11.5. Загальна характеристика судової влади1 : Правознавство - Копейчиков В. В. - Колодій А. М. : Книги по праву, правоведение

11.5. Загальна характеристика судової влади1

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 
РЕКЛАМА
<

Необхідність реформування судової влади постала від часу проголошення суверенності й незалежності Української держа­ви, початку процесу реального забезпечення прав і свобод лю­дини і громадянина, затвердження верховенства права в суспільному житті. Саме на це зорієнтована Концепція судово-правової реформи, схвалена Верховною Радою України 28 квіт­ня 1992 р. Цей процес поглиблюється і розвивається Консти­туцією України. Так, уже в ст. 6 Конституції України викорис­тано категорію «судова влада», яка є частиною доктрини поділу влади у правовій державі. Це веде до реального поділу влади на законодавчу, виконавчу й судову, а щодо останньої визнається самостійність і незалежність, неможливість для інших держав­них органів і посадових осіб виконувати функції й повноважен­ня, які є компетенцією органів правосуддя.

Ще один надзвичайно важливий аспект цієї проблеми вба­чається в тому, що хоч основу судової влади в Україні склада­ють судові органи, які різняться за компетенцією та юрисдикцією, але всі мають одне призначення — захист прав і свобод грома­дян, конституційного ладу, національної безпеки, територіальної цілісності, дотримання законності й справедливості в суспіль­стві. При цьому забезпечення реалізації передбачених Конституцією України прав і свобод людини і громадянина становить головний зміст діяльності органів судової влади. Конституція гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Проблеми судової влади значною мірою врегульовані в розділі VIII Конституції України. Згідно з Конституцією України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що вини­кають у державі. А це означає, що судовому захисту підлягають усі права, свободи та обов'язки громадян, а також те, що всі суспільні відносини, врегульовані нормами права, в разі виник нення спору можуть бути предметом судового розгляду.

Конституційний Суд України входить до судової влади як її самостійний суб'єкт, є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, дає офіційне тлу мачення Конституції України та законів України.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів Конституційного Суду. Президент України, Верховна Рада Ук­раїни та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадя­нин України, який на день призначення досяг 40-річного віку, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років і володіє державною мовою. Суддя Конституційного Суду України при­значається на дев'ять років без права бути призначеним на по­вторний строк.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду Ук­раїни зі складу суддів Конституційного Суду України таємним голосуванням лише на один трирічний строк.

До повноважень Конституційного Суду належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституцій-ність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента Ук­раїни; не менш як 45 народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Конституційний Суд має також повноваження офіційно тлу­мачити Конституцію України та закони України.

Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконан­ня на території України, остаточним і таким, що не може бути оскарженим.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. систему судів загальної юрисдикції склада­ють: а) місцеві суди; б) апеляційні суди, Апеляційний суд Украї­ни; в) вищі спеціалізовані суди; г) Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрис­дикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окре­мих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загаль­них судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до за­кону. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Прези­дентом України відповідно до згаданого Закону за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів. Місцевими господарськими судами є господарські суди Авто­номної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що ут­ворюються в округах відповідно до указу Президента України.

Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з госпо­дарських правовідносин, а також інші справи, віднесені проце-суальним законом до їх підсудності. Місцеві адміністративні розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого само­врядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснюють військові суди.

У системі судів загальної юрисдикції в Україні діють загальні та спеціалізовані апеляційні суди. Апеляційними загальними судами є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військо-во-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України. У разі необхідності замість апеляційного суду області можуть утворюватися апеляційні загальні суди, територіальна юрисдик­ція яких поширюється на декілька районів області. Апеляцій­ними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляцій­них округах відповідно до указу Президента України.

Апеляційний суд України діє у складі: а) судової палати у цивільних справах; б) судової палати у кримінальних справах; в) військової судової палати.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд Ук­раїни, а також інші відповідні вищі спеціалізовані суди, що ут­ворюються Президентом України в порядку, встановленому зга­даним законом. Вищі спеціалізовані суди складаються з суддів, обраних на посаду безстроково, голови суду та його заступників.

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у си­стемі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування зако­нодавства усіма судами загальної юрисдикції.

