§ 4. Процедура розгляду справ                 • про порушення законодавства                  Я про захист економічної конкуренції

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 

Процес розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції умовно можна поділити на сім стадій.

1. Початок розгляду справи. Розпочинається зі встанов­лення факту вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та прийняття розпорядження про початок розгляду справи.

2. Розгляд справи. Включає процес збирання доказів у справі, підготовки до розгляду справи та розгляд її по суті.

3. Прийняття рішення. На цій стадії закінчується проце­дура розгляду справи по суті й орган Антимонопольного ко­мітету ухвалює рішення або закриває провадження у справі без прийняття рішення по суті.

4. Перевірка рішення. Передбачає перевірку ухваленого рішення. Вона проводиться у межах наданої законодавством компетенції органами Антимонопольного комітету за заява­ми осіб, які брали участь у справі, або з власної ініціативи.

5. Перегляд рішення. У разі потреби рішення переглядає той орган Комітету, який прийняв відповідне рішення (на­приклад, перегляд рішення за нововиявленими обставинами).

і   6. Оскарження рішень органів Антимонопольного коміте-

|ьту у суді, господарському суді.

Ц> 7. Виконання рішення.

Порушення законодавства про захист економічної конку­ренції можуть бути виявлені й відповідно до цього розпочата справа, у разі звернення підприємця, органу влади, місцево­го самоврядування, чи громадянина з повідомленням про ві­домий їм факт вчинення порушення або у разі проведення органами Антимонопольного комітету планових чи позапла­нових виїзних перевірок щодо додержання законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, органи Антимонопольного комітету можуть розпо­чати справу про порушення законодавства про захист еконо­мічної конкуренції у таких випадках:

1) надходження до органів Комітету заяв від суб’єктів господарювання, громадян, об’єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визна­чених як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

2) надходження до органів Комітету відповідних подань від органів державної влади, місцевого самоврядування, ад­міністративно-господарського управління та контролю з пи­тань, що стосуються порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

3) за власною ініціативою органів Комітету.

Якщо справа розпочинається за заявою, а її розгляд під­відомчий адміністративній колегії територіального відділен­ня Комітету, подається до відділення за місцем вчинення по­рушення або за місцезнаходженням відповідача, або за міс­цем настання наслідків порушення. В усіх інших випадках заяви подаються до Антимонопольного комітету України. Заява має відповідати певним критеріям, вона має подавати­ся в письмовій формі й містити:

• найменування органу, до якого подається заява;

• найменування, поштову адресу, інші реквізити (факс, телефон) заявника;

• найменування, поштову адресу, інші реквізити відпо­відача;

• зміст вимог і виклад обставин, якими заявник обґрун­товує свої вимоги;

• перелік документів, що додаються до заяви;

• підпис заявника або його представника із зазначен­ням часу подання заяви.

До заяви додаються наявні у заявника матеріали, якими він обґрунтовує свої вимоги.

Заява розглядається протягом ЗО календарних днів, а уЯ разі потреби одержання додаткової інформації, яка не може бути надана заявником, строк розгляду заяви може бути подовжений державним уповноваженим, головою відділення на 60 календарних днів, про що письмово повідомляється заявникові. Якщо щодо відповідача, зазначеного у заяві, вже порушено справу за наведеними у заяві ознаками порушен­ня, заява може бути приєднана до цієї справи, про що також письмово повідомляється заявникові.

Якщо заяву було подано без додержання певних вимог і це перешкоджає її розглядові, державний уповноважений, голова відділення залишає таку заяву без руху, про що пи­сьмово повідомляє заявника і дає йому строк на усунення недоліків. При цьому час залишення заяви без руху не зара­ховується у строк розгляду заяви. Якщо заявник не усуне недоліки, визначені державним уповноваженим, головою те­риторіального відділення Комітету у встановлений строк, заява може взагалі бути залишена без розгляду, про що та­кож буде письмово повідомлено заявника.

