§ 2. Сім'я за сімейним законодавством : Правознавство - Копейчиков В. В. - Колодій А. М. : Книги по праву, правоведение

§ 2. Сім'я за сімейним законодавством

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 
РЕКЛАМА
<

Сім'я в соціальному розумінні — це заснована на шлюбі чи кровному спорідненні невелика група людей, члени якої пов'я­зані спільністю побуту, взаємною матеріальною та моральною відповідальністю та взаємодопомогою. Сім'я є первинним і ос­новним осередком суспільства. її складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина

та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхід­ністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина також належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднен­ня, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспіль­ства. Права члена сім'ї має й одинока особа.

Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї. Разом із тим, сім'ю може створити особа, яка народила ди­тину, незалежно від віку. Особа може бути примусово ізольова­на від сім'ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом. До того ж, держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Вона бере під свою охорону кожну дитину, яка позбавлена належного батькі­вського піклування. При цьому правовий статус дитини має осо­ба до досягнення нею повноліття, а малолітньою вважається ди­тина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою визнається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Права, що набуває особа у сім'ї, тобто сімейні права, не мо­жуть бути передані іншій особі. Якщо дитина або особа, яка об­межена у дієздатності, не може самостійно здійснювати свої пра­ва, ці права здійснюють (або допомагають їй здійснювати) бать­ки чи піклувальники. Сімейні обов'язки не можуть бути перекладені на іншу особу. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого, немайнового характеру при­пиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права чи інтересу. Суд застосовує способи захисту, вста­новлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способа­ми захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є: а) встановлен­ня правовідносин; б) примусове виконання добровільно невико­наного обов'язку; в) припинення правовідносин, а також їх анулювання; г) припинення дій, які порушують сімейні права; ґ) відновлення правовідносин, які існували до порушення права; д) відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Особа також має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до вико­нання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заін­тересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інте­ресів до суду. Звернення за захистом до органу опіки та піклу­вання не позбавляє особу права на звернення до суду.


<