5.2. Причини і умови, що сприяють вчиненню розкрадань майна і пов’язаних з ними злочинів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 

... в цих колах інші виміри, гроші тут виступають мірилом можливостей людини, її авторитету, до того ж гроші приносятьгроші, а хто спробував смак цієї азартної гри, той ніколи її не покине.

Д. Корецький

Причини розкрадань майна і пов’язаних з ними злочинів. Причини розкрадань майна та інших економічних злочинів у сфері підприємництва пов’язані з психологічними і соціальними особливостями людей, які займаються підприємницькою діяльністю. Ринкові відносини за своєю природою стимулюють формування певних рис у людей, які займаються певним видом діяльності з метою одержання прибутку. Тому окремими вченими-кримінологами поняття “ринок” і “злочинність” пов’язуються між собою як причина-наслідок.

Особистість підприємця-злочинця поки що є малодослідженою в кримінології і криміналістиці. Але вивчення літератури з цієї проблеми, матеріалів кримінальних справ відповідної категорії, опитування оперативних працівників і слідчих дає підстави вказати на деякі взаємопов’язані риси підприємців, які в певній життєвій ситуації призводять до вчинення ними економічного злочину.

1. Прогресуючі матеріальні потреби, прагнення бути заможною людиною, яка має гроші не тільки для задоволення повсякденних потреб, але і для створення певного “іміджу” – належності до вищих кіл суспільства. Такими атрибутами належності до вищих кіл суспільства є володіння престижними і дорогими житлом, автомобілями, побутовими речами тощо. Однак головне полягає в прагненні володіти як можна більшими фінансовими можливостями, які визначають “місце під сонцем”, відкривають для підприємця політичні перспективи. Саме це стимулює конкурентну боротьбу між підприємцями, яка нерідко набуває відверто злочинних форм.

2. Переконаність у тому, що гроші – це найвища цінність в житті і постійна потреба “робити гроші” стає основною, а іноді і єдиною метою. Ця риса пов’язана з попередньою і також формується у особи в процесі підприємницької діяльності, спілкуванні з відповідним (елітарним) колом людей. У зв’язку з цим можна говорити про формування підприємницької психології і світогляду, які характерні для осіб, що займаються бізнесом. Таким чином формується своєрідний підприємницький менталітет, який має суттєвий вплив на суспільство в цілому, яке розвивається на основі ринкової економіки.

3. Правовий і моральний нігілізм, тобто зневажання законів і норм моралі та прагнення досягти поставленої мети будь-якими, в тому числі, і незаконними а іноді і відверто злочинними методами. Неприродно перебільшене прагнення до прибутку, постійне його нарощування в умовах відсутності належного правового регулювання підприємницької діяльності та контролю породжує відчуття безкарності за незаконну діяльність, яка приносить надприбутки. Поступово формується своєрідна “кланова” мораль, в якій нівелюються або взагалі втрачаються загальнолюдські цінності. Єдиними ідеалами стають накопичення багатства і володіння владою, на шляху до яких нехтуються будь-які закони.

4. Нехтування як інтересами суспільства в цілому, так і окремих людей, зневажання людей, які стоять нижче них за своїми фінансовими можливостями. Ця риса є закономірним наслідком формування особистості підприємця-злочинця під впливом самого характеру підприємництва, а також умов життєдіяльності, що склалися у суспільстві. Можна з впевненістю стверджувати, що названа негативна риса спирається і на певні генетично успадковані психологічні задатки. “З світу по нитці – голому сорочка” – це прислів’я є девізом діяльності багатьох підприємців-шахраїв, зокрема, у сфері залучення вкладів населення.

