Розділ 5. ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА : ОХОРОНА ПРАЦІ - О.М. Бандурка, І.К. Шаша, І.В. Власенко, П.М. Бортнічук : Книги по праву, правоведение

Розділ 5. ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 
РЕКЛАМА
<

Аналіз нещасних випадків, що супроводжуються тимчасо­вою втратою працездатності потерпілими, свідчить, що кількість травм, викликаних ударом електричного струму, є порівняно невеликою і складає близько 0,5-1% від загальної кількості не­щасних випадків на робочих місцях. Але якщо розглядати смер­тельні нещасні випадки, то виявляється, що на цей вид небезпе­ки припадає 20-40% смертей потерпілих. Причому 75-80% смертельних уражень від струму відбуваються в електроустано­вках напругою до 1000 В, промислової частоти 50 Гц (промис­лова електрика).

Найбільша кількість травм, пов'язаних із впливом електрич­ного струму, приходиться на вікову групу до 20 років. Електро-травматизм залежить від освітнього рівня потерпілих, що пока­зано в табл. 10.

Таблиця 10 Залежність травматизму від освітнього рівня

Рівень освіти

Частка потерпілих від електротравм

Вища

4%

Професійно-технічна

5,9%

Середня спеціальна

10,3%

Незакінчена вища

14,2%

Середня

14,6%

Неповна середня

51%

5.1. Вплив електричного струму на людину

Промислова електрика — це електричний струм, що вироб­ляється промисловими підприємствами та індивідуальними джерелами струму для використання на виробництві й у побуті. Електрика виробляється генераторами на електростанціях і га­льванічними елементами в акумуляторах.

141

 

Крім корисної дії (джерело енергії для машин, пристроїв і агрегатів) електричний струм має і негативну сторону. Прохо­дячи через організм людини, струм справляє термічний, елект­ролітичний, механічний та біологічний вплив.

Термічна дія струму виявляється в опіках окремих ділянок тіла, нагріванні до високої температури кровоносних судин, не­рвів, серця, мозку та інших органів, які опиняться на шляху струму, що викликає в них серйозні функціональні розлади.

Електролітична дія струму виражається в розкладанні орга­нічних рідин, у тому числі й крові, що супроводжується значни­ми порушеннями їхнього фізико-хімічного складу.

Механічна (динамічна) дія струму виражається в розшару­ванні, розриві й інших подібних ушкодженнях різних тканин ор­ганізму, у тому числі м'язової тканини, стінок кровоносних су­дин, судин легеневої тканини тощо, у результаті електродинамі­чного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пару від перегрітої струмом рідини тканин і крові.

Біологічна дія струму виявляється в подразненні живих тка­нин організму, а також у порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, що протікають у нормально діючому організмі й най­тісніше пов'язані з його життєвими функціями.

Зазначене розмаїття дії електричного струму на організм людини нерідко приводить до електротравм, які умовно можна звести до двох видів: місцеві електротравми (як правило, це поверхневі ушкодження шкіри й інших м'яких тканин, а також м'язів і кісток) і загальні електротравми, так звані електричні удари (весь організм уражається через порушення життєво ва­жливих органів і систем).

Електротравма — травма, викликана впливом електричного струму чи електричної дуги.

Приблизний розподіл нещасних випадків від електричного струму в промисловості по зазначених видах травм є таким:

місцеві електротравми — 20%;

електричні удари — 25%; змішані травми — 55%.

142

 

Характерні місцеві електротравми — електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ушкодження і електрофтальмія.

Електричний опік — найбільш розповсюджена електротра-вма, виникає в 63% потерпілих від електричного струму. Опік ділянки тіла є наслідком перетворення електричної енергії в те­плову. Такий опік є тим небезпечнішим, чим вищою є сила струму. Найсильнішого впливу зазнають ті частини тіла, які без­посередньо контактують зі струмопровідною частиною. Найгір­ший варіант — дуговий опік. Цей вид опіку приведе до глибоко­го вигоряння й обвуглювання тканин. Великий контактний струм викликає важкі опіки в місцях входу і виходу.

Розрізняють чотири ступеня опіків:

почервоніння шкіри;

утворення міхурів;

омертвіння всієї товщі шкіри;

обвуглювання тканин.

