3.2. Слідчі ситуації і відповідні комплекси процесуальних та інших дій, типові для початкового етапу розслідування розкрадань майна

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 

Розпочинаючи розслідування з можливою поспішністю, не треба діяти необмірковано та наздогад.

А. Вейнгарт

Базуючись на загальному понятті етапу розслідування як певному проміжному пункті, який характеризує стан слідства з точки зору повноти вирішення його завдань і визначається прийнятими процесуальними рішеннями, можна дати наступне визначення початкового етапу розслідування. Початковий етап – це проміжок розслідування злочину, який охоплює слідчі дії та ОРЗ, що проводяться з моменту порушення кримінальної справи до притягнення особи як обвинуваченої.

В основу приведеного визначення покладено не формальне проведення слідчих дій та ОРЗ, які диктуються ситуацією після порушення кримінальної справи, а реальне вирішення завдань розслідування, що дає підстави для притягнення особи як обвинуваченої.

В методиці розслідування розкрадань майна як загальні завдання початкового етапу розслідування може бути визначено встановлення таких обставин: 1) особи (осіб), якою вчинено розкрадання; 2) місце і час вчинення розкрадання; 3) спосіб вчинення і джерела розкрадання; 4) розмір заподіяної матеріальної шкоди; 5) докази вчинення розкрадання конкретною особою (документи, речові докази, свідчення осіб тощо), достатні для пред’явлення обвинувачення. Треба підкреслити, що для завершення початкового етапу розслідування достатньо вирішити названі завдання хоча б за одним епізодом розкрадання. Ознакою цього є процесуальне рішення про притягнення особи як обвинуваченої і пред’явлення їй обвинувачення у вчиненні розкрадання.

Типові слідчі ситуації початкового етапу визначаються на основі врахування характеру первинного матеріалу про розкрадання, на основі якого порушується кримінальна справа. Виходячи з цього, в криміналістичній літературі з методики розслідування розкрадань, що вчиняються посадовими і матеріально-відповідальними особами, традиційно виділяються дві узагальнені типові ситуації:

1) кримінальна справа порушується на основі матеріалів документальної ревізії, в яких містяться ознаки розкрадання (нестача матеріальних цінностей, підробки в документах тощо);

2) кримінальна справа порушується на основі матеріалів оперативно-розшукової діяльності, в яких задокументовані дії осіб, що свідчать про вчинення розкрадання.

З характером первинних матеріалів про розкрадання поєднується і можливість використання фактору раптовості в розслідуванні для збирання доказів і попередження можливої протидії з боку винних осіб. Іноді як третю типову слідчу ситуацію розглядають ситуацію, коли кримінальна справа порушується на основі результатів перевірки заяв або повідомлень про розкрадання. Але аналіз цієї ситуації показує, що вона являє собою поєднання елементів першої і другої, оскільки результати перевірки таких заяв, повідомлень виступають все ж таки у вигляді матеріалів відповідних ОРЗ та ревізій.

Названі типові слідчі ситуації можуть бути використаними як базові і під час розробки методик розслідування розкрадань майна у сфері підприємницької діяльності. Але особливості вчинення розкрадань майна з використанням статусу суб’єкта підприємницької діяльності, зокрема їх способів, на наш погляд, накладають специфічний відбиток на формування слідчих ситуацій на момент порушення кримінальної справи. Це пов’язано з деякими факторами ринкової економіки, яких раніше в умовах адміністративно-командного господарювання просто не існувало. Без сумніву існування таких факторів потребує їх врахування при визначенні типових слідчих ситуацій для даної категорії кримінальних справ.

Узагальнення кримінальних справ про розкрадання та інші, пов’язані з ними злочини, які було вчинено з використанням статусу суб’єкта підприємницької діяльності, дає підстави для виділення таких типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування, коли кримінальна справа порушується відносно:

1) працівника комерційної структури (посадової особи) на підставі матеріалів службового розслідування чи документальної ревізії, проведених спеціалістами даної комерційної структури;

2) керівника підприємницької структури на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяви керівника іншого підприємства про обманне заволодіння його майном;

3) керівників фінансової компанії на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяв громадян про присвоєння внесених ними коштів;

4) матеріалів ревізії (перевірки) діяльності комерційної структури, проведеної за ініціативою контролюючих чи правоохоронних органів;

5) керівників підприємницької структури – клієнта комерційного банку на підставі матеріалів, поданих банком в правоохоронні органи.

Кожна з названих типових слідчих ситуацій тісно поєднана з певним способом вчинення розкрадання майна, інших пов’язаних з ним злочинів, має свою специфіку і заслуговує окремого детального розгляду.

Ситуація 1. Кримінальна справа порушується відносно працівника комерційної структури (посадової особи) на підставі матеріалів службового розслідування чи документальної ревізії, проведених спеціалістами даної комерційної структури. Така ситуація характерна для розслідування розкрадань грошових коштів та супутніх їм злочинів, вчинених у комерційних банках операторами чи програмістами ЕОМ шляхом здійснення фіктивних електронних платежів з рахунків окремих клієнтів банку.

У зв’язку з цим треба відзначити, що комерційні банки за фактами вчинення корисливих злочинів своїми службовцями, особливо пов’язаних з використанням комп’ютерного програмного забезпечення, звертаються до правоохоронних органів у виключних випадках. Як правило, вони віддають перевагу внутрішньому розслідуванню подібних фактів без клопотання про притягнення винних до кримінальної відповідальності. На думку деяких спеціалістів, рішення керівників комерційних структур про ухилення від допомоги правоохоронних органів з приводу вчинення вказаних злочинів знаходиться під впливом ряду факторів:

1) некомпетентністю працівників правоохоронних органів у виявленні і доказуванні злочинів, вчинених з використанням комп’ютерних технологій;

2) врахуванням того, що збитки, заподіяні кримінально-процесуальним розслідуванням розкрадання, можуть бути порівняні зі збитками від самого розкрадання;

3) побоювання підриву власного авторитету у ділових колах і як результат цього – втрата значної частини клієнтів;

4) побоювання розкриття під час судового розгляду кримінальної справи системи внутрішньої безпеки;

5) побоювання можливості виявлення під час розслідування власних незаконних видів діяльності чи окремих фінансово-економічних операцій;

6) побоювання можливості виявлення під час розслідування умов, що сприяли вчиненню розкрадань, і виникнення у зв’язку з цим сумнівів відносно професійної придатності окремих посадових осіб.

