§ 7. Принципи, види, функції та мета юридичної відповідальності : Правознавство - Копейчиков В. В. - Колодій А. М. : Книги по праву, правоведение

§ 7. Принципи, види, функції та мета юридичної відповідальності

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 
РЕКЛАМА
<

Принципи юридичної відповідальності: відповідальність вин­ної особи за діяння, а не за виявлення наміру; законність, невідворотність, доцільність і справедливість покладення юри­дичної відповідальності; гуманність і своєчасність юридичної відповідальності тощо.

Мета юридичної відповідальності полягає у вияві її соціальної необхідності та ефективності. Розрізняють такі види мети юри­дичної відповідальності: загальну превенцію правопорушення; покарання правопорушника; вплив на свідомість правопоруш­ника; моральну перебудову особи; формування у людини, яка порушила норми права, настанови на правомірну поведінку надалі; виховний вплив на інших людей з метою запобігання правопорушенням з їхнього боку.

Мета юридичної відповідальності, своєю чергою, визначає її функції.

Функції юридичної відповідальності — це головні напрями юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших осіб з метою захисту правопорядку і виховання суб'єктів права, які скоїли чи можуть скоїти правопорушення. Розрізняють такі види функцій юридичної відповідальності: превентивну (попе­реджувальну); виховну; репресивну (каральну); компенсаційну (поновлювальну); сигналізаційну (інформаційну) тощо.

Існування різних видів правопорушень передбачає й поділ рет­роспективної юридичної відповідальності на самостійні види. Існують різні підстави для такого поділу. Залежно від суб'єктів органів, що накладають юридичну відповідальність, її поділяють на таку, що покладається: органами влади; виконавчими і розпо­рядчими органами; судовими та іншими юрисдикційними органа­ми. Щодо правопорушників її поділяють на індивідуальну і колек­тивну. Розрізняють також внутрішню державну і міжнародну юри­дичну відповідальність. Поширеною є класифікація юридичної відповідальності залежно від галузевої належності правової нор­ми, що порушена. На цій підставі розрізняють: кримінально-пра­вову; адміністративну; цивільно-правову; трудову (дисциплінарну, матеріальну відповідальність робітників і службовців) тощо.

Кримінальна відповідальність — це різновид ретроспектив­ної юридичної відповідальності, що полягає в застосуванні заходів кримінального покарання до фізичних осіб, винних у скоєнні злочину.

Різновидом ретроспективної юридичної відповідальності є адміністративна відповідальність, під якою розуміють покла­дення на порушників загальнообов'язкових правил, чинних в управлінні та в інших сферах, адміністративних стягнень, котрі тягнуть для цих осіб обтяжливі наслідки майнового чи мораль­ного характеру.

Самостійним видом ретроспективної юридичної відповідаль­ності є цивільно-правова відповідальність, тобто відповідальність фізичної чи юридичної особи за порушення договірних зобов'я­зань, заподіяння позадоговірної майнової шкоди, а також за по­рушення особистих майнових прав. Завданням цивільно-пра­вової відповідальності є захист прав власника. Окрім майново­го цивільно-правова відповідальність має ще компенсаційний (правопоновлювальний) характер. З допомогою цивільного пра­ва регулюються й особисті немайнові відносини. На фізичну чи юридичну особу може бути покладено обов'язок спростування відомостей, що ганьблять честь і гідність громадянина чи організації, якщо той, хто її поширює, не доведе, що вони відповідають дійсності (див. ЦК України). Але притягнення до немайнової відповідальності в цивільному праві скоріше виня­ток, аніж правило. Основним же для названого виду відпові­дальності є майновий характер заподіяної шкоди, правової санкції та юридичної відповідальності.

Трудове право передбачає дисциплінарну (статті 139—152 КЗпП України) та матеріальну відповідальність працівників (статті 130-138 КЗпП України).

Дисциплінарна відповідальність — це різновид юридичної ретроспективної відповідальності працівника за порушення тру­дової дисципліни із застосуванням до нього догани та звіль­нення; законодавством, статутами й положеннями про дисцип­ліну для окремих категорій працівників можуть бути передба­чені інші дисциплінарні стягнення.

Розрізняють загальну та спеціальну дисциплінарну відпові­дальність. Загальна дисциплінарна відповідальність передба­чається Кодексом законів про працю та Правилами внутрішньо­го трудового розпорядку. Спеціальна дисциплінарна відповідаль­ність здійснюється в порядку підлеглості, за статутами про дисципліну або за окремими нормативними актами.

Дисциплінарні стягнення можуть застосовувати органи, які мають право приймати на роботу (обирати, затверджувати і при­значати на посаду якогось працівника). Дисциплінарні стягнен­ня на працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства, можуть накладати також органи, адміністративно вищі за зга­дані (ст. 147'КЗпП України).

Близько до дисциплінарної стоїть матеріальна відповідаль­ність, оскільки підставою для притягнення до обох видів відповідальності є трудове правопорушення. На відміну від дисциплінарної, матеріальна відповідальність працівника настає в разі заподіяння матеріальної шкоди.

Матеріальна відповідальність розглядається як різновид рет-роспективної юридичної відповідальності працівника за матеріальну шкоду, заподіяну підприємству, установі, організа­ції внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'яз­ків (ст. 130 КЗпП України).

Підставами для накладення матеріальної відповідальності є пряма дійсна шкода; протиправна поведінка працівника; при­чинний зв'язок між протиправними діями чи бездіяльністю та виниклою шкодою або провина працівника в заподіяній шкоді.

Матеріальна відповідальність може бути повною та обмеже­ною. Випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників передбачено ст. 133 КЗпП України, а повної -ст. 134 КЗпП України.

Як самостійний вид ретроспективної юридичної відповідаль­ності в теорії права розглядають скасування актів, які супере­чать чинному законодавству. Це особливий вид ретроспективної юридичної відповідальності, який полягає в тому, що компе­тентний орган чи службова особа застосовує правовідновлю-вальну санкцію, скасовуючи незаконно прийнятий акт. Є кілька форм названої юридичної відповідальності: скасування акта, що суперечить чинному законодавству; визнання недійсним акта, що суперечить чинному законодавству; зміна акта в тій частині, що не відповідає чинному законодавству; надання вказівок ком­петентним органом чи службовою особою про обов'язкове ска­сування чи зміну акта, що суперечить чинному законодавству, суб'єктом, який його приймав. Не вважається формою названо­го виду юридичної відповідальності припинення дії акта.