ГЛАВА ЧЕТВЕРТА. ВИКОНАВЧА ВЛАДА

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 

Частина І

Король і його прерогативи

Стаття 28. Трон Йорданського Хашимітського королівства успадковується в сім’ї Короля Абдаллаха ібн-аль-Хусейна і переходить до його прямих потомків чоловічої статі, згідно наступним постановам:

а) Влада переходить від Короля, що обіймає трон, до старшого за віком сина його, потім до старшого сина цього старшого сина і далі в порядку першородства. Якщо старший син помер до вступу на трон, влада переходить до його старшого сина, якщо навіть у померлого були брати.

б) Якщо Король помер не залишивши нащадків, влада переходить до старшого з його братів, а якщо v нього немає братів у живих, то до старшого із синів старшого з братів, а якщо в старшого з братів немає синів, то до старшого із синів інших братів у порядку старшинства братів.

в) За відсутності братів і синів єдинокровних братів влада переходить до дядьків по батьку і до їхнього потомства; у випадку їхньої смерті в порядку, встановленому в пункті «б».

г) Якщо помирає Король, що не має спадкоємців, як зазначено вище, трон переходить до особи, що обирається Національними зборами з династії фундатора арабського відродження – покійного Короля Хусейна-ібн-Алі.

д) Носій королівської влади повинен бути мусульманином, у здоровому розумі, народженим законною дружиною, від батька і матері мусульман.

е) Ніхто не може вступити на трон із тих, хто виключений королівським указом за нездатністю з числа осіб, що можуть успадковувати трон. Це не поширюється на нащадків такої особи. Указ про це повинен бути підписаний головою Ради міністрів і не менше ніж чотирма міністрами, у тому числі міністром внутрішніх справ і міністром юстиції.

ж) Повноліття Короля наступає при досягненні ним вісімнадцяти повних місячних років. Якщо трон переходить до особи, що ще не досягла цього віку, верховна влада здійснюється регентом або Регентською радою, призначуваною королівським указом; якщо Король помер, не зробивши такого призначення, то призначення регента або Регентської ради провадиться Радою міністрів.

з) Якщо Король не в змозі здійснювати свою владу внаслідок хвороби, королівським указом призначається намісник або Рада намісництва. Якщо Король не в змозі зробити таке призначення, воно здійснюється Радою міністрів.

и) Якщо Король передбачає виїзд з країни, він повинний до свого від'їзду призначити королівським указом намісника або Раду намісництва для здійснення його функцій на час своєї відсутності.

Намісник або Рада намісництва повинні виконувати розпорядження, що містяться в згаданому указі. Якщо відсутність Короля продовжується більше чотирьох місяців, Національні збори, якщо вони не засідають, негайно скликаються для обговорення становища.

к) Регент або намісник, член Регентської ради або член Ради намісництва, перед тим, як приступити до виконання своїх обов’язків, повинні принести перед Радою міністрів присягу, встановлену статтею 29 даної Конституції.

л) Якщо регент або намісник, член Регентської ради або член Ради намісництва помре або буде недієздатним до виконання своїх функцій, Рада міністрів призначить іншу особу, спроможну замінити його.

м) Регент або намісник, член Регентської ради або член Ради намісництва повинні бути особами, що досягли не менше 30 місячних років; проте допускається призначення одного з родичів короля чоловічої статі, що досяг вісімнадцяти місячних років.

н) Якщо Король не може здійснювати свою владу внаслідок психічного захворювання, Рада міністрів, як тільки це буде встановлено, негайно скликає Національні збори; якщо буде підтверджена наявність такого захворювання в невиліковній формі, Збори оголошують про припинення влади Короля і передають владу тому, хто після нього має право на трон, відповідно до положень Конституції. Якщо в цей момент палата депутатів розпущена або ж термін її повноважень скінчився і ще не було проведено вибори нової палати, то для вказаної мети скликається палата попереднього складу.

Стаття 29. Зійшовши на престол, Король приносить присягу перед Національними зборами, що засідають під головуванням голови сенату, у дотриманні Конституції і вірності нації.

Стаття 30. Король є верховним главою держави, він недоторканний і не несе ніякої відповідальності.

Стаття 31. Король підтверджує й оприлюднює закони, віддає розпорядження про упорядкування інструкцій, необхідних для їхнього виконання, за умови, що останні ні в чому не суперечать постановам цих законів

Стаття 32. Король є Верховним головнокомандувачем збройними наземними, морськими і повітряними силами.

Статья 33.1. Король оголошує війну, укладає мир і ратифікує договори.

2. Договори про мир, союз, торгівлю, мореплавання й інші договори, що тягнуть за собою територіальні зміни держави або стосуються суверенітету, або передбачають витрати казначейства, або торкаються публічних і приватних прав йорданців, набувають сили, лише якщо вони схвалені Національними зборами. Секретні статті якого б то не було договора ні в якому разі не повинні суперечити несекретним статтям.

Стаття 34.1. Король видає укази про проведення виборів у палату депутатів відповідно до положень закону.

2. Король скликає Національні збори, відкриває, дає відстрочку і закриває їх відповідно до положень Конституції.

3. Король має право розпустити палату депутатів.

Стаття 35. Король призначає Голову Ради міністрів, зміщає і приймає його відставку, призначає міністрів, зміщає їх і приймає їхню відставку за поданням Голови Ради міністрів.

Стаття 36. Король призначає сенаторів, одного з них призначає головою сенату і приймає їхню відставку.

Стаття 37.1. Король установлює цивільні і військові ордени, відзнаки і почесні звання, нагороджує ними і позбавляє їх; він може передоручити це право іншим особам згідно до відповідного закону.

2. Монета карбується від імені Короля у виконання закону.