Тільки тоді, коли сума збитків від розкрадання є дуже великою і відшкодувати її без втручання правоохоронних органів банк не в змозі і від цього страждає ділова репутація банку, його керівники починають клопотання про притягнення винних до кримінальної відповідальності. Успіх розслідування в цьому випадку залежить від часу, який минув з моменту розкрадання і взаємодії правоохоронних органів і служби внутрішньої безпеки банку, сприяння з боку його керівництва. Такий механізм взаємовідносин комерційних банків і правоохоронних органів давно склався і функціонує у західних країнах з розвиненою ринковою економікою.

Первинний матеріал, що містить ознаки розкрадання, як правило, складається з матеріалів службового розслідування, проведеного службою внутрішньої безпеки банку (акту перевірки, ревізії діяльності окремих підрозділів банку чи службових осіб, пояснень працівників).

Треба підкреслити, що цей матеріал збирається без втручання державних контролюючих та правоохоронних органів. Тому його якість залежить перш за все від кваліфікації працівників служби внутрішньої безпеки банку (чи мають вони досвід виявлення і розслідування розкрадань) і наявності контактів останніх з правоохоронними органами. У випадку виявлення прогалин в такому матеріалі на стадії порушення кримінальної справи, вони, як правило, швидко ліквідуються за відповідним запитом слідчого про надання тих чи інших документів. Тактичні завдання розслідування в цій ситуації визначаються механізмом вчинення розкрадання і структурою первинного матеріалу. Показовою в цьому плані є кримінальна справа щодо обвинувачення начальника відділу ком­п’ю­теризації Черкаської обласної дирекції Укрсоцбанку Ц. у вчиненні розкрадання 990 млн крб. (у цінах 1994 р.) шляхом здійснення фіктивних електронних платежів з рахунку АО “Інвестверк”, приклад з якої вже наводився під час розгляду даного способу розкрадання.

З первинного матеріалу, який надійшов до прокуратури, витікало, що злочин було виявлено 09.09.1994 р., коли до банку звернувся клієнт (АТ “Інвестверк”) з платіжним дорученням про перерахування грошей, яких на рахунку у достатній кількості не виявилося (не вистачало 990 млн крб.). Проведеним внутрішнім розслідуванням цього факту (поясненнями працівників бухгалтерського, економічного та інших відділів; висновками спеціалістів банку, які проводили ревізію) було встановлено, що за 7 днів до надходження платіжного доручення від АТ “Інвестверк”, тобто 02.09.1994 р., електронною поштою пройшли три платежі по 330 млн крб. кожний з рахунку АТ “Інвестверк” на рахунок АТ «Фінанси та кредит» в Київському АКБ «Ажио». Документів на перерахування цих сум (платіжних доручень) в операційний день 02.09.1994 р. в банк не надходило. Електронну пошту 02.09.1994 р. обслуговував Ц. За свідченнями працівників бухгалтерії банку 05.09.1994 р. вперше були виявлені розходження між електронним і бухгалтерським балансом банку на 990 млн крб., які були пояснені Ц. збоєм в роботі комп’ютера. В подальшому Ц. до 09.09.1994 р. вносив зміни в електронну базу даних, маскуючи розходження балансу банка на 990 млн крб. В своєму письмовому поясненні Ц. вказував, що він електронних проводок платежів не здійснював, виявлені розходження в балансі банку дійсно вважав результатом збою в роботі комп’ютера.

На даному етапі розслідування основними тактичними завданнями в цій ситуації були:

- попередження спроби Ц. зникнути і переховуватися від слідства і суду, а також знищити сліди злочину;

- забезпечення збереження документів, в яких фіксується робота комп’ютерної мережі банку та осіб, що її обслуговують;

- встановлення точної дати проходження фіктивних електронних платежів з рахунку АТ “Інвестверк” на рахунок АТ «Фінанси та кредит» в Київському АКБ «Ажио»;

- встановлення режиму роботи комп’ютерної системи банку в день проходження фіктивних електронних платежів і в наступні дні;

- встановлення кола осіб, що мали змогу здійснити електронні платежі у встановлений операційний день (мали доступ до комп’ютерів, знали паролі для входу в комп’ютерну мережу тощо);

- встановлення наявності платіжних документів про перерахування коштів з рахунку АТ “Інвестверк” в день проходження фіктивних електронних платежів;

- встановлення фактів внесення змін в електронну базу даних банку, що маскували незаконне перерахування коштів з рахунку АТ “Інвестверк”, і особи, яка ці зміни вносила;

- встановлення зв’язків Ц. з представниками інших комерційних структур та даних про його особистість (попереднє місце роботи, коло знайомих та інтересів, наявність судимостей тощо);

- забезпечення відшкодування матеріальних збитків від розкрадання і можливої конфіскації майна;

- встановлення факту надходження 990 млн. крб. на рахунок АТ «Фінанси та кредит» в Київському АКБ «Ажио» та прийняття заходів щодо їх повернення;

- встановлення обставини, що передували надходженню коштів на рахунок АТ «Фінанси та кредит»;

- встановлення зв’язків між керівниками АТ «Фінанси та кредит» і Ц.;

- встановлення, як і ким були використані кошти, що надійшли на рахунок АТ «Фінанси та кредит», причетність до цих операцій Ц.;

- виявлення ознак вчинення інших економічних злочинів, пов’язаних з розкраданням грошових коштів даним способом, зокрема, службового підлогу (ст. 172 КК України), порушення правил про валютні операції (ст. 80 КК України) тощо.

Визначені основні тактичні завдання розслідування вирішуються шляхом проведення наступного комплексу слідчих дій та ОРЗ.

1. Допит службовців та посадових осіб Укрсоцбанку, які першими виявили ознаки розкрадання грошових коштів, в тому числі осіб, що проводили внутрішню ревізію.

2. Виїмка документів в Укрсоцбанку (нормативних актів та документів, що регламентують операційну роботу банку, бухгалтерський облік, внутрішньобанківський контроль; функціональні обов’язки працівників; журнали та інші документи, в яких фіксується робота операторів ЕОМ та технічний стан комп’ютерної системи банку, збійні ситуації тощо).

3. Затримання Ц. як підозрюваного у вчиненні розкрадання грошових коштів на підставі п.2 ст. 106 КПК України.

4. Допит Ц. як підозрюваного у вчиненні розкрадання грошових коштів.

