі аналізу існуючих наукових положень щодо боротьби з економічною злочинністю, а також узагальнення слідчої практики зроблена спроба вирішити низку теоретичних і практичних проблем розслідування розкрадань майна та інших пов’язаних з ними злочинів, побудови відповідних методик, обумовлених специфікою такого різновиду людської діяльності, якою є підприємництво. Оскільки ці проблеми у вітчизняній літературі на монографічному рівні розглядаються вперше і деякі положення можуть носити дискусійний характер, автор буде вдячний за зроблені зауваження і побажання.

Автор висловлює щиру подяку науковому консультанту – народному депутату України, ректору Університету внутрішніх справ, доктору юридичних наук, професору О.М. Бандурці, рецензентам – доктору юридичних наук, професору Г.А. Матусовському, доктору юридичних наук, професору О.П. Снігерьову, доктору економічних наук, професору Є.В. Ковальову, а також всім співробітникам кафедри криміналістики, інших кафедр і відділів Університету внутрішніх справ за допомогу в доопрацюванні монографії і підготовці її до видання.