Скуратівський А.  (головний юрисконсульт юридичного департаменту Національного банку України) Взаємозв'язок правової культури і соціального буття в процесі суспільної трансформації

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 

Согодні, коли відбувається великомасш абна трансформація соціального буття, змінюються соціальні цінності, норми діяльності й поведінки людей, особливого значення набирає ефективне нормативно-правове упорядкування процесів суспільного розвитку. Необхідність вирішення цього завдання зумовлює підвищення ролі та значення правової культури, цілеспрямований вплив її цінностей на процес трансформації суспільних відносин.

Правова культура як суспільний феномен є неодмінною умовою динамізації трансформаційних процесів в напрямі формування в Україні правової держави і громадянського суспільства. Цілісність правової культури є важливою складовою здійснення суспільно-правової реформи в країні, утвердження верховенства права в усіх сферах соціального буття, свободи, різноманітних способів і форм реалізації правового статусу особи, її прав. Зрілий рівень правової культури в суспільстві, де функціонують її ефективні механізми, є умовою формування демократичних засад життєдіяльності. Правова культура є основою відтворення правового досвіду, розвитку інтелектуального, духовного потенціалу народу, утвердження цілісної системи світоглядно-ціннісних орієнтацій, насамперед сучасного юридичного світогляду, конструктивних правових ідеалів.

У широкому розумінні правова культура — це суспільно-правовий феномен, який включає в себе найсуттєвіші результати сукупного правового досвіду суспільства, насамперед право і правосвідомість, правову діяльність і правовідносини, законність і правопорядок та відображає якісний рівень розвитку правового буття.

У вузькому розумінні правова культура є системою духовно-правових цінностей —

правових знань, переконань, уявлень, світоглядно-правових орієнтацій, що відбиваються у правовій свідомості людей і органічно поєднані з їх соціально-правовою активністю в напрямі освоєння і творення суспільно-правового буття.

Регулятивний потенціал впливу правової культури на упорядкування суспільних відносин реалізується через дві основні складові: перша — це регулятивний потенціал власне права як основи правової культури та пов'язаних із ним явищ: правової діяльності, правовідносин, режиму законності та правопорядку та ін.; друга — це регулятивний потенціал правової свідомості.

Регулятивний вплив основних складових правової культури — права і правової свідомості на суспільне життя має спільну логіку. Разом з тим регулятивний вплив права, зокрема позитивного права й правосвідомості, відрізняється один від одного. Кожний із складових елементів правової культури • право і правосвідомість мають свій інструментарій, механізми, засоби, форми нормативно-регулятивного впливу на соціальне буття, на процес його упорядкування.

У системі складових соціального буття, котрі детермінують процес формування та розвитку правової культури, вирішальне місце належить суспільним відносинам. Практика свідчить, що правовий розвиток суспільства обумовлюється сукупністю суспільних відносин, рівнем їх динамізму, а також підтверджує положення про важливість суспільних умов життєдіяльності для виникнення, еволюції правових систем, формування правової культури. Кожному конкретно-історичному типу суспільства, зокрема, його суспільно-правового розвитку відповідає певний тип правової культури, який детермінований політичними, соціальними, економічними та духовними відносинами.

 

>>>119>>>

Вирішальний вплив суспільних відносин на розвиток правової культури обумовлений й тим, що основна складова правової культури — право є специфічною формою суспільних відносин, воно не є якимось зовнішнім явищем, а органічно вплетено у їх контекст. В цьому зв'язку І.Честнов слушно зазначає, що право — це не обмежена частина суспільства, «право — це й самі суспільні відносини як у формі інституціоналізованих зв'язків, так і безпосередніх взаємодій»[1]. І.Малинова наголошує, що «суспільні відносини об'єктивуються в праві не безпосередньо, а системно опосередковуючись усією структурною цілісністю»^]. Акцентуючи увагу на вплив суспільного буття, на формування і розвиток правової культури, слід враховувати, що реальні суспільні відносини, рух яких обумовлюється комплексом об'єктивних і суб'єктивних чинників, змінюється значно швидше (як слушно зауважує В.Селіванов), ніж воля законодавця, спрямована на зміну юридичних норм або створення нових[3]. Крім того, саме суспільні відносини є тим полігоном, де людина реалізує цінності правової культури, свій правовий статус, свої права, суспільно-правовий потенціал. Усе це свідчить про суттєвий вплив суспільних відносин на формування та розвиток правової культури, її динамізм.

