§ 3. Органи внутрішніх справ України : Правознавство - Копейчиков В. В. - Колодій А. М. : Книги по праву, правоведение

§ 3. Органи внутрішніх справ України

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 
РЕКЛАМА
<

Міністерство внутрішніх справ України (далі — МВС) як головний (провідний) орган у системі центральних органів ви­конавчої влади та його органи на місцях спрямовують свою діяльність на реалізацію державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від про­типравних посягань; вони ведуть боротьбу зі злочинністю, охо­роняють громадський порядок, забезпечують громадську безпе­ку, безпеку дорожнього руху та пожежну безпеку, здійснюють охорону та оборону особливо важливих державних об'єктів.

Відповідно до законодавства України, МВС створює не­обхідні умови безпеки працівників суду і правоохоронних органів, їх близьких родичів та осіб, які беруть участь у кримі­нальному судочинстві.

На МВС покладено також забезпечення законності у діяль­ності серед органів внутрішніх справ.

Правоохоронна діяльність органів внутрішніх справ (далі — ОВС) є досить різнобічною і здійснюється водночас на трьох рівнях — центральному, регіональному та місцевому1. Держава, як і суспільство, заінтересована у громадянському спокої, у впо­рядкованості внутрішніх державних відносин.

Органи внутрішніх справ України виконують і специфічні завдання, які випливають, по-перше, із загальнодержавної кон­цепції боротьби зі злочинністю. У зв'язку з цим ОВС виконують завдання з реалізації державної політики у боротьбі зі злочинні­стю, охорони громадського порядку на вулицях, майданах, у пар­ках, скверах та в інших громадських місцях, запобігають та по­кладають край адміністративним правопорушенням і здійснюють провадження у справах, розгляд яких законом покладено на орга­ни внутрішніх справ. По-друге, у цій правоохоронній діяльності акцент робиться на запобіжні заходи. Тому ОВС здійснюють профілактичні й оперативно-розшукові заходи щодо запобіган­ня, виявлення, припинення та розкриття злочинів.

Крім того, в ОВС проводять дізнання і попереднє слідство у справах про злочини, розслідування яких покладено на них за­коном.

Для профілактики правопорушень МВС та його підрозділи на місцях вносять до центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень, організують проведення серед населення роз'яс­нювальної роботи з питань охорони громадського порядку.

ОВС організують проведення наукових, кримінологічних і соціологічних досліджень, розробляють на їх основі програми боротьби зі злочинністю та охорони правопорядку, вживають разом з іншими державними органами заходів щодо запобіган­ня дитячій безпритульності та правопорушенням серед непов­нолітніх.

Органи внутрішніх справ проводять паспортизацію населен­ня країни, а також здійснюють паспортний контроль за інозем­ними громадянами й особами без громадянства, використовую­чи накопичену інформацію.

Окремий напрям правоохоронної діяльності ОВС складаєть­ся з дій, спрямованих на охорону громадської безпеки, тобто за­безпечення пожежної безпеки, кримінологічної безпеки об'єктів народного господарства, юридичних і фізичних осіб, збереження майна, врятування людей у разі стихійного лиха, аварій, прове­дення заходів з охорони навколишнього середовища, а також здійснення операцій з конвойної охорони. Для розвитку цього напряму діяльності в МВС та його органах на місцях впроваджу­ються досягнення науки й передового досвіду, забезпечується розробка озброєнь, спеціальних, технічних і криміналістичних засобів для ОВС, військ внутрішньої і конвойної охорони.

Вогнепальну зброю працівники міліції мають право застосо­вувати як крайній захід. її, зокрема, застосовують з метою:

а)            захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здо­
ров'ю, а також звільнення заручників;

б)            відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім'ї,
якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;

в)             відбиття нападу на об'єкти, що охороняються, конвої, жилі
приміщення громадян, приміщення державних і громадських
підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі

захоплення;

г)             затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого зло­
чину і яка намагається втекти;

ґ) затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує за­стосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здо­ров'ю працівника міліції;

д)            зупинки транспортного засобу шляхом його пошкоджен­
ня, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоро­
в'ю громадян або працівника міліції.

Проте слід зауважити, що забороняється застосовувати і ви­користовувати вогнепальну зброю при значному скупченні лю­дей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.


<