Якщо заявник відмовився від заяви, вона залишається без розгляду, що не є перешкодою для продовження Комітетом, відділенням дослідження з питань, порушених у заяві. Зали­шення заяви без розгляду не позбавляє заявника права звернутися до Комітету, відділення з повторною заявою про порушення.

Розгляд заяви може бути зупинено з власної ініціативи органу Комітету чи голови територіального відділення або за заявою особи, яка бере участь у справі, до завершення роз­гляду органом Комітету, судом, господарським судом пов’я­заної з цією заявою справи або до розв’язання державним органом пов’язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду заяви письмово повідомляється заявникові.

У разі виявлення ознак порушення законодавства про за­хист економічної конкуренції службовцями Комітету, тери­торіального відділення готується і вноситься на розгляд від­повідних органів подання про початок розгляду справи, в якому встановлюються обставини справи та подаються кон­кретні пропозиції щодо доцільності початку розгляду справи. Відповідно до подання службовців та за наявності ознак по­рушення розпочинається процедура розгляду справи про по­рушення законодавства про захист економічної конкуренції, під час якої встановлюються обставини справи, визначаєть-

ся спричинена шкода та встановлюються санкції. Справа про порушення законодавства про захист економічної конку­ренції починається з прийняття розпорядження, яке надси­лається відповідачу, заявнику та третім особам протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. Розпорядження про початок розгляду справи або відмову у розгляді справи, • підвідомчої Комітету, адміністративній колегії чи державно­му уповноваженому Комітету, приймає державний уповно­важений Комітету, а у справах підвідомчих адміністративній колегії територіального відділення, — зазначена колегія.

Розпорядження про порушення законодавства про захист економічної конкуренції складається зі вступної, описово-мо­тивувальної та резолютивної частин.

Вступна частина має містити дату і місце прийняття розпорядження, найменування посади та прізвище особи, яка прийняла розпорядження; найменування сторін та тре­тіх осіб, які беруть участь у справі (щодо підприємства пов­ну його назву) із зазначенням юридичної адреси (поштових реквізитів), номер справи відповідно до вимог діловодства.

В описово-мотивувальній частині розпорядження мають бути дані про об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктив­ну сторону порушення; опис доказів, на яких грунтуються висновки у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; висновки експертизи (у разі її про­ведення); пояснення, заперечення відповідача, третіх осіб;

доводи та мотиви, за якими відхиляються ті чи інші запере­чення; вмотивований висновок про доведення факту вчинен­ня порушення та про кваліфікацію дій відповідача з посилан­ням на акти законодавства, що були підставою такої квалі­фікації (із зазначенням номерів статей, частин, пунктів);

зазначення процесуальних норм законів, правил, положень тощо.

Резолютивна частина розпорядження має містити вис­новок про визнання порушника таким, що займає (займав) монопольне (домінуюче) становище на відповідному ринку під час вчинення ним порушення (у разі порушення перед­баченого ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»); висновок про визнання дій відповідача пору­шенням законодавства про захист економічної конкуренції з наведенням повної кваліфікації порушення та з визначенням цих дій. Кожне порушення визначається окремо, наводиться

відповідна кваліфікація та короткий опис кожної дії, якщо в

діях відповідача є кілька порушень.

Взагалі, розпорядження органами Антимонопольного ко­мітету приймаються не лише у разі відкриття провадження у справі, а й у інших випадках. Аналіз законодавства про за­хист економічної конкуренції дає можливість стверджувати, що органи Антимонопольного комітету приймають такі роз­порядження, зокрема, у таких випадках:

• про початок розгляду справи про порушення законо­давства про захист економічної конкуренції;

• про відмову у розгляді справи;

• про об’єднання і виділення справ, зупинення розгляду

ви.      справи та його поновлення;

Д| • про заміну відповідача або про залучення до участі у

Ір     справі співвідповідачів;

