§ 4. Права та обов'язки подружжя : Правознавство - Копейчиков В. В. - Колодій А. М. : Книги по праву, правоведение

§ 4. Права та обов'язки подружжя

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 
РЕКЛАМА
<

Шлюб зумовлює існування особистих немайнових та май­нових прав і обовязків подружжя. Так, дружина має право на материнство, а небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлю­бу. Чоловік має право на батьківство, а відмова дружини від на­родження дитини або нездатність її до народження дитини мо­же бути причиною розірвання шлюбу.

Окрім цього дружина та чоловік мають рівне право: а) на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та упо­добань;

б)            на фізичний і духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв
своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку;

в)             на обрання прізвища одного з них як їхнього спільного
прізвища або приєднання до свого прізвища прізвища другого з
подружжя;

г)             на розподіл обов'язків і спільне вирішення питань життя сім'ї;

ґ) на особисту свободу; д) на припинення шлюбних відносин.

Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про по­будову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби,^заємодопомоги.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

а)            майно, набуте нею, ним до шлюбу;

б)            майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі дого­
вору дарування або в порядку спадкування;

в)             майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які
належали їй, йому особисто.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є та­кож речі індивідуального користування, в тому числі коштов­ності, навіть у разі, якщо вони були придбані на спільні кошти подружжя, а також премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги, тощо.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ве­дення домашнього господарства, догляду за дітьми, хвороби то­що) самостійного заробітку (доходу). Об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за ви­нятком тих, які виключені з цивільного обігу. Це, зокрема, за­робітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок до банківської (кредитної) установи. Дру­жина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умо­ви, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомо­гу. Утримання одному з подружжя надається другим із подруж­жя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

Особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям може бути укладено шлюбний договір. Він регу­лює майнові відносини між подружжям, визначає їхні майнові права та обов'язки. Шлюбний договір не може регулювати осо­бисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ни­ми та дітьми. Він не може зменшувати обсягу прав дитини, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне ма­теріальне становище. Шлюбний договір укладається у пись­мовій формі і нотаріально посвідчується.

Як уже зазначалося, кожен із подружжя має право на припи­нення шлюбу. Переважно шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим. А за життя подружжя шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Ро­зірвання відбувається за спільною заявою подружжя чи одного з них на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану або за спільною заявою подружжя чи позовом одного з подружжя на підставі рішення суду Суд вживає захо­дів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить мораль­ним засадам суспільства. У разі.розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день винесення ним відповідної постанови, а якщо судом — шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу, здійснене за рішен­ням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстра­ції актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка. Воно засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлю­бу. Після одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу особа має право на повторний шлюб або на його відновлення (останнє за умови, що вона за цей час не перебувала у повторному шлюбі).


<