5. Схильність до ризику в підприємницькій діяльності і в житті взагалі, яка переростає в авантюризм (неврахування при прийнятті рішень явно існуючих небезпечних обставин). Як свідчить вся історія підприємництва, це такий за своєю природою вид суспільної діяльності, який притягає осіб саме з такими характеристиками. В багатьох випадках у працівників правоохоронних органів під час розслідування економічних злочинів виникає питання відносно обвинуваченого: “На що він розраховував, вчиняючи явно злочинні дії ?” Відповідь на нього знаходиться найчастіше у припущенні підприємця-злочинця, що злочин не буде виявлено, або якщо навіть і буде виявлено, то йому вдасться уникнути відповідальності, використовуючи корумповані зв’язки.

6. Динамічність поведінки в залежності від життєвих обставин. Ця риса характеризує не тільки темперамент особистості підприємця, але і його переконання. Рішуча відмова від раніше обраної лінії поведінки на шляху досягнення поставленої мети, якщо вона перестала відповідати конкретним умовам, взагалі притаманні підприємцям. Але для підприємців з кримінальною спрямованістю така властивість деформується і одержує негативний відтінок – легкість переходу від загальноприйнятих форм і методів ведення бізнесу до незаконних і засуджуваних з точки зору моралі. Публічні запевнення і заклики дотримання законів і норм моралі при їх фактичному зневажанні, вивертливість, цинізм і брехливість є рисами, які проявляються у повсякденній діяльності такого підприємця і визначають лінію його поведінки під час розслідування вчиненого ним злочину.

Перелічені риси підприємця-розкрадача акцентовані в негативному аспекті. Але треба зауважити, що вони є результатом трансформування загалом позитивних підприємницьких рис (див. підрозділ 1.2) під впливом несприятливого навколишнього середовища. Тому треба підкреслити, що формування рис особистості підприємця, схильного до вчинення економічних злочинів, відбувається під впливом, по-перше, біологічного фактору (успадкування темпераменту та інших психофізіологічних особливостей); по-друге, фактору соціального (самого характеру підприємницької діяльності, існуючих конкретних соціально-економічних умов).

Саме негативні риси особистості підприємця лежать в основі мотивації злочинної поведінки. Мотив – це сформоване під впливом соціального середовища і життєвого досвіду особи спонукання до певних дій, яке і є безпосередньою причиною злочинної діяльності. Процес мотивації злочину є складним психологічним процесом, в якому дослідниками виділяється низка елементів: потреби і потяги людини, її плани і проблемні ситуації, цінностна орієнтованість.

Усунення причин конкретного економічного злочину таким чином полягає у здійсненні впливу на винну особу з метою нейтралізації її негативних рис та здійснення її цінностної переорієнтації. Звичайно це складне завдання під час досудового слідства повністю не може бути вирішена з-за обмеженості її можливостей. Слідчий вирішує цю проблему (а точніше починає її вирішувати) шляхом застосування заходів процесуального примусу та виховного впливу. Теоретично переорієнтація і виправлення суб’єкта стає можливою в результаті призначення адекватної вчиненому злочину міри покарання та його належного виконання.

Умови, що сприяють вчиненню розкрадань майна і пов’язаних з ними злочинів. Як вже зазначалося, сприятливі умови вчинення злочинів розподіляються на суб’єктивні і об’єктивні. До суб’єктивних умов вчинення розкрадань майна і пов’язаних з ними економічних злочинів можна віднести наступні фактори.

1. Віра певної частини населення в те, що в умовах ринкових відносин можна збагатитися швидко і, головне, не прикладаючи великих зусиль. Саме цю умову використовують підприємці-шахраї, зокрема, у сфері приватних інвестицій – залучення коштів населення.

Треба зазначити, що уява людей про можливість швидкого збагачення сформувалася під впливом критики адміністративно-командної економіки і безупинного розхвалювання економіки ринкової, поєднаної з наведенням прикладів заможного життя розвинутих країн Західної Європи і США. В результаті у великої частини населення України та інших країн СНД з’явилася віра про те, що з введенням “капіталізму” рівень життя зразу почне зростати в результаті вдалого розміщення накопичених коштів у підприємницьких структурах – комерційних банках, довірчих товариствах тощо. Багато людей повірили популістським лозунгам про те, що в умовах ринкової економіки достатньо віддати свої гроші вправним підприємцям і можна одержувати стабільний чималий прибуток, нічого при цьому не роблячи. Стимулом такого інвестування коштів населенням була і галопуюча інфляція в 1992-1995 рр.