В? • про призначення експертизи, в тому числі про призна-

р      чення експерта;

|    • про вилучення чи накладення арешту (на майно, предмети, документи, інші носії інформації, що мо­жуть бути доказами чи джерелом доказів у справі);

• про повернення вилучених предметів, документів, ін­ших носіїв інформації;

• про заборону вчиняти певні дії;                  .^^

• про надання інформації;                        «ІЦ

• про залишення без розгляду заяви про надання дозИ «      волу на узгоджені дії, концентрацію;             Й ?    • про початок розгляду справи про узгоджені дії, кон-ь      центрацію;

|    • про зупинення або поновлення розгляду справи про узгоджені дії, концентрацію;

• про залучення третіх осіб у справі про узгоджені дії, концентрацію;

• про закриття розгляду справи про узгоджені дії, кон­центрацію;

• про залишення заяви без руху;

• з питань визначення монопольного (домінуючого) ста­новища суб’єктів господарювання на ринку.

Під час розгляду справи службовці органів Антимоно­польного комітету збирають та аналізують документи, вис­новки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що може бути доказом у справі, зокрема проводять дослідження ре­гіональних або загальнодержавних ринків; одержують від

сторін, третіх осіб, інших осіб письмові та усні пояснення, які фіксують у протоколі; вилучають письмові та речові до­кази, у тому числі, документи, предмети чи інші носії інфор­мації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі; накладають арешт на предмети, документи, інші но­сії інформації, що можуть бути доказами чи джерелами до-• казів у справі.

За результатами збирання доказів у справі складається ще одне подання, але воно вже стосується попередніх вис­новків у справі. Його вносять на розгляд органів Комітету, яким підвідомча справа. Це подання містить:

1. Зміст заяви або інших підстав для початку розгляду справи.

2. Обставини, у яких є ознаки порушення, а саме дані про:

• об’єкт порушення — права, суспільні відносини, на які посягає діяння;

• об’єктивну сторону порушення — діяння (вчинок, опис дій, що містить порушення), час, місце, спосіб вчинення порушення, наслідки вчиненого порушення, наслідки неправомірних дій відповідача (що настали чи могли настати), причинний зв’язок між неправо­мірними діями відповідача й наслідками цих дій;

• суб’єкт порушення — конкретного відповідача;

• суб’єктивну сторону порушення — вину, мету (у разі потреби).

3. Опис доказів, які підтверджують чи спростовують на­явність у діях відповідача складу порушення.

4. Пояснення (заперечення) відповідача, третіх осіб щодо вчиненого порушення.

5. Доводи та мотиви, за якими пропонується відхилити ті чи інші докази та врахувати (відхилити) заперечення відпо­відача та третіх осіб.

6. Висновки експертів (за їх наявності).

7. Вмонтований висновок про доведення (не доведення) факту порушення.

Крім того, у разі доведення вчинення порушення, подання має містити висновок про кваліфікацію дій відповідача, ін­формацію про те, чи припинено відповідачем порушення за­конодавства про захист економічної конкуренції на момент складання подання, пропозиції про вжиття заходів щодо припинення відповідачем порушення, висновок щодо розмі­

ру незаконно одержаного прибутку та періоду його отримаїД

ня й обчислення та ін.                                Н і   Копії подання з попередніми висновками (або витяги зй нього, що не містять інформації з обмеженим доступом, а та­кож визначеної відповідним державним уповноваженим, го­ловою відділення інформації, розголошення якої може завда­ти шкоди інтересам інших осіб, що беруть участь у справі, або перешкодити подальшому розглядові справи) не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення у справі надсила­ються сторонам і третім особам. При доведенні вчинення по-. рушення залежно від обставин у справі приймається одне чи кілька рішень. У рішенні вказують результати розгляду справи по суті, наводять мотиви рішення, зазначаються дії, які повинні виконати або від яких утриматися, та строк ви­конання рішення. Органи Комітету, які прийняли рішення, не мають права його скасувати або змінити. Вони вправі ли­ше виправити допущені в рішенні описки чи явні арифме­тичні помилки, роз’яснити своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту, а також прийняти додаткове рішення, як­що з якогось питання, що досліджувалося під час розгляду справи, не прийнято рішення. |   Рішення приймають органи Комітету у разі:

|   • завершення розгляду справи про порушення законо-|      давства про захист економічної конкуренції, у тому ‘       числі справи про недобросовісну конкуренцію, неза-і-      лежно від того чи вирішується справа по суті;