Електричні знаки являють собою різко виражені плями сі­рого чи блідо-жовтого кольору на поверхні тіла людини. Зви­чайно знаки мають круглу чи овальну форму з діаметром 1-5 мм із поглибленням у центрі. Електричні знаки розташовуються за напрямком руху електричного струму. Уражена ділянка шкі­ри твердіє подібно до мозолі, відбувається омертвіння верхньо­го шару шкіри. Звичайно електричні знаки є безболісними і лі­кування їх закінчується благополучно.

Металізація шкіри — проникнення у верхні шари шкіри дріб­них часточок металу, що розплавився під дією електричної дуги. Кожна часточка металу має високу температуру, але малий запас теплоти і, як правило, не здатна пропалити одяг, навіть розлітаю-чись з великою швидкістю, тому вона уражає відкриті ділянки тіла. Уражена ділянка має шорсткувату поверхню. Потерпілий відчуває на ураженій ділянці біль від мікроопіків розплавленого металу і напругу шкіри від присутності в ній стороннього тіла.

Для працівника ОВС важливо знати зовнішні прояви при впливі електричного струму на людину. Електричні знаки і ме­талізація шкіри являють собою травми, по яких можна візуально

143

 

визначити, що загибель людини відбулася від впливу електрич­ного струму.

Механічні ушкодження є здебільшого наслідком різких скорочень м'язів під дією струму. У результаті можуть відбутися розриви сухожиль, шкіри, кровоносних судин і нервової ткани­ни, можуть виникнути вивихи і навіть переломи кісток.

Електроофтальмія — запалення зовнішніх оболонок очей — роговиці і кон'юнктиви (слизової оболонки, що покриває очне яблуко), що виникає в результаті впливу потужного потоку уль­трафіолетових променів, які енергійно поглинаються клітинами організму і викликають у них хімічні зміни.

Електричний удар являє собою порушення живих тканин організму під впливом струму, яке виявляється в мимовільних судорожних скороченнях різних м'язів тіла. При цьому зовніш­ніх місцевих ушкоджень людина може і не мати.

Залежно від результату ураження електричні удари можна умовно розділити на наступні ступені:

судорожне ледь відчутне скорочення м'язів;

судорожне скорочення м'язів, що супроводжується ледь

стерпними болями, але без утрати свідомості;

судорожне скорочення м'язів з утратою свідомості, але зі

збереженим диханням і роботою серця;

утрата свідомості й порушення серцевої діяльності чи ди­

хання;

клінічна смерть.

5.2. Небезпечні фактори і процеси при впливі елект­ричного струму на людину

Аналіз травматизму при контакті зі струмопровідними лан­цюгами й експлуатації електроустаткування показує, що нещас­ні випадки відбуваються через недотримання правил техніки безпеки. До основних причин нещасних випадків, пов'язаних із впливом електричного струму на людину, відносяться:

144

 

\

\           1) допуск до роботи осіб без медичного огляду (хвороба,

емоційний стан, алкогольне чи наркотичне сп'яніння і т.д.);

допуск до роботи осіб, що не мають на це право (не

пройшли навчання, інструктаж, атестацію, не мають кваліфіка­

ційної групи і т.д.);

відсутність чи незадовільний стан колективних та індиві­

дуальних засобів захисту (ізоляція, заземлення, занулення, за­

хисне відключення і т.д.);

Порушення техніки безпеки призводять до збільшення імовір­ності одержання електротравм і до зростання небезпеки негатив­них впливів на людину. Вплив на людину електричного струму залежить від великої кількості факторів, що можуть як сприяти за­хисту людини, так і наражати її на підвищену небезпеку.

Основним небезпечним фактором при ураженні людини електричним струмом є сила струму. Ступінь негативного впливу струму на організм людини збільшується з силою стру­му (позначення — І), яка вимірюється в амперах (А).

