§ 1. Фінансове право України: поняття і предмет правового регулювання : Правознавство - Копейчиков В. В. - Колодій А. М. : Книги по праву, правоведение

§ 1. Фінансове право України: поняття і предмет правового регулювання

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 
РЕКЛАМА
<

В умовах ринкової економіки роль і актуальність фінансо­вого права пояснюється необхідністю вдосконаленням фінан сової діяльності держави, що спрямована на захист національ­них інтересів її громадян та суспільства в цілому.

Фінансове право — це сукупність правових норм, які регу люють суспільні відносини, що виникають між державою та юридичними і фізичними особами з приводу формування, роз­поділу та перерозподілу і використання державою фондів гро­шових коштів.

Фінансове право має особливий предмет і метод його право­вого регулювання. Воно регулює певну сферу державного уп равління, пов'язану з розподілом і перерозподілом національ­ного доходу країни. У фінансових правовідносинах проявляєть­ся організаційна роль органів державної влади та місцевого самоврядування, тому за характером вони є владно-майновими. Це є головною ознакою, яка відрізняє фінансово-правові відно­сини від інших відносин грошового характеру, зокрема у ци­вільному та адміністративному праві. Водночас існує тісний зв'язок не лише з основними галузями права, зокрема з конститу­ційним, адміністративним, кримінальним, цивільним, а й із тру довим, пенсійним тощо.

Предметом регулювання фінансового права виступають суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності органів держави та місцевого самоврядування з приводу формування, розподілу та використання відповідних фондів грошових коштів, які необхідні для фінансування соціально-економічного розвит­ку держави. Водночас, відносини, що виникають у процесі фор­мування, розподілу та використання фондів коштів господарю­ючих суб'єктів і громадян фінансовим правом не регулюються.

З-поміж інших, фінансові відносини за своїм змістом та ко­лом учасників відрізняються великою різноманітністю:

бюджетні відносини;

податкові відносини;

страхові відносини;

відносини з приводу державного кредиту;

банківського кредитування і розрахунків;

врегулювання грошового обігу;

валютного контролю.

У складі фінансових правовідносин виділяють такі основні групи:

відносини між центральними і місцевими органами дер­
жавної влади і управління;

відносини між державними органами і державними
підприємствами, установами та організаціями;

відносини між фінансовими і кредитними органами;

відносини між фінансовими органами та громадянами;

відносини між державними господарюючими суб'єктами,
які діють на засадах госпрозрахунку;

відносини між державою в особі уповноважених нею
органів та підприємствами, установами і організаціями недер­
жавної форми власності.

У силу своєї специфічності, фінансові правовідносини харак­теризуються особливими ознаками, які виділяють їх з-поміж інших так:

а) результат фінансової діяльності держави, що пов'язано з мобілізацією, розподілом та використанням фондів грошових

коштів для забезпечення держави фінансовими ресурсами і ви­конання нею властивих їй функцій;

б)            результат надання правової основи фінансово-економіч­
ним відносинам, через правову регламентацію поведінки їх
суб'єктів;

в)             обов'язкова участь у них держави в особі уповноваженого
нею органа, який здійснює від свого імені та під контролем дер­
жави владні повеління іншій стороні відносин. Обсяг та зміст
прав цих суб'єктів залежить безпосередньо від виду фінансових
правовідносин;

г)             нерівність сторін, що є наслідком їх державно-владного
характеру. Така правова нерівність сторін правовідносин ви­
кликана характерною особливістю фінансової діяльності, зміст
якої полягає у стягненні відповідної грошової суми з одних
членів суспільства і фінансуванні іншої її частини шляхом бюд­
жетного фінансування.

Для надання фінансовим відносинам правового характеру використовується фінансово-правовий метод їх регулювання, якому властивий імперативний (владний) характер. Його суть полягає в тому, що зміст правовідносин визначається однією із сторін, завдяки прийняттю нею владного припису, обов'язко­вого для виконання іншою стороною. Стороною, яка приймає владні приписи (рішення) у фінансових правовідносинах є дер­жава або органи місцевого самоврядування в особі уповноваже­них ними органів чи посадових осіб.


<