§ 4. Приватизація державного житлового фонду : Правознавство - Копейчиков В. В. - Колодій А. М. : Книги по праву, правоведение

§ 4. Приватизація державного житлового фонду

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 
РЕКЛАМА
<

Приватизація державного житлового фонду — це відчу­ження, тобто безоплатна передача або продаж з державного житлового фонду у власність громадянам України жилих квартир чи приміщень, які вони займають на правах найма­чів, і передача разом з ними господарських споруд, що до них відносяться.

Мета приватизації — створити ринкову систему житлового забезпечення громадян України, створити умови для реалізації права громадян на вільний вибір місця проживання та способу задоволення своєї потреби в житлі.

Законодавство про приватизацію житла визначає право гро­мадян України приватизувати займане ними житло один раз. Передбачається також, що кожен громадянин України, в разі ко­ли частка житла, яка приватизується, менша за встановлену нор­му, одержить компенсацію у вигляді житлових чеків. Названі чеки громадянин України може використати для приватизації як житла, так і частки майна державних підприємств або земель­ного фонду.

Порядок здійснення приватизації державного житла в Ук­раїні закріплюється Законом України «Про приватизацію дер­жавного житлового фонду» від 19 червня 1992 р. Він закріплює поняття приватизації, об'єкти та способи приватизації, поняття житлових чеків і порядок розрахунків за приватизоване житло У законі також урегульовані права і обов'язки наймачів і власників, проведення приватизації і оформлення права власності, використання одержаних коштів, утримання приватизаційних квартир, сплати податку на житло та соціальний захист насе­лення при приватизації.

До об'єктів приватизації належать: а) квартири в багатоквар­тирних будинках, що використовуються громадянами на умо­вах найму; б) незаселені квартири, частини будинків, одноквар­тирні будинки після закінчення їх будівництва, реконструкції, ремонту та поточного звільнення.

Не підлягають приватизації:

а)            квартири-музеї;

б)            квартири в будинках закритих військових поселень;

в)             кімнати в гуртожитках;

г)             квартири, віднесені у встановленому порядку до непри­
датних для мешкання;

ґ) службові квартири чи кімнати;

д)            квартири, в яких мешкають два або більше наймачів, у ра­
зі відсутності згоди всіх на приватизацію займаної квартири.

Приватизація квартир у будинках, включених до плану ре­конструкції, здійснюється після її проведення власником чи во­лодарем будинку. Наймачі, що проживали у квартирах до по­чатку реконструкції, після проведення реконструкції мають прі­оритетне право на приватизацію цих квартир.

Одноквартирні будинки, а також квартири в будинках, вклю­чених до планів ремонту, можуть бути приватизовані до його про­ведення за згодою наймачів з наданням їм відповідної компенса­ції у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приватизація здійснюється через:

а)            безоплатну передачу громадянам квартир (будинків) з роз­
рахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі
на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадрат­
них метрів на сім'ю;

б)            продаж надлишків загальної площі квартир (будинків) гро­
мадянам України, що мешкають в них або перебувають у черзі
тих, що потребують поліпшення житлових умов.

При здійсненні приватизації державного житлового фонду можуть використовуватися житлові чеки для оплати надлиш­кової жилої площі. Житлові чеки — це приватизаційні папери, що їх одержують всі громадяни України і використовують при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватися для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Номінальна вартість житлово­го чека визначається відновною вартістю наявного державного житлового фонду з урахуванням загального індексу зростання вартості майна. Громадяни, які мають житло на праві власності, можуть використовувати одержані житлові чеки для придбан­ня частки майна державних підприємств, земельного фонду. Так само можуть використовувати житлові чеки громадяни, які діс­тали їх в порядку компенсації за приватизовану квартиру (бу­динок).

При здійсненні приватизації квартири (будинку) розрахун­ки проводяться залежно від кількості загальної жилої площі. На­приклад, якщо загальна площа квартири (будинку), що підля­гає приватизації, відповідає встановленій нормі (21 квадратний метр площі на одного проживаючого і додатково 10 квадратних метрів на сім'ю), тоді зазначена квартира (будинок) передаєть­ся наймачеві та членам його сім'ї безоплатно. До членів сім'ї най­мача включаються лише громадяни, які постійно проживають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. Якщо загальна площа квартири менша за пло­щу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймаче­ві та членам його сім'ї видаються житлові чеки, сума яких ви­значається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра. Коли ж загальна площа квар­тири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними папе­рами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а в разі їх відсутності — грошима. Сума доплат визначаєть­ся добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра.

Право на приватизацію квартир (будинків) державного жит­лового фонду з використанням житлових чеків одержують гро­мадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (бу­динках) або перебували на обліку як такі, що потребують по­ліпшення житлових умов до введення в дію Закону «Про приватизацію державного житлового фонду». Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло без­оплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з част­ковою доплатою один раз.

