§ 9. Громадянство України як один з інститутів конституційного права : Правознавство - Копейчиков В. В. - Колодій А. М. : Книги по праву, правоведение

§ 9. Громадянство України як один з інститутів конституційного права

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 
РЕКЛАМА
<

Під громадянством України розуміють правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв в їх взаєм­них правах і обов'язках. Громадянин України — це особа, яка набула громадянства України в порядку, передбаченому зако­нами України та міжнародними договорами України.

Питання громадянства України регулюються Конституцією України, Законом України «Про громадянство» від 18 січня 2001 р.\ міжнародними договорами України. При цьому якщо міжнарод­ним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України, застосовуються правила міжнародного договору.

Вищезгадане законодавство України про громадянство грун­тується на принципах:

а)            єдиного громадянства — громадянства держави Україна,
що виключає можливість існування громадянства адміністра­
тивно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин Ук­
раїни набув громадянства (підданства) іншої держави або дер­
жав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише
громадянином України. Якщо іноземець набув громадянства
України, то у правових відносинах з Україною він визнається
лише громадянином України;

б)            запобігання виникненню випадків безгромадянства;

в)             неможливості позбавлення громадянина України грома­
дянства України;

г)             визнання права громадянина України на зміну громадян­
ства;

ґ) неможливості автоматичного набуття громадянства Украї­ни іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства Ук­раїни його дружиною (чоловіком) і автоматичного припинення громадянства України одним із подружжя внаслідок припинен­ня шлюбу або припинення громадянства України другим із под­ружжя;

д)            рівності перед законом громадян України незалежно від
підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

є) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України. Громадянами України є:

а)            усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголо­
шення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно про­
живали на території України;

б)            особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних,
релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального
походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи
інших ознак, які на момент набрання чинності Законом Украї­
ни «Про громадянство України» (13 листопада 1991 р.) прожи­
вали в Україні і не були громадянами інших держав;

в)             особи, які прибули в Україну на постійне проживання
після 13 листопада 1991 р. і яким у паспорті громадянина ко­
лишнього СРСР зразка 1974 р. органами внутрішніх справ Ук­
раїни внесено напис «громадянин України», а також діти таких
осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент
прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

г)             особи, які набули громадянства України відповідно до
законів України та міжнародних договорів України.

Документами, що підтверджують громадянство України, є:

а)            паспорт громадянина України;

б)            свідоцтво про належність до громадянства України;

в)             паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

г)             тимчасове посвідчення громадянина України:

г)             проїзний документ дитини;

д)            дипломатичний паспорт;
є) службовий паспорт;

є) посвідчення особи моряка;

ж)            посвідчення члена екіпажу;

з)             посвідчення особи на повернення в Україну.
Громадянство України набувається:

а)            за народженням;

б)            за територіальним походженням;

в)             внаслідок прийняття до громадянства;

г)             внаслідок поновлення у громадянстві;

г)             внаслідок усиновлення;

д)            внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;
є) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом

недієздатною, опіки;

є) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

ж)            внаслідок встановлення батьківства;

з)             за іншими підставами, передбаченими міжнародними до­
говорами України.

Так, наприклад, регламентуючи набуття громадянства Украї­ни за народженням, діюче законодавство України встановлює, що особа, батьки або один з батьків якої на момент її народжен­ня були громадянами України, є громадянином України. Осо­ба, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території Украї­ни, є громадянином України. Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за на­родженням громадянства іншої держави, є громадянином Ук­раїни. Особа, яка народилася на території України від іноземців, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням гро­мадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України. Особа, яка на­родилася на території України від іноземця і особи без грома­дянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України. Но­вонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України. Осо­ба, яка має право на набуття громадянства України за народ­женням, є громадянином України з моменту народження.

