Розділ 2. ЗМІСТ, ПОНЯТТЯ, МЕТА, ЗАВДАННЯ І СОЩАЛЬНО-ЕКОНОМІЧІІЕ ЗНАЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ОХОРОНА ПРАЦІ В ДІЯЛЬНОСТІ ОВС» : ОХОРОНА ПРАЦІ - О.М. Бандурка, І.К. Шаша, І.В. Власенко, П.М. Бортнічук : Книги по праву, правоведение

Розділ 2. ЗМІСТ, ПОНЯТТЯ, МЕТА, ЗАВДАННЯ І СОЩАЛЬНО-ЕКОНОМІЧІІЕ ЗНАЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ОХОРОНА ПРАЦІ В ДІЯЛЬНОСТІ ОВС»

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 
РЕКЛАМА
<

Основні терміни і поняття у сфері охорони праці викладені в ДСТУ 2293-93 «Охорона праці. Терміни та визначення». Ним визначено, що охорона праці — це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що гарантують безпеку, збе­реження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Цілком безпечних і нешкідливих виробництв не існує. Реа­льні виробничі умови характеризуються наявністю деяких не­безпечних і шкідливих виробничих факторів. Завдання системи охорони праці — звести до мінімуму ймовірність ураження чи захворювання працюючого з одночасним забезпеченням яко­мога більш комфортних умов при максимальній продуктивності праці, а також формування у працівників, у тому числі й ОВС, знань і навичок, які сприяють гарантуванню безпеки праці, охо­роні власного життя і здоров'я, життя і здоров'я підлеглих і лю­дей, що перебувають поруч.

Предмет «Охорона праці» — комплексна соціально-технічна дисципліна. Вона містить у собі такі основні відгалуження: сані­тарія та гігієна праці, техніка безпеки, електробезпечність, по-жежовибухобезпека, законодавство у сфері охорони праці.

Санітарія та гігієна праці — це система організаційних за­ходів і технічних засобів, що запобігають виникненню чи змен­шують вплив на працюючих шкідливих виробничих факторів. Основними питаннями вивчення цього розділу є: соціальне зна­чення небезпечних і шкідливих виробничих факторів; фізична природа шкідливого фактора; одиниці виміру; дія цих факторів на людину (у тому числі професійні захворювання); гігієнічне і технічне нормування; захист впливом на джерело; захист на шляхах поширення; засоби індивідуального і колективного за-

31

 

хисту; медико-профілактичні заходи; виміри і контроль, розра­хунки умов середовища та їх аналіз.

Техніка безпеки — це система організаційних заходів і тех­нічних засобів, що запобігають впливу на працюючих небезпеч­них виробничих факторів. Основними питаннями вивчення да­ного розділу є: соціальне значення небезпечного фактора; фі­зична природа і фізичні характеристики небезпечних факторів; вплив на людину небезпечних факторів та їх нормування; тех­нічні методи гарантування безпеки; засоби індивідуального і колективного захисту; організаційні методи; облік і аналіз тра­вматизму; управління охороною праці.

Електробезпека — це система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики. Основними пи­таннями вивчення даного розділу є: соціальне значення впливу електричного струму; фізична природа і фізичні характеристи­ки впливу електричного струму; вплив на людину небезпечних факторів та їх нормування; технічні методи гарантування без­пеки; засоби індивідуального і колективного захисту.

Пожежовибухобезпека — це система організаційних і тех­нічних засобів, спрямованих на профілактику і ліквідацію по­жеж і вибухів, обмеження їх наслідків. Основними питаннями вивчення даного розділу є: фізична природа горіння і вибуху; причини виникнення пожеж; об'єктивні і суб'єктивні методи га­рантування безпеки від пожеж і вибухів; гасіння пожеж і вибу­хів; евакуація населення; організація пожежної охорони.

Законодавство з охорони праці являє собою частину тру­дового законодавства.

Навчальний курс з охорони праці подає загальні наукові основи дисципліни, які можуть по-різному видозмінюватися за­лежно від спеціалізації. Конкретні питання техніки безпеки, са­нітарії та гігієни праці, електробезпеки, пожежної профілактики та профілактики вибухів, що стосуються окремих видів машин, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, видів робіт, будинків і споруд, розглядаються у відповідних спе-

32

 

ціальних курсах. Одним з них є порівняно молода навчальна дисципліна «Охорона праці в діяльності ОВС».

Курс «Охорона праці в діяльності ОВС» щільно пов'язаний з такими навчальними дисциплінами, як «Безпека життєдіяльнос­ті», «Ергономіка», «Психологія», «Наукова організація праці», «Естетика», «Гігієна і фізіологія праці», «Медицина», «Право», «Економіка», «Основи екології», «Охорона навколишнього се­редовища», а у сфері діяльності ОВС — також дисциплінами «Спеціальна техніка», «Спеціальна тактика» та ін.

Охорона праці щільно пов'язана з економічною сферою. Створення безпечних і здорових умов праці сприяє підвищенню її продуктивності і зниженню собівартості продукції. Підвищення продуктивності відбувається за рахунок регулярного виходу на роботу, зниження стомлюваності працюючих протягом робочо­го часу, його раціонального використання. Собівартість робіт збільшується при збільшенні витрат на компенсацію втрат ро­бочого часу у зв'язку з тимчасовою чи постійною непрацездат­ністю, санаторним і амбулаторним лікуванням, на оплату інва­лідності, а також при зниженні витрат на оплату пільг за роботу в несприятливих умовах.

