§1. Нотаріальний процесуальний порядок охорони та захисту майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб та держави : Нотаріат в Україні - Фурса С. Я., Фурса Е. І. : Книги по праву, правоведение

§1. Нотаріальний процесуальний порядок охорони та захисту майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб та держави

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 
РЕКЛАМА
<

Нотаріат поряд з іншими державними органами та су­дами України прцзваний забезпечувати захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян та юридич­них осіб, що є головною соціальною місією. Так, Ука­зом Президента “Про врегулювання діяльності нотаріа­ту в Україні” від 21 серпня 1998 року встановлено, що вчинення нотаріальних дій не є підприємницькою діяль­ністю і не має на меті одержання прибутку, а звідси реальна здійсненність і надійна захищеність прав люди­ни. З цієї позиції необхідно й розглядати роль нотаріаль­них органів у суспільстві як спеціально визначеної дер­жавою структури, яка має попереджати правопорушення при здійсненні громадянами й організаціями їх цивіль­них прав, а в деяких випадках й усувати ці правопору­шення.

Ще в часи стародавнього Риму з'явився перший про­тотип сучасного нотаріуса. Ці особи складали проекти угод та застосовували для швидкості запису стенографічні знаки і їх називали поіагіик — нотаріусами. Але в ті часи передбачалось обов'язковим посвідчення умов певної угоди в суді, лише така угода набирала юридичної віро­гідності. Через значний проміжок часу ця діяльність за­знала істотних змін.

Сьогодні роль нотаріальних органів при здійсненні громадянами найважливіших цивільних прав важко пе­реоцінити. У повсякденному житті громадяни вступа­ють у різні правовідносини один з одним або з юри­дичними особами. Ці відносини оформлюються шля­хом укладення угод, які, в залежності від важливості змісту такої угоди, мають різні форми. Квитанції, чеки магазинів, талони та квитки на транспорті — все це є свідченням укладення дрібних цивільних угод, про пра­вовий зміст яких громадяни навіть не задумуються.

Держава ж взяла на себе обов'язок гарантувати та забез­печувати своїм громадянам їх права і свободи (ч. 2 ст. З Конституції України), одним із шляхів виконання цьо­го зобов'язання є покладення на нотаріат України обо­в'язку по посвідченню безспірних прав та фактів, що мають юридичне значення, з метою надання їм юри­дичної вірогідності.

Разом з тим, щоб гарантувати захист і реалізацію прав та інтересів громадян та юридичних осіб, зако­нодавством встановлена певна форма укладення угод між суб'єктами цивільних правовідносин, а саме — їх обов'язкове нотаріальне посвідчення. Ця вимога зу­мовлена тим, що недодержання обов'язкової нота­ріальної форми призводить до недійсності цілого ряду цивільно-правових угод. Отже, нотаріусу відводиться роль “державного” свідка, який має посвідчувати за­конність укладеної угоди. Нотаріус при вчиненні но­таріальних дій є свідком, що угода укладається у доб­ровільному порядку і не порушує права не тільки осіб, що беруть участь у нотаріальній дії, а й третіх осіб тощо.

Таким чином, повинен існувати певний зв'язок між цивільним та іншими галузями матеріального права з одного боку, які визначають можливі форми взаємовід­носин громадян та юридичних осіб, та порядком здійснення найважливіших прав громадян та юридич­них осіб з іншого. Так, коли права громадян у право­відносинах порушуються та набувають спірного харак­теру, вони звертаються до суду. Державою передбаче­ний також процесуальний механізм — нотаріальне по­свідчення їх прав та обов'язків, які виникають з угод, що укладаються, який має визначити стосунки сторін угоди в будь-якій ситуації та надати їм безспірного ха­рактеру. В такому змісті функція нотаріусів має розгля­датися не як вчинення окремої нотаріальної дії, а як нотаріальний процес, кінцевою метою якого є надання правам громадян безспірного характеру та юридичної значимості.

Фахівці завжди визначають нотаріально посвідчену угоду як форму безспірного права, яка повинна мати певні юридичні важелі запровадження такого права в загальну систему права. В цивільному судочинстві сто­совно виконавчих написів нотаріусів існує, а в проекті Цивільного процесуального кодексу передбачається для нотаріально посвідчених угод окремий механізм усу­нення правопорушення (п. 5 ст. 348 Цивільного проце­суального кодексу України (надалі ЦПК) та п. 1 ст. 99 проекту ЦПК1). Так, в п.1 ст. 99 проекту ЦПК зазначе­но, що судовий наказ може бути видано, коли вимоги грунтуються на нотаріально посвідченій угоді. В цьому випадку безспірне право не розглядається судом, воно є підставою для виконання або, як передбачається, підставою для судового наказу. Такий порядок позбав­ляє громадян необхідності захищати безспірні права, а суд — їх розглядати. Отже, є можливість говорити про права громадян, які виникають внаслідок вчинен­ня нотаріальних дій.

Державна функція, яку надано нотаріусам, та значен­ня їх діяльності вимагає від них додержання певних умов для того, щоб їх дії набули юридичної вірогідності, отже мова йде про певний нотаріальний процесуальний по­рядок.

На підставі вищенаведеного є можливість говорити про нотаріальний процесуальний порядок як одну з форм охорони і захисту прав та інтересів громадян та юри­дичних осіб, який має певне чітко визначене місце в системі права України.