§ 5. Загальна характеристика Закону України «Про захист економічної конкуренції»

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 

Основою законодавства про захист економічної конкуренції є Закон України «Про захист економічної конкуренції». Ос­кільки норми цього Закону є основними у сфері захисту та розвитку конкуренції, дослідження його положень є важли­вою справою при вивченні конкурентного права.

Закон розроблено відповідно до п. 11 постанови Кабінету Міністрів України «Про стан реалізації антимонопольної по­літики» від 22 грудня 1995 року № 1036, на виконання Пла­ну заходів, спрямованих на демонополізацію економіки і роз­виток конкуренції в 1996 р., затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 р. № 34-р, та доручення Прем’єр-міністра України від 3 жовтня 1996 р. № 18903/3 відповідно до постанови Верховної Ради Украї­ни «Про звіт Антимонопольного комітету України за 1995 рік» від 19 вересня 1996 року № 337/96-ВР.

У першу чергу він грунтується на нормах Конституції Ук­раїни. Так, згідно зі ст. 42 держава забезпечує захист кон­куренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зло­вживання монопольним становищем, неправомірне обме­ження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

З метою неухильного забезпечення конституційних поло­жень Закон визначає правові засади підтримання та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в підпри­ємницькій діяльності та встановлює механізми їх реалізації.. Його норми спрямовані на забезпечення ефективного функ­ціонування економіки України на основі розвитку конку­рентних відносин.

Розробка Закону була зумовлена потребою вдосконалити антимонопольне законодавство. Він усуває прогалини у пра­вилах конкуренції і таким чином має забезпечити ефективне державне регулювання справи захисту та розвитку конку­ренції. Одним з основних завдань, що стоять перед ним, є створення необхідного правового механізму для забезпечен­ня гармонізації конкурентної та промислової політики. При цьому Закон орієнтований на захист національних інтересів, урахування яких є вищим критерієм при прийнятті держав­ними органами рішень, зокрема щодо створення монополь­них утворень (наприклад, для підвищення рівня обороно­здатності, національної безпеки, інновацій, розвитку високо-технологічних чи наукоємних виробництв).

Після вступу Закону в силу втратила чинність низка нор­мативно-правових актів що морально застаріли. Таким чи­ном, сьогодні законодавство України про захист економічної конкуренції складається з Закону України «Про захист еко­номічної конкуренції», законів України «Про Антимонополь-ний комітет України» та «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих’ відповідно до цих законів.

З набранням Законом України «Про захист економічної конкуренції» чинності, матеріальні та процесуальні норми права стали досконалішими. У минулому, в практиці Анти­монопольного комітету України були випадки, коли певні дії істотно обмежували конкуренцію чи інтереси конкретних підприємців — учасників ринку, але згідно з чинним на той час законодавством не визнавалися правопорушенням, і нав­паки, певні дії мали визнаватися Комітетом правопорушен­нями виключно з формальних підстав, без урахування кон­кретних наслідків для економіки. Підтвердженням формаль­ного підходу законодавства, яке втратило силу, є те, що во­но допускало прийняття рішень, які суперечили суспільним інтересам, у той час як чинне законодавство зобов’язує оці­нювати узгоджені дії, концентрацію на відповідність суспіль-

ним інтересам і у разі невідповідності їм не допускає прий­няття рішень.

Разом з удосконаленням правового регулювання суспіль­них відносин у конкуренції Закон передбачає низку норм, спрямованих на, ослаблення втручання в економічні процеси з боку Комітету і перенесення акценту його правозастосовної діяльності на найважливіші з точки зору держави та суспіль­ства напрями. Прикладом може, зокрема, слугувати таке.

По-перше, Закон передбачає виняток для малих та серед­ніх підприємців у частині застосування положень, які регу­люють узгоджені дії суб’єктів господарювання, та для влас­ників об’єктів права інтелектуальної власності.

По-друге, норми Закону в частині економічної концентрації спрямовані виключно на ті дії суб’єктів, які можуть призвести до монополізації ринків, чим істотно різняться від положень Закону України «Про обмеження монополізму та недопущен­ня недобросоівсної конкуренції у підприємницькій діяльнос­ті» (втратив чинність), які в деяких випадках потребували згоди Комітету на економічну концентрацію, навіть якщо це не могло вплинути на конкуренцію. Так, згідно з Законом не вважається концентрацією і не потребує дозволу Антимоно-польного комітету України на придбання акцій суб’єкта гос­подарювання особами, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, за умови їх подальшого перепрода­жу протягом року. Крім того, не потребують дозволу Комітету дії між підприємцями, які вже пов’язані між собою відноси­нами контролю, що сприятиме оперативності розв’язання пи­тань з управління підприємствами та оптимізації схем корпо­ративних зв’язків у межах єдиної групи.