5. Обшук робочого місця і місця проживання з метою одержання доказів вчинення розкрадання грошових коштів з використанням комп’ютерної техніки; встановлення наявності злочинних зв’язків з представниками інших комерційних структур; виявлення цінностей, одержаних злочинним шляхом.

6. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення майнового стану Ц., матеріальних витрат.

7. Накладення арешту на майно і вклади Ц..

8. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення зв’язків Ц. в підприємницьких колах (зокрема, АТ «Фінанси та кредит», АКБ «Ажио»), збору іншої інформації про його особистість.

9. Призначення ревізії діяльності Укрсоцбанку з 02.09.1994 р. спеціалістами регіонального управління НБУ (в тому числі спеціалістами з програмного забезпечення, що використовується в комерційних банках).

10. Призначення ревізії фінансово-господарчої діяльності АТ «Фінанси та кредит» з 02.09.1994 р. спеціалістами регіонального управління контрольно-ревізійної служби в Україні.

11. Допит службовців і посадових осіб АТ «Фінанси та кредит» за обставинами надходження на рахунок товариства 990 млн крб. від АТ “Інвестверк”.

12. Допит службовців і посадових осіб АКБ «Ажио» за обставинами надходження на рахунок АТ «Фінанси та кредит» 990 млн крб. від АТ “Інвестверк”.

13. Призначення ревізії діяльності АКБ «Ажио» спеціалістами ре­гі­о­­нального управління НБУ за період надходження на рахунок АТ «Фіна­нси та кредит» 990 млн крб. від АТ “Інвестверк” та їх використання.

Підготовка і проведення названих слідчих дій та ОРЗ здійснюється в плані перевірки версії про вчинення розкрадання організованою злочинною групою, в якій Ц. може бути лише виконавцем перерахування грошей. Тому одним з найважливіших завдань розслідування в подібних ситуаціях є встановлення організаторів, посібників та інших співучасників розкрадання.

Треба підкреслити, що використання комп’ютерної техніки як засобу розкрадання грошових коштів обумовлює вирішення специфічних тактичних завдань під час розслідування, суттєві особливості в підготовці і проведенні окремих слідчих дій. Тому є всі підстави погодитися з думкою про доцільність розробки окремої методики розслідування розкрадань, що вчиняються з використанням засобів обчислювальної техніки.

Ситуація 2. Кримінальна справа порушується відносно керівника підприємницької структури на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяви керівника іншого підприємства про обманне заволодіння його майном. Ця ситуація характерна для розслідування розкрадань та супутніх їм злочинів, вчинених підприємцем шляхом укладення фіктивної цивільно-правової угоди на умовах попередньої оплати з наступним заволодінням грошовими коштами партнера. Основні риси такої ситуації спостерігаються і в кримінальних справах про розкрадання партії певного товару, якою заволодіває підприємець-шахрай, використовуючи для розрахунку підроблені банківські платіжні документи. Основним фактором, що обумовлює специфіку формування названої слідчої ситуації є те, що розкрадання вчиняється “під прикриттям” цивільно-правової угоди і злочин таким чином маскується під невиконання її умов суб’єктом підприємницької діяльності. Перевірка таких заяв потребує прийняття значної кількості оперативних заходів у стислі строки – до 10 днів (ст. 97 КПК України). Ця обставина детермінує особливості структури первинного матеріалу, на підставі якого приймається рішення про порушення кримінальної справи, а також особливості предмету доказування і, відповідно, тактичних завдань розслідування.

Показовою в цьому плані є кримінальна справа щодо обвинувачення директора приватної фірми (ПФ) "Акрополіс" К. у заволодінні шахрайським шляхом 5,5 млрд. крб. безготівкових коштів (у цінах 1993 р.) СП "Зиск", приклад з якої вже наводився при розгляді даного способу розкрадання.

З первинного матеріалу, який складався з заяви директора СП "Зиск" Т. та матеріалів її перевірки, витікало, що між ПФ "Акрополіс" (К.) та СП "Зиск" (Т.) було укладено договір, відповідно до яких ПФ " Акрополіс " зобов’язувалась поставити СП "Зиск" 1 тис. т бензину А-92, а СП "Зиск" сплатити за нього 5,5 млрд крб. При цьому ПП "Зиск" зобов’язувалось зробити попередню оплату на розрахунковий рахунок, вказаний ПФ " Акрополіс " (фактично це був рахунок "підставної" організації - ПП "Тандем"). З боку СП "Зиск" умови договору було виконано - 5,5 млрд крб. були перераховані з Тернопільського філіалу банку "Відродження" на розрахунковий рахунок ПП "Тандем" в АКБ "Приват-ексел" (м. Харків). Але бензин воно не отримало. Наступні вимоги з боку СП "Зиск" про поставку бензину або повернення грошей керівництвом ПФ "Акрополіс" ігнорувалися.

Дослідчою перевіркою також було встановлено, що документи використані К. для переконання Т. у реальній можливості виконання договору (ксерокопія залізничної накладної про відправку на адресу ПФ "Акрополіс " з м. Нижньокамська 2500 т бензину; ксерокопія квитанції про прийняття бензину і його відправку від ПФ "Акрополіс " на станцію «Київ-Петрівка») були підробленими.

Але з первинного матеріалу було неясно, чи мало ПФ "Акрополіс " бензин для виконання умов угоди, чи приймало керівництво цього підприємства якісь заходи, спрямовані на виконання умов угоди або повернення одержаних грошей. В результаті спільного аналізу первинного матеріалу слідчим і оперативними працівниками, одержання додаткової орієнтуючої інформації було прийнято рішення про порушення кримінальної справи за ознаками розкрадання в особливо великому розмірі шляхом шахрайства (ст. 86-1 КК України). На початковому етапі розслідування основними тактичними завданнями в такій ситуації були:

- попередження спроби К. зникнути і переховуватися від слідства і суду, а також знищити сліди вчиненого злочину;

- забезпечення збереження документів, в яких знайшли відбиття господарські та банківські операції, пов’язані з укладенням і виконанням угоди між ПФ "Акрополіс" і СП "Зиск";

- встановлення наявності грошових коштів на розрахунковому рахунку ПФ "Акрополіс" (чи інших підприємств), одержаних від СП "Зиск" і забезпечення їх збереження;

- встановлення факту відсутності (чи наявності) бензину у розпорядженні ПФ "Акрополіс";