Водночас суспільні відносини, ефективність та динамізм процесу їх функціонування та розвитку значною мірою обумовлені рівнем зрілості конкретно-історичної правової культури. Тип останьої обумовлює зміст правового опосередкування суспільних відносин, їх нормативного регулювання. Вплив правової культури на систему соціального буття «полягає у фундаментальній ролі правової культури в забезпеченні прогресуючого розвитку суспільних відносин...»[4]. Правова культура, зокрема право, правова свідомість, відбиває і водночас детермінує суспільні відносини, соціальні інтереси. Взаємозв'язок суспільних відносин і правової культури полягає в тому, що не тільки соціальним буттям обумовлюється розвиток правової культури, а й остання істотно детермінує динамізм суспільних відносин.

Будь-яке приниження ролі нормативно-регулятивних складових правової культури, чинників свідомого культурно-правового впливу на процеси суспільного розвитку неминуче призводить до розриву соціальних зв'язків, розлагодження елементів соціальної системи, загострює її внутрішні суперечності. Ігнорування сутнісних засад правової культури в соціальному управлінні, регулюванні (в силу свідомої недооцінки права, правової свідомості) або відсутність в суспільстві нормативно-правової бази впливу на суспільні відносини (в силу відсутності відповідних законів чи прогалин в законодавстві) призводить не тільки до послаблення цілеспрямованого впливу на суспільне життя, розбалансу-вання соціальних взаємозв'язків, а руйнує основи життєдіяльності взагалі. Запобіжником цього є зростання впливу правової культури на суспільний розвиток як шляхом закладення правових підвалин певної соціальної системи, так і шляхом поточного правового регулювання її основних складових.

У системі суспільних відносин, котрі впливають на формування та розвиток правової культури й визначають її стан, вирішальна роль належить політико-правовим відносинам. Зазначені відносини, особливо у суспільстві перехідного періоду в епоху суспільно-політичної трансформації, значною мірою детермінують правовий прогрес чи регрес суспільства, збагачення змісту правової культури чи його збіднення, звуження чи розширення прояву правового нігілізму.

Реформування політичної та правової системи України призвело до формування в суспільному житті нових політичних та правових реалій, які позитивно вплинули на збагачення політико-правового простору формування і розвитку правової культури, основними з них є: скасування командно-адміністративної системи і створення елементів демократичної життєдіяльності; прийняття Основного Закону держави, конституційне закріплення нової системи політичного державного устрою; проголошення України правовою державою, де права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Усе це створює правові засади для розвитку реальної демократії; формування національної правової системи; закріплення принципу поділу влад, створення передумови для демократизації системи владних відносин; здійснення ряду заходів, спрямованих на проведення політичної, адміністративної реформи та ін.

Водночас саме в сфері політико-правового існування української держави з часу утвердження незалежності постало багато суперечностей, деформацій, проблем, які негативно вплинули і впливають на правову культуру нашого суспільства, посилили явища правового нігілізму.

Реформування політико-правових відносин є важливою умовою розвитку правової

 

>>>120>>>

культури. До того ж остання детермінуюче впливає на політичну трансформацію, правовий прогрес України. Водночас трансформація тільки політико-правової сфери життєдіяльності суспільства, яка не взаємопов'язана з реформуванням інших видів суспільних відносин, не здатна забезпечити формування цілісної соціальної системи як основи розвитку правової культури. Тому важливою умовою суспільно-правового прогресу є трансформація не тільки політико-правових, а й усієї системи суспільних відносин — економічних, соціальних, духовних, посилення зворотного впливу цінностей культури на прискорений процес збагачення змісту соціального буття України.

