Тема 6. Правочини

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 

Додатковий нормативний матеріал:

1. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16.10.1996 р. // ВВР України. – 1996. - №  49. - Ст. 272.

2. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. // ВВР України. - № 49. – Ст. 682.

3. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. // ВВР України. - 1993. - № 39. - Ст. 383.

4. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. // ВВР України. - 2000. - № 36. - Ст. 299.

5. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції від 03.03.2004 р. № 20/5 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 10. – Ст. 639.

6. Про судову практику в справах про визнання угод недійсними: Постанова Пленуму Верховного Суду Укра­їни від 28.04.1978 р. № 3 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1999. -  № 5. – С. 29.

7. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними: Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного Суду України від 12.03.1999 р. № 02―5/111 // Вісник Вищого Арбітражного Суду України. – 1999. - № 2. – С. 92.

 8. Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів: Лист Вищого Арбітражного Суду України від 24.01.1997 р. № 01―8/23 // Право и практика. – 2003. - № 18. – С. 3.

 9. Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів: Лист Вищого Арбітражного Суду України від 15.05.1997 р. № 01―8/167 // Право и практика. – 2003. - № 18. – С. 15.

Завдання:

51. Леонідова та Фетисов 10 жовтня вчинили в простій письмовій формі до­говір доручення (ст. 1000 ЦК). На виконання цього договору Фетисов зобов’язався придбати у власність Леонідової комплект обумовлених старовинних речей в строк, що не перевищує двох місяців, та за суму не більше як 3000 грн. Зазначена сума грошей була передана 10 жовтня Леонідовою Фетисову з видачею останнім боргової розписки. 25 жовтня Леонідовій стало відомо, що 12 жовтня Фетисов пе­редав 3000 грн. Альошину за договором позики (ст. 1046 ЦК) під проценти стро­ком на 1 місяць. Виходячи з того, що предметом договору позики є гроші, пе­редані нею Фетисову для виконання договору доручення і власником яких вона продовжує бути. Виходячи з цього, Леонідова звернулась до Фетисова з повідом­ленням про те, що вона в односторонньому порядку розриває договір доручення за мотивом втрати довіри і вимагає негайно повернути їй 3000 грн. Крім того, вона повідомила, що буде вимагати визнання недійсним договору позики, укладе­ного між Фетисовим та Альошиним, оскільки його зміст суперечить закону. Це протиріччя, на її думку, полягає в тому, що оскільки позикодавець передає іншій стороні договору позики гроші у власність, то і він сам мусить бути власником цих грошей.

Фетисов у відповідь на повідомлення Леонідової заперечив наступне. По-перше, на його думку, Леонідова не може розривати договір доручення в одно­сторонньому порядку згідно ст.525 ЦК, враховуючи ще й те, що в самому дого­ворі доручення міститься умова про те, що сторони не вправі цього робити. По-друге, у нього ще є достатньо часу для виконання договору доручення в повному обсязі. По-третє, у Леонідової немає підстав для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору позики, оскільки вона не є стороною в ньому.

На які питання теми розраховане це завдання? Як підлягає вирішенню це завдання?

52. Єгоров є учасником повного товариства “Повне товариство: Іванов, Пе­тров і компанія” (далі – ПТ), в засновницькому договорі якого встановлено пра­вило про те, що ведення справ ПТ здійснюється Івановим та Петровим. Єгоров, отримавши довіреність лише від Іванова (Петров у цей час був у відрядженні), уклав від імені ПТ договір з фізичною особою - підприємцем  Рудаковим. Повер­нувшись із відрядження, Петров заявив, що ПТ повинно вимагати визнання цього договору недійсним, оскільки для вчинення договору Єгорову потрібна була й до­віреність від нього. При цьому Петров посилався на ч.2 ст. 207 ЦК, згідно з якою правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими  актами циві­льного законодавства.

Дізнавшись про це, Рудаков заявив, що згідно з ч.1 ст. 122 ЦК у відносинах з третіми особами ПТ не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників ПТ щодо права діяти від імені остан­нього, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення до­говору знала чи могла знати про відсутність в учасника ПТ права діяти від його імені.

