§ 9. Поняття, функції та структура банківської системи України : Правознавство - Копейчиков В. В. - Колодій А. М. : Книги по праву, правоведение

§ 9. Поняття, функції та структура банківської системи України

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 
РЕКЛАМА
<

Банківська система є законодавчо визначеною, чітко струк-турованою сукупністю різних за організаційно-правовою фор­мою та спеціалізацією кредитно-фінансових установ. Банківсь­ка система України складається з Національного банку Украї­ни та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень банківського законодавства.

Функції банківської системи:

а)            створення грошей і регулювання грошової маси, що забез­
печується оперативною зміною банками маси грошей в обігу,
через збільшення або зменшення її відповідно до зміни попиту
на гроші;

б)            трансформаційна, завдяки мобілізації тимчасово вільних
коштів суб'єктів підприємництва та громадян і передачі їх у
формі кредиту іншим суб'єктам;

в)             стабілізаційна, шляхом забезпечення сталості банківської
діяльності та грошового ринку.

Відповідно до чинного законодавства банк — це юридична осо­ба, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучен­ня у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розм­іщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізич­них та юридичних осіб.

Банки є головною ланкою у фінансовій системі держави. Правовий статус банків і порядок здійснення банківської діяль­ності в Україні визначаються Конституцією України (статті 99, 100) та Законами України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. та «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. Банки є юридичними особами, економічно са­мостійними та повністю незалежними від виконавчих і розпо­рядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їхньою оперативною діяльністю, а також стосовно вимог і вказівок, що не відповідають чинному законодавству. Банки не відповідають за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає за зобов'я­заннями банків, окрім випадків, коли сторони беруть на себе таку відповідальність.

Банківська система України побудована за дворівневим принципом.

Перший рівень банківської системи України представлений Національним банком України (НБУ), який здійснює регулю­вання діяльності спеціалізованих банків через економічні нор­мативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України, а також сприяння дотриманню стабільності банківської системи і в межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

Національний банк України є юридичною особою, має ста­тутний фонд (10 млн грн.), який перебуває у загальнодержавній власності, має свою печатку із зображенням Державного Герба України, займається господарською діяльністю. При цьому свою діяльність Національний банк здійснює самостійно, незалежно від органів державної влади, мас право законодавчої ініціативи і в своїй діяльності підзвітний Президентові України та Вер­ховній Раді України.

Національний банк України виступає емісійним центром держави, банком банків, банком уряду, органом банківського ре­гулювання і нагляду, монетарного та валютного регулювання економіки, впливає за допомогою визначених законодавством функцій та операцій на всі сфери економічного життя країни. Як головний банк держави, НБУ виступає координатором діяль­ності кредитних інститутів і виконує функції управління гро­шово-кредитними і фінансовими процесами в економіці країни, зберігає кошти державного бюджету України та позабюд­жетних фондів. Йому належить монопольне право випуску гро­шей в обіг, а також випуску національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради України. Національний банк Украї­ни створює Державну скарбницю України та організовує її діяльність, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси.

Національний банк України репрезентує інтереси держави з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях. Як центральний банк держави НБУ здійснює регулювання обсягу грошової маси, за­стосовуючи відповідні інструменти, а саме:

визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для
комерційних банків;

відсоткову політику;

рефінансування комерційних банків;

операції з цінними паперами на відкритому ринку;

—депозитну політику; управління золотовалютними резервами;

—            регулювання імпорту й експорту капіталу.
Національний банк згідно із законодавством України

здійснює регулювання та банківський нагляд за діяльністю інших банків, через державну реєстрацію і ліцензування банків визначає правила, що регламентують їх діяльність, встановлює принципи і стандарти ведення бухгалтерського обліку та звітності в банках.

Національний банк України як орган валютного регулюван­ня і валютного контролю видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій, визначає структуру валютного ринку Ук­раїни та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому, видає ліцензії на проведення операцій із валютними цінностя­ми, здійснює контроль за діяльністю банків та інших установ на валютному ринку.

Керівними органами Національного банку України є Рада Національного банку України та Правління Національного банку України. Рада Національного банку України розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і вносить їх Верховній Раді України для інформування, а також здійснює контроль за ви­конанням Основних засад грошово-кредитної політики. При цьому Рада здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї.

Правління Національного банку України приймає рішення щодо економічних засобів і монетарних методів, необхідних для реалізації основних засад грошово-кредитної політики, про змі­ну відсоткових ставок Національного банку України, про фор­мування резервів і покриття фінансових ризиків Національно­го банку України щодо мінімального розміру золотовалютних резервів Національного банку тощо).

Другий рівень банківської системи України складають ко­мерційні банки, різні за організаційно-правовою формою, спеціа­лізацією, сферою діяльності та власності.

