§ 2. Державна служба: поняття, правовий статус державних службовців
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220
221 222 223 224 225
Організація і діяльність державних органів
здійснюється державними службовцями, а це передбачає необхідність з'ясування
питань про розуміння державної служби. В Україні склалася і зміцнюється єдина
державна служба. її єдність характеризується єдиними організаційними, правовими, кадровими та інформаційними
засадами. Отже, державну службу необхідно розглядати як систему організаційно-правових,
кадрових та інформаційних суспільних зв'язків і відносин, а не як суму службовців
і державних установ. В основі такої системи лежить потреба визначити загальні
засади, мету та функції державної служби, а також правове становище державного
службовця. Загальні положення діяльності й статус державного службовця передбачені
Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р.
Державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті для практичного виконання завдань і функцій держави, заробітну плату вони одержують за рахунок державних коштів.
Ці особи є державними службовцями, мають відповідні службові повноваження та обіймають певні посади.
Посада — це визначена структурою і штатним розкладом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Посадовими особами, відповідно до цього Закону вважаються керівники і заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій.
До основних принципів державної служби закон відносить:
а) служіння народу України;
б) демократизм і законність;
в) гуманізм і соціальна справедливість;
г) пріоритет прав людини і громадянина;
г) професіоналізм, компетентність,
ініціативність, чесність,
відданість справі;
д) персональну відповідальність за
виконання службових
обов'язків і дисципліни;
є) дотримання прав і законних інтересів органів місцевого й регіонального самоврядування;
є) дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.
Мета державної служби включає два основні напрями
а) формування суспільно-політичних
і державно-правових
умов її зв'язку з життям народу на тлі її соціальної природи
б) створення об'єктивної системи
виявлення та добору тю
дей для служби в державному апараті
Функції державної служби — це напрями її діяльності, що ві дображають її роль і призначення в суспільстві. До них належать: а) забезпечення ефективного функціонування всіх гілок державної влади; б) забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів та обов'язків людини й громадянина.
Призначення державної служби полягає в тому, що через неї повинна реалізуватися демократична сутність держави, підтримуватися вільна життєдіяльність суспільства та забезпечуватися лідерство державного апарату в суспільному розвитку Іншими словами, вона є головним засобом реалізації функцій соціальної держави. Державна служба повинна стати повсякденним каналом зв'язку держави з народом.
Основні завдання державної служби.
а) охорона інтересів суспільства,
прав і свобод людини й гро
мадянина;
б) досягнення і зміцнення цілісності держави;
в) забезпечення ефективної діяльності державних органів,
г) демократизація шляхів
формування та діяльності держав
ного апарату тощо.
Державний службовець повинен:
а) сумлінно виконувати свої службові обов'язки,
б) шанобливо ставитися до громадян,
керівників і співробіт
ників, дотримуватися високої культури спілкування;
в) не допускати дій і вчинків, які
можуть зашкодити інтере
сам державної служби чи негативно вплинути на репутацію дер
жавного службовця.
Правовий статус Президента України, Голови Верховної
Ради України та його заступників, голів постійних комісій Вер ховної Ради
України та їх заступників, народних депутатів > к раїни, Прем'єр-міністра
України, членів Кабінету Міністрів > к раїни, Голови та членів
Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови
та арбітрів Вищого арбітражного суду України, Генерального прокурора України та його заступників регулюється Конституцією та
спеціальними законами України.
Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Основними обов'язками державних службовців є:
а) додержання Конституції України
та інших актів законо
давства України,
б) забезпечення ефективної роботи
та виконання завдань дер
жавних органів відповідно до їх компетенції;
в) недопущення порушень прав і
свобод людини та громадя
нина,
г) безпосереднє виконання
покладених на них службових
обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних орга
нів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;
ґ) збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно із законодавством не підлягає розголошенню;
д) постійне вдосконалення
організації своєї роботи і підви
щення професійної кваліфікації;
є) сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива та творчість у роботі.
Державні службовці мають право:
а) користуватися правами та
свободами, що гарантуються
громадянам України Конституцією й законами України;
б) брати участь у розгляді питань і
прийнятті в межах своїх
повноважень рішень,
в) одержувати від державних
органів, підприємств, установ і
організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування
необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції;
г) на повагу особистої гідності,
справедливе і шанобливе став
лення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;
ґ) вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця;
д) на оплату праці залежно від
посади, яку він обіймає, ран-
г}. який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;
є) безперешкодно ознайомлюватися з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення;
є) на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії,
ж) вимагати службового
розслідування з метою зняття без
підставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;
з) на здорові, безпечні та належні
для високопродуктивної
роботи умови праці;
и) на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;
і) захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та в судовому порядку.
Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.
Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які.
а) визнані у встановленому порядку недієздатними;
б) мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади,
в) у разі прийняття на службу
будуть безпосередньо підпо
рядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи
свояками;
г) в інших випадках, встановлених
законами України.
Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного
службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних із проходженням державної служби, а також за вчинок, який ганьбить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися ще такі заходи дисциплінарного впливу, як:
- попередження про неповну службову відповідність,
— затримка до одного року у
присвоєнні чергового рангу чи
у призначенні на вищу посаду.
Головне управління державної служби при Кабінеті Міністрів України
(Головдержслужба) є центральним органом державної виконавчої влади,
підвідомчим Кабінету Міністрів України. Вона забезпечує проведення єдиної
державної політики у сфері державної служби та функціональне управління державною
службою.