2. Довірливість людей до реклами, особливо коли вона проводиться з широким використанням різноманітних засобів на значній території (преси, телебачення, рекламних написів на спеціальних щитах і будівлях).

Уява людей про можливість швидкого збагачення формувалася і під суттєвим впливом недобросовісної (а точніше, шахрайської) реклами на початку 90-х рр. комерційними структурами типу АТ “МММ” (Росія), “Український будинок селенгу” та іншими. Складовою менталітету населення колишнього Радянського Союзу є безмежна довірливість до всього друкованого або того, що повідомляється іншими засобами масової інформації. Грунтується така віра на глибокому психологічному усвідомленні, що засоби масової інформації контролюються державою і все що повідомляється ними сприймається як офіційна позиція. Саме шахрайська реклама з використанням засобів масової інформації дозволила ввести в оману мільйони громадян Росії, України та інших держав СНД. Помітним є те, що ця реклама проводилася при повній відсутності будь-якого роз’яснення чи застережень з боку державних структур, в тому числі правоохоронних органів. Це дало підстави для формування уяви у багатьох потерпілих вкладників про те, що держава діяла у змові з підприємцями-шахраями і викликало бурхливі протести з боку обманутого населення. У відповідь на це в пожежному порядку було прийнято Указ Президента України № 723 від 05.12.1994 р. “Про заходи щодо запобігання недобросовісної реклами та її припинення”, який згодом був замінений Законом України “Про рекламу” від 03.07.1996 р. Згідно даного закону (ст. 23) реклама послуг, пов'язаних із залученням коштів населення (банківських, страхових тощо), або осіб, які їх здійснюють, та цінних паперів можлива лише за наявності відповідної ліцензії чи іншого дозволу, що підтверджує право на здійснення такого виду діяльності. У рекламі таких послуг або осіб, які їх здійснюють, цінних паперів забороняється повідомляти про розміри очікуваних дивідендів, а також іншу інформацію про майбутні прибутки, крім фактично виплачених за підсумками не менш як одного року.

3. Схильність деяких підприємців у гонитві за високим прибутком до занадто ризикованих господарчих операцій. Ця риса проявляється при укладанні сумнівних угод щодо закупівлі великих партій дефіцитного товару на умовах 100% попередньої оплати, наданні кредиту без належної перевірки можливостей партнера та інших. Прагнення одержання високих прибутків, випередження конкурентів при укладанні вигідних договорів активно експлуатують підприємці-шахраї, вдаючись головним чином до фальсифікації різноманітних документів для введення в оману необережних бізнесменів.

4. Недостатньо ретельна перевірка кандидатур при найманні на роботу, пов’язану з великими матеріальними цінностями, грошима, виконанням особливо важливих функцій. В комерційних структурах не завжди приділяється належна увага підбору кадрів, робота яких має відношення до операцій з коштами. В результаті на посади менеджерів, бухгалтерів, економістів, спеціалістів в галузі комп’ютерної техніки потрапляють особи з кримінальною спрямованістю, які використовують своє службове становище для особистого збагачення за рахунок компанії, в якій вони працюють. Зокрема, зарубіжні кримінологи застерігають бізнесменів від прийому на роботу осіб, які мають скрутне фінансове становище та згубні пристрасті, що потребують значних витрат – до азартних ігор, алкоголю, наркотиків, сексуальних задоволень. У всякому випадку кандидатури майбутніх працівників попередньо повинні вивчатися саме з цієї точки зору, якщо підприємець бажає остерегти себе від розкрадань.