                На які питання теми розраховане це завдання? Як підлягає вирішенню це завдання?

53. Феоктистов та Першин вирішили вчинити договір купівлі-продажу буд­матеріалів на суму, що перевищує в 5 разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів фізичних осіб, з розстроченням оплати товару на 14 місяців від дня укла­дення договору. При цьому в них виникла суперечка щодо форми цього договору. Першин вважає, що цей договір не може укладатися в усній формі, оскільки згі­дно зі ст. 206 ЦК він не є договором, що повністю виконується сторонами в мо­мент його вчинення. Феоктистов виходить з того, що відповідно до ст. 208 ЦК письмова форма договору між фізичними особами необхідна лише тоді, коли він укладається на суму, що перевищує не менше як в 20 разів розмір неоподаткова­ного мінімуму доходів фізичних осіб. Він не згоден з тим, що цей договір не є та­ким, що повністю виконується сторонами в момент його вчинення, оскільки ст. 694 ЦК закріпила правило про те, що з моменту передання товару і до його оплати, товар, проданий в кредит, визнається таким, що перебуває у заставі в про­давця для забезпечення виконання покупцем його обов’язку щодо оплати товару.

На які питання теми розраховане це завдання? Як підлягає вирішенню це завдання?

54. Арістов, який є власником дачного будинку у м.Чорноморську 10 бере­зня 2004 р. вчинив з Івкіною договір оренди будинку строком на 6 місяців. В до­говорі була встановлена щомісячна орендна плата у розмірі 200 грн. за місяць. При цьому в день вчинення договору Івкіна сплатила Арістову аванс у розмірі 200 грн., а решту зобов’язалась сплатити після закінчення строку дії договору. Крім того, в договорі було обумовлено, що права і обов’язки сторін припиняються, якщо в період між 20 і 30 червня до Арістова в м.Чорноморськ приїде його син з родиною у відпустку. Фактично Івкіна почала користуватися будинком 20 травня. Син Арістова з родиною приїхав до батька 2 липня. Івкіна, посилаючись на умови договору, відмовилась звільнити орендований будинок. Син Арістова пояснив ба­тькові, що затримався з приїздом у зв’язку з отриманням від нього телеграми про тяжку хворобу брата, що мешкає у Москві. Отримавши телеграму, син Арістова змушений був заїхати в Москву, але там дізнався, що брат вже тиждень знахо­диться за кордоном у відрядженні. При цьому він з’ясував, що телеграму надіслав не батько Арістова, а Федірко на прохання Івкіної. У зв’язку з викладеним, Аріс­тов звернувся до суду з позовом про звільнення Івкіною орендованого будинку та сплати нею орендної плати у повному обсязі.

Івкіна пояснила, що вимоги Арістова про звільнення будинку не визнає, оскільки умова, про яку йшлося в договорі, не настала. Крім того, вона вважає, що повинна сплачувати орендну плату лише з 20 травня, тобто з дня, коли вона фак­тично почала користуватися будинком.

На які питання теми розраховане це завдання? Як підлягає вирішенню цей спір?

55. Акціонерне товариство “Луч” (далі – АТ) (постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю “Простір” (далі – ТОВ) уклали договір про реаліза­цію останнім товару, який надійде від постачальника. В договорі зазначалося, що оплата товару здійснюється ТОВ протягом 30 днів. За 20 днів після отримання то­вару ТОВ реалізувало лише його частину і перерахувало суму від його реалізації постачальнику, з урахуванням винагороди, яка належала йому. АТ звернулося до господарського суду про сплату ТОВ решти суми від реалізації товару та відшко­дування збитків. Директор ТОВ заперечуючи проти цього, пояснив, що розцінює цей договір як договір комісії, згідно з яким зобов’язаний перераховувати суми після реалізації, а не через 30 днів після укладення договору, що на його думку й становить відмінність договору на реалізацію від договору купівлі-продажу. ТОВ звернулося до господарського суду з зустрічним позовом про тлумачення змісту цього договору і визнання його недійсним в разі, якщо суд дійде висновку, що він не є договором комісії. Підставою для вирішення договору недійсним на думку ТОВ є помилка в обставинах, які мають істотне значення.