У своїй діяльності Головдержслужба керується статтями Конституції України та законами України, постановами Верховної Ради України, указами й розпорядженнями Президента України, декретами, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також своїм Положенням. У межах своїх повноважень Головдержслужба організовує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх виконанням:
а) узагальнює практику застосування
законодавства з питань,
що належать до її компетенції;
б) розробляє пропозиції щодо його
вдосконалення та вносить
їх на розгляд Кабінету Міністрів України.
Основні завдання Головдержслужби:
забезпечення разом з іншими державними
органами реа
лізації загальних напрямів державної політики у сфері держав
ної служби в центральних і місцевих органах державної вико
навчої влади, в місцевих радах і їхніх органах;
забезпечення функціонального управління
державною
службою;
розроблення поточних, довготермінових
прогнозів і пла
нів потреби центральних та місцевих органів державної вико
навчої влади, місцевих рад і їхніх органів у кадрах;
розроблення заходів щодо підвищення
ефективності та дер
жавної служби в центральних і місцевих органах державної ви
конавчої влади, місцевих радах і їхніх органах;
координація і контроль за їх виконанням;
здійснення методичного керівництва проведенням
кон
курсного добору державних службовців у центральних і місце
вих органах державної виконавчої влади, місцевих радах та їх
ніх органах;
організація навчання та професійної підготовки
держав
них службовців тощо.
Головдержслужба відповідно до покладених на неї завдань:
а) розробляє і вносить на розгляд
Кабінету Міністрів Украї
ни проекти нормативних актів з питань державної служби;
б) провадить аналіз фактичного
складу державних службов
ців і готує пропозиції державним органам щодо підвищення
ефективності їх роботи;
в) веде комп'ютерний облік даних про державних службовців;
г) готує за поданням міністерств
та інших органів централь
ної виконавчої влади проекти рішень про заохочення і нагоро
дження державних службовців першої і другої категорій, вно
сить пропозиції відносно застосування дисциплінарних стягнень
до державних службовців цих категорій;
ґ) погоджує пропозиції міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо призначення осіб на посади державних службовців першої і другої категорій з присвоєнням їм рангів з метою визначення відповідності їх вимогам Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 p.;
д) визначає напрями спеціалізації державних
службовців для
навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації, контр
олює проведення цієї роботи;
є) погоджує державне замовлення на підготовку спеціалістів для державної служби;
є) здійснює контроль за навчанням, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації державних службовців, у тому числі за межами України, готує відповідні пропозиції;
ж) надає організаційно-методичну
допомогу центральним і
місцевим органам державної виконавчої влади та місцевим ра
дам та їхнім органам у розробленні нормативних актів щодо про
фесійно-кваліфікаційних вимог до державних службовців;
з) бере участь у підготовці для
розгляду Кабінетом Мініст
рів України пропозицій про віднесення існуючих посад держав
них службовців, не перерахованих у ст. 25 Закону України «Про
державну службу», а також нових посад державних службовців
до відповідних категорій;
и) дає роз'яснення з питань, що входять до її компетенції;
і) у разі потреби бере участь у перевірці фактів порушення етики поведінки державними службовцями тощо.
Під час виконання покладених на
Головдержслужбу функцій вона взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади України, органами Автономної
Республіки Крим, місцевими радами та їхніми органами, а також з відповідними
органами інших країн. Головдержслужба має право:
здійснювати контроль за виконанням Закону
України
«Про державну службу», інших актів законодавства з питань
державної служби, вносити в установленому порядку пропози
ції відносно скасування прийнятих центральними та місцеви
ми органами державної виконавчої влади, місцевими радами та
їхніми органами рішень з питань державної служби, якщо вони
суперечать чинному законодавству;
одержувати у разі потреби безплатно
передбачені держав
ною статистичною звітністю дані й інші необхідні матеріали від
центральних та місцевих органів державної виконавчої влади,
місцевих рад та їх органів;
створювати (за погодженням з відповідними
керівниками)
групи з учених, працівників центральних і місцевих органів для
підготовки нормативних та інших матеріалів з питань держав
ної служби.
Головдержслужба у межах своїх повноважень видає на основі й на виконання чинного законодавства накази, організовує та контролює їх виконання. У разі потреби видає разом з іншими органами державної виконавчої влади, місцевими радами та їхніми органами спільні рішення. її рішення з питань державної служби, видані у межах її повноважень, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, місцевими радами та їхніми органами.
Начальник і заступники Головдержслужби призначаються на посади та звільняються з посад у порядку, передбаченому чинним законодавством. Начальник розподіляє обов'язки між своїми заступниками, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Головдержслужбу завдань і здійснення нею функцій, встановлює ступінь відповідальності своїх заступників і керівників підрозділів.
Для погодженого вирішення питань, що входять до компетенції Головдержслужби, обговорення найважливіших напрямів її поточної та перспективної діяльності в Головному управлінні Кабінетом Міністрів України офіційно затверджується колегія у складі начальника (голова колегії), заступників начальника за посадою, а також інших керівних працівників Головного управління. Рішення колегії запроваджуються у життя, як правило, наказами Головного управління.
Начальник Головдержслужби, його заступники, а також інші відповідальні працівники за дорученням керівництва Головдержслужби, мають право брати участь у засіданнях колегій, інших засіданнях центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, місцевих рад і їхніх органів, вивчати їхні звіти, статистичні та інші матеріали з питань, що входять до компетенції Головного управління.
Гранична чисельність і фонд оплати праці працівників центрального апарату Головдержслужби затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Головдержслужба є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку і бланки із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.
Таким чином, діяльність кожного окремо взятого державного органу проявляється в реальному житті через діяльність його повноважних представників, що іменуються державними службовцями. Підвищення ефективності роботи державних службовців сприяє підвищенню ефективності всієї державної служби і кожного державного органу зокрема.