По-третє, Законом передбачено, що у разі, якщо дії суб’єк­тів не мали відчутного впливу на умови конкуренції на рин­ку, не призвели до істотного обмеження конкуренції, не зав­дали значних збитків окремим особам чи суспільству, Комі­тет може надати порушникові відповідні рекомендації і у разі їх виконання не розглядати справу та не застосовувати штрафні санкції у зв’язку з малозначністю порушення.

Разом з тим запроваджується такий механізм: будь-яка особа може звернутися безпосередньо до суду за захистом своїх прав у зв’язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. При цьому відповідно до закону та­ка особа має право на відшкодування шкоди у подвійному розмірі. Отже, він стимулює суб’єктів господарювання та

споживачів, права яких порушено, до виявлення активніших дій щодо захисту своїх прав не тільки звертаючись до Комі­тету, а й безпосередньо в порядку загального судочинства, реально розширюючи цим самим різноманітність процесу­альних форм захисту порушених прав, що в цілому сприяє підвищенню ефективності застосування законодавства про захист економічної конкуренції та обмежує фактично «моно­польний статус» правоохоронної діяльності Комітету у сфері , захисту конкуренції.

Закон істотно посилює правові гарантії суб’єктів господа­рювання. В ньому дано конкретний та виключний перелік діянь, які вважаються порушенням законодавства про за­хист економічної конкуренції. Закон упорядковує систему відповідальності шляхом запровадження однакових: порядку розслідування, розгляду справ, меж відповідальності для юридичних та фізичних осіб-суб’єктів господарювання. Ра­зом з підвищенням правової регламентації дій Комітету він підвищує граничний розмір штрафу за порушення законо­давства від 5 до 10% виручки від реалізації продукції. При цьому абсолютні розміри санкцій можуть бути знижені у зв’язку з тим, що в Законі не передбачено стягнення з суб’єк­тів господарювання незаконно одержаного прибутку, отри­маного внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи держав­ної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти тільки на ос­нові, у межах повноважень, а також у спосіб, передбачений Конституцією і законами України. У зв’язку з цим дві тре­тини норм Закону стосуються регламентації діяльності само­го Комітету. Це забезпечить підвищення ефективності реалі­зації матеріальних норм, рівень правової захищеності під­приємців від неправомірних дій, прозорість та передбачува­ність діяльності Антимонопольного комітету України.

Разом з тим Закон удосконалює систему забезпечення до­казової бази у справах про порушення законодавства про за­хист економічної конкуренції, надаючи додаткові повнова­ження щодо вилучення доказів, накладення арешту на пред­мети, документи, інші носії інформації, що можуть бути до­казами у справі, та встановлює відповідальність за чинення перешкод уповноваженим працівникам Комітету в доступі до інформації. Питання вилучення доказів у житлах чи ін­ших володіннях фізичних осіб має бути розв’язано шляхом

внесення змін до Цивільного процесуального кодексу, які б передбачали процедуру прийняття судом такого рішення.

Важливим кроком на шляху запобігання порушенням за­конодавства про захист економічної конкуренції є введення механізму попереднього отримання дозволу Комітету на вчи­нення узгоджених дій. При цьому запроваджується механізм винятків, який встановлює типові вимоги до узгоджених дій, при додержанні яких не потрібно звертатися за отриманням такого дозволу.

Щоб запобігти порушенням законодавства, введено нор- ‘ му, яка зобов’язує Антимонопольний комітет України нада­вати підприємцям висновки про те, чи будуть їх певні дії по­рушенням законодавства. Ця норма гарантуватиме підви­щення передбачуваності застосування законодавства про за­хист економічної конкуренції, що додасть упевненості під­приємцям під час здійснення господарської діяльності.

Контрольні запитання для самоперевірки

/. У чому полягає сутність конкуренції?

2. Що таке економічна конкуренція?

3. Які ознаки притаманні економічній конкуренції?

4. Чому необхідно захищати економічну конкуренцію?

5. Яким чином держава здійснює захист економічної конкуренції?

6. Які функції виконує конкуренція у ринковій економіці? «7. У чому полягає негативне явище монополії?

8. У чому полягає сутність монополії?

9. Коли виникає монополія в економіці?

10. Які типи монополій Вам відомі? її. Чому держава має підтримувати економічну конку­ренцію?

12. У чому різниця між судовим та адміністративним шляхами захисту економічної конкуренції?

13. З чого складається законодавство про захист еконо­мічної конкуренції?                ‘               Ш

14. Який закон України є основним у сфері захисту еко- ~л помічної конкуренції?                             І

щ