ІНШІ ФОРМИ ВСТАНОВЛЕННЯ Й РЕАЛІЗАЦІЇ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ І ОБОВ’ЯЗКІВ ЧЕРЕЗ ІНШИХ ОСІБ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 

Які інші форми встановлення й реалізації цивільних

прав і обов'язків відбуваються через інших осіб?

Розмежування різних форм участі третіх осіб в установленні і

реалізації цивільних правовідносин має істотне значення, оскільки

полегшує вибір саме тих правових засобів, які дозволяють забез-

печити досягнення бажаного економічного і правового результату.

Порівняймо представництво з подібними категоріями, які

найчастіше зустрічаються в цивільному обігу.

Представництво й комісія.

Коли особа діє за дорученням іншого, але від власного імені,

має місце непряме представництво, або комісія. З представни-

цтвом ці відносини мають чимало спільного: і представник, і комі-

сіонер діють в інтересах іншої особи; вони обидва вчиняють право-

чини з третьою особою, будучи уповноваженими на їх здійснення.

Різниця між представництвом та комісією полягає в наступно-

му.

1) комісіонер діє від власного імені, а тому правовий результат

його дій настає для нього самого, хоч і не відображається на його

майні. Існування комітента (особи, в інтересах якої вчиняється

правочин) для третьої особи юридичного значення не має;

2) оскільки комісіонер у вчинених ним правочинах бере права

та обов'язки безпосередньо на себе, для третіх осіб не мають зна-

чення обсяг повноважень комісіонера і зміст комісійного доручен-

ня, наданого йому комітентом. Укладення комісіонером правочину

з порушенням вказівок комітента не має наслідком його недій-

сність, а лише створює право і обов'язок комітента брати його на

свій рахунок. Для настання юридичного ефекту представництва

суттєвим є знання третіх осіб про те, що представник діє від чужо-

го імені, а також наявність та зміст повноваження;

3) виступ комісіонера від власного імені зумовлює те, що його

обов'язком є не тільки укладення угоди, а й її виконання. Вико-

нання ж представником укладеної ним угоди не є обов'язковим.

Представництво і звичайне посередництво.

Від звичайного посередництва представництво відрізняється

таким:

1) представник шляхом власного волевиявлення вчиняє пра-

вочин замість особи, яку він представляє. Посередники ж не від-

сторонюють особистої діяльності тих, кому вони учиняють спри-

яння, їх дії самі по собі не викликають встановлення правового

відношення між двома контрагентами. Останні породжують його

власними діями, спрямованими на цю мету. Відповідно звичайний

посередник не має повноважень і діє від власного імені. Якщо по-

середник діє від імені іншої особи, він виступає вже не як звичай-

ний посередник, а як представник;

2) посередник, на відміну від представника, обстоює інтереси

не одного, а одразу обох контрагентів у рівній мірі і захищає таким

чином ще й суспільні інтереси;

3) звичайне посередництво застосовується лише при укладен-

ні правочинів у сфері цивільного обігу між дієздатними особами.

Сфера застосування представництва ширша: через представника

можливим є як набуття, так і реалізація майнових і немайнових

цивільних прав і обов'язків. Крім того, як особа, яку представля-

ють, можуть виступати і недієздатні особи.

Представництво і договір на користь третьої особи.

Як і за представництвом, на підставі договору на користь

третьої особи для останньої безпосередньо виникають з юридич-

них дій інших осіб юридичні наслідки. Особа, яка уклала договір

на користь іншого, як і представник, діє в інтересах того, на чию

користь цей договір складений. Розмежування представництва

і договору на користь третьої особи має практичне значення, як

правило, для встановлення суб'єкта обов'язку при наданні зустріч-

ного задоволення стороні, яка виконала договір на користь третьої

особи. Різниця між ними полягає в такому:

1) особа, яка укладає договір на користь третьої особи, діє не

від її, а від власного імені, у зв'язку з чим сама стає стороною від-

повідного правового відношення;

2) третя особа набуває за договором не всіх прав і обов'язків,

що виникають з нього, а лише окреме право вимоги. При представ-

ництві усі права та обов'язки з дій представника виникають лише

у особи, яку представляють;

3) суб'єкт, який уклав договір на користь третьої особи, діє не

в силу повноваження, а лише на підставі свого волевиявлення, а

тому між ним і третьою особою ніяких правовідносин не виникає.