- встановлення факту відсутності (чи наявності) конкретної господарчої діяльності ПФ "Акрополіс", спрямованої на виконання умов договору з СП "Зиск";

- встановлення наявності злочинних зв’язків К. з керівництвом ПП "Тандем" та іншими комерційними структурами (в тому числі комерційних банків);

- встановлення факту підробки документів, які використав К. при укладанні договору з СП "Зиск";

- встановлення дій керівників ПФ "Акрополіс" щодо використання коштів, одержаних за угодою від СП "Зиск" і прийняття заходів до їх повернення;

- забезпечення відшкодування заподіяних злочином матеріальних збитків та можливої конфіскації майна К. та інших співучасників;

- виявлення ознак вчинення інших економічних злочинів, пов’язаних з розкраданням коштів даним способом, зокрема, ухилення від сплати податків (ст. 148-2 КК України), зловживання владою або службовим станом (ст. 165 КК України), підробки і використання підроблених, документів (ст. 194 КК України), посадового підлогу (ст. 172 КК України), порушення правил про валютні операції (ст. 80 КК України) і т. ін.

Визначені основні тактичні завдання розслідування вирішуються шляхом проведення наступного комплексу слідчих дій та ОРЗ.

1. Допит директора СП "Зиск" Т. та інших працівників цього підприємства, які мають відомості про обставини укладення договору з ПФ "Акрополіс".

2. Затримання К. як підозрюваного у вчиненні розкрадання грошових коштів СП "Зиск" на підставі п.2 ст. 106 КПК України.

3. Допит К. як підозрюваного у вчиненні розкрадання грошей.

4. Обшук робочого місця К. і місця проживання з метою одержання доказів вчинення розкрадання грошових коштів шляхом укладення фіктивного договору про продаж партії бензину, наявності злочинних зв’язків з представниками інших комерційних структур.

5. Призначення експертиз (почеркознавчої, техніко-криміна­лістичної) документів, які використав К. під час укладання договору з СП "Зиск".

6. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення майнового стану К., накладення арешту на його майно і вклади.

7. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення зв’язків К. в підприємницьких колах, збору іншої інформації про його особистість.

8. Виїмка і огляд документів, в яких знайшли відбиття господарські операції, пов’язані з укладенням і виконанням угоди між ПФ "Акрополіс" і СП "Зиск".

9 Виїмка документів, в яких знайшли відбиття операції про перерахування коштів з банку "Відродження" на розрахунковий рахунок ПП "Тандем" в АКБ "Приват-ексел".

10. Призначення ревізії діяльності ПФ "Акрополіс" спеціалістами контрольно-ревізійної служби в Україні.

11. Накладення арешту на розрахунковий рахунок ПФ "Акрополіс" на суму завданих збитків СП "Зиск".

12. Допит керівників ПП "Тандем" про обставини надходження на розрахунковий рахунок коштів від СП "Зиск", про наявність господарчих відносин між ПП "Тандем", ПФ "Акрополіс" та СП "Зиск".

13. Накладення арешту на розрахунковий рахунок ПП "Тандем" на суму завданих збитків СП "Зиск".

14. Призначення ревізії діяльності ПП "Тандем" спеціалістами контрольно-ревізійної служби (КРУ).

15. Призначення ревізії банківських операцій АКБ "Приват-ексел" щодо обслуговування надходження коштів від СП "Зиск" на розрахунковий рахунок ПП "Тандем" і подальше їх використання.

Приведені слідчі дії та ОРЗ спрямовані на виявлення і збереження доказів в ракурсі перевірки версії про вчинення розкрадання безготівкових грошових коштів К. при співучасті або при сприянні інших підприємців і працівників комерційного банку. Безумовно, що одноосібно вчинити таке розкрадання неможливо. Але К. може бути тільки виконавцем злочину, а організатори та посібники можуть працювати в інших комерційних структурах. Для перевірки цієї версії, виявлення злочинних зв’язків доцільно вивчити подібні вже розглянуті судами кримінальні справи, тобто ті, що знаходяться в провадженні слідчих підрозділів, а також ті, що були припиненні за тими чи іншими підставами.

Враховуючи великий обсяг слідчої та оперативно-розшукової роботи за такою кримінальною справою безумовно для забезпечення ефективного розслідування потребується утворення слідчо-оперативної групи.

Ситуація 3. Кримінальна справа порушується відносно керівників фінансової компанії на підставі матеріалів перевірки правоохоронними органами заяв громадян про присвоєння внесених ними коштів. Така ситуація характерна для розслідування розкрадань грошових коштів, вчинених в підприємницьких структурах, що займаються (на законних чи незаконних підставах) залученням коштів громадян для подальшого їх інвестування.

Безпосередньою підставою для порушення кримінальної справи в таких випадках є виявлення фактів присвоєння або використання не за призначенням коштів, одержаних від клієнтів-вкладників, при відсутності ознак будь-якого інвестування. Ця обставина обумовлює відповідну структуру первинного матеріалу про злочин, в який повинні входити: а) заяви громадян-клієнтів фінансової компанії та їх детальні пояснення про обставини укладання угоди та невиконання її умов; б) документи, які підтверджують укладання угод та їх умови; в) матеріали документальної ревізії, в яких зафіксовані факти витрат коштів вкладників не за призначенням при відсутності ознак їх інвестування за умовами угод.

Але аналіз кримінальних справ даної категорії, порушених в Україні в 1994-1997 рр., свідчить про те, що в багатьох випадках вони порушувалися без попереднього проведення документальних ревізій. В значній мірі це було викликано напруженою соціально-політичною атмосферою, яка склаласяв Україні у зв’язку з виступами великої кількості обманутих вкладників.

Порушення кримінальних справ без ретельної дослідчої перевірки окремих виявлених фактів, без належного оперативно-розшукового супроводження розслідування надзвичайно утруднювало процес збирання доказів. Перш за все, необхідність організації проведення ревізій вже після порушення кримінальних справ обумовлювала затягування строків розслідування та інші пов’язані з цим негативні наслідки.

У зв’язку з цим треба відзначити, що в більшості товариств і компаній, які займалися залученням коштів громадян, облік надходження коштів, їх видатків був або спрощений, або взагалі не вівся. Працівники контрольно-ревізійної служби за таких обставин нерідко відмовлялися від проведення ревізій фінансової діяльності компаній, посилаючись на відсутність прибуткових документів про одержання коштів у вкладників. Це обумовлювало необхідність відновлення бухгалтерського обліку акумульованих коштів, проведення зустрічних перевірок. Зокрема, як вихідні дані про одержання товариством коштів могли братися за основу договори вкладників та їх свідчення про внесення грошей, а дані про видатки товариства – на підставі документів комерційного банку про виплати, проведені з рахунку товариства.