Розглянемо зміни небезпечності впливу на людину струму залежно від значень його сили:

безпечний струм — у середньому дорівнює 50-75 мкА при

перемінному струмі і 100-125 мкА при постійному струмі (цей

струм навіть при тривалому проходженні через тіло людини не

завдає йому шкоди);

граничний (відчутний) струм — до 1,6 мА при перемінному

струмі і до 6 мА при постійному струмі (негативний вплив обме­

жується при перемінному струмі слабкою сверблячкою і легким

пощипуванням, а при постійному струмі — відчуттям нагрівання

шкіри на ділянці, що торкається струмопровідної частини);

відпускаючий струм — до 10 мА при перемінному струмі

(електричний струм викликає скорочення м'язів, але при цих

значеннях сили струму людина в стані відірватися від струмоп­

ровідної частини самостійно);

-           утримуючий струм — понад 10 мА при перемінному струмі (у

\      результаті судорожних скорочень м'язів людина не в змозі роз­

тиснути руки і звільнитися від струмопровідних частин самостій­

но. Для постійного струму поняття утримуючого струму немає,

145

 

людина завжди може звільнитися від струмопровідних частин, але при струмі 50-80 мА виникає дуже сильний біль у м'язах);

фібриляційний струм — понад 50 мА при перемінному струмі

відбувається зупинка серця через 1-3 с після замикання ланцюга;

смертельний струм — понад 5 А, викликає негайну зупинку

серця. У випадку короткочасного впливу протягом 1-2 с мож­

ливе поновлення роботи серця.

Тип струму. Перемінний струм є більш небезпечним, ніж постійний приблизно в 4-5 разів. Досліди показують, що опір тіла людини постійному струму є більшим, ніж перемінному будь-якої частоти. Хоча при збільшенні напруги небезпечність постійного струму зростає. В інтервалі напруги 400-600 В не­безпека постійного струму практично дорівнює небезпеці пе­ремінного струму при частоті 50 Гц, а при напрузі понад 600 В постійний струм стає ще небезпечнішим.

Зі зростанням частоти струму повний опір тіла людини зме­ншується в результаті зменшення ємнісного опору. Найбільш не­безпечною частотою струму є діапазон частот 20-200 Гц. Струми високих та надвисоких частот для людини є безпечними.

Єдиною постійною «зброєю» людини проти впливу електри­чного струму виступає опір людини. Як і звичний електричний опір, електроопір людини вимірюється в омах (Ом) і позначаєть­ся знаком Rn. Найбільший опір має роговий шкірний покрив. Підшкірні тканини тіла мають електричний опір 300-500 Ом. У розрахунках приймається в середньому загальний опір людини при напрузі нижче 36 В — 6 кОм, при напрузі понад 50 В — 1 кОм, при напрузі понад 250 В — 650 Ом.

Причини зниження опору тіла людини:

ушкодження  рогового шару (порізи,  подряпини, садна),

при яких опір може падати до значень, близьких до опору внут­

рішніх органів (500-700 Ом);

зволоження сухих рук підсоленою водою знижує опір лю­

дини на 30-50%, а дистильованою водою — на 15-35%;

потовиділення — піт добре проводить електричний струм

за рахунок наявних у ньому розчинених мінеральних солей — у

людини близько 500 потових залоз на 1 см2;

146

 

забруднення шкіри — речовини, що мають високу струмоп-

ровідність (металевий, вугільний пил), знижують опір людини;

стать і вік — у жінок опір нижче, ніж у чоловіків; у дітей

нижче, ніж у дорослих; у молодих нижче, ніж у літніх;

фізичні  подразнення — раптові  болючі  (уколи, удари),

звукові, світлові подразнення можуть короткочасно знижувати

опір тіла на 20-50%;

зменшення тиску повітря знижує опір людини, тому не­

безпека ураження струмом у приміщеннях є вищою, ніж на від­

критому повітрі;

підвищення    температури    навколишнього    середовища

знижує  опір людини   внаслідок  посилення   постачання  судин

шкіри кров'ю в результаті їх розширення.

Тривалість проходження струму. Зі збільшенням часу впливу струму на людину збільшується сила струму, погіршу­ються наслідки впливу, збільшується імовірність збігу прохо­дження струму з уразливою фазою серцевого циклу (кардіоци-клу), отже ймовірність смертельного результату зростає. При короткочасній дії (0,1-0,5 с) струм порядку 100 мА не викликає зупинки серця, але якщо збільшити час проходження струму до однієї секунди, це може призвести до смертельного результату.

Шлях проходження струму. Якщо на шляху проходження струму виявляються життєво важливі органи — серце, легені, головний мозок, то небезпека ураження збільшується, тому що струм впливає безпосередньо на ці органи. Шлях проходження електричного струму по організму має назву петля.