5. Недоліки в організації служби економічної безпеки підприємств і банків. Звичайно дозволити собі службу економічної безпеки може тільки достатньо велике підприємство. Основне завдання цієї служби полягає в протидії економічній розвідці конкурентів і здійсненню контролю за власними працівниками, що іноді недооцінюється керівниками комерційних структур. Як показує міжнародний досвід підприємництва, витрачені кошти на належну організацію такої служби виправдовуються уникненням втрат від економічного шпигунства та втрат від розкрадань з боку своїх співробітників.

6. Недоліки в діяльності контролюючих і правоохоронних органів, які своєчасно не виявляють або не реагують на правопорушення в підприємницькій діяльності. Як суб’єктивний фактор ці недоліки пов’язані, перш за все, з некомпетентністю працівників цих структур або їх халатним ставленням до своїх службових обов'язків. Взагалі це проблема підбору кадрів та контролю за їх діяльністю, але ця проблема має і більш високий рівень – утворення ефективно працюючого контрольного і правоохоронного механізму держави.

Аксіоматичним є положення про те що реалізацію будь-якого нормативного акту важко забезпечити на практиці без використання спеціального механізму контролю за його виконанням. На даний час в Україні така система контролю за господарчою діяльністю знаходиться ще на стадії формування. Кроком вперед в цьому відношенні стало прийняття Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, а також Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за поданням правоохоронних органів. Вказані нормативні акти утворюють правову основу взаємодії правоохоронних органів з підрозділами контрольно-ревізійної служби у справі виявлення економічних злочинів. Але належна правова основа поки що відсутня у взаємодії правоохоронних органів з банками. Так, у Положенні про ревізійну службу Національного банку України, затвердженого постановою Правління НБУ від 01.07.1993р., взаємодія банківських структур з правоохоронними органами не передбачається.

У цьому плані корисним є вивчення і використання зарубіжного досвіду (Великої Британії, США та ін.) формування і функціонування контрольного механізму за правопорушеннями в господарчій діяльності. Ініціатива у дотриманні законності і правопорядку, виявленні економічних злочинів у країнах з розвинутою ринковою економікою належить банкам та державним контролюючим структурам, а не правоохоронним органам. Під час виявлення ознак злочинів саме названі контролюючі структури запрошують правоохоронні органи до спільного розслідування виявлених фактів.

7. Корумпованість державного апарату управління. Це одна з найбільш криміногенних умов економічної злочинності, яка є зараз надзвичайно складною і болючою проблемою в Україні. Під корупцією розуміється соціально-економічне явище, яке полягає в тому, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, використовує надані їй повноваження для протиправного одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг на шкоду інтересам держави або громадян. За даними СБУ, 60% організованих злочинних груп та близько 90% комерційних структур мають корумповані зв’язки в різних органах влади і управління.

Посадові особи і службовці органів державного управління з особистої матеріальної та іншої зацікавленості свідомо ідуть на порушення встановленого порядку реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, видачі патентів, ліцензій тощо. Наприклад, в м. Одесі із 30 тис. фірм, спільних підприємств та інших структур більше 5 тис., як було встановлено в результаті перевірок, взагалі не платять податків і функціонують зовсім в інших регіонах. При цьому як з’ясувалося, на одну і ту ж адресу було зареєстровано від 150 до 200 фірм, тобто із самого початку вони створювалися для здійснення незаконних операцій, чому, безумовно, сприяли державні службовці місцевих органів державної виконавчої влади, які їх реєстрували.

