Післямова

1 2 3 4 5 6 7 8 

У незалежній Україні створені конституційно-правові засади фун­кціонування правової держави, її основні механізми:

закладені основи парламентаризму, реалізовано принцип поділу влади, створені Конституційний Суд, Вища рада юстиції, Рахункова палата України. Тим самим сформовані основні структурні елементи правової держави, що створило умови для цивілізованого функціону­вання влади, для відмови від силового вирішення спорів між окремими гілками влади. Розпочалася реформа судової влади з тим, щоб досягти незалежності суду, перетворити його з каральної системи на ефектив­ний засіб вирішення спорів;

відбулись зрушення в оцінці прав і свобод людини, в їх конститу­ційно-правовому регулюванні, визначені шляхи їх реалізації та створе­ні відповідні правові механізми. Запроваджена посада Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Україна визнала юрисдикцію європей­ських інститутів захисту прав і свобод людини;

піддана глибокій трансформації національна система законодавст­ва. Оновлена значна кількість правових інститутів, які забезпечують реалізацію прав і свобод громадян. Відбувся перегляд галузей законо­давства на проголошених Конституцією України засадах. Особливих змін зазнало конституційне, цивільне, адміністративне, кримінальне, земельне законодавство. Опрацьовані нові проекти більшості існуючих кодексів. Верховна Рада України ііристуїіила до їх розгляду і прийнят­тя. Визначені нові засади місцевого самоврядування, органів виконав­чої влади, Кабінету Міністрів України, прийняті основні виборчі зако­ни, закладені правові основи статусу Автономної Республіки Крим, прийнято Конституцію Автономної Республіки Крим. Прийняті зако­ни, які визначають статус Збройних Сил України, регулюють питання національної безпеки, захисту державного кордону, діяльності право­охоронних органів. Створена основа для плідного функціонування так званого третього сектора, тобто громадських організацій, як одного з найважливіших елементів громадянського суспільства. Забезпечена ідеологічна і політична свобода, вільна діяльність політичних партій.

Проте певні ознаки правового характеру української держави ма­ють формальний характер, а побудувати правову державу лише за формальними ознаками неможливо. Без органічного поєднання легі-

 

 

 

234

 

235

 

тимної влади з забезпеченою у суспільстві свободою, ефективного функціонування гілок влади з дотриманням ними вимог закону і за­безпечення верховенства закону у діяльності держави та усіх сферах суспільного життя, без законодавства, яке базується на суспільній ети­ці, правова держава залишиться формальним гаслом, недосяжною мрією.

Фундаментом, передумовою правової держави є формування гро­мадянського суспільства, тобто суспільства, в якому був би забезпече­ний вільний і всебічний розвиток кожної особистості, в якому б функ­ціонували демократичні громадські інститути, що забезпечують свободу слова та інформації, гарантують силою громадської думки і суспільною мораллю вільні вибори, наявність легальної опозиції і бага­топартійність, унеможливлюють узурпацію влади. Традиції демократії в Україні ще досить слабкі. Показовим є те, що на теоретичному рівні чимало питань функціонування демократичних інститутів докладно розроблені, але справа з їх втіленням у життя значно відстає.

Україна лише стала на шлях побудови громадянського суспільст­ва. Свобода засобів масової інформації тільки задекларована, і нале­жить докласти багато зусиль, аби вони дістали справжню незалежність. Були поширеними явища порушення виборчого законодавства па ви­борах до парламенту у 1990, 1994 і 1998 pp.

Численними є порушення основних прав і свобод, у тому числі фундаментальних прав (на свободу, особисту недоторканність, на життя, на власність тощо). Ратифікація численних конвенцій ООН і європей­ських конвенцій з питань захисту прав і свобод особи не потягла за собою створення ефективних механізмів дотримання вимог цих конвен­цій та їх ефективного впровадження. Не набуло розвитку право грома­дян на підприємництво, а самі підприємці зазнають великого тиску з боку як держави, так і кримінальних структур. Законодавство не має необхідного рівня стабільності, що негативно впливає на захищеність громадян. Не викорінена практика прийняття без подальшого опублі­кування актів, що стосуються прав і свобод громадян.

Суспільство в цілому дуже криміналізоване, що перешкоджає формуванню стійкої суспільної моралі, прагненню і надалі йти шляхом розвитку демократії.

Побудова правової держави тісно пов'язана зі зміцненням демок­ратичних традицій функціонування державної влади. Ці традиції лише формуються і досягнення стабільності у здійсненні влади є досить дов­готривалим процесом. З часом традиції вільних виборів, демократично­го політичного режиму, свободи преси, формування поваги до прав і свобод громадян з боку держави та її посадових осіб, безсумнівно, сформуються. І слід сподіватись, що саме вони стануть чи не найбіль­шою запорукою правово! держави та її спадкоємності.