Таблиця 11

Характеристики шляху проходження електричного струму

Шлях струму

Частота виникнення,

%

Частка знепритом­нілих, %

"Рука — рука"

40

83

"Права рука — ноги"

20

87

"Ліва рука — ноги"

17

80

"Нога — ноги"

6

15

"Голова — ноги"

5

88

"Голова — руки"

4

92

147

 

Характеристики найбільш розповсюджених шляхів прохо­дження струму в тілі людини відображено в табл. 11.

Найбільш небезпечною петлею є "рука — голова", "нога — голова". Найменш небезпечною є петля "нога — нога".

Підвищення напруги (одиниця виміру — вольт, позначення — U) знижує опір тіла людини в десятки разів. Безпечною напругою вважається напруга 36 В, а у вологому середовищі - 12 В.

Індивідуальні властивості людини. Практикою встановле­но, що здорові й фізично міцні люди легше переносять електри­чні удари, ніж хворі й слабкі. Підвищену сприйнятливість до електричного струму мають особи, що страждають рядом за­хворювань, у першу чергу хворобами шкіри, серцево-судинної системи, органів внутрішньої секреції, легенів, нервовими хво­робами. Істотно підвищує ймовірність електротравм наявність у людини шкідливих звичок (алкоголь, паління, наркотики).

До найбільш небезпечних ефектів і процесів при впливі на людину електричного струму можна віднести наступні:

1.         Крокова напруга.

Крокова напруга виникає навколо струмопровідної лінії, що торкається землі, та при пересуванні людини в небезпечній зо­ні. Чим ближче людина знаходиться до місця торкання, тим ви­щою є небезпека ураження. На відстані 1 м від заземлювача зниження напруги складає 68%, на відстані 10 м — 92%. Прак­тично на відстані 20 м і більше від місця торкання струмопрові­дної частини небезпечний вплив електричного струму на люди­ну зводиться до нуля. Напруга, що уражає людину, залежить від ширини кроку: чим більше крок, тим небезпечніше. Навіть не­велика напруга в 50-80 В викликає мимовільні судорожні ско­рочення м'язів ніг і, як наслідок, падіння людини на землю. Як­що людина падає убік місця дотику, тоді вражаюча напруга стає смертельною. У загрозливій ситуації при виході з небезпечної зони необхідно застосувати ходу "п'ята — носок" у сторону від місця падіння струмопровідної части. Значення крокової напру­ги визначається за методикою, наведеною в Додатку 7, п.2.1.

2.         Увімкнення людини в електромережу.

Розрізняють увімкнення:

148

 

а)         однофазне (220 В) між фазою і нульовим проводом, фа­

зою і землею; без засобів захисту струм, що проходить через

людину, при однофазному увімкненні смертельно небезпечний

для людини (фибріляційний струм);

б)         двофазне (380 В) між двома фазами; без засобів захисту

струм, що проходить через людину, при двофазному ввімкненні

смертельно  небезпечний  для людини  (фибріляційний  струм,

див. Додаток 7, п.2.2).

При використанні захисних схем небезпека для людини при впливі електричного струму знижується. Наприклад, при нор­мальному режимі роботи трифазної мережі з ізольованою ней-траллю сила струму, що проходить через людину при однофаз­ному ввімкненні, забезпечує повну безпеку (Додаток 7, п.2.2). Обчислення показують, що при такій схемі захисту через люди­ну проходить відпускаючий струм, що є більш безпечним у по­рівнянні з фибріляційним струмом.

3.         Напруга дотику.

Розрізняють два види напруги дотику:

напруга між двома точками ланцюга струму, яких одночас­но торкається людина; інакше кажучи, спадання напруги в опорі тіла людини (U = Іл х Rn);

напруга дотику при заземленні (чим далі від заземлення перебуває людина, тим більше напруга дотику).

4.         Струм витоку.

Навіть через справну ізоляцію в землю завжди протікає слаб­кий струм, що називається струмом витоку. У справній мережі струм витоку розподіляється рівномірно по всій довжині проводу. Існують активні та ємнісні струми витоку. Активні струми витоку мають найбільший вплив у повітряних мережах невеликої довжи­ни, а ємнісні струми витоку — у кабельних мережах. Наявність струму витоку підвищує небезпечність електричної мережі для людини, підвищує ймовірність електричного удару в нормальних умовах і ще більше збільшує небезпеку при ушкодженнях ізоляції.

