§1. Поняття компетенції нотаріальних органів : Нотаріат в Україні - Фурса С. Я., Фурса Е. І. : Книги по праву, правоведение

§1. Поняття компетенції нотаріальних органів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 
РЕКЛАМА
<

В Законі України “Про нотаріат” має місце поняття “повноваження”, яке вживається для визначення спря­мованості діяльності нотаріальних органів, для того щоб конкретизувати перелік дозволених для вчинення поса­довими особами нотаріату нотаріальних дій (Розділ II Закону), але не береться до уваги, що можливість вчи­нення цих дій залежить від інших умов, визначених в Законі. Так, в ч. 1 ст. 41 Закону, де мова йде про місце вчинення нотаріальних дій, є положення, яке визна­чає можливість вчинення нотаріальних дій певними по­садовими особами нотаріату за територіальною ознакою. А в ст. 9 Закону говориться про обмеження в праві вчи­нення нотаріальних дій певними посадовими особами нотаріату щодо себе та інших зазначених в цій статті осіб. Але з метою системного сприйняття інформації щодо можливості відповідної особи нотаріату вчиняти нота­ріальні дії, ці положення мають знайти місце в одному розділі. Саме тому автором пропонується ввести більш ширше за змістом та значенням поняття “компетенція”, складовою частиною якого є поняття “повноваження”.

Слово компетенція походить від латинського сотреіепііа, від сотреіо — взаємно прагну, відповідаю, підходжу, тобто тут слід розуміти — коло повноважень якої-небудь організації, установи, особи або коло пи­тань, в яких дана особа має певні повноваження, знан­ня, досвід'. Як раніше зазначалось автором, посадові особи при здійсненні своїх функціональних обов'язків мають користуватись певними правами і обов'язками які відрізняються тим, що вони в тих чи інших право­вих ситуаціях, а також щодо відповідних осіб можуть мати різний характер та зміст.

Компетенція нотаріальних органів — це сукупність встановлених законом прав і обов'язків (повноважень) нотаріальних органів та посадових осіб по здійсненню покладених на них Законом задач. Наприклад, до ком­петенції нотаріальних органів входить посвідчення угод, а також входять всі дії, які повинен здійснити нотаріус для посвідчення цих угод:

— витребування документів;

— перевірка законності угоди;

— перевірка дієздатності осіб та їх дійсного волевияв­лення;

— вчинення самої нотаріальної дії, але тільки після того, як всі підготовчі дії виконані.

Таким чином, в поняття компетенція нотаріального органу входить вся сукупність повноважень нотаріуса. А в науці управління, а також в адміністративному, дер­жавному праві та інших галузях права повноваження роз­глядаються як складова частина компетенції та статусу органу, посадової особи, особи, що виконує уп­равлінські функції в організації, а також деяких інших осіб, які реалізують функції передбачені для них зако­нодавством.

У зв'язку з цим повноваження є правом та одночасно обов'язком відповідного суб'єкту діяти в певній ситу­ації таким чином, як передбачено законом чи іншим правовим актом. Повноваження передбачає його належне виконання згідно із принципом законності. Так, вико­ристання нотаріусом своїх повноважень всупереч зав­данням своєї діяльності з метою здобуття вигоди і пере­ваг для себе та інших осіб або нанесення шкоди іншим особам, якщо така дія причинила суттєву шкоду пра­вам та законним інтересам громадян чи організацій, чи охоронюваним законом інтересам суспільства чи дер­жави, є злочином проти інтересів служби.

Тому для визначення компетенції конкретного нота­ріального органу ще недостатньо знати коло питань, які віднесені до повноважень нотаріальних органів вза­галі. В зв'язку з цим ми можемо поділити компетенцію на два види: предметну та територіальну.

Предметна компетенція — це розмежування нотарі­альних дій між різними нотаріальними органами з ура­хуванням виду і роду цих дій. Наприклад, свідоцтво про право на спадщину видає тільки державний нотаріус.

З поняттям територіальної компетенції пов'язано роз­межування кола дій між нотаріальними конторами з ура­хуванням території її діяльності.

За загальним правилом ст. 41 Закону — нотаріальні дії вчиняються будь-яким нотаріусом чи посадовою осо­бою, в будь-якій державній нотаріальній конторі чи ви­конкомі на всій території України. Але Законом перед­бачені й певні винятки, які передбачають певні обме­ження, а саме:

— ст. 9, 36, 55 — посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового бу­динку, гаража, земельної ділянки та іншого нерухомо­го майна — провадиться за місцем знаходження вказа­ного майна;

— ст. 60, 65 — заходи до охорони спадкового майна вживаються державними нотаріальними конторами за місцем знаходження цього майна;

— ст. 66 — свідоцтво про право на спадщину видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини, тобто за місцем останнього місця проживання спадко­давця, а якщо воно невідоме, то за місцем знаходжен­ня його майна або основної частини;

— ст.ст.70 — 73 — свідоцтво про право власності у разі розподілу спільного майна подружжя, придбання з при­людних торгів — жилих будинків, квартир, дач, садо­вих будинків, гаражів, земельних ділянок та іншого нерухомого майна видається нотаріусом за місцем його знаходження, а також в разі накладання заборони відчу­ження нерухомого майна;

— ст. 85 — прийняття нотаріусом в депозит грошових і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобо­в'язання;

— ст. 93 — прийняття чеків для пред'явлення до плате­жу і посвідчення несплати чеків здійснюється нотаріу­сом за місцем знаходження платника;

— ст. 103 — якщо міжнародним договором встановле­но інші правила про нотаріальні дії, ніж їх містить за­конодавство України, то при вчиненні нотаріальних дій застосовують правила міжнародного договору.

Крім територіальних обмежень, правовий статус но­таріуса та посадової особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, не дозволяє вчиняти но­таріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені праців­ників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нота­ріусом, або працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи виконавчих комітетів сільських, се­лищних, міських Рад народних депутатів не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені дано­го виконавчого комітету. У зазначених випадках нота­ріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у ви­конавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Посадові особи, перелічені у статті 40 цього Закону, не вправі посвідчувати запо­віти та доручення на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними (ст. 9 Закону).

Але в разі необхідності вчинити нотаріальну дію віднос­но себе особі, яка займає посаду нотаріуса у невелико­му містечку, де немає інших державних нотаріальних контор або приватних нотаріусів, що ускладнює його правове положення, то в цьому випадку нотаріальне про­вадження має вчиняти уповноважена на вчинення но­таріальних дій посадова особа виконавчого комітету.