З урахуванням названих обставин на початковому етапі розслідування розкрадань доцільно виділяти два різновиди типової ситуації: 1) кримінальна справа порушується на підставі первинного матеріалу, який включає матеріали ревізії фінансової діяльності компанії; 2) кримінальна справа порушується на підставі первинного матеріалу при відсутності можливості дослідчого проведення ревізії. З урахування фактору наявності чи відсутності матеріалів ревізії і повинно будуватися розслідування.

Наведені положення можна проілюструвати матеріалами кримінальної справи щодо обвинувачення президента спільного українсько-австрійського підприємства «Енграм-Харків» Щ. у заволодінні шахрайським шляхом понад 400 тис. грн. громадян, приклад з якої вже наводився під час розгляду даного способу розкрадання.

З первинного матеріалу (уставні документи СП «Енграм-Харків», заяви громадян-покупців облігацій СП та їх пояснень про обман, облігації «Венский вальс», пояснення окремих службовців СП, матеріали оперативно-розшукового характеру) витікало, що Щ. перетворив це підприємство в небанківський фінансовий заклад щодо прийому грошових вкладів від населення, не маючи відповідного обгрунтування і офіційної реєстрації.

З метою утворення сприятливих умов для заволодіння коштами громадян облігації, що продавалися, за обліком магазина і підприємства Щ. не реєстрував, а виручені за них кошти за касою не оприбутковувались, а вилучалися ним безпосередньо і використовувалися за своїм розсудом. Ніякої господарчої діяльності, яка б могла давати прибуток, необхідний для виконання взятих зобов’язань не велося. В період січень-серпень 1996 р., коли кількість покупців облігацій стабільно росла, Щ. виконував зобов’язання за рахунок коштів, що надходили від нових покупців. Але з серпня 1996 р. «піраміда» покупців стала зменшуватись і Щ. припинив виплату дивідендів і повернення вартості облігацій, за якими настав термін їх погашення, і став всіляко уникати зустрічей з клієнтами.

На підставі наявних первинних матеріалів була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України. На початковому етапі розслідування основними тактичними завданнями в даній ситуації були:

- попередження спроби Щ. зникнути і переховуватися від слідства і суду, а також знищити сліди вчиненого злочину;

- забезпечення збереження документів, в яких знайшли відбиття факти виготовлення і реалізації облігацій «Віденський вальс»;

- встановлення профілю діяльності СП «Енграм-Харків»;

- встановлення кількості реалізованих громадянам облігацій, умов їх реалізації, суми одержаних коштів та її використання;

- встановлення фінансово-господарчої діяльності СП «Енграм-Харків», спрямованої на забезпечення виконання умов, за якими здійснювалася реалізація облігацій;

- встановлення наявності грошових коштів на розрахунковому рахунку СП «Енграм-Харків» і забезпечення їх збереження;

- забезпечення відшкодування заподіяних злочином матеріальних збитків та можливої конфіскації майна Щ.;

- виявлення ознак вчинення інших економічних злочинів, пов’язаних з розкраданням коштів даним способом, зокрема, ухилення від сплати податків (ст. 148-2 КК України), порушення правил випуску цінних паперів (ст. 148-8 КК України), зловживання владою або службовим станом (ст. 165 КК України), посадового підлогу (ст. 172 КК України), порушення правил про валютні операції (ст. 80 КК України) та ін.

Визначені основні тактичні завдання початкового етапу розслідування вирішуються шляхом проведення наступного комплексу слідчих дій та ОРЗ.

1. Проведення ревізії фінансово-господарчої діяльності СП «Енграм-Харків» спеціалістами КРУ і податкової адміністрації.

2. Затримання Щ. як підозрюваного у вчиненні розкрадання грошових коштів шляхом шахрайства.

3. Допит Щ. як підозрюваного у вчиненні розкрадання коштів.

4. Обшук робочого місця Щ. і місця його проживання з метою виявлення і вилучення документів, які відбивають операції виготовлення і реалізації облігацій, готівкових грошових коштів, валюти, цінних паперів тощо.

5. Виїмка і огляд документів обліку реалізації облігацій СП «Енграм-Харків», а також рекламних об’яв про їх випуск і продаж.

6. Допит потерпілих вкладників (покупців облігацій).

7. Допит посадових осіб і службовців СП «Енграм-Харків» відносно виготовлення, одержання і реалізації облігацій.

8. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення майнового стану Щ., накладення арешту на його майно і вклади.

9. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення зв’язків Щ. в підприємницьких колах, збору інформації про фінансово-господарські операції СП «Енграм-Харків», його фінансовий стан тощо.

10. Направлення запиту в банк, що обслуговує СП «Енграм-Харків», про розрахункові операції цього підприємства з січня 1996 р. та про його фінансовий стан в дійсний час.

11. Допит працівників спеціалізованого підприємства, яке виконувало замовлення про виготовлення облігацій «Венский вальс»;

12. Виїмка і огляд документів, в яких відбивається замовлення на виготовлення і передача облігацій «Венский вальс».

За кримінальними справами про розкрадання грошових коштів в небанківських фінансових установах, як правило, допитується величезна кількість потерпілих вкладників. Наприклад, за кримінальною справою про розкрадання вчинене посадовими особами (президентом і його заступником) Західно-Української страхової компанії (ЗУСК) “Гарант” (м. Чернівці) необхідно було допитати понад 14 тис. вкладників. Враховуючи, що для допиту такої кількості осіб і проведення з ними інших слідчих дій знадобилось би кілька років, слідчим було знайдено неординарне рішення. Воно полягало в тому, що слідчим було ініційовано створення з аморфної маси вкладників юридичної особи – Товариства кредиторів ЗУСК “Гарант”, яке було офіційно зареєстроване у міськвиконкомі і брало на себе представництво потерпілих вкладників. На підставі статуту новоутвореного товариства слідчий визнав його голову представником всіх потерпілих і допитав його, вирішивши проблему допитів чисельних вкладників.