Стаття 38. Король має право помилування і право пом'якшення покарань; що стосується загальної амністії, то вона здійснюється в законодавчому порядку.

Стаття 39. Вирок до страти приводиться у виконання лише за санкцією Короля; усі такі вироки подаються Королю Радою міністрів з її висновком.

Стаття 40. Король здійснює свою владу шляхом видання королівських указів (іраде). Указ підписується Головою Ради міністрів або відповідними міністрами. Король висловлює своє схвалення власноручним підписом над згаданими вище підписами.

 

Частина ІІ

Міністри

Стаття 41. Рада міністрів складається з Голови Ради, що головує в ній, і міністрів, число яких визначається потребами і суспільними інтересами.

Стаття 42. Міністром може бути тільки йорданець.

Стаття 43. Голова Ради міністрів і міністри, перед тим, як приступити до виконання своїх обов'язків, повинні принести Королю таку присягу:

 «Клянуся Всевишнім Богом бути вірним Королю, дотримуватися Конституції, служити нації і сумлінно виконувати довірені мені побов'язки».

Стаття 44. Міністр не може купувати або орендувати державне майно, у тому числі й те, що продається або здається з публічних торгів; він не може також у період перебування на посаді міністра бути членом адміністративної ради якої-небудь компанії, брати участь у комерційних або фінансових операціях або одержувати платню від якийсь компанії.

Стаття 45.1. Рада міністрів відповідає за керівництво усіма внутрішніми і зовнішніми справами держави, крім тих, що довірені або будуть довірені іншій особі або іншому органу, відповідно до Конституції або виданим відповідно до неї законам або постановам.

2. Компетенція Голови Ради міністрів, міністрів і Ради міністрів визначається положеннями, які розроблені Радою міністрів і затверджуються Королем.

Стаття 46 Одного міністр може керувати одним або декількома міністерствами, відповідно до указу про його призначення

Стаття 47.1 Міністр є відповідальним за керівництво всіма справами свого міністерства, він повинний подавати Голові Ради міністрів усі питання, що виходять за межі його компетенції

2. Голова Ради міністрів вирішує всі питання, що входять до його компетенції, і передає інші питання на розгляд Ради міністрів для прийняття з цих питань необхідних рішень.

Стаття 48. Голова Ради і міністри підписують рішення Ради міністрів і передають їх Королю на затвердження в тих випадках, коли це передбачено дійсною Конституцією або виданим на її підставі законом або положенням. Ці рішення виконуються Головою Ради і міністрами, кожним у межах своєї компетенції

Стаття 49. Усні або письмові розпорядження Короля не звільняють міністрів від відповідальності.

Стаття 50. У випадку виходу у відставку або звільнення Голови Ради всі міністри вважаються в силу цього такими, що пішли у відставку або звільненими..

Стаття 51. Голова Ради і міністри несуть колективну відповідальність перед палатою депутатів за загальну політику держави, так само як кожний міністр відповідальний перед палатою депутатів за діяльність свого міністерства.

Стаття 52. Голова Ради або міністр, що є членами однієї з палат, мають право голосу у відповідній палаті і право виступати в обох палатах. Міністри, що не є членами жодної з палат, мають право виступати в обох палатах, але не мають права голосу. Міністри, або особи, їх що заміняють, користуються пріоритетом перед іншими членами палати в одержанні слова в обох палатах. Міністр, що одержує платню міністра, не може одночасно одержувати винагороду як член однієї з палат.

Стаття 53. У палаті депутатів може ставитися питання про довіру уряду або одному з міністрів; якщо палата більшістю двох третин голосів від депутатського складу відмовить у довірі уряду, він повинен вийти у відставку; якщо це рішення стосується одного з міністрів, то він повинен вийти у відставку.

Стаття 54.1. Засідання для голосування висловлення довіри уряду або одному з його міністрів скликається на вимогу Голови Ради міністрів або за письмовою вимогою не менше десяти членів палати депутатів

2. Відстрочка голосування може бути допущена лише один раз і на термін не більше десяти днів за вимогою відповідного міністра або уряду в цілому

3. Кожний знову сформований уряд повинен подавати палаті депутатів, якщо вона в цей час засідає, урядову декларацію і прохати про висловлення йому довіри за цією декларацією.

Стаття 55. Вчинені міністрами посадові злочини підлягають юрисдикції Верховного суду.

Стаття 56. Палата депутатів має право розпочати переслідування проти міністрів, переслідування можна розпочати лише за рішенням більшості двох третин членів палати. Палата депутатів повинна призначити з числа своїх членів осіб, уповноважених підтримати обвинувачення і виступати з ним у Верховному суді.

Стаття 57. Верховний суд складається з голови найвищого цивільного суду в якості його голови і восьми членів, четверо з який є сенаторами, що обираються сенатом за жеребом, а четверо – суддями вказаного вище суду, призначуваними в порядку старшинства. У разі потреби склад суддів поповнюється шляхом включення голів судів, що слідують за вказаним судом, також у порядку старшинства.

Стаття 58. Верховний суд керується чинним Кримінальним кодексом, якщо вчинені злочини підпадають під його визначення, і законом, що спеціально видається і визначає злочини, за вчинення яких міністри притягаються до відповідальності у випадках, не передбачених Кримінальним кодексом.

Стаття 59. Верховний суд виносять вироки більшістю шести голосів.

Стаття 60. Верховний суд сам установлює процедуру розгляду ним справ у звинуваченні міністрів до видання з цього приводу спеціального закону.

Стаття 61. Міністр, проти якого розпочато переслідування палатою депутатів, припиняє виконання своїх функцій надалі до винесення Верховним судом вироку у його справі; відставка міністра не є перешкодою до порушення проти нього судового переслідування і розгляду його справи.