Треба зазначити, що боротьба з корупцією в Україні ведеться незадовільно, і перш за все з суб’єктивних причин. Так, в 1997 р. з всієї кількості осіб, визнаних судами винними у хабарництві, 40% було засуджено до покарання не пов’язаного з реальним відбуттям позбавлення волі (умовно чи з відстрочкою від виконання вироку); 93% осіб, засуджених до позбавлення волі за отримання хабара при обтяжливих обставинах (ч. 2,3 ст. 168 КК), було призначено міру покарання нижче найнижчої межі.  Президент України на засіданні Координаційного комітету з боротьби з корупцією й організованою злочинністю визначив причини цього явища таким чином: “Стан справ у судовій системі не відповідає особливостям і вимогам ситуації в державі. Через однобоке, спрощене або й тенденційне розуміння принципу незалежності суддів, вони опинилися поза будь-яких контролем і відповідальністю. Є сотні прикладів більш ніж ліберального підходу при вирішенні справ, у якого може бути лише одна, відома присутнім мотивація”. У зв’язку з цим цілком обгрунтованими і своєчасними є пропозиції щодо внесення змін до правового інституту недоторканості суддів.

Не належним чином застосовуються і адміністративно-правові засоби боротьби з корупцією. Так, Кабінет Міністрів України у постанові “Про стан виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади Закону України "Про боротьбу з корупцією" та Національної програми боротьби з корупцією” від 20.03.1998 р. зазначив що органи виконавчої влади фактично не виконують вимоги закону щодо усунення з посад осіб, які вчинили корупційні діяння (рішення суду стосовно таких правопорушень виконуються тільки в кожному другому випадку).

До об’єктивних умов, що сприяють вчиненню розкрадань майна та інших економічних злочинів в Україні можуть бути віднесені наступні фактори, які безпосередньо не залежать від свідомості

і волі населення.

1. Повільність і суперечливість соціально-економічних реформ на шляху переходу до ринкової економіки, відсутність чіткої концепції (програми) таких реформ.

2. Загальноекономічна і фінансова криза, яка продовжує поглиблюватися (тягне за собою зростання безробіття, технологічний занепад виробництва, неплатоспроможність підприємств).

3. Масове зубожіння населення (більшість його знаходиться на межі і за межею бідності).

4. Недосконалість законодавства, що регулює фінансово-господарські відносини (часті зміни в законодавстві, непомірний податковий тиск на підприємця).

5. Відсутність ефективної системи державного контролю за діяльністю комерційних структур.

6. Наявність тіньової економіки співвідносної за своїми матеріальними і фінансовими ресурсами з економікою легальною (є живильним середовищем для організованої злочинності).

Приведені суб’єктивні і об’єктивні фактори переплітаються між собою і впливають один на одний, створюючи сприятливі умови для економічної злочинності, зокрема для її організованих форм. Використовуючи їх, організовані злочинні групи активно проникають у сферу кредитно-фінансових відносин шляхом створення акціонерних товариств, банків, страхових компаній, різноманітних фондів для вчинення розкрадань майна та інших економічних злочинів з наступною легалізацією злочинно одержаних грошей і поширення впливу на ключові позиції в економіці. На даний час в банківській системі сформувалися стійкі канали, використання яких створює можливість для юридичних і фізичних осіб з порушенням чинного законодавства вилучати гроші з безготівкового обігу і обертати їх в готівку з подальшим вивозом капіталу за кордон чи переміщенням його в «тіньове» обертання і ухиленням від сплати податків.

Усунення умов вчинення розкрадань майна і пов’язаних з ними економічних злочинів є надзвичайно складною проблемою і вимагає проведення цілого комплексу економічних, соціальних, організаційних та виховних заходів в масштабах певного регіону чи країни в цілому. Роль слідчого у вирішенні цієї проблеми полягає у чіткому визначенні таких умов у кожному конкретному випадку і відображенні їх у матеріалах кримінальної справи, які є вихідним матеріалом для узагальнень і вироблення пропозицій (подань) у відповідні державні структури.

Підсумовуючи викладене, треба підкреслити, що різний зміст причин злочинів та умов, які сприяють їх вчиненню, їх різна масштабність обумовлює і відмінності в засобах їх встановлення та усунення. З урахуванням цього доцільно виділяти і окремі напрямки попереджувальної діяльності слідчого за кримінальним справами.