§ 4. Набуття і реалізація права на землю : Правознавство - Копейчиков В. В. - Колодій А. М. : Книги по праву, правоведение

§ 4. Набуття і реалізація права на землю

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 
РЕКЛАМА
<

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель держав­ної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повно­важень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у корис­туванні громадян;

б)            одержання земельних ділянок внаслідок приватизації дер­
жавних і комунальних сільськогосподарських підприємств, ус­
танов та організацій;

в)             одержання земельних ділянок із земель державної і кому­
нальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у дер­жавній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місце­вого самоврядування шляхом укладення договору оренди земель­ної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебува­ють у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за до­говором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності та право постійного користування на земель­ну ділянку виникає після одержання її власником або користува­чем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення до­говору оренди і його державної реєстрації. Право власності на зе­мельну ділянку і право постійного користування земельною ділян­кою посвідчується державними актами. Право оренди землі офор­мляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядуван­ня відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних діля­нок у власність, а також іноземним державам відповідно до Зе­мельного кодексу. Продаж земельних ділянок державної та ко­мунальної власності громадянам та юридичним особам здійсню­ється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріаль­но посвідчуються.

Підставами припинення права власності на земельну ді­лянку є:

а)            добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б)            смерть власника земельної ділянки за відсутності спад­
коємця;

в)             відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г)             звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кре­
дитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необ­хідності та для суспільних потреб;

д)            конфіскація за рішенням суду;

є) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у визначених Земельним кодексом випадках.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а)            добровільна відмова від права користування земельною
ділянкою;

б)            вилучення земельної ділянки у певних випадках;

в)             припинення діяльності державних чи комунальних
підприємств, установ та організацій;

г)             використання земельної ділянки способами, які супере­
чать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призна­ченням;

д)            систематична несплата земельного податку або орендної
плати.

Припинення права власності на земельну ділянку у разі доб­ровільної відмови власника землі на користь держави або тери­торіальної громади здійснюється за його заявою до відповідно­го органу. Припинення права постійного користування земель­ною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.


<