4.2. Непроцесуальне використання допомоги спеціаліста при порушенні кримінальної справи і проведенні розслідування розкрадань та пов’язаних з ними злочинів в сфері підприємництва.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 

...Він займається наукою цілком безсистемно і якось дивно, але накопичив безліч, здавалося б, непотрібних для справи знань, які немало здивували б професорів.

А. Конан Дойл

Кримінальні справи про розкрадання майна та інші економічні злочини належать до категорії найбільш складних у плані своєчасного і обгрунтованого порушення. Прийняттю цього рішення, як правило, передує тривале збирання і перевірка первинної інформації про злочин, яка обов’язково включає використання спеціальних знань і перш за все у непроцесуальних формах. Найбільш характерними з них є наступні.

Використання як підстави для порушення кримінальної справи матеріалів відомчої ревізії або внутрішнього розслідування. Найбільш характерною така ситуація виникає у разі розкрадань майна, інших зловживань, скоєних посадовими або матеріально-відповідальними особами підприємств, організацій і закладів державної форми власності. Первинний матеріал з ознаками злочину надходить від керівництва суб’єкта господарювання чи органу державного управління, якому підконтрольний даний суб’єкт, або від підрозділу КРУ України.

Але такі випадки, як показує слідча практика, можуть мати місце і стосовно комерційних структур. Наприклад, вони є типовими для порушення кримінальних справ за ознаками злочинів, вчинених посадовими особами і службовцями комерційних банків проти власності цих банків. Справа в тім, що, як вже відзначалося, діяльність комерційних банків як структур ринкової економіки в багатьох аспектах носить закритий характер, що пов’язано зі збереженням комерційної таємниці. Ця особливість характерна для банківських систем всіх країн з ринковою економікою. Тому різного роду майнові зловживання персоналу банку стають відомими правоохоронним органам тільки тоді, коли цього забажає керівництво цього банку.

Тому можна вважати типовою ситуацією надходження до правоохоронних органів матеріалів ревізій, перевірок чи внутрішнього розслідування, проведеного ревізійними службами, службами безпеки чи просто фахівцями певної комерційної структури. Повнота цих матеріалів може бути різною, що, безумовно, має суттєве значення під час прийняття рішення про порушення кримінальної справи.

Перш за все треба мати на увазі, що висновки про майнові зловживання посадових осіб і службовців повинні спиратися на матеріали ревізії, що являють собою документально зафіксовану і обгрунтовану думку фахівця. При оцінці матеріалів ревізії слід керуватися вимогами до них, які сформульовані в Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні (див.: підрозділ 2.2). В ревізії, перевірці можуть брати участь не тільки ревізори-бухгалтери, але і фахівці в галузі фінансових операцій, комп’ютерної техніки та програмного забезпечення. Їх висновки теж можуть знайти відбиття у відповідних документах ревізії чи перевірки. Тому вивчення і оцінка такого первинного матеріалу про злочин, як правило, потребує одержання консультацій у фахівців, які проводили дану ревізію чи перевірку.

Консультація фахівця, крім роз’яснення окремих положень представлених матеріалів, має на меті і одержання додаткової орієнтуючої інформації про:

1) загальні правила ведення бухгалтерського обліку, банківських операцій, їх комп’ютерного забезпечення та вимоги відповідних відомчих нормативних актів;

2) порядок ведення бухгалтерського обліку та інших операцій в даній комерційній структурі;

3) функціональні обов’язки посадових осіб і службовців даної комерційної структури;

4) недоліки в організації діяльності підприємства, що сприяють розкраданням, вчиненню інших економічних злочинів;

5) документи, в яких знайшли відбиття ті чи інші операції з майном, але які з різних причин не були вилучені і додані до матеріалів ревізії.

Одержані у такий спосіб відомості від фахівця, звичайно, не мають доказової сили. Однак вони допомагають слідчому не тільки оцінити первинний матеріал про злочин з точки зору його достатності для порушення кримінальної справи, але й прийняти обгрунтовані процесуальні і організаційні рішення щодо проведення слідчих дій. Консультаційна форма використання допомоги спеціаліста використовується і під час підготовки і проведення процесуальних дій слідчого.

В окремих випадках, коли матеріали відомчої ревізії чи внутрішнього розслідування містять достатньо суттєві прогалини, що мають процесуальне значення, для їх усунення доцільно провести процесуальну дію – допит ревізора (фахівця іншого профілю). Як відзначалося, допит в цьому випадку є процесуальною формою введення в процес доказування фактів, виявлених під час різного роду непроцесуальних перевірок, які з певних причин не знайшли відбиття у відповідних документах.