У структурі елементів соціального буття, які істотно впливають на розвиток правової культури, важливе місце посідають економічні відносини. Суспільно-правова практика засвідчує важливість економічних відносин для виникнення права, формування правових систем, розвитку правової культури. В самому процесі виникнення й в особливостях права, як зазначає С.Алексеєв, виразно відчувається «дихання» економічних відно-син[5]. Отже, зміст та стан правової культури значною мірою детермінований динамізмом, спрямованістю процесу економічного розвитку суспільства. Кожний новий етап розвитку економіки, яка грунтується на ринкових засадах, об'єктивно зумовлює й розвиток пра-вововідносин, сприяючи тим самим правовому прогресу суспільства, збагаченню змісту його правової культури.

Водночас не слід перебільшувати, а тим більше абсолютизувати чинники економічної детермінації правової культури, їх прямий вплив на процес правового розвитку, формування відповідної культури. Абсолютизація залежності правової культури від економіки (з позицій економічного детермінізму), матеріальних складових розвитку знижує роль нормативно-правових засад, регулюючу роль цінностей правової культури. В цьому зв'язку, віддаючи належне впливу матеріальних умов на право, спростовуючи поверхові підходи, які применшують значення цих умов у суспільно-правовій матерії, М.Марченко справедливо зазначає, що критичному аналізу слід піддавати не сам матеріальний підхід до розгляду проблем права та його джерел, а абсолютизацію деякими авторами цього підходу на шкоду іншим, перебільшення його ролі та значення[6].

Взаємозв'язок означених феноменів полягає в тому, що не тільки економіка впливає на правову культуру, а остання істотно обумовлює динамізм розвитку економічних відносин. Будь-яке послаблення впливу нормативно-правової регуляції як складової правової культури на економіку неминуче призводить до розлагодження елементів економічної системи, загострює її внутрішні суперечності, наслідком чого є спад матеріального виробництва, розбалансування економічних взаємозв'язків, підрив основи економічної стабільності суспільства. З цього випливає важливість зростання впливу правової культури на економічний розвиток суспільства, загальний динамізм ринкових перетворень.

Серед складових економічних відносин, які вирішальне впливають на процес формування та розвиток правової культури, є відносини власності. Право людини на власність, зокрема приватну власність, є основою її економічної свободи. Саме власність, будучи найважливішим елементом правового статусу особи і насамперед приватна власність, дає людині найбільш широкі права. Вона здатна справляти особливий вплив на ЇЇ духовно-культурний потенціал, правовий розвиток, на збагачення правової, економічної культури. Відносини власності як основа соціально-економічного функціонування суспільства — це те суспільно-правове поле, де формуються і реалізуються цінності правової культури, шляхом узгодження і задоволення системи економічних інтересів. Розвиток правової культури в процесі функціонування відносин власності відбувається шляхом реалізації юридичними і фізичними особами своїх економічних прав. Саме крізь призму прав вирішується право приватної власності у Загальній декларації прав людини (ст. 17), а також у Конституції України (ст. 41).

Серед складових суспільних відносин, які істотно впливають на правовий прогрес, на формування та розвиток правової культури, важливе місце належить соціальній сфері суспільного життя, зокрема соціальним відносинам. Сьогодні жодне із завдань державної, зокрема правової політики, не може бути успішно реалізоване без врахування соціальних аспектів суспільного розвитку. Вплив соціальної сфери і, насамперед, соціальних відносин на розвиток правової культури здійснюється передусім за допомогою соціальної спрямованої діяльності держави, забезпечення соціальних прав і свобод громадян, створення умов для реалізації соціального потенціалу людини. Водночас правова культура, її регулятивний потенціал є необхі-

 

>>>121>>>

дною умовою упорядкування, розвитку соціальних відносин, введення їх в рамки законності. Процес реформування соціальних відносин, соціальної сфери життєдіяльності українського суспільства обумовлює посилений регулюючий вплив цінностей правової культури на зазначені відносини, соціальну спрямованість трансформаційних процесів.

