§ 1. Загальна характеристика міжнародних трудових відносин

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 

У зв’язку з інтеграційними процесами в економіці, що

мають місце в наш час серед більшості країн світу, не

рідкісними є трудова міграція і породжені нею трудові

відносини, пов’язані більш як з одним правопорядком. Че_

рез надзвичайно масштабні транскордонні переміщення

товарів, послуг, інтернаціоналізацію виробництва, науко_

во_технічний прогрес, залучення іноземного капіталу, ство_

рення транснаціональних корпорацій, спільних підпри_

ємств тощо, міждержавна міграція характеризується залу_

ченням до неї значного числа осіб. На збільшення обсягів

міграції впливають у тому числі й політичні чинники: роз_

пад одних держав і створення інших, зміни в характері по_

літичного устрою, міжнародні та міжетнічні конфлікти,

війни і т. ін. Результатом цього на сьогодні є існування в

будь_якій країні певного прошарку осіб, які на законних чи

незаконних підставах, постійно, тимчасово, з метою праце_

влаштування перебувають на її території і знаходяться там

у трудових відносинах.

За висновком Організації Економічного Співробітницт_

ва й розвитку, на сьогоднішній день переселення в багаті

країни все зростає. Його метою крім возз’єднання сімей є

пошук праці, що заохочується багатими країнами через

збільшення кількості власних громадян пенсійного віку.

Пріоритетними галузями праці іноземців у таких країнах є

аграрні роботи, будівництво і догляд за престарілими осо_

бами.

У такий спосіб виникають і існують трудові відносини,

пов’язані більш як з однією правовою системою. Наприк_

лад: праця громадян даної країни на іноземних наймачів

у країні і за кордоном (трудова еміграція громадян, укла_

дення трудових контрактів з іноземними фірмами про ви_

конання праці всередині країни, праця в закордонних

спільних підприємствах); відрядження громадян для праці

за кордоном; робота на підприємствах, які є юридичними

особами згідно з національним правом, але належать іно_

земному капіталу і входять до орбіти транснаціональних

корпорацій; праця іноземців на різних підставах (трудова

імміграція, робота на підприємствах з іноземними інвес_

тиціями, здійснення різних форм економічної співпраці

тощо)»1. Найчастіше міжнародне приватне право регулює

так звані «індивідуальні» трудові відносини, тобто відно_

син, що виходять за межі національного правопорядку між

наймачем і працівником, трудові відносини із розгляду

спорів між указаними сторонами і т. ін. Однак не виклю_

чені й такі ситуації, коли міжнародне приватне право має

регулювати й «колективні» трудові відносини, пов’язані з

організацією і управлінням колективною працею (відно_

сини між трудовими колективами, профспілками, госпо_

дарськими органами щодо організації праці та управлін_

ня підприємством2.

Для певних професій (пов’язаних, наприклад, з обслу_

говуванням міжнародних перевезень, виконанням пред_

ставницьких функцій на територіях різних країн тощо)

вихід за межі одного правопорядку є їх невід’ємною скла_

довою. Сфера міжнародного трудового права значно роз_

ширилась у тому числі через діяльність транснаціональ_

них корпорацій, що намагаються діяти в різних країнах

(зокрема тих, що розвиваються) з метою зниження витрат

на заробітну плату. З іншого боку, самі працівники намагаються вирішити свої соціальні проблеми, пов’язані з

низькою заробітною платою, безробіттям і т. ін. в країні

громадянства через працевлаштування в країнах з більш

високим рівнем умов праці чи більшим колом можливос_

тей для працевлаштування. Проблеми, що можуть виник_

нути й виникають у зв’язку з цим, пов’язані на глобально_

му міждержавному рівні з «гастарбайтерами», «зонами

дешевих зарплат», «промисловістю, що втікає» (Runaway

Industries), «дешевим прапором»1 та на рівні окремих осіб

із соціальним і пенсійним забезпеченням, справедливим

вирішенням трудових спорів з іноземними наймачами, за_

рахуванням стажу роботи за кордоном, забезпеченням дер_

жавного захисту власних громадян у разі їх працевлашту_

вання за межами країни, поширенням на іноземців націо_

нального режиму і т. ін.

Для правового регулювання трудових відносин націо_

нальне право різних країн містить відповідні правові

норми у конституціях, кодексах, законах, трудових дого_

ворах тощо. Так, трудове право країн континентальної

Європи характеризується значною питомою вагою зако_

нодавчих актів і колективних договорів, що є головними

джерелами трудового права. Судова практика й судові

рішення тут не визнаються джерелами права. У країнах

англосаксонського права значне місце посідають колек_

тивні договори й рішення судів, що мають силу джерел

права. На законодавчому рівні регулюються лише окремі

питання, які стосуються, зокрема, профспілок, страйків

тощо.

Визнається, що об’єктивно склалася диференціація

трудового права між національними системами, типови_

ми різновидами трудового права, унітарними і федератив_

ними державами і т. ін. Диференціацію трудового права

різних країн пов’язують із специфікою економічного й

політичного устрою, правовими, соціальними, виробни_

чими особливостями, історичним розвитком, культурни_

1 Кох Х., Магнус У., Винклер фон Моренфельдс П. Международное

частное право и сравнительное правоведение / Пер. с нем. — М.: Меж_

дунар. отношения, 2001.