5.         Прояви статичної та атмосферної електрики.

Статична електрика — це заряд електрики, що накопичується

на виробничому устаткуванні, на тілі й одязі людини внаслідок ко-

149

 

нтактного чи індуктивного впливу. Сила струму, як правило, є ду­же малою, однак величина напруги може бути досить великою.

Нагромадження зарядів статичної електрики виникає під час використання одягу зі штучного волокна, взуття з діелектрич­ною підошвою, застосуванні діелектричних рідин (бензин, ети­ловий ефір, бензол, етиловий і метиловий спирт) і впливу пилу, очищенні фільтрів з тканини, при виникненні сили тертя за уча­стю діелектричних матеріалів (шліфування, перемішування), при пересуванні автомобіля і т.д.

Види небезпеки статичної напруги:

неприємне відчуття при «прилипанні» одягу до тіла і, у

зв'язку з цим, скутість рухів;

розряд статичної напруги у вигляді уколу чи поштовху є

відволікаючою подією в небезпечній ситуації;

3)         унаслідок   рефлекторного   руху   можливе   одержання

більш істотної травми від рухливих частин устаткування і ма­

шин, при перебуванні на висоті і т.д.;

4)         іскра при розряді статичної напруги може викликати по­

жежу чи вибух пальної речовини.

Атмосферна електрика — це явище природи, пов'язане із взаємодією електричних зарядів, що виникають внаслідок елек­тризації грозових хмар під час руху повітряних потоків. Різні частини грозової хмари несуть заряди різних знаків.

Розряди атмосферної електрики на землю (блискавки) викли­кають пожежі, вибухи і механічні руйнування, а також становлять джерело підвищеної небезпечності для життя самих людей.

Наприклад, від блискавки 19 червня 2001 р. в Харківській об­ласті загинуло 2 особи, а 4 липня 2001 р. в Чернівецькій області постраждало 10 осіб, з них 3 дитини загинуло. 17 червня 1998 р. у Свердловській області Російської федерації в результаті удару блискавки відбувся вибух на складі боєприпасів Уральського вій­ськового округу. Загинуло 14 військовослужбовців, знищено по­над 50% сховища. Було проведено евакуацію з сусідніх сіл.

Блискавка має наступні параметри: сила струму блискавки може досягати 20 000 А, напруга — 20 000 кВ, температура — до 20 000 °С, а потужність — до 4 000 000 кВт.

150

 

5.3. Заходи електробезпеки

З метою зменшення небезпечного впливу електричного струму і ефективного виконання прямих службових обов'язків працівник ОВС повинен орієнтуватися, у яких місцях він може зустріти небезпечну напругу. Величини напруги залежать від робочого устаткування:

до 42 В — напруга використовується для індивідуального

освітлення і ручних електроінструментів при роботі в небезпеч­

них зонах;

127, 220 В — напруга використовується для освітлення і

ручного інструмента на виробництві й у побуті;

380 В — напруга використовується при експлуатації про­

мислових установок;

понад 380 В — напруга використовується для передачі

електроенергії на відстань (лініями електропередач — ЛЕП).

Для контролю стану електробезпечності людини необхідний захист, що залежить від ступеня небезпечності приміщення. За ступенем небезпечності усі приміщення поділяються на три класи:

Приміщення без підвищеної небезпечності (сухі примі­

щення без пилу).

Приміщення з підвищеною небезпечністю характеризу­

ються наявністю відносної вологості понад 75% чи температури

понад 30°С, наявністю струмопровідного пилу, струмопровідних

підлог, з незадовільним станом індивідуальних і колективних

засобів захисту.

Особливо небезпечні приміщення характеризуються на­

явністю постійної вогкості (вологість близько 100%), хімічно ак­

тивним середовищем чи двома показниками класу 2, відсутніс­

тю індивідуальних і колективних засобів захисту.

Основне завдання електробезпеки — знизити ймовірність і силу впливу електричного струму на людину. Цього можна до­могтися використанням способів і методів захисту від впливу електричного струму, до яких відносяться:

недоступність струмопровідних частин;

справний стан електроустаткування і приладів;

151

 

застосування зниженої напруги;

застосування струмів високої частоти;

застосування подвійної ізоляції;

електричний поділ мережі (зменшення довжини мережі);

захисне заземлення (металеві частини електроустановок);

робоче заземлення (окремі місця електричної мережі);

занулення (приєднання до нульового захисного проводу ко­

рпусів споживача електроенергії);

захисне відімкнення (автоматичне відімкнення при небезпеці

ураження струмом);

застосування огородження;

використання знаків безпеки і пояснювальних табличок;

застосування індивідуальних засобів захисту.