В системі соціальних відносин, котрі здійснюють істотний вплив на розвиток правової культури, особливо важливе місце посідають соціально-класові відносини. Формування в Україні нової соціально-класової структури суспільства, основу якої має скласти середній клас, є необхідною умовою збагачення соціального поля змісту правовідносин, розвитку права, правової культури. Саме середній клас як основне ядро соціальної структури суспільства є основним суб'єктом правової культури, носієм правових цінностей, силою, яка втілює їх у суспільну практику. Середній клас як суб'єкт правової культури, носій правових цінностей характеризується соціально-правовою активністю, обізнаністю в своїх правах та прагненням їх обстоювати, здійснювати свою діяльність на основі легітимних форм у встановлених законодавцем межах. Соціальна і правова політика, будучи спрямованою на створення середнього класу, є наріжним каменем формування в українському суспільстві соціальної, правової держави, соціальної і політичної структурованості, важливою умовою зростання правової свідомості, розвитку правової культури. З іншої сторони, правова культура — право та правова свідомість здатні істотно впливати на прискорене формування нової соціально-класової структури суспільства, середнього класу, динамізацію процесів соціальної мобільності.

Суспільно-правовим полем, де людина реалізує цінності правової культури, свої соціально-економічні права, правовий статус, є процес функціонування соціально-трудових відносин. Оскільки способом існування людини є трудова діяльність (праця), то саме вона і є головним джерелом розвитку і функціонування культури, в т.ч. і правової. Система соціально-трудових відносин є процесом взаємодії між суб'єктами, що реалізують свій професійний потенціал, в тому числі й правовий статус, цінності правової культури. Соціально-трудові відносини міцно пов'язані з трудовою та правовою активністю особи, що сприяє їх впливу на процес формування та розвитку правової культури. З іншого боку, повноцінний процес функціонування соціально-трудових відносин, кожної з їх складових є неможливим без відповідного рівня правової культури, зокрема правової свідомості суб'єктів цих відносин. Правова культура є необхідним чинником функціонування, збагачення змісту соціально-трудових відносин, якості трудового життя. Зріла правова культура, правова активність людини є важливою умовою перетворення її з об'єкта соціально-трудових відносин в активний, творчий суб'єкт реалізації соціально-трудового потенціалу особи, її правового статусу. Усе це обумовлює необхідність реформування соціально-трудових відносин як неодмінної умови збагачення змісту правовідносин в соціальній сфері, трудової та правової активності людини, розвитку ЇЇ правової культури. Отже, правова культура і соціальне буття перебувають в органічній єдності, взаємодоповнюючи та взаємозбагачуючи одне одного. Суспільні відносини, процес їх реформування в Україні істотно впливають на розвиток правової культури. Цінності ж останньої значною мірою детермінують процеси суспільної трансформації, динамізуючи загальний суспільно-правовий прогрес українського суспільства.

Використана література:

1.  Ч е с т н о в И.Л. Право как диалог: к формированию новой онтологии правовой реальности. — СПб, 2000. — С. 104.

2.   Малинова   И.П.   Философия   права  (от  метафизики   к  герменевтике).   • Екатеринбург, 1995. — С. ПО.

3.   СелівановВ.  Демократичний  вимір  конституційної реформи  в Україні: обумовленість і необхідність // Право України. — 2003. — № 8. — С. 18.

4.  П е т р о в а Л.В. Аксиологическая фукция правовой культуры в системе социальных связей: Автореф. дис. канд. филос. наук. — Харьков, 1988. — С. 14.

5.    Алексеев   С.С.   Право:   азбука-теория-философия:   Опыт   комплексного исследования. — М., 1999. — С. 44.

6.  Марченко М.Н. Источники права: понятие, содержание, система и соотношение с формой права // Вестник Моск. ун-та. Серия «Право». — 2002. — № 5. — С. 8.

 

>>>122>>>