§ 6. Роль держави і права в організації : Правознавство - Копейчиков В. В. - Колодій А. М. : Книги по праву, правоведение

§ 6. Роль держави і права в організації

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 
РЕКЛАМА
<

суспільства і здійсненні політичної влади

Суспільство має давнішню історію. Саме в цьому аспекті нас цікавить суспільство у його взаємодії з державою і правом. Нам належить зрозуміти суспільство як систему, його структуру, місце та роль у ньому держави і права.

Суспільство — соціальний організм, частина природи, що складається з людей, які постійно працюють над удосконален­ням знарядь і засобів виробництва.

Природа — це те, що фізично оточує людське суспільство, це - географічне середовище. Вплив географічного середовища завжди опосередковується суспільними умовами і, насамперед, рівнем розвитку виробництва.

Вплив людини на природу залежить від рівня розвитку ви­робничих сил, від характеру суспільного ладу, від рівня розвит­ку суспільства і самої людини.

Організація суспільства і здійснення політичної влади дер­жавою залежить і від того, який зміст вкладається у визначення суспільства. Тут є дві позиції' широка і вузька.

У широкому розумінні суспільство — це частина матеріаль­ного світу, що відокремилася від природи і є формою життє­діяльності людей, яка історично розвивається. У вузькому розумінні суспільство — це певний етап історії людства, внут-ривньоформаційні чи міжформаційні ступені історичного роз-югпгу або індивідуальне, окреме суспільство.

Прикладами такого розуміння суспільства можуть бути: суспільно-економічна формація; ранньофеодальне суспільство, феодальне суспільство, докапіталистичне суспільство тощо; французьке, радянське, американське суспільство тощо.

Існують різні думки щодо розвитку суспільства. Одна з них та, що суспільство розвивається в межах конкретної суспільно-економічної формації.

Суспільно-економічна формація — це певний тип суспільства, цілісна соціальна система, що функціонує та розвивається за своїми специфічними законами на основі конкретного способу виробництва.

У філософії XVII—XIX ст розглядалось і договірне суспіль­ство. Критикуючи його, Гегель висунув концепцію громадянсь­кого суспільства.

Держава, здійснюючи політичну владу в громадянському суспільстві:

підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспіль­
ству;

забезпечує однакові можливості для всіх людей у всіх сфе­
рах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості
й милосердя;

не втручається в особисте життя людини;

регулює суспільні відносини в межах чинної конституції,
законів та інших нормативно-правових актів (чи інших джерел
права).

З появою держави і права в суспільстві виникають нові види суспільних відносин: політичні та правові. Це спричинило до виникнення політичної та правової систем.

Політична система в теорії держави і права визначається по-різному. Різні позиції з цього питання можна звести до двох: широкого та вузького розуміння цього суспільного явища.

Вузьке розуміння політичної системи зводиться до сукуп­ності державних організацій, громадських об'єднань і трудо­вих колективів, що здійснюють функції з реалізації політичної влади.

Політична система в широкому розумінні — це найбільша сукупність матеріальних і нематеріальних компонентів, зв'яза­них політичними відносинами під час здійснення політичної влади.

До матеріальних компонентів як ознак політичної системи відносять: а) політичну організацію суспільства чи суб'єктів пол­ітики; б) політичні норми; в) політичні відносини; г) політичні функції; ґ) політичний режим; д) політичний процес та ін.

До нематеріальних компонентів відносять: а) політичні по­гляди; б) політичну свідомість; в) політичну культуру.

Політика — це частина життєдіяльності людей, пов'язана з головними для життя і діяльності особи, держави та суспільства інтересами, в основі яких лежать потреби народів, націй, соціальних груп, держави та інших соціальних суб'єктів. Відомо, що чистої політики, не зв'язаної з іншими сферами життє­діяльності людей, не буває. У широкому розумінні політика охоплює економіку, власне політику, соціальну, духовну та інші сфери життєдіяльності особи. З розвитком суспільства в межах суспільно-економічної формації відбувається і розвиток політики, оформлення її в цілісну політичну систему. В теорії права політика як багатогранне явище визначається по-різному: як спосіб практичної діяльності партій, класів, держав і засоби, з допомогою яких захищаються інтереси цих суб'єктів; як особ­ливий вид діяльності людей, пов'язаний з організацією всього процесу соціального життя; як платформа вибору цілей, стратегії й тактики, що ведуть до здійснення цих цілей; як сфера взаємовідносин народів, національностей, партій, інших об'єд­нань громадян, держав та інших суспільностей; як свідома і цілеспрямована діяльність політичних суб'єктів, що зачіпає відносини між державами та народами.