Простим способом сигналізації про можливу небезпеку та ефективним способом зменшення загрози безпеці людей від впливу електричного струму є кольорова гама ізоляції прово­дів, наприклад:

силові ланцюги — чорний (темно-коричневий);

ланцюги управління, виміру, сигналізації, місцевого освіт­

лення перемінного струму — червоний (жовтогарячий, рожевий);

ланцюги управління, виміру, сигналізації, місцевого освіт­

лення постійного струму — синій (фіолетовий);

ланцюги заземлення — зелено-жовтий (зелений);

ланцюги, з'єднані з нульовим проводом — голубий (сі­

рий, білий).

Забороняється працювати і перебувати в зігнутому поло­женні у приміщенні, якщо при випрямленні відстань до струмо-провідних частин буде меншою, ніж передбачено технікою без­пеки. Для струмопровідних частин, що знаходяться під напру­гою до 35 кВ, найменша допустима відстань складає 60 см. За­бороняється доторкатися до оголеного проводу, відкривати без потреби електрощити, доторкатися до арматури загального освітлення, використовувати несправні електронагрівальні при­лади, лагодити електроустаткування і проводку без попере­днього відімкнення.

152

 

При виявленні замикання на землю якої-небудь струмопро-відної частини електроустановки до її відімкнення не можна на­ближатися до місця замикання на відстань менше 4 м у закри­тих і 8 м у відкритих розподільних пристроях.

У разі нещасного випадку від дії електричного струму необ­хідно надати першу допомогу потерпілому, яка складається з двох етапів:

звільнення потерпілого від дії електричного струму;

надання йому першої медичної допомоги.

Перший етап надання першої допомоги полягає:

у вимиканні напруги рубильником чи вимикачем;

у відімкненні аварійної ділянки лінії чи в цілому за рахунок захисного відімкнення;

у вивільненні потерпілого.

Останній спосіб є найбільш небезпечним, але якщо відімкнен­ня струмопровідних частин утруднено, і неможливо його провести швидко, цей спосіб є найбільш ефективним з точки зору збере­ження життя потерпілому. При вивільненні постраждалого необ­хідно дотримуватись наступних правил особистої безпеки:

не можна доторкатися до тіла потерпілого незахищеними

руками;

стежити за розташуванням струмопровідних частин, без

необхідності не доторкатися до них;

при відтяганні, по можливості однією правою рукою по­

терпілого за одяг, робити цю операцію в тому випадку, якщо

одяг сухий і не замаслений;

при звільненні потерпілого від струмопровідних частин на­

пругою до 1000 В використовувати сухі діелектричні предмети (ці­

пок), при напрузі понад 1000 В використовувати спеціальну штангу;

порятунок людини здійснювати в діелектричних рукавич­

ках і в спеціальному гумовому взутті;

при крайній необхідності перерізати пофазно проводи чи

перерубати їх сокирою із сухим сокирищем.

У діях працівника ОВС при загрозі впливу електроструму існують свої особливості. При виявленні обриву повітряної лінії високої напруги працівник ОВС повинен виконати наступні дії:

153

 

доповісти оперативному черговому, викликати на місце аварійну бригаду по ремонту зовнішніх електромереж і швидку допомогу;

якщо обірваний провід під напругою знаходиться на землі, у місцях руху транспорту і пішоходів, надати дорогу для об'їзду й обходу місця обриву, відгородити небезпечну зону на безпе­чній відстані;

при наявності осіб, що перебувають у безпорадному чи не­безпечному для життя і здоров'я стані, звільнити потерпілих від електропроводу і надати їм невідкладну медичну допомогу з дотриманням правил техніки безпеки;

після прибуття на місце події аварійної бригади забезпечи­ти охорону місця обриву та повідомити про це оперативного чергового;

після прибуття на місце події додаткових сил повідомити про це оперативного чергового;

про усунення пошкодження та інші вжиті заходи докласти оперативному черговому;

скласти письмовий рапорт на ім'я начальника органу внут­рішніх справ.