Наприклад, за статистикою, в середньому на одного загиб­лого внаслідок пожежі припадають 25-30 постраждалих від опі­ків, витрати на лікування яких складають близько 2% від повної суми збитків, завданих пожежею. У 1998 р. в Україні виплати, що відшкодовують збитки, завдані життю і здоров'ю постражда-лого від нещасних випадків під час проведення будь-яких робіт населення, склали близько 400 млн грн.

У Законі "Про охорону праці" вперше в історії України еко­номічні заходи управління охороною праці піднесені до рангу державної політики. Цим Законом у суспільстві затверджуються принципово нові взаємини, що базуються на економічному ме­ханізмі управління умовами праці, у першу чергу — на принципі формуванні у власника (роботодавця) економічної зацікавлено­сті у здійсненні заходів, спрямованих на поліпшення умов праці.

33

 

Соціальне значення охорони праці проявляється у зрос­танні якості та продуктивності праці, збереженні трудових ре­сурсів і підвищенні соціально-економічних показників об'єкта.

Зростання якості та продуктивності праці відбувається за рахунок підвищення фонду робочого часу, що настає в резуль­таті скорочення внутрішніх змінних простоїв шляхом зниження кількості або ліквідації мікротравм, обумовлених несприятли­вими умовами праці, а також шляхом запобігання передчасно­му стомленню за рахунок оптимізації умов праці, режимів праці і відпочинку та інших заходів, які сприяють підвищенню ефекти­вності використання робочого часу.

Збереження трудових ресурсів відбувається за рахунок по­кращення стану здоров'я і підвищення середньої тривалості життя в результаті покращення умов праці, що супроводжується високою трудовою активністю і підвищенням виробничого ста­жу. Знижується напруження в колективі, покращуються взаємо­відносини між співробітниками. Підвищується професійний рі­вень за рахунок зростання кваліфікації та майстерності.

Підвищення соціально-економічних показників об'єкта від­бувається за рахунок покращення якості та продуктивності пра­ці, збереження трудових ресурсів та їх складових компонентів.

Економічне значення охорони праці визначається ефекти­вністю заходів, що поліпшують умови праці та підвищують її безпеку, і оцінюється за результатами, які отримують при зміні соціальних показників. Запровадження в Україні принципів рин­кової економіки потребує отримання прибутків від будь-якої діяльності. Зменшення коштів на витрати від травматизму та професійних захворювань у підрозділах МВС є суттєвим резер­вом у заощадженні державних коштів. На сьогодні кошти, при­значенні для поліпшення умов праці та підвищення її безпеки, не окуповують себе. У зв'язку з цим держава витрачає значні кошти на пільги, компенсації та відшкодування наслідків не­сприятливих умов праці. Основні кошти на охорону праці скла­дають витрати на загальне поліпшення умов праці, попере­дження нещасних випадків і професійних захворювань та на запобігання загальних захворювань.

34

 

Так, наприклад, підвищення температури повітря на 1°С вище норми комфортних умов супроводжується збільшенням витрат робочого часу у середньому на 4,1 робочих дня в розра­хунку на 100 працюючих, а перевищення рівня шуму на робо­чих місцях на 10-20 дБ підвищує загрозу часткової втрати пра­цездатності в середньому на 2,7 робочих дня на 100 працюю­чих. При комплексній дії на людину кількох шкідливих факторів втрати робочого часу можуть сягати 20-40% від загального ро­бочого часу за рахунок зниження працездатності. Відомо, що 25-30% загальних захворювань людей пов'язані з несприятли­вими умовами праці.

З метою економії витрат на пільги та компенсації необхідно чітко дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог, правил техніки безпеки та інших вимог з охорони праці на робочих місцях. Збі­льшення фонду робочого часу досягається за рахунок скоро­чення витрат часу внаслідок виробничого травматизму або не­явки на роботу. Усе це дозволяє говорити про необхідність нау­кового управління охороною праці.

Основними економічними методами управління охороною праці є:

фінансування сфери охорони праці;

диференційовані тарифи на соціальне страхування за­

лежно від рівня виробничого травматизму, ступеня шкі­

дливості умов праці, ступеня ризикованості виробничих

процесів для життя і здоров'я працівників;

економічне стимулювання.

У цілому соціально-економічне значення охорони праці полягає у:

реалізації конституційного права громадян на охорону

власного життя і здоров'я в процесі трудової діяльності;

регулюванні за участю відповідних державних органів

відносин між власником підприємства, установи і орга­

нізації та працівником з питань безпеки, гігієни праці й

виробничого середовища;

встановленні єдиного порядку організації охорони праці

в Україні;

35

 

наданні права працівникові відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпе­чна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або навколишнього середовища; зберіганні середнього заробітку за період простою не з вини працівника;

переведенні працівника за його згодою на легшу роботу відповідно до медичного висновку і стану здоров'я; обов'язковому соціальному страхуванні власником усіх працівників від нещасних випадків і професійних захво­рювань;

виплаті сум на надання одноразової допомоги, що на­лежать потерпілому працівникові за період його тимча­сової непрацездатності;

наданні працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкі­дливі умови праці;

забезпеченні працівників спецодягом та іншими засо­бами індивідуального захисту, змиваючими та знешко­джуючими засобами;

відшкодуванні власником моральної шкоди, заподіяної працівникові;

забезпеченні комплексного розв'язання завдань охоро­ни праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

36