§ 1. Правосуддя в Україні. Поняття, основні ознаки та принципи : Правознавство - Копейчиков В. В. - Колодій А. М. : Книги по праву, правоведение

§ 1. Правосуддя в Україні. Поняття, основні ознаки та принципи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 
РЕКЛАМА
<

Правосуддя — це особлива владна функція держави, що здійснюється від її імені судом через розгляд і вирішення у відкритих судових засіданнях адміністративних, господарських, цивільних справ стосовно спорів про права та інтереси грома­дян, громадських об'єднань, підприємств, установ, організацій і кримінальних справ із засудженням осіб, винних у вчиненні злочину, або виправданням невинних. Кожному громадянинові в Україні гарантується право на захист у суді його порушених прав і свобод (ст. 55 Конституції).

Правосуддя здійснюється на підставі Конституції України і регламентується законодавством про судоустрій, про цивільне, господарське, конституційне та кримінальне судочинство. Пра­восуддя — це виключно професійна судова діяльність. Суди, згідно з Конституцією України, є самостійною гілкою влади і діють незалежно від законодавчої та виконавчої влади (ст. 6). Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що ви­никають у державі.

Конституційні засади (принципи) правосуддя мають важли­ве значення і для інших видів юридичної діяльності. Усі ці заса­ди тісно взаємопов'язані й у сукупності становлять єдину сис­тему. Але кожний з них відіграє самостійну роль, він ніби пре­зентує конкретну галузь законодавства в цілому, але між ними існують взаємозв'язок і взаємодія. Дія одного принципу зумов­лює дію інших. Кожний з принципів не може існувати відок­ремлено від принципів системи в цілому.

Нагадаємо головні засади:

здійснення правосуддя тільки судом;

незалежність суддів і підкорення їх тільки закону;

державна мова судочинства;

принцип законності;

гласність судового процесу та його повне фіксування тех­
нічними засобами;

рівність усіх учасників судового процесу перед законом і
судом тощо.

Здійснення правосуддя тільки судом. Це вихідне положен­ня закріплене в ст. 124 Конституції України і відтворене у ЦП К України і КПК України. З цього випливає, що неможливе деле­гування функцій судів іншим установам, привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами, а також не допускається створення надзвичайних і особливих судів.

Незалежність суддів і підкорення їх тільки закону. Згідно зі ст. 126 Конституції та ст. З Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 p., судді вирішують справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на них.

Незалежність суддів при здійсненні правосуддя обов'язково передбачає підкорення їх тільки закону, оскільки інше призве­де до сваволі та беззаконня. Тому в законі повно й точно регла­ментовано діяльність суддів із розгляду і вирішення справ, що є однією з гарантій від сваволі. Іншою гарантією визначені тер­міни й процедури призначення суддів на посаду, високі вимоги до персоналу судів та суддів.

Суддя, підкоряючись тільки закону, при здійсненні право­суддя та приймаючи рішення у судовій справі, повинен керува­тися тільки законом, виходити з адекватного його розуміння та переконання, які грунтуються на всебічному, повному й об'єк­тивному дослідженні всіх обставин справи. Суддя має бути не­залежним як від правової позиції прокурорів, захисників, інших учасників судового процесу, так і від представників влади, юри­дичних і фізичних осіб.

Принцип незалежності суддів має кілька значень.

По-перше, незалежність їх від впливу і думки різних органів державної влади і управління, службових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, окремих громадян, тоб­то незалежність від впливу так званого правосуддя на замов­лення.

По-друге, незалежність їх від судів вищого рівня.

По-третє, незалежність від висновків органів попереднього розслідування і прокуратури, а також від висновків і думки учас­ників розпорядчого чи судового засідання.

Основними гарантіями незалежності суддів від стороннього впливу при здійсненні ними своєї діяльності є: встановлений законом порядок їх призначення і звільнення; їх недотор­канність; сувора юридична процедура здійснення правосуддя; таємниця нарадчої кімнати при винесенні рішень; відпові­дальність за неповагу до суду або втручання у вирішення конк­ретних справ; створення необхідних умов для діяльності судів, а також гарантоване матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України за­триманий чи заарештований до винесення обвинувального ви­року судом (частини 2 і 3 ст. 126 Конституції). Судді обирають­ся на посаду Верховною Радою України безстроково, але перше призначення на посаду професійного судді строком на 5 років здійснює Президент України (ч. 1 ст. 128 Конституції). Про­фесійні судді не можуть належати до політичних партій та проф­спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, вик­ладацької та творчої (ч. 2 ст. 127). Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив. Підстави звільнення, що вказані у Конституції України, є вичерпними.

Державна мова судочинства. Згідно зі ст. 10 Конституції, державною в Україні є українська мова. Судочинство провадить­ся українською мовою або мовою більшості населення певної місцевості.

Серйозною проблемою є спілкування в процесі з глухими, німими та глухонімими обвинуваченими, потерпілими, свідка­ми, а також забезпечення їх права чути те, що відбувається в процесі, й бути почутими. У випадках, коли громадяни іншої національності, що становлять більшість населення певних адмі­ністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють у належному обсязі державною мовою або коли в межах адміністративно-територіальної одиниці компактно про­живають кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення даної місцевості, судочинство може про­вадитися мовою, прийнятою для населення цієї місцевості.

Принцип законності. У Конституції України послідовно об­ґрунтовується принцип законності (ст. 129 Конституції) як не­від'ємний елемент демократичної правової держави.

Суть цього принципу полягає у тому, що, по-перше, суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовува­ти норми права до конкретних правовідносин; по-друге, вся діяльність суду підпорядкована чинному законодавству і здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Реалі­зація принципу законності забезпечується такими гарантіями:

можливістю перегляду судових постанов (у касаційному,
апеляційному порядках і за нововиявленими обставинами);

встановленням відповідальності за неповагу до суду.

Гласність судового процесу та його повне фіксування тех­нічними засобами. Цей принцип проголошений у ст. 129 Кон­ституції. Розгляд справ у всіх судах є відкритим, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної тає­мниці або щоб запобігти розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які звернулися до суду, а також таємниці усиновлення. Рішення і вирок судів у всіх випадках проголо­шуються публічно, крім рішень про усиновлення. їх зміст може бути доведено до відома населення засобами масової інформації. Однак у вироках і рішеннях у справах, які слухалися у закри­тих судових засіданнях, не повинно бути відомостей, Що стали підставою для проведення закритого судового розгляду.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Цей принцип передбачений ст. 129 Конституції, а також відображений у ЦПК України та КПК України. Рівність грома­дян перед судом означає, що всі вони несуть відповідальність перед судами, які входять до єдиної судової системи, не маючи при цьому ніяких переваг і не піддаючись ніяким обмеженням. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етні­чного та соціального походження, майнового стану, місця про­живання, за мовними або іншими ознаками. Декларація про дер­жавний суверенітет України проголошує також забезпечення рівності перед законом і судом усіх громадян держави незалеж­но від їх політичних поглядів. Рівноправність громадян забез­печується в усіх галузях економічного, політичного, соціально­го та культурного життя.


<