Роль держави в організації суспільства і здійсненні політич­ної влади зумовлена тим, що вона є центром, ядром політичної системи. Тому тільки держава володіє суверенною владою, що є верховною, самостійною, повною, єдиною і неподільною в ме­жах її території, а також незалежною і рівноправною у зовнішніх відносинах; виступає офіційним представником усього населен­ая країни чи більшості його; уособлює суверенітет народу й нації, а також здатна реалізувати права народу на самовизна-чешах, має спеціальний апарат управління і примусу, з допомо-юютвшоеврашашаазабезпечити реалізацію своїх функцій, охо-ращ/мрт людини і громадянина, задовольнити загальносоціальні й загальнолюдські потреби; з метою реалізації управління суспільством видає загальнообов'язкові для всіх правила поведінки у вигляді юридичних норм, а також індивідуально-правові приписи, необхідні для регулювання прав і обов'язків конкретних осіб стосовно конкретних життєвих ситуацій

Отже, політика держави охоплює всі сфери життєдіяльності сустльства. В її основі лежать потреби народу, нації, соціальних верств і груп, особи й держави, інших соціальних суб'єктів.

Важлива роль в організації суспільства і здійсненні політич­ної влади належить і праву.

Право, як і держава, — це надбудова над економічним бази­сом суспільства, що є складником правової системи суспільства1.

Можна розглядати співвідношення економіки, політики та права в суспільстві у співвідношенні з економікою. По-перше, виробничі відносини в економіці об'єктивно визначають, яким має бути право, а по-друге, економіка визначає право не безпо­середньо, а через інші соціально-економічні явища: соціальну структуру суспільства (класи, прошарки, групи), економіку, політику, єдність економічних та правових ідей, адекватність економічних та юридичних законів тощо.

По-третє, право, своєю чергою, впливає також на економіку Такий вплив відбувається як безпосередньо, так і через різні економічні важелі. Держава як власник засобів виробництва та іншого майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном. Держава також визначає суб'єктів і розміри податків, розподіляє бюджет, мінімальну заробітну плату і пенсії, нормує працю, правила технічної, екологічної безпеки праці та вироб­ництва, санітарії тощо. Усі ці та інші відносини держава регу­лює з допомогою права2.

Право співвідноситься і з політикою, а саме:

а)            право залежить від політики і, насамперед, від керівної ча­
стини суспільства, що має державну владу;

б)            право є формою вияву політики вказаної частини сус­
пільства;

в)             у праві відображається тільки та політика керівної части­
ни суспільства, до якої вона прагне, якій може надати загально­
обов'язковості з допомогою держави та інших суб'єктів полі­
тичної системи суспільства;

г)             право є концентрованим виразом політики тієї частини
суспільства, що здійснює керівництво;

1              Правова система являє собою певну єдність відповідних компонентів
(частин), які об'єднані між собою і становлять відносно стабільну органі­
зацію. Компонентами правової системи є право як сукупність норм; зако­
нодавство як форма виразу цих норм; правові принципи; правові установи;
судова та інша юридична практика; права, свободи і обов'язки громадяни­
на, сформовані у суспільстві правовідносини тощо г) політика у праві формується у вигляді конкретних прав та обов'язків людини і громадянина;

політика, зі свого боку, залежить від права, оскільки пра­во с засобом декларування, здійснення і гарантування політики, а також пропаганди окремих політичних програм чи їхніх поло­жень.

Роль права у громадянському суспільстві та здійсненні політичної влади залежить від взаємозв'язку держави і права. Як уже зазначалося, право (як юридичне явище) і держава (як політична організація влади) виникають одночасно і тісно взаємозв'язані.