Оскільки процес допитів потерпілих вкладників є болючою проблемою за багатьма кримінальними справами даної категорії, у зв’язку з наведеним прикладом треба зробити кілька суттєвих зауважень. По-перше, треба зазначити, що ЗУСК “Гарант” була утворена як АТ відкритого типу відповідно до чинного законодавства і займалася діяльністю щодо залучення коштів населення на законних підставах. Тому власником коштів, переданих акціонерами на договірних умовах страховій компанії, була страхова компанія як юридична особа (ст.ст. 12, 24, 28 Закону України «Про господарчі товариства»). По-друге, посадові особи ЗУСК “Гарант”, які привласнили кошти (витратили не за призначенням), фактично вчинили злочин не проти власності окремих громадян, а проти власності юридичної особи (колективної власності). Тобто їх дії слід кваліфікувати не за ст. 143 КК, а як посадовий злочин – розкрадання колективного майна за ст. 86-1 (ст. 84) КК України. Якщо ж з боку посадових осіб мало місце використання коштів учасників товариства на цілі, не передбачені його статутом (придбання, оренду, утримання офісів, закупівля меблів, обладнання, транспорту тощо), то такі дії слід кваліфікувати як зловживання посадовим становищем за ст. 165 КК України.

З наведених положень витікає логічний висновок, що для встановлення розміру заподіяної шкоди та інших обставин злочину з боку посадових осіб ЗУСК “Гарант” не було потреби допитувати всіх вкладників (акціонерів). В подібних випадках акціонери, що втратили свої кошти в результаті злочинних дій керівників АТ, не повинні взагалі визнаватися потерпілими у кримінальній справі тому що для цього немає юридичних підстав. Фактично потерпілим є акціонерне товариство (страхова компанія) як власник втрачених коштів, котрий в свою чергу має зобов’язання перед вкладниками. Задовольнити свої вимоги акціонери можуть шляхом подання позовів до суду в цивільно-правовому порядку у зв’язку з розглядом кримінальної справи.

Ситуація 4. Кримінальна справа порушується на підставі матеріалів ревізії (перевірки) діяльності комерційної структури, проведеної за ініціативою контролюючих чи правоохоронних органів. Така ситуація характерна для початкового етапу розслідування розкрадань грошових коштів та супутніх їм злочинів, які базуються на виготовленні і введенні в банківський обіг фіктивних платіжних документів (платіжних доручень, кредитових авізо, чеків тощо), на підставі яких на рахунки підприємницьких структур незаконно зараховуються нічим не забезпечені грошові кошти.

Ознаки таких розкрадань, достатні для порушення кримінальної справи, найчастіше виявляються в банківських установах, де були використані фіктивні платіжні документи в результаті ревізії їх діяльності. Безумовно, приводом порушення кримінальної справи даної категорії можуть бути і відомості, одержані неофіційним шляхом. Але все ж таки головним джерелом інформації про ознаки злочину є банківські документи.

В залежності від суб’єкта виготовлення фіктивних платіжних документів і характеру його дій фахівці розрізняють два різновиди вчинення розкрадання, які впливають на особливості слідчої ситуації: 1) вчинення розкрадання псевдопідприємцем, який підробляє і використовує платіжні документи від імені певної комерційної структури (реально існуючої чи фіктивної), які подає до "чужого" банку; 2) вчинення розкрадання неплатоспроможним (чи платоспроможним) підприємцем, який у змові з працівниками "свого" банку виготовляє і використовує незабезпечені коштами платіжні документи.

Названі вище два різновиди способу вчинення розкрадання грошових коштів повинні враховуватися під час розслідування, оскільки вони обумовлюють певну специфіку обставин, які потрібно встановити (при висуненні і перевірці версій). Але разом з тим, для них характерна загальна слідча ситуація з точки зору структури вихідного матеріалу про злочин і, відповідно, перелік тактичних завдань розслідування та засобів їх вирішення. Такою типовою підставою порушення кримінальної справи, як правило, є матеріали ревізії (перевірки) діяльності певної банківської установи, в яких встановлені факти розміщення на рахунках певної комерційної структури фіктивноутворених коштів на основі підроблених (фальсифікованих) платіжних документів. Приводи призначення такої ревізії правоохоронними органами можуть бути досить різноманітними: затримання особи під час перевезення великої суми грошей (валюти) без відповідних документів; затримання особи при намаганні здати в банк платіжні документи, що викликають сумніви в їх дійсності; встановлення певних обставин під час розслідування інших злочинів; повідомлення громадян, посадових осіб про зловживання, підготовку чи вчинення розкрадань тощо.

Кримінальна справа порушується при наявності достатніх даних, що свідчать про підробку платіжних документів. Тому крім висновків ревізії, до первинного матеріалу можуть залучатись і матеріали оперативно-розшукового характеру. Встановлення наявності фальсифікованих платіжних документів в банку нерозривно пов’язано і з встановленням їх походження: 1) підроблений документ надійшов до банку від іншої банківської установи (кредитове авізо); 2) підроблений документ є результатом “творчості” керівників даного банку і комерційної структури-клієнта банку (незабезпечені коштами платіжне доручення та кредитове авізо банку). Походження документу відбиває, відповідно, два способи вчинення розкрадання чи підготовки до нього. Але в обох випадках повинні перевірятися версії про причетність працівників банку до злочину.

На початковому етапі розслідування основними тактичними завданнями в даній ситуації є:

- забезпечення збереження документів, в яких знайшли відбиття факти прийому фальсифікованого документу, нарахування на його підставі грошових коштів та подальшого їх використання;

- встановлення виду фальсифікованого документу (платіжне доручення, авізо), їх номеру, дати оформлення, перерахованої суми;

- встановлення способу виготовлення фальсифікованого документу та джерел одержання необхідних для цього засобів (бланків документів, технічних засобів тощо);

- встановлення осіб, причетних до виготовлення, подання чи направлення фальсифікованого документу, а також до вказівок про зарахування чи видачу за ним грошових коштів (якщо особа невідома – відомостей про зовнішність, необхідних для розшуку);

- встановлення способу подання фальсифікованого документу в банк-одержувач (філія Б);

- встановлення підприємства-платника, банку-платника, РКЦ (філія А), їх найменування, адреси, коду, розрахункового (кореспондентського) рахунку, посадових осіб, які виконують роботу з кредитовими авізо;

- встановлення підприємства-одержувача, банку-одержувача, РКЦ (філія Б), їх найменування, адреси, коду, розрахункового (кореспондентського) рахунку, а також конкретних осіб, які одержували, перевіряли, давали вказівки та виконували іншу роботу з фальсифікованим документом, наявності запитів відносно підтвердження дійсності документу;

- встановлення операцій, які виконувалися філією Б у зв’язку з використанням одержаних за фальсифікованим документом коштів – яка сума була перерахована (на одержання готівки, конвертації в валюту, закупівлю товарів тощо), за яким документом, кому і за що, хто виконував цю роботу, хто давав вказівки тощо;

- встановлення розміру заподіяних збитків, а також суми коштів, на які є підстави накласти арешт;

- встановлення наявності злочинних зв’язків керівників і службовців банку і підприємницьких структур, причетних до роботи з фальсифікованим документом;

- виявлення ознак вчинення інших злочинів, пов’язаних з розкраданням коштів даним способом, зокрема, зловживання владою або службовим станом (ст. 165 КК України), одержанням хабара (ст. 168 КК України), посадового підлогу (ст. 172 КК України), підробки і використання підроблених документів (ст. 194 КК України), і т. ін.