Законом також передбачається, що незалежно від розміру за­гальної площі безоплатно передаються у власність громадян зай­мані ними:

однокімнатні квартири;

квартири (будинки), одержані у разі знесення будинків або
відселення всіх сімей з будинків (частин будинків), які належа­
ли їм на праві власності, якщо колишні власники не одержали
за ці будинки (частини будинків) грошової компенсації;

квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, котрим
встановлена ця пільга Законом України «Про статус і соціаль­
ний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­
ської катастрофи»;

квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, удос­
тоєні звання Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної
Праці, нагороджені орденом Слави трьох ступенів, ветерани Ве­
ликої Вітчизняної війни, воїни-інтернаціоналісти, інваліди І і
II груп, інваліди з дитинства, ветерани праці, що пропрацювали
не менше 25 років — жінки, ЗО років — чоловіки, ветерани Зброй­
них Сил і репресовані особи, реабілітовані згідно із Законом Ук­
раїни «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Украї­
ні» від 17 квітня 1991 p.;

квартири (будинки), в яких мешкають сім'ї загиблих при
виконанні державних і громадських обов'язків та на вироб­
ництві;

квартири (будинки), в яких мешкають військовослужбов­
ці, котрим встановлена пільга Законом України «Про соціаль­
ний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»
від 20 грудня 1991 p.;

квартири (будинки), в яких мешкають багатодітні сім'ї
(сім'ї, що мають трьох і більше неповнолітніх дітей).

Згідно із законом, за особами, які не виявили бажання при­ватизувати займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання і користування жилими приміщеннями на умовах найму. Громадяни, які не приватизували займаних ними квар­тир, мають право переселитись у квартири меншої площі й одержати грошову компенсацію за різницю між загальною площею займаної квартири і квартири, що надається при переселенні.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими нате органами, що створюються державними органами виконавчої влади на місцях чи органами місцевого са­моврядування, а також державними підприємствами, організа­ціями, установами у повному господарському віданні або опе­ративному управлінні яких перебуває державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється у спіль­ну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх пов­нолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберіга­ється право на житло, з обов'язковим визначенням уповнова­женого власника квартири (будинку). Передача квартир (будин­ків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень від­повідних органів приватизації, що приймаються не пізніше одного місяця з дня одержання заяви громадянина про бажан­ня приватизувати займану ним жилу площу. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квар­тир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші організації). Пере­дача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, без­оплатно чи з компенсацією оформляється свідоцтвом про пра­во власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. Оплата вартості приватизованого житла, за умови надлишкової площі, може провадитись громадянами в розстрочку на 10 років за умо­ви внесення первинного внеску в розмірі не менше 10 відсотків суми, що підлягає виплаті. При цьому громадянин дає органу приватизації письмове зобов'язання про погашення суми вар­тості, що залишається несплаченою.

Органи, що здійснюють приватизацію державного житлово­го фонду, мають право на діяльність з оформлення та реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок). Це пра­во засвідчується ліцензією, що видається в порядку, встановле­ному Кабінетом Міністрів України. Вартість послуг за оформ­лення документів на право власності на квартири (будинки) оплачується громадянами за розцінками, що встановлюються місцевими органами державної виконавчої влади.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, вирішуються судами відповідно до їх компетенції.

За порушення вимог діючого законодавства щодо привати­зації державного житлового фонду службові чи посадові особи та громадяни (іноземці, особи без громадянства) несуть дисцип­лінарну, цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну від­повідальність.

Одержані від приватизації державного житлового фонду кошти, зараховуються у позабюджетні приватизаційні житлові фонди місцевих рад чи спеціальні фонди підприємств, органі­зацій і установ, у повному господарському віданні або опера­тивному управлінні яких перебуває державний житловий фонд, і використовуються на житлове будівництво та на ремонт жит­ла з метою забезпечення житлом громадян, які внесені до спис­ків тих, що потребують поліпшення житлових умов.

Двадцять відсотків суми вказаних фондів перераховуються в Державний приватизаційний житловий фонд, що створюєть­ся для фінансування житлового будівництва в регіонах з низь­ким рівнем забезпечення громадян житлом і створення резерву коштів для забезпечення гарантії прав на безкоштовне держав­не житло новонароджених громадян України. Використання коштів зазначеного фонду здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюєть­ся за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користу­вання приміщеннями жилих будинків і прибудинкових терито­рій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалеж­но від форм власності на них.

Товариство (об'єднання) власників квартир у багатоквартир­ному будинку, окремих будинків, що здійснює утримання будин­ків власними силами і не займається іншою діяльністю та не має на меті одержання прибутку, звільняється від оподаткування.

Власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком) на свій розсуд: продати, подарувати, за­повісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав влас­ником житла регулюється цивільним законодавством України.

Таким чином, приватизація державного житлового фонду в Україні здійснюється на підставі і в порядку, передбаченому за­конодавством України.

Удосконалення чинного законодавства передбачає розроб­лення і прийняття ряду нормативно-правових актів з урахуван­ням існуючої практики приватизації житла та правовідносин у сфері володіння, користування і розпорядження приватизова­ним житловим фондом.


<