Право залежить від держави, оскільки:

а)            виникає як інституйована система джерел, що встанов­
люються чи санкціонуються державними органами і службо­
вими особами, а це означає, що юридичне право походить від
держави;

б)            є більш-менш сталим і недоторканним завдяки державі,

в)             завдяки державі та її органам впроваджується в життя;

г)             його авторитетність і престиж залежать від держави;

г) сутність права відображає соціальну сутність і призначен-ня державної організації.

Але необхідно пам'ятати, що право має відносну самостій­ність і впливає на державу (її органи), а отже, і держава зале­жить від права.

Право як явище цивілізації та культури:

а)            обмежує в демократичному суспільстві державну владу;

б)            упорядковує державну владу через процесуальну і проце­
дурну форми;

в)             дозволяє (або забороняє) державним органам відповідні дії;

г)             організовує будову, структуру, вдосконалення й розвиток
державних органів, визначає їхнє функціонування;

г) надає державним органам престижу й авторитету.

У реалізації своїх функцій держава використовує правові та
неправові форми й методи.             ■ ;■■■

Отже, як держава, так і право відіграють значну роль в орга­нізації суспільства і здійсненні політичної влади.

Висновки

Держава і право в суспільстві існували не завжди. Основною
причиною виникнення держави і права були розпад первісного
ладу, потреба у здійсненні управління людьми у нових умовах, по­
ява соціально неоднорідного, класового суспільства, суперечнос­
тей між класами, що не могли бути подолані суспільною владою
первісного ладу.

Держава і право відрізняються низкою ознак від суспільної
влади, звичаїв, традицій і моралі первісного суспільства.

У демократичному суспільстві формуються правова держава
і правова система, що захищають інтереси всіх верств населення.

Запитання та завдання

для самостійної перевірки знань1

* 1. Заповніть таблицю:

 

№п/п

Назвіть основні причини виникнення держави

Коротко охарактеризуйте зміст цих причин

 

 

 

 

 

 


а)            теологічна 1. Шан Ян, Дюрінг, К. Каутський;

б)            патріархальна 2. Аврелій Августін, Фома Аквінський;

в)             договірна 3. К. Маркс, Ф. Енгельс;

г)             органічна 4. Л. Петражицький;

г)             насильства 5. Г. Спенсер;

д)            психологічна 6. Арістотель;

є) класова 7. Дж. Локк, Ш. Монтеск'є, Т. Гоббс.

*              *5. Порівняйте примус як один із засобів впливу, який застосо­
вується органами держави, із примусом, який застосовувався в пер­
вісному суспільстві.

*6. У чому полягала особливість гарантій дотримання соці­альних норм первісного суспільства?

Який із способів виникнення права є домінуючим у суспільстві
і чому?

Яка форма права є найдавнішою і як вона виникла?

**9. Порівняйте особливості формування державно-правових інститутів у різних народів (наприклад, у народів Стародавнього Сходу та в Афінах). Визначте причини цих особливостей.

*              10. Доведіть, що саме держава є центральним елементом полі-
шшчної системи суспільства.

41. У чому полягає залежність права від держави і держави від

*2. Визначте ознаки, за якими державна влада відрізняється від публічної влади у первісному суспільстві, заповнивши наступну таб­лицю:

12. Визначте роль держави і права в організації суспільства г хзшснент політичної влади.


 

№п/п

Ознаки державної влади

Ознаки публічної влади у первісному суспільстві

 

 

 

*3. Яка із теорій походження держави, на Вашу думку, має більш доказові аргументи на відміну від інших. Перерахуйте ці аргумен­ти, спробуйте вибудувати логічну структуру теорії походження держави за такими ознаками: а) причини перетворень у первісному суспільстві; б) рушійні сили цих перетворень; в) наслідки даних пе­ретворень.

4. Співставте прізвища вчених, філософів, політиків і створені ними теорії походження держави:

1 Тут і далі запитання і завдання для перевірки знань достатнього та високого рівня позначені, відповідно, однією або двома «зірочками»


<