Наведені тактичні завдання розслідування характерні для ситуації, коли ще не встановлена особа причетна до оформлення і подання фальсифікованого документу. Але можлива і ситуація, коли така особа відома на момент порушення кримінальної справи. В такому випадку додатковими тактичними завданнями будуть:

- попередження спроби особи зникнути і переховуватися від слідства і суду, а також знищити сліди вчиненого злочину;

- вилучення предметів і документів, що свідчать про причетність до вчинення розкрадання коштів, за місцем роботи і проживання;

- встановлення майнового стану підозрюваного і забезпечення відшкодування завданих збитків та можливої конфіскації майна;

- встановлення злочинних зв’язків підозрюваного та можливої причетності до вчинення інших злочинів.

Визначені основні тактичні завдання розслідування вирішуються шляхом проведення наступного комплексу слідчих дій та ОРЗ з урахуванням ознак способу вчинення розкрадання (для перевірки висунутих версій) та пов’язаних з цим особливостей слідчої ситуації.

1. Затримання підозрюваного у вчиненні розкрадання коштів.

2. Допит підозрюваного у вчиненні розкрадання грошових коштів.

3. Обшук робочого місця підозрюваного і місця проживання з метою виявлення і вилучення предметів (технічних засобів), документів та їх бланків, які відбивають підготовку до вчинення розкрадання, певні фінансові операції тощо.

4. Виїмка і огляд фальсифікованого документу, а також документів, в яких знайшли відбиття факт прийому фальсифікованого документу, нарахування на його підставі грошових коштів та подальшого їх використання.

5. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення майнового стану підозрюваного, накладення арешту на його майно і вклади.

6. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення злочинних зв’язків підозрюваного в підприємницьких, інших колах та можливої причетності до вчинення інших злочинів.

7. Призначення ревізій в підприємницьких структурах, комерційних банках, РКЦ (філія А), від імені яких були відправлені фіктивні документи.

8. Призначення ревізій в підприємницьких структурах, комерційних банках, РКЦ (філія Б), які одержали фіктивні документи і нарахували нічим незабезпечені кошти.

9. Призначення криміналістичних експертиз для аналізу вилучених фальсифікованих та інших документів з метою встановлення способу виготовлення, осіб причетних до їх оформлення тощо.

10. Накладення арешту на кошти, зараховані за фальсифікованими документами в банківських установах, та грошові суми, перераховані за платіжними дорученнями в інші підприємницькі структури.

11. Допит керівників і службовців банківських установ, де були виявлені і вилучені фальсифіковані документи.

12. Допит керівників і службовців підприємницьких структур, від імені яких були направлені фальсифіковані платіжні документи.

13. Допит керівників і службовців підприємницьких структур-одержувачів грошових коштів за фальсифікованими платіжними документами.

Для забезпечення ефективного розслідування за такими кримінальними справами, як і в інших випадках, потребується своєчасне утворення СОГ з кількох слідчих та оперативних працівників, що спеціалізуються на розслідуванні економічних злочинів.

Складність механізму вчинення розкрадань коштів з використанням фальсифікованих платіжних документів, різноманітність слідчих ситуацій обумовлюють і специфічні особливості в проведенні слідчих дій та ОРЗ. Тому є всі підстави для розробки окремої методики розслідування розкрадань, що вчиняються шляхом утворення і використання фіктивних безготівкових грошових коштів в підприємницькій діяльності.

Ситуація 5. Кримінальна справа порушується відносно керівників підприємницької структури - клієнта комерційного банку на підставі матеріалів, поданих банком в правоохоронні органи. Ця ситуація характерна для розслідування розкрадань та супутніх їм злочинів, що вчиняються шляхом обманного одержання і присвоєння кредиту.

Ознаки таких розкрадань, достатні для порушення кримінальної справи, виявляються в основному самими банківськими установами. Первинний матеріал, що містить ознаки розкрадання, як правило, складається з матеріалів службового розслідування, проведеного працівниками банку, та матеріалів дослідчої перевірки, проведеної оперативно-розшуковими підрозділами органів внутрішніх справ, які включають: 1) кредитний договір між банком і підприємницькою структурою, документи надані підприємством про фінансовий, майновий стан, про наявність підприємницьких програм, під які береться кредит, угод з іншими суб’єктами підприємницької діяльності тощо; 2) матеріали перевірки достовірності документів, наданих банку з боку підприємницької структури; 3) пояснення посадових осіб і службовців банку за обставинами укладення кредитного договору та перерахування кредиту на рахунок підприємницької структури.

Особливістю порушення кримінальних справ даної категорії є те, що воно здійснюється, як правило, після закінчення строку повернення кредиту, тобто в умовах, коли між видачею кредиту і порушенням кримінальної справи за ознаками розкрадання лежить значний проміжок часу (мінімум кілька місяців). В цьому відношенні є багато спільного з обставинами порушенням кримінальних справ про шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 148-5 КК України). Але відмінною рисою саме розкрадання коштів є те, що під час дослідчої перевірки встановлюється, зокрема, факт фіктивності підприємства-одержувача кредиту (відсутності його за вказаною в документах адресою та деякі інші обставини) і зникнення його “керівників” відразу після одержання і перерахування кредиту. Ця обставина обумовлює особливості структури первинного матеріалу, на підставі якого приймається рішення про порушення кримінальної справи про розкрадання, а також особливості предмету доказування і, відповідно, тактичних завдань розслідування.