На які питання теми розраховане це завдання? Як буде вирішено цій спір?

56. Свідерський та Боткін вчинили договір купівлі-продажу квартири (ст. 655 ЦК), який був нотаріально посвідчений та зареєстрований відповідно до ст. 210 ЦК. Умови договору були повністю виконані сторонами. Через 2 роки сто­рони звернулися до нотаріальної контори, де було посвідчено цей договір, з за­явою про їх відмову від договору на підставі ст. 214 ЦК. Нотаріус відмовив їм у посвідченні цієї дії і порадив звернутися до суду, якщо вони хочуть оскаржити відмову нотаріуса. Одночасно нотаріус пояснив, що виконання умов договору у повному обсязі, припиняє зобов’язання, породжене ним, належним виконанням. Оскільки з зобов’язанням припинився і договір, відмовитися від нього немож­ливо. Свідерський і Боткін звернулися до суду, оспорюючи відмову нотаріуса. Суддя вважає, що розгляду цього питання повинно передувати тлумачення статей 214 та 599 ЦК Конституційним судом України.

На які питання теми розраховане це завдання? Вирішить справу.

57. Скориставшись відсутністю батьків, шістнадцятирічний Назаров за гроші, отримані у вигляді заробітної плати, купив у Сергійова бінокль (вартість 30 грн.), продав Ахметьєву ковзани з черевиками (вартість 30 грн.), а магнітолу (з незначними дефектами ) поміняв з Вікторовим на спортивний велосипед вартістю 150 грн. Батько Назарова, повернувшись з лікарні і дізнавшись про правочини, вчинені сином без його згоди, звернувся з позовом до суду про визнання цих пра­вочинів недійсними. Оскільки Вікторов встиг відремонтувати магнітолу, він звер­нувся з зустрічною вимогою про відшкодування завданих йому збитків.

На які питання теми розраховане це завдання? Як підлягає вирішенню ця справа? Що зміниться, якщо сторонами в договорах, що уклав Назаров, були особи у віці від 14 до 18 років ?

58. Пархоменко – опікун п’ятирічного Сергєєва, самостійно продав від його імені та в його інтересах спортивний тренажер за 300 грн. Брат покійного батька Сергєєва вважає, що предметом цього договору є цінне майно і тому договір про його відчуження може укладатися лише з дозволу органу опіки та піклування. У зв’язку з цим він звернувся до суду з позовом про визнання цього договору недій­сним та про застосування наслідків недійсності договору. Опікун Пархоменко вважає, що, по-перше, спортивний тренажер може використовуватися лише доро­слою людиною, тому ніякої цінності для п’ятирічної дитини не становить, а, по-друге, в коштах, отриманих ним від продажу цього тренажеру, була потреба для придбання дитячого велосипеда та зимового одягу, необхідного малолітньому.

На які питання теми розраховане це завдання? Вирішить справу.

59. Податкова інспекція за результатами перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Сокіл” (далі - ТОВ) звернулася з позовом до господарського суду про визнання недійсними на підставі ст. 227 ЦК двох договорів, укладених генеральним директором – одноособовим виконавчим органом ТОВ. Йшлося про договір купівлі-продажу устаткування на загальну суму 542 000 грн. та про дого­вір купівлі-продажу продукції власного виробництва – тютюнових виробів. Під­ставою для подачі позову відносно договору купівлі-продажу устаткування було те, що статут ТОВ містить правило, згідно з яким договори, що перевищують суму в 300 000 грн., повинні бути схвалені загальними зборами учасників ТОВ. Що ж до договору купівлі-продажу тютюнових виробів, то він повинен бути ви­знаний недійсним, оскільки ТОВ не мало ліцензії на здійснення такого виду дія­льності.