^   • якщо прийнято додаткове рішення у справі;

;    • прийняття попереднього рішення у справі про пору-1      шення законодавства про захист економічної конку­ренції;

• визнання рішення таким, дія якого не зупиняється;

• за результатами перевірки та перегляду рішень у справах про порушення законодавства про захист еко­номічної конкуренції, у тому числі справах про недоб-

.       росовісну конкуренцію;

‘    • надання дозволу, заборони узгоджених дій, концент-

:[        рації;

• перевірки та перегляду рішень у заявах, справах про ‘•       узгоджені дії;

• перегляду рішень у заявах, справах про концентрацію.

У процесі розгляду справи органи Антимонопольного ко-;у мітету за поданою суб’єктом господарювання заявою про

вжиття заходів для відвернення негативних та непоправних

наслідків для суб’єктів господарювання внаслідок порушен­ня законодавства про захист економічної конкуренції мо­жуть прийняти попереднє рішення про заборону особі (від­повідачу), в діях якої вбачаються ознаки порушення, вчиня­ти певні дії, в тому числі про блокування цінних паперів або про обов’язкове вчинення певних дій, якщо невідкладне вчи­нення цих дій є необхідним виходячи із законних прав та ін­тересів інших осіб. Попереднє рішення може бути оскарже­не у 15-денний строк з дня його одержання. Цей строк не може бути поновлено.

У разі закриття розгляду справи у зв’язку з недоведенням вчинення порушення відповідач може звернутися до суду про відшкодування йому суб’єктом господарювання, який подав заяву, збитків, завданих у зв’язку з прийняттям попе­реднього рішення. Попереднє рішення, якщо в ньому не за­значено коротший строк, втрачає чинність з дня отримання відповідачем рішення, прийнятого за результатами розгляду справи.

За результатами розгляду справи про порушення законо­давства про захист економічної конкуренції органи Антимо-нопольного комітету України приймають рішення, зокрема про:

• визнання вчинення порушення законодавства про за­хист економічної конкуренції;

• припинення порушення законодавства про захист еко­номічної конкуренції;

• зобов’язання органу влади, місцевого самоврядуван­ня, адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішен­ня чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, місцевого самоврядування, адмі­ністративно-господарського управління та контролю;

• визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

• примусовий поділ суб’єкта господарювання, що зай­має монопольне (домінуюче) становище на ринку;

• накладення штрафу;

• блокування цінних паперів;

• усунення наслідків порушень законодавства про за­хист економічної конкуренції;

• скасування дозволу на узгоджені дії у разі неправо­

мірного використання суб’єктом господарювання рин­кового становища;

• оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету чи його тери­торіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за винятком інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завда­ти шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;

• закриття провадження у справі.

З метою захисту суспільних інтересів чи відвернення не­гативних або непоправних наслідків для суб’єктів господа­рювання органи Антимонопольного комітету України мо­жуть прийняти рішення про визнання рішення у справах про порушення законодавства про захист економічної конку­ренції, таким, дія якого не зупиняється у зв’язку з:

• порушенням судом, господарським судом проваджен­ня у справі про визнання його недійсним;

• перевіркою за заявою сторони відповідного рішення (постанови) суду, господарського суду в порядку нагляду;

• переглядом за заявоісг сторони відповідного рішення (постанови) суду, господарського суду за нововиявле-ними обставинами.