Банки в Україні за видами здійснюваних операцій можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеці­алізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпо­течними, розрахунковими (кліринговими). Банки самостійно визначають напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій.

В Україні створюються банки у формі акціонерного товари­ства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооператив­ного банку. За формою власності банки в Україні є державни­ми, зокрема Ощадний банк України та Український експортно-імпортний банк, приватними та змішаними. За територіальною ознакою банки поділяються на міжнародні, загальнонаціональні, міжрегіональні та регіональні. За належністю статутного ка­піталу та способом його формування — на пайові та акціонерні банки. Відповідно до чинного законодавства кооперативні бан­ки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі змен­шення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімаль­но необхідної, діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. Учасника­ми центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки. В Україні у 2002 р. був створений перший кооператив­ний банк із статусом місцевого.

Учасниками (засновниками) банку можуть бути як юри­дичні, так і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноваже­них ним органів. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації. Органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада та правління (рада директорів) банку. Органом контролю банку є ревізійна комі­сія та внутрішній аудит банку.

Банк діє відповідно до статуту, в якому визначені: наймену­вання банку, його місцезнаходження, організаційно-правова форма, види діяльності, які має намір здійснювати банк, розмір і порядок формування статутного капіталу банку тощо.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєст­рації банку не може бути меншим:

для місцевих кооперативних банків - 1 млн евро;

для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність
на території однієї області, - 3 млн евро;

для банків, які здійснюють свою діяльність на території
всієї України, — 5 млн евро.

Банки за погодженням з Національним банком України мо­жуть відкривати на території України та за її межами свої філії та представництва. Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська хол­дингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп із дотриманням ви­мог антимонопольного законодавства України.

Однією з умов ефективного функціонування банківської си­стеми є гарантування банківської таємниці, а саме інформації щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відо­мою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошен­ня якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

Банківською таємницею, зокрема, є:

а)            відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан корес­
пондентських рахунків банків у Національному банку України;

б)            операції, які були проведені на користь чи за дорученням
клієнта, здійснені ним угоди;


в)             фінансово-економічний стан клієнтів;

г)             системи охорони банку та клієнтів;

ґ) інформація про організаційно-правову структуру юридич­ної особи-клієнта, її керівників, напрями діяльності;

д)            відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи ко­
мерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків про­
дукції та інша комерційна інформація;

є) інформація щодо звітності по окремому банку, за винят­ком тієї, що підлягає опублікуванню;

є) коди, що використовуються банками для захисту інфор­мації;

ж) інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду.

Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуван­ню, встановлюється Національним банком України та додатко­во самим банком на його розсуд.

Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошува­ти та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків, а порядок розкриття банківської таємниці суворо регламентується чинним законодавством.

Запитання та завдання

для самостійної перевірки знань

Дайте загальну характеристику фінансового права та його
джерел.

У чому полягають особливості фінансових правовідносин.

Дайте визначення бюджету, як економічної та правової ка­
тегорій.

Назвіть складові бюджетної системи України.

На яких принципах грунтується бюджетна система України?

Що таке бюджетний процес?

Які стадії бюджетного процесу Вам відомі?

8.             Назвіть учасників бюджетного процесу?
*9.Для чого передбачена бюджетна класифікація?

Що таке податкова система?

На яких принципах побудована система оподаткування?

Дайте визначення податку.

13. Які Ви знаєте риси податків?

*14. Які спільні ознаки мають податок і збір (обов'язковий платіж) і в чому полягає відмінність між ними?

Які основні функції податку Вам відомі?

Що таке податкові пільги?

На які види класифікують податки?

*18. Класифікуйте перераховані податки залежно від їх виду: податок на додану вартість; податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; акцизний збір; державне мито; податок із реклами; готельний збір; ринковий збір; курортний збір; збір за виграш на бігах на іподромі; збір за право проведення кіно- і те-лезйомок; комунальний податок; податок на нерухомість (нерухо­ме майно); податок на промисел; збір за забруднення навколишньо­го природного середовища; збір за спеціальне використання природ­них ресурсів; збір на обов'язкове соціальне страхування.

*19. Порівняйте прямі податки та непрямі податки?

**20. У чому полягає відмінність податків від державних позичок?

*21. Назвіть об'єкти оподаткування у податку на додану вартість, прибуток і на нерухомість.

22. Які обов'язки, крім сплати податків, покладаються на плат­ників податків?

*23. Які особливості відповідальності за порушення законодав­ства про податки?

24. Які стягнення можуть накладатися на податківців-право-порушників?

*25. Чим, на Вашу думку, є банк: установою чи підприємством?

Яку фінансову діяльність здійснює Національний банк України?

Що складає зміст банківської таємниці?


<