§ 5. Адміністративні правовідносини : Правознавство - Копейчиков В. В. - Колодій А. М. : Книги по праву, правоведение

§ 5. Адміністративні правовідносини

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 
РЕКЛАМА
<

Що слід розуміти під адміністративними правовідносинами? Це частина суспільних відносин, які регулюються нормами адмі­ністративного права шляхом впливу на поведінку суб'єктів у сфері державного управління, що веде до виникнення між такими суб'єктами правових зв'язків державно-владного характеру.

Основні ознаки адміністративних правовідносин:

а) вони виникають на основі адміністративно-правових норм;

б)характеризуються наявністю сторін, що іменуються суб'єк тами адміністративного права;

в)             за змістом включають в себе адміністративні права влад­
ного характеру і юридичні обов'язки;

г)             є видом суспільних відносин державних органів, фізичних
або юридичних осіб, організацій і спільностей;

ґ) здійснення суб'єктивних прав або додержання юридичних обов'язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою.

Групувати адміністративні правовідносини можна за різни­ми підставами:

залежно від кількості суб'єктів — прості та складні;

залежно від дії у часі — довготривалі та короткотривалі;

- за змістом поведінки зобов'язаної сторони — пасивні та ак­тивні дії чи бездіяльність;

залежно від функціонального призначення — регулятивні
й охоронні;

за галузевою приналежністю — матеріальні та процесуальні;

за сферами управління окремими галузями — соціально-
культурною, адміністративно-політичною, економічною тощо.

Адміністративні правовідносини мають складну будову і вклю­чають такі елементи, як суб'єкти, об'єкти, зміст правовідносин.

Підставами виникнення, зміни чи припинення адміністра­тивних правовідносин є юридичні факти.

Суб'єктами адміністративних правовідносин називають дер­жавні органи, фізичних та юридичних осіб, які наділяються адмі­ністративно-правовими нормами певним обсягом повноважень у сфері державного управління (державної виконавчої влади).

Необхідно розрізняти суб'єкт адміністративного права і суб'єкт адміністративних правовідносин. Названі поняття близькі, але не тотожні. Суб'єкт адміністративного права може існувати абст­рактно, але ніколи не вступатиме у правовідносини. А от суб'єк­ти адміністративних правовідносин завжди конкретні. Для то­го щоб суб'єкт адміністративного права став суб'єктом адмініст­ративних правовідносин, необхідні такі три умови:

наявність адміністративно-правової норми, що передбачає
адміністративні права і обов'язки;

наявність адміністративної правосуб'єктності (праводіє-
здатності);

—            наявність адміністративного юридичного факту
Адміністративно-правові норми містяться в джерелах адмі­
ністративного права.

Суб'єкти адміністративних правовідносин повинні володіти правосуб'єктністю, тобто здатністю бути носіями прав і обов'яз­ків, здійснювати їх від свого імені і нести юридичну відповідаль­ність за свої дії.

Суб'єктами адміністративних правовідносин можуть бути:

а)            Президент України;

б)            державні органи виконавчої влади;

в)             державні службовці;

г)             громадяни України, іноземці й особи без громадянства;
ґ) система місцевого самоврядування;

д)            об'єднання громадян тощо.

Об'єктом адміністративних правовідносин є сама управлін­ська діяльність у сфері державного управління.

Зміст адміністративних правовідносин характеризується синтезом фактичного та юридичного. Юридичний зміст — це ад­міністративні суб'єктивні права та юридичні обов'язки суб'єк­тів правовідносин, тобто можливості імперативних дій уповно­важених суб'єктів і необхідність відповідних дій зобов'язаних суб'єктів. Фактичний зміст — це сама поведінка суб'єктів адмі­ністративних правовідносин, їх діяльність, в якій реалізуються суб'єктивні права та юридичні обов'язки сторін.

Зміст адміністративного суб'єктивного права включає такі можливості:

а)            діяти відповідно до своїх повноважень;

б)            вимагати певних дій від зобов'язаної сторони;

в)             впливати на об'єкт управління;

г)             використовувати форми й методи контролю, заохочення
та примусу.

Адміністративні юридичні обов'язки — це закріплена норма­ми адміністративного права міра необхідної, найбільш розум­ної і доцільної поведінки суб'єкта, спрямована на задоволення інтересів носія адміністративного суб'єктивного права і забез­печена можливістю державного примусу.

Зміст юридичних обов'язків полягає в необхідності:

а)            здійснення певних дій;

б)            утримання від здійснення дій, що суперечать інтересам ін­
ших осіб;

в)             вимагати здійснення або нездійснення тих чи інших дій
від інших осіб;

г)             нести юридичну відповідальність за невиконання чи не­
належне виконання передбачених нормою адміністративного
права необхідних варіантів поведінки.

Адміністративні юридичні факти — це конкретні життєві об­ставини, передбачені гіпотезою адміністративно-правової нор­ми, що породжують виникнення, зміну чи припинення право­відносин.

Залежно від підстав розглядають різні види юридичних фактів:

за юридичними наслідками — правоутворюючі, правозмі-
нюючі та правоприпиняючі;

залежно від форми їх прояву — позитивні та негативні;

за характером дії розрізняють юридичні факти одноразо­
вої та безперервної дії;

за характером дій — активні та пасивні;

за галузевою ознакою — матеріальні та процесуальні;

за розподілом прав і обов'язків — односторонні та багато­
сторонні;

за функціями у механізмі правового регулювання — регу­
лятивні та охоронні;

залежно від кількості суб'єктів — прості та складні;

за наявністю волі — юридичні дії (життєві обставини, що
характеризують вольову поведінку адміністративних суб'єктів, їх
зовнішнє вираження волі та свідомості) та юридичні події (жит­
тєві обставини, що виникають, розвиваються і припиняються не­
залежно від волі суб'єктів адміністративних правовідносин).

Юридичні дії, у свою чергу, поділяють на правомірні та не­правомірні. Правомірні юридичні дії (вчинки та результати ді­яльності) завжди відповідають нормам адміністративного пра­ва (наприклад, подання скарги, звернення організації за реєст­рацією, подання проекту документа на експертизу тощо).

Неправомірні юридичні дії — правові аномалії, зловживай ня правом (що не є правопорушенням) та адміністративні пра­вопорушення.

До юридичних подій відносять народження чи смерть люди­ни, стихійні лиха, хворобу тощо.

Отже, юридичні факти як життєві обставини, що передбача­ються нормами адміністративного права, мають велике теоретич­не і практичне значення для адміністративних правовідносин.

Таким чином, адміністративні правовідносини мають яскра­во виявлений імперативний характер. У той самий час існують і окремі горизонтальні відносини, в тому числі й адміністратив­но-договірного характеру, які в адміністративному праві мають чітко виражений допоміжний і тимчасовий характер.


<