Встановлюючи порядок набуття громадянства України за територіальним походженням, передбачається, що особа, яка сама або принаймні один з її батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 р. на території, яка стала територією України згідно із ст. 5 Зако­ну України «Про правонаступництво України», а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Україн­ської Держави, Української Соціалістичної Радянської Рес­публіки, Закарпатської України, Української Радянської Со­ціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, що взяв зобов'язання припинити іноземне гро­мадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її діти реєструються громадянами України. Дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на вищезазначених територіях і є особою без громадянства, реєструється громадянином України за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника. Дитина, яка народилася на території України від батьків, які є іноземцями, і набула за на­родженням громадянства іншої держави або держав, яке було припинене, реєструється громадянином України за клопотан­ням одного з батьків або опікуна чи піклувальника тощо.

Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх кло­потаннями прийняті до громадянства України. Умовами прий­няття до громадянства України є:

а)            визнання і дотримання Конституції України та законів
України;

б)            зобов'язання припинити іноземне громадянство або непе-
ребування в іноземному громадянстві (для осіб, які були грома­
дянами держав, міжнародні договори України з якими дозволя­
ють особам звертатися для набуття громадянства України за
умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої
договірної сторони). Особи, які є іноземцями, повинні взяти
зобов'язання припинити іноземне громадянство і подати доку­
мент про це, виданий уповноваженими органами відповідної
держави, до органу, що прийняв документи про прийняття їх до
громадянства України, протягом року з моменту прийняття їх
до громадянства України;

в)             безперервне проживання на законних підставах на
території України протягом останніх п'яти років. Ця умова не
поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином
України терміном понад два роки та постійно проживає в
Україні на законних підставах, і на особу, яка постійно прожи­
ває в Україні на законних підставах і перебувала з громадяни­
ном України понад два роки у шлюбі, який припинився
внаслідок його смерті. Для осіб, яким надано статус біженця в
Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживан­
ня на законних підставах на території України встановлюється
на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи
притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами
без громадянства, на три роки з моменту одержання дозволу на
проживання в Україні;

г)             отримання дозволу на постійне проживання в Україні. Ця
умова не поширюється на осіб, які мають у паспорті громадяни-


на колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну або тимчасову прописку на території України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні;

ґ) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, до­статньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

д) наявність законних джерел існування. Ця умова не поши­рюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або при­тулок в Україні.

До громадянства України не приймається особа, яка:

а)            вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

б)            засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяж­
кого злочину (до погашення або зняття судимості);

в)             вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано
законодавством України тяжким злочином.

Особа, яка набула громадянства України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повер­нути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.

Датою набуття громадянства України у цих випадках є дата видання відповідного Указу Президента України.

Особа, яка після припинення громадянства України не на­була іноземного громадянства і подала заяву про поновлення у громадянстві України, реєструється громадянином України не­залежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кор­доном. Особа, яка після припинення громадянства України на­була іноземного громадянства, повернулася в Україну на постійне проживання і подала заяву про поновлення у громадян­стві України, реєструється громадянином України. Ця особа бере зобов'язання припинити іноземне громадянство і подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до органу, що прийняв документи про поновлення її у громадянстві України, протягом року з моменту поновлення її у громадянстві України. Якщо особа, маючи всі передбачені за­конодавством цієї держави підстави для отримання такого до­кумента, з незалежних від неї причин не може його отримати або їй надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, вона подає декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновлюють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий — особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішення про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем і яку усиновлює подружжя, один з якого є громадянином України, а другий іноземцем, стає громадянином України з моменту на­брання чинності рішення про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і над якою встановлено опікуни піклування громадян України або осіб, одна з яких є громадянином України, а друга — особою без гро­мадянства, стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки чи піклування.

Дитина, яка проживає на території України та є особою без громадянства або іноземцем і над якою встановлено опіку чи піклування осіб, одна з яких є громадянином України, а друга — іноземцем, стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки чи піклування, якщо вона у зв'язку зі встановленням опіки чи піклування не набуває гро­мадянства опікуна чи піклувальника, який є іноземцем.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і вихо­вується в державному дитячому закладі України, який щодо неї виконує обов'язки опікуна чи піклувальника, або в дитячому бу­динку сімейного типу, якщо принаймні один із батьків-вихо-вателів є громадянином України, стає громадянином України з моменту влаштування до такого закладу, за умов, якщо її батьки померли, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно від­сутніми чи недієздатними або оголошені померлими.