Міжнародні трудові відносини 291

ми, побутовими традиціями, активністю профспілкового

руху і т. ін.1.

При виході трудових відносин за межі одного правопо_

рядку і у зв’язку із зазначеними й іншими розбіжностями

правового регулювання трудових відносин національними

системами, перед міжнародним приватним правом постало

завдання у створенні відповідного правового механізму ви_

рішення таких протиріч і адекватному регулюванні вказа_

них відносин. Для досягнення цієї мети створюються нор_

ми міжнародного трудового права, які розділяються на

колізійні та матеріально_правові, що фіксуються у націо_

нальних і міжнародних джерелах. Предметом їх регулюван_

ня є, зокрема, правовий режим іноземців щодо їх права на

працю, праця вітчизняних громадян за кордоном, регламен_

тація праці на спільних підприємствах і т. ін.

У правовій літературі ведуться дискусії відносно приро_

ди міжнародного трудового права. Так, Л. А. Лунц зазна_

чав подвійний характер права, яке регулює трудові відно_

сини. На його думку, підпорядкування трудових відносин

загальним цивілістичним і колізійним началам не є без_

умовним через існування у трудовому праві законів про охо_

рону праці, що найчастіше за все відносять у доктрині до

публічного права. Таким чином, поруч з цивільними еле_

1 Міжнаціональні розбіжності трудового права проявляються голов_

ним чином у специфіці джерел трудового права; співвідношенні зако_

нодавства, колективних договорів і судової практики, рішень трудово_

го арбітражу; специфіці структури і повноважень органів управління

працею; процедури укладення колективних договорів, їх змісті і юри_

дичій силі; правовому становищі профспілок у загальнонаціональному

масштабі і в межах підприємств; наявності чи відсутності органів пред_

ставництв колективів підприємств і обсягу їх повноважень; наявності

чи відсутності представництва робітників в органах управління корпо_

раціями і характері такого представництва; наявності чи відсутності за_

гальнонаціонального державного мінімуму заробітної плати і порядку

її зміни; існування чи відсутності індексації заробітної плати; трива_

лості робочого тижня і щорічних оплачуваних відпусток; регламентації

індивідуальних і колективних звільнень, понаднормових робіт, відпу_

сток у зв’язку з вагітністю і пологами, мінімального віку прийняття на

роботу; особливостями у регулюванні інших умов праці. Див. Киселев

ментами діють елементи публічні, які не завжди можна

чітко відокремити одні від одних1. М. М. Богуславський та_

кож вважає, що для західних судів і доктрини характерни_

ми є намагання розмежувати застосування права для питань

приватного і публічного права. Одні автори намагаються

підпорядкувати трудові відносини традиційним концепціям

колізійних принципів зобов’язального права, наприклад

автономії волі, прив’язки до місця укладення договору

(А. Батіффоль), інші надають перевагу публічним началам,

що унеможливлюють застосування публічних норм інозем_

ного права за одночасного застосування норм права місця

роботи (Нібуайе)2.

Дискусії породжує також питання про місце міжнародно_

го приватного трудового права в системі права і його

співвідношення з міжнародним приватним правом. На дум_

ку В. П. Звєкова, міжнародні трудові відносини підпадають

під дію міжнародного приватного права тією мірою, якою їх

регламентація здійснюється з допомогою цивільного права,

як наприклад, договір, контракт, правоздатність, відшкоду_

вання шкоди, позовна давність та ін. Система норм, яка ре_

гулює подібні трудові відносини, утворює підгалузь міжна_

родного приватного права — міжнародне приватне трудове

право, метод якого є спільним з методом інших частин міжна_

родного приватного права3. На думку угорського правника

І. Сасі, від міжнародного приватного права необхідно відок_

ремлювати міжнародне трудове право як відносно незалеж_

ну галузь права «поруч із трудовим правом»4. Для Л. П. Ануф_

рієвої очевидно, що краще і точніше говорити саме про інсти_

тут міжнародного приватного права — сукупності норм, що

регулюють приватноправові відносини міжнародного характеру, пов’язані з трудовою діяльністю5. Українська доктри_

на міжнародного приватного права дотримується погляду

на міжнародне трудове право як на підгалузь міжнародно_

го приватного права. «Сфера міжнародних трудових відно_

син з іноземним елементом відносити до предмета МПП

тому, що цивільне та трудове право є галузями приватного

права і в міжнародних трудових відносинах використову_

ються основні підходи, принципи та категорії МПП. Вив_

чення міжнародних трудових відносин і методів їх регулю_

вання дозволяє говорити про міжнародне приватне трудове

право як підгалузь МПП»1.

Інколи в літературі окремо виділяють метод міжнарод_

ного приватного трудового права як поєднання колізійного

і матеріально_правового методів, ускладнених втручанням

публічно_правового начала2.

Особливістю міжнародного трудового права є також спе_

цифіка його джерел. Поруч із різноплановими міжнародни_

ми договорами і конвенціями значне місце тут посідають

локальні нормативні акти, як, наприклад, статути і поло_

ження про персонал міжнародних організацій, колективні

договори, зовнішньоекономічні контракти, міжнародні ко_

лективні договори тощо.