Побудова правової держави значною мірою залежить від рівня со­ціально-економічного розвитку країни, накопичення матеріальних благ, що дозволить здійснювати ефективну соціальио-економічну політику, забезпечити соціальио-економічні права громадян, надати правовій державі соціального характеру. Адже не випадково поняття «правова

 

держава»  в багатьох країнах є  невід'ємним  від поняття  «соціальна держава».

Однак загострення соціально-економічної кризи в Україні стримує ефективне здійснення соціально-економічної політики. Населення роз­чароване нездатністю держави забезпечити соціальні гарантії, достатній життєвий рівень для особи та її сім'ї, проголошені Конституцією України. Це негативно впливає на підтримку населенням державної політики, актів законодавства, що приймаються парламентом, познача­ється на легітимності самої влади. Знижується рівень законослухняно­сті громадян, поваги до закону.

Традиції демократії і правової держави в Україні ще не досить мі­цні, але є підстави сподіватись, що Україна не зверне з обраного шля­ху. Адже цс європейська держава з багатими історичними і культур­ними традиціями. Рівень культури її народу, «правового почуття» дає можливість побудувати політичну організацію суспільства, яка не поступалась би за рівнем забезпечення прав і свобод людини і грома­дянина, ефективністю функціонування влади сучасним цивілізованим державам. Звичайно, процес побудови правової держави в Україні не буде простим. Для реальної дієвості механізмів правової держави, формування стійкого демократичного політичного режиму, що гаран­тував би неможливість повернення до авторитаризму, необхідні гігант­ська напруга сил усього народу, мудрість, далекоглядність, патріотизм політичної та культурної еліти суспільства, відмова від авторитарної спадщини, В. Ларцев, аналізуючи відображення в реальних діях українських політиків такої азійської риси як авторитаризм і потяг суспільства до демократії, дійшов висновку, що така подвійність має певну історичну закономірність, зумовлену боротьбою східної і захід­ної традицій1. Очевидно, що мають враховуватись усі фактори, що впливають на процес побудови правової держави. Це зробить його більш усвідомленим і прогнозованим. На закінчення хотілось би звер­нути увагу на дві обставини.

Це, по-перше, необхідність продовження досліджень з проблем правової держави. Зміцнення засад і розбудова правової держави в Україні вимагає активного проведення, насамперед, відповідних право­вих досліджень. Досліджень, які дали б змогу реформувати відносини влади, державний механізм, систему законодавства на науковій основі. Чимало аспектів розбудови правової держави залишились поза увагою проведеного нами дослідження. З огляду на спектр проблем розбудови правової держави, в одній роботі висвітлити їх, звичайно, було немож­ливо. З цією метою необхідно об'єднат^ зусилля всього загону юрис­тів: фахівців у галузі теорії права, конституційного, адміністративного, трудового, кримінального та інших галузей права.

На особливу увагу заслуговує тема формування громадянського суспільства і діяльності його відповідних інститутів (засоби масової інформації, захист прав людини, громадські організації, політичні пар­тії тощо).

Киевские Ведомости. - 1998. - 7 июля. - С. 8.

 

 

 

236

 

237

 

Слід зазначити, що необхідно проводити we тільки правові, а й со­ціологічні та політологічні дослідження, що дало б змогу вивчити гли­бинні закономірності функціонування суспільства, дозволило б оптимі-зувати процес здійснення влади і державний механізм на основі наукового інструментарію і реальних оцінок.

По-друге, проблема побудови демократичної, правової держави існує в усіх постсоціалістичних країнах. О. Мартишии характеризує можливості побудови правової державності в Росії таким чином: «В країні немає соціально-економічних і політичних умов, морального клімату, культурного рівня, які дозволяють реалізувати принципи про­голошеної правової держави. Вона залишається для мас поки що ідеа­лом, але у той самий час служить і програмною вимогою, орієнтиром. Створення передумов для розбудови правової держави навряд чи мож­ливе без досить тривалого перехідного періоду. Проблема ця не тільки і не стільки правова, скільки соціально-політична»1.

Труднощі на шляху побудови демократичних суспільств і реаліза­ції елементів правової держави супроводжують усі країни. Природно, що особливо ці труднощі відчувають країни, які не мають тривалих демократичних традицій, країни, які позбавляються тоталітарного ми­нулого. Країни Центральної та Східної Європи (Польща і Угорщина, країни СНД, Латвія, Литва, Естонія, Словенія і Хорватія, Словакія, Чехія і Македонія) пристали до ідеалів свободи і правової держави, обрали шлях, який має привести до гарантування прав і свобод грома­дян, раціональної організації влади — влади, яка слугувала б народу. Ці народи насамперед творять свою історію і своє право. Але через творення історії і права вони стають творцями спільних Європейських і світових правових традицій, які знаходять своє відображення у по­нятті «правова держава». Ось чому вивчення особливостей становлен­ня правової держави в окремих країнах, без сумніву, буде корисним як для окремих країн, так і для спільного усвідомлення поняття «правова держава», наповнить його новим змістом.