Натомість представника і особу, яку представляють, пов'язують

внутрішні правовідносини представництва.

Найбільші труднощі становить розмежування представництва

і покладання виконання обов'язку боржника на третю особу, яке

водночас має важливе значення, дозволяючи правильно вирішува-

ти питання про можливість застосування до тих чи інших випад-

ків виконання зобов'язання третьою особою норм права про необ-

хідність надавати звіт, про можливість відмови третьої особи від

виконання чужого зобов'язання тощо.

Всі випадки виконання зобов'язань замість боржника іншими

особами можуть бути об'єднані у три групи:

1) виконання зобов'язання здійснюється третьою особою без

спеціального акта покладання на неї цього виконання (безпосеред-

ньо в силу закону). Так, зобов'язання перевезення, що прийняте на

себе першим перевізником, виконується у відповідних частинах у

силу закону наступними перевізниками;

2) виконання зобов'язання третьою особою здійснюється за

спеціальним погодженням цієї особи з однією із сторін зобов'язан-

ня (наприклад, за договором доручення);

3) виконання зобов'язання здійснюється третьою особою за

відсутності всіх наведених вище підстав за власним спонуканням.

Як і за представництвом, особа, на яку покладене виконання

обов'язку боржника, своїми юридичними діями виконує чуже зо-

бов'язання, створюючи тим самим безпосередньо для боржника за

основним зобов'язанням правові наслідки. Як і представник, ви-

конавець обов'язку пов'язаний певними правовими стосунками,

внаслідок яких провадиться виконання лише з однією зі сторін

основного зобов'язання. Основний боржник, як і особа, яку пред-

ставляють, з покладанням виконання на третю особу не виклю-

чається з правового відношення, що виконується, і несе відпові-

дальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання

третьою особою (крім випадків, прямо зазначених в законі).

Водночас незважаючи на значну подібність представництва

і виконання зобов'язання замість боржника іншими особами,

останнє не можна розглядати як один з випадків представництва,

оскільки між ними існують суттєві відмінності:

1) особа, на яку покладено виконання обов'язку боржника, на

відміну від представника, діє від свого імені й виконує власний

обов'язок перед боржником, хоча тим самим погашається і борг

боржника за основним зобов'язанням;

2) на відміну від представника і особи, яку представляють,

третя особа, на яку покладене виконання, і боржник пов'язані між

собою правовим відношенням, яке створює економічну підставу

для покладання виконання в силу одностороннього волевиявлен-

ня боржника.

Представництво і порука.

В силу договору поруки поручитель теж виконує обов'язок за-

мість основного боржника з безпосереднім для останнього право-

вим результатом.

Проте дії представника і поручителя мають свої специфічні

особливості:

1) на відміну від представника, поручитель робить це від влас-

ного імені;

2) відповідна дія є для поручителя виконанням власного

обов'язку перед кредитором, яка виникла в нього з договору пору-

ки;

3) до поручителя, який виконав зобов'язання, на відміну від

представника, переходять всі права кредитора за цим зобов'язан-

ням;

4) поручитель, на відміну від представника, діє в інтересах

кредитора, а не основного боржника.

Отже, правовідносини представництва не є тотожними жод-

ній іншій формі вчинення правочинів за допомогою третіх осіб.

Залежно від особливостей тієї чи іншої форми посередництва роз-

межування між нею і представництвом можуть стосуватися сфери застосування, суб'єктного складу, мети, характеру і результа-

ту дій посередника як учасника певних правовідносин. При цьо-

му принципова відмінність представництва від усіх інших форм

встановлення та реалізації цивільних правовідносин між двома і

більше особами за участю третьої особи полягає у характері взаєм-

них суб'єктивних прав і обов'язків. Зовні це проявляється в тому,

що лише представник діє від імені іншої особи, реалізуючи своє

суб'єктивне право повноваження та виконуючи обов'язок пред-

ставляти іншу особу