Верховний Суд України:

а)            розглядає у касаційному порядку рішення загальних судів
у справах, віднесених до його підсудності процесуальним зако­
ном; переглядає в порядку повторної касації усі інші справи,
розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному поряд­
ку; у випадках, передбачених законом, розглядає інші справи,
пов'язані з виключними обставинами;

б)            дає судам роз'яснення з питань застосування законодав­
ства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики; у разі необхідності визнає нечинними роз'яснен­ня Пленуму вищого спеціалізованого суду;

в)             дає висновок щодо наявності чи відсутності в діяннях, у
яких звинувачується Президент України, ознак державної зра­
ди або іншого злочину; надає за зверненням Верховної Ради
України письмове подання про неможливість виконання Пре­
зидентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

г)             звертається до Конституційного Суду України у випадках
виникнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними
правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших пра­
вових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції
України та законів тощо.

У складі Верховного Суду України діють: а) Судова палата у цивільних справах; б) Судова палата у кримінальних справах; в) Судова палата у господарських справах; г) Судова палата в адміністративних справах; г) Військова судова колегія.

Для вирішення внутрішніх організаційних питань діяльності Верховного Суду України діє Президія Верховного Суду України у складі та порядку, визначених законодавством. У Верховному Суді України діє Пленум Верховного Суду України для вирішен­ня питань, визначених Конституцією та законодавством України.

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Ук­раїні діє суддівське самоврядування, тобто самостійне колектив­не вирішення зазначених питань професійними суддями. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання органі­заційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їх сімей, а також інші питання, що безпосеред­ньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя. Рішення з зазначе­них питань органами суддівського самоврядування приймають­ся відповідно до закону

Конституцією та законами України гарантується незалеж­ність і недоторканність суддів. Незалежність суддів означає, що вони підкоряються тільки законам і що будь-який вплив на суддів заборонений. Недоторканність суддів поширюється на листування, засоби зв'язку, документи, службові та приватні приміщення. Судді всіх рівнів без згоди Верховної Ради Украї­ни не можуть бути затриманими та заарештованими до вине­сення обвинувального вироку судом.

У Конституції України дається вичерпний перелік підстав звільнення судді з посади. Вона встановлює, що суддя звільня­ється з посади органом, що його обрав чи призначив, у разі:

а)            закінчення строку обрання чи призначення (цей пункт
стосується суддів Конституційного Суду України і суддів, які
вперше призначаються на посаду);

б)            досягнення суддею 65-річного віку (незалежно від статі);

в)             неможливості виконувати свої повноваження за станом
здоров'я (тривала хвороба, каліцтво, недієздатність);

г)             порушення суддею вимог щодо несумісності. Тут слід за­
уважити, що ст. 127 Конституції встановлює: «Професійні судді
не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати
участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький
мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати
іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої»,

ґ) порушення суддею присяги (її текст формулюється у ст. 10 Закону України «Про статус суддів»);

д)            набрання законної сили обвинувальним вироком щодо
нього. Це означає вчинення суддею злочину і тому виключає
подальшу його участь у здійсненні правосуддя;

є) припинення його громадянства, що може бути наслідком виходу з громадянства чи втрати його;

є) визнання судді безвісно відсутнім або оголошення помер­лим (лише за рішенням суду);

ж)            подання суддею заяви про відставку або про звільнення з
посади за власним бажанням;

з)             смерті судді.

Правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та, у ви­значених законом випадках, народні засідателі й присяжні. На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в царині права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років і володіє державною мовою. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.

Захист професійних інтересів суддів здійснюється в поряд­ку, що буде встановлений в окремому законі. Але держава згідно з Конституцією України забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей.

Судочинство в Україні провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Основними його засада­ми є: законність; рівність усіх учасників судового процесу пе­ред законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагаль­ність сторін і свобода в наданні ними суду їхніх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості; підтримання дер­жавного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обви нуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеля­ційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом; обов'язковість рішень суду.

За неповагу до суду і судді винні особи притягуються до юри­дичної відповідальності.

Згідно з Конституцією України, в державі діє Вища рада юстиції. Вона складається з 20 членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів і на­укових установ призначають до Вищої ради юстиції по три чле­ни, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури — по два.

За посадою до складу Вищої ради юстиції входять Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генераль­ний прокурор України.

До відання Вищої ради юстиції належать:

а)            внесення подання про призначення суддів на посади або
про звільнення їх із посад;

б)            винесення рішення стосовно порушення суддями і проку­
рорами вимог щодо несумісності;

в)             здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів
Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів
і розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної
відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також
прокурорів.

Отже, Вища рада юстиції формується з компетентних юристів-практиків і теоретиків і повноважна не допускати по­рушень із боку суддів і прокурорів, а також гарантувати їхню незалежність під час здійснення правосуддя, у тому числі з боку представників виконавчої та законодавчої гілок державної вла­ди під час призначення суддів.


<