Звільнення потерпілого від дії струмопровідних частин не є повним гарантом убезпечення життя людини. Після звільнення людини необхідно винести її з небезпечної зони і надати долі­карську допомогу. Зміст першої допомоги залежить від стану, у якому перебуває потерпілий:

потерпілий почуває себе задовільно — викликати швидку допомогу, йому не можна дозволяти підійматися, рухатися;

потерпілий знепритомнів, але в нього є пульс і подих — ви­кликати швидку допомогу, привести в почуття за допомогою нашатирного спирту, облити обличчя водою і забезпечити спо­кій до приходу лікаря;

потерпілий дихає погано чи зовсім не дихає — викликати швидку допомогу, необхідно зробити штучне дихання чи не­прямий масаж серця. Навіть у випадку відсутності ознак життя в потерпілого приступити до його реанімації, виведення зі стану клінічної смерті.

154

 

Захист від проявів статичної електрики являє собою ком­плекс заходів, у які входять:

заземлення устаткування, трубопроводів, апаратів, транспорту;

застосування загального і місцевого зволоження повітря в

приміщеннях;

використання систем вентиляції та очистки від пилу;

використання струмопровідної підлоги, а також індивідуаль­

них і колективних засобів захисту;

використання одягу з несинтетичних матеріалів;

іонізація повітря.

Для захисту людей, будинків і споруд від проявів атмос­ферної електрики використовують блискавковідводи. Пара­метри блискавковідводів залежать від площі території та висо­ти будинків на цій території. Блискавковідводи поділяються на: стрижневі, сітчасті й антенні. Висота стрижнів блискавкозахис-ту завжди більше найвищого будинку на охоронюваному об'єкті. Методику визначення параметрів блискавкозахисту наведено у Додатку 7, п.2.3.

Захисні дії блискавковідводу характеризують за допомогою поняття зони захисту, під якою розуміють простір, захищений від улучення блискавки з визначеною імовірністю. Зона захисту типу А має ступінь надійності понад 99,5%, а зона захисту типу Б — 95% і вище. Зона захисту одиночного блискавковідводу являє собою круговий конус, висота якого дорівнює п0, а радіус підстави дорівнює г0. Висота блискавковідводу залежить від розмірів охоронюваних об'єктів (hx — висота об'єкта, гх — раді­ус захисту на висоті hx). Для робочого заземлення і блискавко­відводу використовують металеві труби невеликого діаметра довжиною до 2-5 метрів, що знаходяться на глибині 0,6-0,8 м у горизонтальному чи вертикальному положенні.

Крім безпосереднього удару блискавки, люди можуть заги­нути в об'єкті захисту від замету потенціалів у будинку. Високий електричний потенціал проникає в будинок по телефонних та інших проводах, трубах, кабелях. У результаті людина, що пе­ребуває поблизу цих проводів, може бути уражений електрич­ними зарядами.

155

 

Заходи безпеки при проявах атмосферної електрики:

1.         В умовах населеного пункту:

а)         у приміщенні: закрити кватирки і вікна; відімкнути непо­

трібне освітлення і радіотрансляційну мережу; не перебувати

поруч із трубами центрального опалення; заземленням, теле­

фоном (ближче 1 м);

б)         поза приміщенням: не шукати укриття поруч з лінією

електропередач, місць розміщення блискавковідводів і високих

поодиноких дерев, споруд, а також не шукати укриття поруч із

щитовими і трансформаторними підстанціями.

2.         Поза населеним пунктом: не шукати укриття під поодиноки­

ми деревами, спорудами, технікою, високими деревами на па­

горбах; не можна перебувати у водоймах під час грози. Необ­

хідно шукати захист у низині. Не можна знаходитися поруч з

лінією електропередач.

Для  попередження  працюючих  про  небезпеку ураження електричним струмом ГОСТ 12.4.027 - 78 установив знак елект­ричної напруги (зображення знака пода­но на рис. 6).

Рис. 6. Знак

електричної

напруги

Знак наносять на електроустатку­вання, електротехнічні вироби і при­строї, а також використовують як сим­вол у попереджувальних знаках безпе­ки. Колір знака — червоний або чорний. Він повинен наноситись чи встановлю­ватись на контрастному тлі і перебувати в полі зору працюючих, для яких при­значений.

156

 


<