Використання під час проведення оперативно-розшукових заходів технічних засобів одержання і фіксації інформації про економічний злочин та інші обставини. Застосування цієї форми непроцесуального використання спеціальних знань можливе як до порушення кримінальної справи в процесі попередньої перевірки інформації про економічні злочини, так і в ході оперативного супроводження розслідування. Розкрадання майна та інші злочини в сфері підприємництва вчиняються, як правило, організованими злочинними групами, окремі члени яких досить часто самостійно не виконують об’єктивну сторону злочину. Вони виконують функції організаторів, підмовників або пособників, створюючи сприятливі умови для його вчинення. Нерідко вони займають значні посади і мають відповідні соціальні зв’язки. Тому притягненню до кримінальної відповідальності таких осіб, як правило, передує копітка оперативна робота з встановлення їх причетності до злочинів, наявності злочинних і корумпованих зв’язків. Крім того, типовою є ситуація, коли частина членів організованої злочинної групи встигає зникнути і певний час переховується від слідства та суду.

Так, спецпідрозділами УБОЗ і СБУ у Дніпропетровській області була одержана оперативна інформація про існування у м. Дніпропетровську мережі фірм, що займались незаконною конвертацією безготівкових карбованців України у долари США за такою схемою: необхідні кошти перераховувались державними та комерційними структурами на розрахунковий рахунок однієї з таких фірм (на обгрунтування платежу посилались на фіктивні договори про купівлю товарів), після чого гроші через кореспондентські рахунки білоруського біржового банку і литовського КБ “Снорас” перераховувалися неіснуючому ТОВ “Дюмениль” (у Росію). Одержана таким чином еквівалентна сума у доларах США поверталась представникам державних і комерційних підприємств, за відрахуванням 20% “комісійних”, що залишались у володінні справжніх власників фіктивних фірм.

Під час проведення ОРЗ із застосуванням технічних засобів зняття і фіксування інформації з каналів зв’язку було встановлено: всі 6 фіктивних фірм було зареєстровано за однією і тією ж юридичною адресою на загублені громадянами документи; у податковій адміністрації відповідні декларації ними не подавалися, хоча за даними про рух коштів по коррахунках їх обіг складав від 100 до 500 млрд крб. (у цінах 1995 р.); необхідні платіжні документи у банки та фірми – “партнери” надавались одними і тими ж особами з використанням підроблених документів. Ця інформація послужила достатньою підставою для арешту за санкцією прокурора коштів на суму більше 5 млрд крб., що знаходились на розрахункових рахунках фіктивних фірм, на підставі повноважень, наданих спецпідрозділам п. “Б” ч.4 ст. 12 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, а також опечатування приміщень та вилучення документів цих фірм. На підставі одержаної інформації було порушено кримінальну справу і після проведення невідкладних слідчих дій 3 керівника фіктивних підприємств були затримані в порядку ст. 115 КПК та заарештовані.

Для успішного вирішення завдань встановлення всіх співучасників злочину, юридично значущих фактів, встановлення місця переховування обвинувачених та їх затримання проводяться ОРЗ відповідними службами правоохоронних органів. Для цього застосовується, зокрема, негласне прослуховування телефонних розмов, фотографування та відеозапис із залученням відповідних спеціалістів. Як відзначалося, такі можливості передбачені Законами України “Про оперативно-розшукову діяльність” та “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”. Безпосередні процедури проведення таких заходів регулюються відомчими нормативними актами. Результати застосування технічних засобів найчастіше мають орієнтуюче значення, але при певних умовах можуть бути використані і як докази.

Призначення документальної ревізії є важливою непроцесуальною формою використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів даної категорії.  Для встановлення обставин розкрадання, розміру заподіяної шкоди, вчинення інших економічних злочинів виключно важливе значення має проведення документальної ревізії діяльності комерційної структури. Як правило, ревізія повинна призначатися ще до порушення кримінальної справи як засіб попередньої перевірки певних фактів. В такому випадку матеріали ревізії, що містять ознаки розкрадання чи іншого злочину, є необхідною основою для порушення кримінальної справи. Але узагальнення практики розслідування розкрадань майна та інших, пов’язаних з ними, економічних злочинів свідчить про те, що значну частину часу слідчі змушені витрачати на підготовку і проведення документальних ревізій уже в ході розслідування. Ефективність ревізії як засобу встановлення обставин злочину залежить від своєчасності призначення, її забезпечення необхідними матеріалами в тому числі зібраними процесуальним шляхом, взаємодії слідчого і ревізора протягом проведення всієї операції.

Правовою основою для призначення і проведення ревізії в ході розслідування за кримінальною справою є ст.ст. 66, 130 КПК України, Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за поданням правоохоронних органів.

Ревізії на підприємствах незалежно від форм власності проводяться спеціалістами КРУ на підставі постанови слідчого. Під час проведення ревізій в комерційних банках залучаються також спеціалісти ревізійних відділів регіональних управлінь НБУ. Ревізійна діяльність НБУ регулюється Положенням про ревізійну службу Національного банку України. У випадках, коли розкрадання у банку вчиняється з використанням комп’ютерної техніки та програмного забезпечення, залучаються інші відповідні спеціалісти НБУ.

Треба зазначити, що Закон України “Про банки і банківську діяльність”, відомчі нормативні акти НБУ, що регулюють діяльність ревізійної служби, не передбачають порядок взаємодії цих підрозділів з правоохоронними органами під час виявлення ознак економічних злочинів та інших зловживань в банківській системі. Це є суттєвою прогалиною законодавства, яка для забезпечення ефективних контрольних функцій з боку НБУ та діяльності правоохоронних органів у цій сфері, підлягає невідкладному усуненню за зразком регулювання взаємодії правоохоронних органів з контрольно-ревізійною службою.

