Метаквалон

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 

Метаквалон вперше був отриманий в Індії в 1950-х як засіб проти малярії, але виявився ефективним заспокійливим засобом. Через його заспокійливі властивості і небарбітуратне походження, наприкінці 50-х років Метаквалон з'явився в Англії під назвою «Мандракс» (250 мг. Метаквалон/ 25 мг. Антигістамін). Незабаром він з'явився в Німеччині і Японії. У 1964 р. і Німеччина, і Японія постали перед проблемою розквіту зловживання метаквалоном.

Після трьох років іспитів метаквалон з’являвся в США під різними назвами (Кваалюд, Сопоре, Парест і Сомнафак). Поява препарату супроводжувалася заявою виробників про те, що здатність викликати залежність у нього не виявлена.

Не помічаючи випадків появи залежності (а до 1969 р. стало очевидним, що метаквалон мав величезний потенціал залежності), заява виробників залишалася незмінною до 1973 р. У 1985 р. актом про контроль над речовинами метаквалон був внесений до 1-ї групи речовин з високим потенціалом залежності і був заборонений у медицині.

Хоча метаквалон не барбітуратного походження, за своїм впливом він не сильно відрізняється від інших заспокійливо-снодійних засобів. Він має той же потенціал залежності і також смертельно небезпечний. Особа, що вживає метаквалон, відчуває стан ейфорії, втрату м'язової координації, зняття обмежень і сексуальний підйом.