В цьому відношенні показовою є кримінальна справа щодо обвинувачення засновників і керівників ПП «Експрес» Б-єва і Б-іла в розкраданні грошових коштів шляхом обманного одержання і присвоєння кредиту, приклад з якої вже наводився при розгляді даного способу розкрадання.

З первинного матеріалу, що надійшов з АКБ «Градобанк» та дослідчої його перевірки витікало, що мешканці м. Болграда Одеської області Б-єв і Б-іл в квітні 1994 р. заснували в м. Черкасах комерційне підприємство «Експрес», яке за установчими документами займалося оптовою торгівлею харчовими продуктами. Після реєстрації підприємства його засновники звернулися в Черкаський філіал АКБ «Градобанк» з заявкою на одержання кредиту в 1 млрд крб. Для економічного обгрунтування кредиту були використані, як було встановлено, фіктивні договори з АТ «Агмас» про поставку продуктів харчування в м. Черкаси та інші документи. Зразу після надходження кредитних коштів на рахунок підприємства «Експрес», вони були перераховані на рахунок товариства «Кредо» в м. Одесі, яке займалося будівництвом котеджів. Вказана в документах ПП «Експрес» адреса виявилася фіктивною. Не вдалося встановити і місцезнаходження Б-єва і Б-іла в м. Черкасах.

Після порушення кримінальної справи основними тактичними завданнями на початковому етапі розслідування в такій ситуації були:

- встановлення обставин заснування і реєстрації ПП «Експрес», які посадові особи цьому сприяли;

- встановлення виду підприємницької діяльності, яким займалося (мало займатися) ПП «Експрес»;

- встановлення дійсності (фіктивності) документів, які були використані під час заснування і реєстрації ПП «Експрес» та одержання ним кредиту;

- встановлення місцезнаходження Б-єва і Б-іла і затримання їх;

- встановлення суб’єктів підприємницької діяльності, посадових осіб, які сприяли Б-єву і Б-ілу в одержанні кредиту;

- куди і з якою метою були перераховані кошти, одержані ПП «Експрес» як кредит;

- встановлення виду підприємницької діяльності, яким займається товариство «Кредо»;

- встановлення наявності злочинних зв’язків у Б-єва і Б-іла з керівниками товариства «Кредо»;

- встановлення місцезнаходження коштів, одержаних ПП «Експрес» як кредит, і накладення на них арешту з метою відшкодування заподіяних збитків;

- виявлення ознак вчинення інших злочинів, пов’язаних з розкраданням коштів даним способом, зокрема, ухилення від сплати податків (ст. 148-2 КК України), вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами (ст. 148-5 КК України), зловживання владою або службовим станом (ст. 165 КК України), одержання хабара (ст. 168 КК України), посадового підлогу (ст. 172 КК України), підробки і використання підроблених документів (ст. 194 КК України) тощо.

Визначені основні тактичні завдання розслідування вирішувалися шляхом проведення наступного комплексу слідчих дій та ОРЗ з метою перевірки версій: 1) про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами (ст. 148-5 КК України); 2) про вчинення розкрадання кредитних коштів шляхом шахрайства в особливо великих розмірах (ст. 86-1 КК України).

1. Допит посадових осіб та службовців АКБ «Градобанк» щодо обставин укладення кредитного договору та перерахування коштів на рахунок ПП “Експрес”.

2. Виїмка і огляд документів з банку щодо ПП «Експрес», які не були подані разом з первинними матеріалами, в тому числі платіжних доручень, за якими було здійснено перерахування коштів.

3. Допит посадових осіб і службовців органів державного управляння, що реєстрували ПП «Експрес».

4. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення місцезнаходження Б-єва і Б-іла і затримання їх.

5. Оперативно-розшукові заходи щодо встановлення наявності злочинних зв’язків у Б-єва і Б-іла з керівниками товариства «Кредо».

6. Допит посадових осіб, від імені яких були підписані документи, які використали Б-єв і Б-іл для одержання кредиту.

7. Призначення криміналістичних експертиз (почеркознавчої, техніко-криміналістичної) документів, які використали Б-єв і Б-іл.

8. Проведення перевірки (ревізії) банківських операцій з коштами ПП «Експрес».

9. Виїмка і огляд документів з банку, який обслуговує товариство «Кредо», про надходження на його рахунок коштів від ПП «Експрес» та їх використання.

10. Допит посадових осіб і службовців товариства «Кредо» про обставини надходження на рахунок товариства коштів від ПП «Експрес» та їх використання.

11. Накладення арешту на суму, перераховану ПП «Експрес», на рахунку товариства «Кредо» з метою забезпечення відшкодування завданих збитків.

Після встановлення місцезнаходження Б-єва і Б-іла та їх затримання проводяться такі слідчі дії: допит підозрюваних у вчиненні розкрадання коштів, одержаних як кредит; обшук місця проживання і роботи підозрюваних; накладення арешту на майно підозрюваних з метою забезпечення відшкодування завданих збитків і можливої конфіскації майна.

Кожний з розглянутих способів вчинення розкрадань у сфері підприємництва має свою специфіку і тим самим обумовлює певну структуру первинних матеріалів, на підставі яких порушується кримінальна справа. Враховуючи це, а також детерміновані ними особливості предмету доказування, слідчі ситуації і відповідні комплекси слідчих дій та ОРЗ, вважаємо за доцільне розробку в криміналістиці окремих методик розслідування розкрадань в залежності від способу їх вчинення. Однотипність механізмів вчинення шахрайств з фінансовими ресурсами та розкрадань коштів, одержаних як кредит, на нашу думку, робить доцільною розробку єдиної методики розслідування цих злочинів – методики розслідування шахрайств з фінансовими ресурсами та їх розкрадань.

Розглянуті слідчі ситуації початкового етапу і відповідні комплекси слідчих дій та ОРЗ зорієнтовані на проміжок розслідування, який закінчується притягненням особи як обвинуваченої і пред’явлення їй обвинувачення у вчиненні розкрадання. Аналіз кримінальних справ цієї категорії свідчить, що цей проміжок може бути різної тривалості – від кількох днів (в разі затримання підозрюваного зразу після порушення кримінальної справи) до кількох місяців (коли підозрюваного не вдалося затримати зразу). Але у всіх випадках можна говорити про один і той же етап розслідування – початковий, адже вирішуються одні і ті ж завдання тільки в різних умовах (різних ситуаціях). Такий підхід, на наш погляд, дає можливість скласти більш чітку структуру методики розслідування.