Іноземець або особа без громадянства, яка проживає в Україні на законних підставах, визнана судом недієздатною, над якою встановлено опіку громадянина України, набуває громадянства України з моменту набрання чинності рішення про встановлен­ня опіки.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, один із батьків якої є громадянином України, а другий — особою без громадянства, реєструється громадянином України за клопотан­ням того з батьків, який є громадянином України.

Дитина, яка є особою без громадянства, один із батьків якої є громадянином України, а другий — іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, бать­ки якої перебувають у громадянстві України, реєструється гро­мадянином України за клопотанням одного з батьків.

Датою набуття громадянства України в цих випадках є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

У разі встановлення батьківства дитини, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком визнається громадянин України, дитина незалежно від місця її народжен­ня та місця постійного проживання стає громадянином Украї­ни. Датою набуття громадянства України у випадку, передбаче­ному цією статтею, є дата народження дитини або дата набуття громадянства України батьком, якщо він набув його після на­родження дитини.

Набуття громадянства України дітьми віком від 15 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою.

Громадянство України припиняється:

а)            внаслідок виходу з громадянства України;

б)            внаслідок втрати громадянства України;

в)             за підставами, передбаченими міжнародними договорами
України.

Громадянин України, який виїхав на постійне проживання за кордон, може вийти з громадянства України за його клопо­танням. Якщо дитина виїхала разом із батьками на постійне про­живання за кордон і батьки виходять із громадянства України, за клопотанням одного з батьків разом з батьками з громадян­ства України може вийти і дитина.

Вихід із громадянства України допускається, якщо особа на­була громадянство іншої держави або отримала документ, ви­даний уповноваженими органами іншої держави, про те, що гро­мадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з грома­дянства України. Вихід дітей віком від 15 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою.

Вихід із громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід із громадянства України, в Україні притяг­нуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.

Датою припинення громадянства України у цих випадках є дата видання відповідного Указу Президента України.

Громадянство України втрачається:

якщо громадянин України після досягнення ним повноліт­
тя добровільно набув громадянства іншої держави. Добро­
вільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі
випадки, коли громадянин України за своїм вільним волевияв­
ленням, вираженим у формі письмового клопотання, набув гро­
мадянства іншої держави або якщо він добровільно отримав
документ, що підтверджує наявність набуття ним іноземного
громадянства, за винятком випадків, якщо: а) діти при наро­
дженні одночасно з громадянством України набувають також
громадянства іншої держави; б) діти, які є громадянами Украї­
ни і усиновлені іноземцем, набувають громадянства усиновите­
ля; в) громадянин України автоматично набув громадянства
іншої держави внаслідок одруження з іноземцем; г) згідно із за­
конодавством іншої держави її громадянство надано громадя­
нину України автоматично без його добровільного волевиявлен­
ня і він не отримав добровільно документ, що підтверджує
наявність у нього громадянства іншої держави;

якщо іноземець набув громадянства України і не подав у
порядку, передбаченому законодавством України, документ про
припинення іноземного громадянства або декларацію про
відмову від нього;

якщо іноземець набув громадянства України і скористався
правами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього
іноземне громадянство;

якщо особа набула громадянства України внаслідок по­
дання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих доку­
ментів;

якщо громадянин України без згоди державних органів
України добровільно вступив на військову службу, на роботу
до служби безпеки, правоохоронних органів, органів юстиції або

органів державної влади чи органів місцевого самоврядування іншої держави.

Громадянин України, який подав заяву про вихід із грома­дянства України або щодо якого оформляється втрата грома­дянства, до набрання чинності рішенням про припинення гро­мадянства України користується всіма правами і несе всі обо­в'язки громадянина України.

Рішення про оформлення набуття громадянства України ска­совується, якщо особа набула громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України.

У вирішенні питань громадянства Президент України:

а)            приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції
України і Закону України «Про громадянство» про прийняття
до громадянства України і про припинення громадянства Ук­
раїни;

б)            визначає порядок провадження за заявами і поданнями з
питань громадянства та виконання прийнятих рішень;

в)             затверджує Положення про Комісію при Президентові
України з питань громадянства.