Під час розслідування розкрадань майна та інших економічних злочинів, вчинених у сфері підприємництва документальна ревізія призначається, як правило, і на підприємствах, і в комерційних банках, що їх обслуговують. Враховуючи необхідність одночасності ревізій зразу на кількох об’єктах, а також тривалі строки їх проведення, питання про їх призначення, а також підготовку повинні вирішуватися слідчим на початковому етапі розслідування. У зв’язку з цим слід невідкладно провести виїмки всіх документів про фінансово-господарську діяльність фірм причетних до розкрадання, рух коштів на їх розрахункових рахунках в банках, а також аналогічні документи у тих підприємствах, організаціях та установах, які, зокрема, незаконно конвертували крадені безготівкові кошти в валюту. Безумовно, ці дії повинні спиратися на консультативну і практичну допомогу відповідних фахівців. Так, за їх допомогою слідчим (оперативним працівником) вирішуються питання про:

- доцільність призначення ревізії на певний момент розслідування, визначення її виду;

- дільниці фінансово-господарської діяльності та відповідальних за них посадових осіб, що підлягають перевірці;

- умови для успішного проведення ревізії тощо.

Одночасно з призначенням і проведеним документальних ревізій спеціалістами КРУ на підприємствах, з використанням статусу яких були вчинені розкрадання, необхідно проводити зустрічні звірки за документами відповідних банків, що обслуговували ці підприємства (із залученням ревізорів НБУ). Такі звірки необхідно проводити і за документами фірм-партнерів. Це необхідно з метою фіксації фактів невиконання умов фіктивних угод, якими обгрунтовувалось (для банків) перерахування коштів: відсутність нібито придбаних у фіктивних фірм товарів, невиконання і неможливість виконання послуг і т. д. Слід мати на увазі, що у таких випадках у діях керівників структур державної та колективної форм власності можлива наявність складів злочинів, передбачених ст. ст. 86-1, 148-2, 165, 172, 194 КК України.

На вирішення ревізору ставиться наступне коло основних типових питань:

- який заосновний фонд конкретного підприємства?

- чи не суперечить діяльність даного підприємства предмету і цілям діяльності за його Уставом?

- якими видами підприємницької діяльності займалося дане підприємство?

- в яких банках маються розрахункові і валютні рахунки даного підприємства і який рух грошових коштів за ними ?

- чи всі грошові кошти, одержані в результату підприємницької діяльності були оприбутковані?

- яким чином були використані одержані кошти, де розміщені або витрачені?

- чи існують інші джерела надходження грошових коштів на рахунки даного підприємства?

- чи є достатні підстави для перерахунку коштів за межі України?

- чи було повернення коштів або матеріальних цінностей на територію України і в якому обсязі?

- чи є в діяльності даного підприємства порушення законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність, про валютні операції тощо?

- хто конкретно з посадових осіб підприємства в процесі його діяльності допустив порушення законодавства України ?

- який є залишок коштів на розрахунковому рахунку даного підприємства?

- який розмір шкоди заподіяно в результаті діяльності даного підприємства і хто причетний до цього?

Крім наведених питань можуть бути поставлені також інші, які обумовлюються механізмом вчинення конкретного злочину і реальною слідчою ситуацією. Під час розслідування справ вказаної категорії нерідко виникають ускладнення з проведенням ревізій. Як вже відзначалося, в багатьох комерційних структурах, відносно яких були порушені кримінальні справи, бухгалтерський облік був спрощений або взагалі не вівся. Це обумовлювало необхідність відновлення бухгалтерського обліку коштів, матеріальних цінностей та проведення зустрічних перевірок, тривалого і ретельного проведення ревізій. Наприклад, спеціалісти КРУ нерідко відмовлялися від проведення ревізій фінансової діяльності довірчих товариств, посилаючись на відсутність прибуткових документів про одержання коштів у вкладників. В таких ситуаціях, як вихідні дані про одержання товариством коштів бралися за основу договори вкладників та їх свідчення про внесення грошей, а дані про видатки товариства – на підставі документів комерційного банку про виплати, проведені з рахунку товариства. Аналогічний підхід може використовуватися і під час розслідування розкрадань, вчинених іншими способами.

Під час проведення ревізій правоохоронні органи зобов'язані сприяти службовим особам КРУ у виконанні їх обов'язків. У разі недопущення ревізорів на територію підприємства, установи, організації, відмови у наданні документів для ревізії або перевірки та будь-якої іншої протиправної дії слідчий на прохання цих осіб повинен негайно вжити відповідних заходів для припинення такої протидії. В обов’язок органу, що призначив ревізію входить забезпечення сприятливих умов проведення ревізії або перевірки, охорону працівників контрольно-ревізійної служби, документів та матеріалів, що перевіряються, а також вжиття заходів для притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності.