§3. Стадії нотаріального процесу : Нотаріат в Україні - Фурса С. Я., Фурса Е. І. : Книги по праву, правоведение

§3. Стадії нотаріального процесу

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 
РЕКЛАМА
<

До компетенції нотаріальних органів належать різні за складністю провадження. Іноді навіть здається, що в ок­ремих нотаріальних провадженнях робота нотаріуса скла­дається лише з механічних, а не правових дій нотаріуса. Але це удавана простота, ціну якої буває важко визна­чити, вона визначається лише потім, коли постає пи­тання про відповідальність нотаріуса.

Для того, щоб позбавитись можливих помилок, необ­хідно визначити, до яких стадій потрібно віднести ок­ремі нотаріальні дії, які потім складуть нотаріальне про­вадження або окремий його етап. Стадії нададуть мож­ливість конкретизувати дії нотаріуса в різні проміжки часу та на різних етапах провадження, створять умови для самоконтролю нотаріусом. Крім наукового значення визначення стадій процесу надасть можливість більш глибоко продумати та законодавче закріпити всі не­обхідні дії нотаріуса на різних стадіях розвитку нотарі­ального процесу.

В першу чергу це стосується конкретизації заходів щодо охорони спадкового майна (в гл. 6 Закону ст. 63), де перед­бачається повідомлення спадкоємців про відкриття спад­щини, що, безумовно, має значення для отримання спад­щини, але прямо не відноситься до заходів щодо охорони спадкового майна. При цьому, зовсім не регламентується питання щодо процесуального порядку встановлення кола осіб, які мають право на отримання спадщини. Так само потребують докладного аналізу й інші нотаріальні провад­ження — вчинення виконавчих написів, прийняття в де­позит грошових сум і цінних паперів та інші.

Крім того, неможливо говорити про єдиний порядок вчинення нотаріальних дій лише за послідовністю їх вчи­нення, не визначаючи єдиних підстав відмови у вчи­ненні нотаріальної дії, на якій стадії це можливо, яким чином це має здійснюватись. Це положення можна до­сить ретельно прослідкувати на такому прикладі: грома­дянин звернувся до нотаріуса за вчиненням нотаріаль­ного провадження щодо укладення угоди про відчужен­ня транспортного засобу, коли в нього немає технічно­го паспорту на цей автомобіль. Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, але на якій стадії: одразу чи він має право або зобов'язаний витребувати від підприємств, установ організацій документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії?

Отже, як кожний процес, нотаріальний процес у своє­му розвитку проходить певні стадії. Якщо нотаріальне провадження складається з кількох етапів, то на кожно­му етапі нотаріального провадження мають місце стадії нотаріального провадження. Нотаріальний процес про­ходить такі стадії:

1) стадія виникнення нотаріальних правовідносин, підготовка до вчинення нотаріального провадження і од­ночасно розгляд заяви по суті;

2) стадія вчинення нотаріального провадження.

Автором під поняттям виникнення нотаріальних пра­вовідносин мається на увазі момент подання письмової або усної заяви особи, або надходження відомостей до нотаріуса, які мають бути визначеними законом та спо­нукати порушення нотаріального провадження. Так, для більшості нотаріальних проваджень звернення заявника до нотаріуса визначає виникнення нотаріальних проце­суальних правовідносин.

З об'єктивної точки зору саме з моменту звернення заявника до нотаріуса або нотаріальних органів слід вва­жати, що виникли нотаріальні процесуальні правовідно­сини. Це положення можна підтвердити тим, що саме з цього моменту фактично нотаріус починає вчиняти но­таріальні дії, які мають бути оплачені, і з цього момен­ту необхідно визначати час, що був витрачений приват­ним нотаріусом на вчинення нотаріального проваджен­ня. З іншого боку, саме з цього моменту у заявника вини­кає можливість оскаржити дії нотаріуса.

Слід зазначити, що у деяких авторів публікацій, які пропонують визначати стадії нотаріального процесу, модель стадій нотаріального процесу в тій чи іншій мірі запозичується з цивільного процесуального права і в цьому випадку не враховуються особливості нотаріаль­ного процесу, а робиться спроба користуватись термі­ном порушення діяльності нотаріуса, визначаються окремі стадії підготовки і розгляду заяви по суті. Таке запозичення термінології та змісту стадій цивільного процесу неможливе, оскільки у цивільному процесі стадія підготовки триває 7—20 днів. Це дає можливість сторонам підготуватись до судового розгляду, викли­кати в судове засідання всіх заінтересованих осіб та свідків тощо, тобто ця стадія має забезпечувати мож­ливість судового розгляду. Аналогічно й судовий розг­ляд має значні за обсягом та змістом процесуальні дії всіх суб'єктів процесу. Отже” спрямованість судового про­цесу в порядку цивільного судочинства має метою вста­новити об'єктивну істину по справі, в той час, як но­таріальний процес має завдання лише, так би мови­ти зафіксувати права та факти і надати їм такої фор­ми яка буде свідчити про їх безспірність. Це докорін­но'відрізняє нотаріальний процес від цивільного. Це положення зумовлює необхідність осіб безспірно до­водити ті обставини та права, які вони мають намір посвідчити або засвідчити.

Загальним правилом має бути надання всіх необхід­них для вчинення нотаріального провадження документів самими особами. Винятком з цього правила є повнова­ження нотаріуса, які мають сприяти громадянам та юри­дичним особам у вчиненні нотаріального провадження

— це право нотаріуса витребовувати необхідні докумен­ти у підприємств та установ. Складання проектів дого­ворів — це також один із заходів сприяння громадянам у вчиненні нотаріального провадження і має розгляда­тись не відірвано від змісту нотаріального процесу, а як окрема нотаріальна дія, що сприяє громадянам у юри­дичне грамотному посвідченні їх прав та обов'язків.

Таким чином, автором пропонується розуміти подаль­ше викладення матеріалу в такому ракурсі — перша стадія

— це всі дії нотаріуса, спрямовані на вчинення нотарі­альних дій щодо посвідчення прав та фактів, за якими громадяни звернулись до нотаріусів, сюди можна відне­сти навіть реєстрацію відповідних правових обставин:

хто представляє інтереси особи, наявність згоди іншо­го із подружжя на укладення угоди тощо, а друга — це безпосереднє вчинення дій щодо посвідчення договорів та видачу нотаріально посвідчених актів громадянам та юридичним особам.

Автором пропонується дії, безпосередньо пов'язані із вчиненням нотаріального процесу і які входять до підго­товчої стадії, називати “підготовчі дії нотаріуса”, а дії, що входять до посвідчення та засвідчення прав та обо­в'язків громадян та юридичних осіб, об'єднати загаль­ною назвою “нотаріальні дії” або “нотаріальні дії даного етапу” або “остаточні нотаріальні дії”. Слід також пам'­ятати, що в нотаріальній практиці існують такі понят­тя, як послуги правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуги технічного характеру'. Ці терміни не завжди можуть в достатній, мірі відобразити їх можливе правове значен­ня.

Так, надаючи консультацію правового характеру, но­таріус повинен не лише зосереджувати свою увагу на правовідносинах в тій чи іншій правовій ситуації, він має пояснювати весь комплекс правових наслідків, прав та обов'язків осіб у правовідносинах, а також можливість виходу із цих правовідносин. Саме нотаріальний процес “найдемократичніший вихід” із правових ситуацій, а но­таріус в силу його неупередженості може допомогти знайти такий вихід, а саме скласти проект договору про розподіл спадкового майна в натурі, договір позики, договір міни тощо, таким чином, щоб права всіх сторін угоди не порушувались та були забезпечені наступним адекватним обов'язком щодо їх виконання однією із сторін. Тобто в цьому випадку за згодою сторін нотарі­альний процес може вирішити проблемні або спірні си­туації. На цей аспект необхідно звертати увагу при на­данні консультацій і тоді важко назвати таку консульта­цію не пов'язаною з нотаріальним процесом, оскільки вона може стати передумовою звернення громадян до нотаріального процесу або навіть увійти до підготовчої стадії нотаріального процесу, якщо вимоги всіх сторін угоди будуть задоволені компромісним змістом дого­вору.

'' Отже, на підставі вищенаведеного є можливість гово-оити, що правова консультація може перерости у вчи­нення нотаріального провадження, тому в цьому ви­падку доцільно наступні дії нотаріуса проводити у формі співбесіди, з якої заявник або заявники мають дізна­тись про власні права, а також обов'язки, що виника­ють внаслідок посвідчення нотаріусом договору, пра­вові властивості засвідчуваного юридичного факту тощо.

В той же час нотаріус має пересвідчитись, що згода на укладення угоди вільна і свідома, тобто особа усві­домлює можливі правові наслідки посвідчуваної угоди. При цьому нотаріусом мають висвітлюватись можливі негативні наслідки такої угоди. При складанні проекту договору умови, що так чи інакше впливають на права та обов'язки осіб, мають визначатись у формі відпові­дей на запитання нотаріуса, з можливим їх розтлума-ченням. На сучасному етапі громадянин говорить, який договір йому необхідно скласти і отримує його вже в готовому варіанті. Отже метою нотаріуса має бути роз'­яснення всіх негативних правових наслідків, які можуть настати, якщо особи або приховують дійсні правовідно­сини, або не усвідомлюють зміст правовідносин, що випливають із посвідчуваної угоди.

Отже на стадії підготовки до вчинення нотаріальних дій нотаріус може надавати правову та технічну допо­могу особам, а саме:

— складати проекти угод і заяв;

— виготовляти копії документів та виписки з них;

— давати роз'яснення з питань вчинення нотаріаль­них дій.

Оскільки всі ці дії вчиняються в нотаріальній кон­торі самим нотаріусом або його помічником, то вони мають отримувати статус “нотаріальної дії”, це поло­ження буде свідчити про відповідальність нотаріуса за їх вчинення. За запропонованою автором теоретичною моделлю нотаріального процесу вони відносяться до “підготовчих”.

У разі виникнення спірних правовідносин при скла­данні проекту угод також можливе ускладнення нота­ріального процесу або відмова у вчиненні нотаріально­го провадження, якщо сторони не прийдуть до згоди щодо умов договору або взагалі вважатимуть укладення угоди недоцільною.

У зв'язку із вищенаведеним досить інтересним є пи­тання, якщо після роз'яснень нотаріуса особа відмо­виться від вчинення нотаріального провадження, то чи може нотаріус вимагати оплати витрат його часу? В цій правовій ситуації можуть мати місце кілька логіч­них та правових підходів. Логічною є думка про те, що витрати часу у нотаріуса були, тому вони мають бути оплачені, тобто частина грошей, які заявник сплатив приватному нотаріусу за вчинення провадження, може заявнику не повертатися. З правової позиції роз'яснен­ня прав та обов'язків, а також попередження про на­слідки вчинюваних нотаріальних дій входить до обо­в'язків нотаріуса при вчиненні нотаріального провад­ження (ст. 5 Закону), тобто ця нотаріальна дія є скла­довою частиною нотаріального провадження, вчинен­ня якого не відбулось. Але в цьому випадку практично мала місце консультація правового характеру, яка має бути оплачена (ст. 4 Закону). Отже, це питання, по-перше, має бути визначено в законі, а, по-друге, виз­начає необхідність надавати таку консультацію як мож­на раніше для того, щоб не ускладнювати взаємовід­носини із заявником і не витрачати час на наступні підготовчі нотаріальні дії.

До підготовчих дій слід також віднести:

— витребування всіх необхідних відомостей та доку­ментів від посадових осіб, підприємств, установ, організацій;

— направлення документів на експертизу;

— встановлення всіх заінтересованих осіб;

— вияснення заперечень заінтересованих осіб проти вчинення цієї дії.

Іншою правовою ситуацією може стати відсутність у заявника або одного із заявників в наявності необхід­них для вчинення нотаріального провадження докумен­та. Тому в цьому випадку є можливість відкласти нота­ріальне провадження для того, щоб заявник сам отри­мав необхідний документ, або запропонувати йому вит­ребувати від підприємтсв, установ і організацій доку­мент, необхідний для вчинення нотаріального провад­ження. В цьому випадку пропонується мати спеціальний “каталог”, в якому знайдуть місце пояснення нотаріуса з приводу необхідних для вчинення нотаріального про­вадження документів, в якому необхідно зазначити, які саме документи може витребувати нотаріус, а які ні. Тоді громадяни або представники юридичних осіб зможуть ознайомитись з ними, не відволікаючи нотаріуса від но­таріальної діяльності. (Ця практична порада дозволить нотаріусам, у яких склалась постійна “клієнтура” і існу­ють черги, суттєво відрізнятись від інших нотаріусів за професійним рівнем послуг правового характеру.)

Необхідність вчинення нотаріальних дій іноді призво­дить до ускладнень в нотаріальному процесі, а саме до відкладення вчинення нотаріального провадження або його зупинення. В разі неможливості отримання доку­ментів від посадових осіб, підприємств, установ, організацій, які необхідні для вчинення нотаріального провадження, нотаріус має відмовляти у вчиненні нотаріального провадження.

Під розглядом заяви по суті автором пропонується ви­ділити (не відокремити) основні нотаріальні дії, що скла­дають процес підготовки до вчинення нотаріальних дій. Розгляд заяви по суті має відрізнятися від підготовчих дій тим, що на цій стадії мають перевірятися всі умови, Що визначають можливість вчинення нотаріальних дій, наприклад, всі необхідні для вчинення нотаріального провадження документи, встановлюватися всі заінтересовані особи, перевірятися умови додержання всіх процесуальних строків, що передбачені законом, підготовленого або перевіреного проекту угоди.

форма звернення, а саме в провадженні щодо видачі свідоцтва про право на спадщину;

— надання нотаріусу документів, відповідних вимо­гам закону.

Умова безпосередньої участі у вчиненні нотаріаль­ного провадження лише особи, права та інтереси якої залежать від наслідків нотаріального процесу, цілком пов'язана з такими поняттями як правоздатність та дієздатність фізичної особи, можливістю передати власні повноваження іншій особі, а також з питання­ми опіки та піклування. Але це правило має поширю­ватись на всіх осіб, що беруть участь у нотаріальному провадженні. Так, крім довіреності або договору до­ручення у представника має бути документ, який ствердить, що представницькі функції виконує та особа, якій це правсгдовірено або доручено. Це поло­ження аналогічно має застосовуватись й до представ­ників органів опіки та піклування, міліції, прокура­тури, суду, податкової адміністрації. Тому не випад­ково в нотаріальному процесі існує дія по встанов­ленню особи, яка звернулась за вчиненням нотарі­альної дії або бере участь в його вчиненні. Це поло­ження зумовлене охоронною функцією нотаріального провадження, яка передбачає необхідність належної перевірки особи-заявника, для того, щоб попередити можливість злочинців скористатись належними гро­мадянам та юридичним особам правами з корисливих та інших мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону нотаріальні дії вчиня­ються після їх оплати, отже попередня оплата вчинюва­ного нотаріального провадження є обов'язковою і бе­зумовною, крім випадків звільнення за законом грома­дян та організацій від відповідної оплати.

Надання нотаріусу відповідних вимогам нотаріально­го провадження документів, як і інші умови процесу­ального порядку реалізації права на вчинення нотарі­альної дії мають бути підставою для залишення заяви без руху та надання строку для виправлення недоліків. Дійсно, якщо громадянин чи юридична особа не по­вністю' оплатили нотаріальну допомогу, то необхідно надати час на виправлення цієї помилки. Інакше має оозглядатись питання надання особою документів, які необхідні для вчинення нотаріального провадження, оскільки певні права щодо витребування документів від підприємств, установ та організацій має сам нотаріус. Тому в разі погодження або, скоріш, за заявою заявни­ка про необхідність витребування документів нотаріус може скористатись цим правом. У цьому випадку, на погляд автора, мають оплачуватись лише дії приватного нотаріуса, діяльність якого знаходиться на повному гос­подарському рахунку, і тому витрати часу повинні йому відшкодовуватись.

Винятком, що має суттєві особливості щодо умов по­рушення нотаріального провадження є вжиття заходів до охорони спадкового майна, яке підлягає обов'язко­вому та негайному виконанню лише за, наявності відо­мостей, отриманих нотаріусом, до яких належить та­кож заява заінтересованих осіб про це.