Таке рішення приймається за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи органів Антимоно­польного комітету України. Його приймають як перед подан­ням відповідної заяви до суду, господарського суду, так і піс­ля її подання, якщо суд, господарський суд не зупинять дію рішення органу Антимонопольного комітету України, що ос­каржується.

Рішення (витяг з нього, за винятком інформації з обмеже­ним доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, голо­вою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпоря-

дження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Якщо вручити рішення немає можливості внаслідок від­сутності фізичної особи за останнім відомим місцем прожи­вання (місцем реєстрації) або відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб’єкта господарювання, ор­гану адміністративно-господарського управління та контро­лю за відповідною юридичною адресою, рішення органів Ан­тимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачеві, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», га­зета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур’єр», «Офі­ційний вісник України», друковані видання відповідної об­ласної ради за останнім відомим місцем проживання чи міс­цем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного ко­мітету України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання.

Розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рі­шення по суті, якщо:

• справа не підлягає розгляду в органах Антимонополь­ного комітету;

• не встановлено відповідача або його місцезнаходження;

• відповідача — юридичну особу ліквідовано;

• вже розглянуто чи розглядається органами Антимоно­польного комітету справа з тих самих підстав щодо того самого відповідача;

• не доведено вчинення порушення;

• є інші підстави, передбачені законом.

З метою встановлення фактичних обставин справи про вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, всебічного її розгляду та доведення вчинення порушення органи Комітету, які розглядають справу, до прийняття рішення по суті можуть проводити слухання у справі. Його проводить орган Комітету, який розглядає спра­ву, або колегіальний орган, один або кілька його членів. Про день, час і місце проведення слухання у справі осіб, які бе­

руть участь у справі, повідомляють не пізніше ніж за 5 днів до його проведення.

Орган Комітету на слухання у справі запрошує осіб, які беруть участь у справі, для надання ними зауважень, пояс­нень, доводів, необхідних для встановлення фактичних об­ставин справи. У слуханні у справі можуть брати участь працівники Комітету, його територіальних відділень, а у разі потреби залучається експерт. На слухання можуть бути за­прошені інші особи, якщо заявник і відповідач не висловили проти цього обгрунтованих заперечень.

Орган Комітету за власною ініціативою чи за заявою осіб, які беруть участь у справі, може провести повністю або

„ частково закрите слухання у справі, якщо відкрите слухання може завдати шкоди інтересам держави, особам, які беруть

; участь у справі, чи іншим особам або перешкодити подаль-

• шому розглядові справи.

Головуючий на слуханні вживає заходів для встановлення

; фактичних обставин справи. Він може видалити осіб, які по­рушують порядок проведення слухання; слухання продовжу-

^ ється без їх участі.

;    Слухання протоколюється. У протоколі зазначаються:

орган Комітету, який проводить слухання;

; .  форма проведення слухання (відкрите, закрите), місце,

: дата, час початку й закінчення слухання;

;   прізвища, ім’я та по батькові головуючого, членів колегі-

} ального органу Антимонопольного комітету України із за­значенням їх посад та інших осіб, присутніх на слуханні;

питання, які розглядалися, та основний зміст зауважень, пояснень, доводів, наданих учасниками слухання.

Протокол слухання протягом трьох днів підписують голо­вуючий, члени колегіального органу Комітету, які проводили слухання у справі. У цей самий строк особи, які брали участь у слуханні, можуть.ознайомитися зі змістом протоко­лу, подати пояснення або зауваження до нього, які додають-

« ся до протоколу. Про ознайомлення осіб, які брали участь у

[ слуханні, зі змістом протоколу зазначається у протоколі.

;   Слухання чи його частина може не проводитися, якщо це загрожуватиме громадському порядку, державній безпеці

: або розголошенню інформації з обмеженим доступом чи ін-

і ‘формації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам

І осіб, що беруть участь у розгляді справи.