Комісія при Президентові України з питань громадянства:

а)            розглядає заяви про прийняття до громадянства України,
вихід з громадянства України та подання про втрату громадян­
ства України і вносить пропозиції Президенту України щодо
задоволення цих заяв і подань;

б)            повертає документи про прийняття до громадянства Ук­
раїни чи про вихід з громадянства України уповноваженому
центральному органу виконавчої влади з питань громадянства
або Міністерству закордонних справ України для їх оформлен­
ня відповідно до вимог чинного законодавства України;

в)             контролює виконання рішень, прийнятих Президентом
України з питань громадянства.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої вла­ди з питань громадянства і підпорядковані йому органи здійснюють такі повноваження:

а) приймають заяви разом з необхідними документами щодо прийняття до громадянства України та виходу з громадянства

України, перевіряють правильність їх оформлення, відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадян­ства України, а також підстав, за наявності яких не допускаєть­ся вихід з громадянства України, і разом зі своїм висновком над­силають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

б)            готують подання про втрату особами громадянства Украї­
ни і разом з необхідними документами надсилають на розгляд
Комісії при Президентові України з питань громадянства;

в)             приймають рішення про оформлення набуття громадян­
ства України відповідними особами;

г)             скасовують прийняті ними рішення про оформлення на­
буття громадянства України у визначених законодавством ви­
падках;

ґ) виконують рішення Президента України з питань грома­дянства;

д)            видають особам, які набули громадянства України, пас­
порти громадянина України, свідоцтва про належність до гро­
мадянства України (для осіб віком до 16 років), тимчасові
посвідчення громадянина України, проїзні документи дитини,
довідки про припинення громадянства України;

є) вилучають в осіб, громадянство України яких припинено, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України, тимчасові посвідчення громадянина України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, проїзні документи дитини;

є) ведуть облік осіб, які набули громадянства України та при­пинили громадянство України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства раз на півріччя інформує Комісію при Президентові України з питань громадянства про виконан­ня рішень Президента України з питань громадянства.

Міністерство закордонних справ України, дипломатичні пред­ставництва і консульські установи України здійснюють аналогічні повноваження, що передбачені законодавством Ук­раїни, стосовно осіб, які постійно проживають за кордоном.

Рішення з питань громадянства, прийняті спеціально упов­новаженим центральним органом виконавчої влади з питань

громадянства, Міністерством закордонних справ України та їх органами, можуть бути оскаржені у встановленому законом по­рядку до суду.

Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушу­ють порядок і строки розгляду справ про громадянство і вико­нання рішень з питань громадянства, можуть бути оскаржені у судовому й адміністративному порядку.

Особи, які постійно проживають за кордоном, оскаржують неправомірні дії чи бездіяльність посадових осіб дипломатич­них представництв чи консульських установ України у встанов­леному законом порядку до суду.

Посадові та службові особи, які порушили законодавство України, несуть відповідальність у порядку, передбаченому за­конами України.

З питанням про громадянство тісно пов'язана проблема ви­значення правового статусу іноземних громадян та осіб без гро­мадянства.

Закон України «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994р. визначає правовий статус іноземців в Україні, закріплює основні права, свободи та обов'язки іноземних громадян і осіб без громадянства, які проживають або тимчасово мешкають в Україні.

Розділ І. Загальні положення. Іноземцями визнаються гро­мадяни — особи, які належать до громадянства іноземних дер­жав і не є громадянами України, та особи без громадянства — особи, які не належать до громадянства будь-якої держави.

Розділ II. Основні права, свободи та обов'язки іноземців. Іноземці мають такі самі права і свободи та виконують такі самі обов'язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Розділ III. В'їзд в Україну і виїзд з України.

Розділ IV. Відповідальність іноземців. Іноземці, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах.

Розділ V. Заключні положення. Якщо міжнародним догово­ром України встановлено інші норми, ніж ті, що містяться в цьо­му Законі, то застосовуються норми міжнародного договору.


<