§5. Підстави та порядок анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю : Нотаріат в Україні - Фурса С. Я., Фурса Е. І. : Книги по праву, правоведение

§5. Підстави та порядок анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 
РЕКЛАМА
<

В законі передбачена можливість анулювання свідоцт­ва про право на заняття нотаріальною діяльністю Міністерством юстиції України (ст. 12 Закону) у разі:

— власної ініціативи нотаріуса;

— за поданням управління юстиції Ради Міністрів Рес­публіки Крим, обласних, Київської та Севастопольсь­кої міських державних адміністрацій у випадках:

— втрати громадянства України або виїзду за межі Ук­раїни на постійне проживання;

— винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності;

— винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили;

— винесення постанови про припинення криміналь­ної справи щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав;

— постановлення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або без­вісно відсутньою, оголошення її померлою;

— неодноразового порушення нотаріусом чинного за­конодавства при вчиненні дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян;

— невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслі­док стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяль­ності;

~ порушення нотаріусом вимог щодо несумісництва нотаріальної діяльності з іншими видами діяльності крім викладацької та наукової (ч.2 ст. З Закону), порушення вимог закону щодо додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій (ст. 8 Закону), а також обмежень у праві вчинення нотаріальних дій (ст. 9 Закону).

Рішення про анулювання свідоцтва про право на за­няття нотаріальною діяльністю може бути оскаржено до суду у місячний строк з дня його одержання. Воно має розв'язуватись з урахуванням положень не тільки нота­ріально-адміністративних правовідносин, а й впливу за­гальної системи права держави на нотаріальні право­відносини. Так, тут слід мати на увазі, що крім пору­шень законодавства про нотаріат, нотаріуси можуть не виконувати або порушувати норми Кримінального ко­дексу, вимоги щодо оподаткування тощо. В цьому ви­падку до них можуть застосовуватись не передбачені Законом “Про нотаріат” засоби відповідальності. Наприк­лад, за порушення норм Кримінального кодексу як до­даткове покарання передбачається позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльні­стю.

Порушення вимог щодо оподаткування не входить до законодавства про нотаріат, але безпосередньо пов'яза­не із статусом нотаріуса, а тому має бути підставою для вжиття заходів, пов'язаних із здійсненням професійних обов'язків, тобто дисциплінарної відповідальності по­ряд із застосуванням відповідних штрафних санкцій, пе­редбачених законодавством щодо оподаткування.

Але особливу увагу автора привертає питання щодо зв'язку відповідальності нотаріуса із правопорушенням, що не має ознак злочину, але яке розглядалось судом в порядку цивільного судочинства. Так, ст. 235 ЦПК пе­редбачається, що суд, виявивши при розгляді цивіль­ної справи порушення законності окремими службови­ми особами, постановляє окрему ухвалу і надсилає її відповідним службовим особам, органам, установам, організаціям вищого рівня по відношенню до тих, що допустили порушення законності, або трудовим колек­тивам. Службова особа, державний або громадський ооган орган місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємство, установа, організація, інша юридична особа, трудовий колектив зобов'язані вжити заходів щодо виконання окремої ухвали і повідомити про це суд у місячний строк. Залишення відповідною службовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених у ній пору­шень закону, а також несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу тягнуть за собою відповідальність згідно із стат­тею 185-6 Кодексу України про адміністративні право­порушення. Автор безпосередньо пов'язує це положен­ня з передбаченим Цивільним процесуальним кодек­сом порядком оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні.

На сьогодні цей порядок має важливе значення не тільки для захисту прав клієнтів, а й для виявлення пра­вопорушень з боку нотаріусів при вчиненні нотаріаль­них дій.

Іншим шляхом виявлення правопорушень є здійснення' перевірок управліннями юстиції, які здійснюють свою контролюючу функцію на підставі ст.ст. 18 та 33 Закону, але в цьому випадку має бути налагоджений правовий зв'язок, оскільки контролюючі органи не мають повно­важень щодо скасування неправильно вчинених нотарі­альних дій. В цьому випадку відповідними повноважен­нями володіють органи прокуратури або суду, вплив на нотаріальний процес яких має бути чітко визначений в законі. Ці зауваження, хоча й не мають прямого зв'язку із анулюванням свідоцтва про право на заняття нотарі­альною діяльністю, але входять до комплексного вирі­шення такого складного питання як виправлення допу­щених нотаріусом помилок, тому знайшли місце в цьо­му параграфі.

При цьому управління юстиції не можуть вирішувати питання про анулювання свідоцтва про право на занят­тя нотаріальною діяльністю, а вони звертаються з по­данням до Комісії з розгляду подань Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Авто­номній Республіці Крим, обласних, Київського та Се­вастопольського міських управлінь юстиції щодо ану­лювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю. На цій підставі є можливість вважати, що найдоцільнішим буде направлення окремих ухвал су­дом саме до управлінь юстиції, які можуть мати додат­кові матеріали про порушення чинного законодавства конкретним нотаріусом. На підставі цих документів уп­равління юстиції готують подання до Комісії.