На думку генерального директора ТОВ податкова інспекція, по-перше, вза­галі не може бути позивачем у цій справі. По-друге, ст. 227 ЦК, хоча й встанов­лює правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти, але йдеться в ній лише про правочини, вчинені без відповід­ного дозволу (ліцензії). Виходячи з цього, правочин щодо реалізації ТОВ зайвого устаткування не може визнаватися недійсним за підставою, передбаченою ст. 227 ЦК (цей вид діяльності не потребує ліцензування). Що ж стосується правочину щодо реалізації ТОВ тютюнових виробів власного виробництва, то його не можна розглядати як такий, що був укладений без спеціального дозволу (ліцензії), оскі­льки ліцензію на здійснення такого виду діяльності ТОВ отримало. Строк її дії за­кінчується лише через 1 рік 10 місяців. Той факт, що ТОВ втратило видану ліцен­зію і на день вчинення правочину не мало дублікату ліцензії не є підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ст. 18 Закону України “Про ліцензу­вання певних видів господарської діяльності”. В підтвердження цього факту гене­ральний директор ТОВ подав особам, які здійснювали перевірку, заяву, з якою він звернувся до органу ліцензування про видачу ТОВ дублікату ліцензії.

На які питання теми розраховане це завдання? Вирішить справу.

60. Іванов, що страждав на захворювання бронхіальною астмою і проживав у власному будинку, розташованому поруч з металургійним комбінатом, перед від’їздом на лікування в іншу місцевість доручив Федотову обміняти цей будинок на інший або приватизовану квартиру меншої площі поблизу моря.

Скориставшись дорученням, Федотов обміняв будинок Іванова на однокім­натну приватизовану квартиру своєї двоюрідної сестри. Іванов, проживши в квар­тирі зиму, з’ясував, що ця квартира має істотні недоліки, пов’язані з промерзан­ням стін, і звернувся з позовом до суду про визнання договору міни недійсним на підставі ст. 230 ЦК як вчинений під впливом обману. Ним зазначалося, що Федо­тов і його сестра знали про недоліки квартири.

 На які питання теми розраховане це завдання? Вирішить справу.

61. Кирилов, погрожуючи зброєю, заволодів шапкою з цінного хутра, що належала Смирнову. Згодом, дізнавшись, що за цим фактом порушено криміна­льну справу, Кирилов на квартирі потерпілого передав останньому певну суму грошей, наче б за куплену річ. У судовому засіданні Смирнов пояснив, що він дійсно отримав гроші, але у значно меншому розмірі, ніж дійсна ціна шапки, і зробив це задля того, щоб не мати в майбутньому неприємностей від Кирилова.

На які питання теми розраховане це завдання? Вирішить справу.

62. Шилов, дізнавшись що проти робітників юридичної особи, де він пра­цював, порушено кримінальну справу і йому також може загрожувати притяг­нення до кримінальної відповідальності, за кілька днів до арешту продав мото­цикл, що йому належав, своєму другові Харитонову. Гроші покупець повинен був віддати жінці Шилова пізніше, а мотоцикл було передано тоді ж. Через деякий час Шилова було засуджено до позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому на­лежить на праві приватної власності. Прокурор, вважаючи, що конфіскації підля­гає і мотоцикл, заявив позов про визнання правочину купівлі-продажу мотоцикла недійсним, оскільки Шилов мав за мету уникнути конфіскації.

На яке питання теми розраховано це завдання? Як слід вирішити справу?

63. Дмитров у вересні зробив обмін неізольованої кімнати площею 14 кв. м на ізольовану однокімнатну квартиру меншої площі з Олійник. У зв’язку з тим, що нова кімната виявилася вологою, про що Дмитров дізнався лише осели­вшись у ній, останній звернувся до суду з позовом про визнання правочину недій­сним. В судовому засіданні Олійник, заперечуючи проти позову, пояснив, що Ди­митров неодноразово оглядав кімнату і мав повне уявлення про її стан. Дмитров підтвердив, що він дійсно двічі (у червні та серпні) оглядав квартиру і залишився задоволений нею, але це було влітку, коли він не міг уявити, що взимку кімната виявиться непридатною для проживання.

На яке коло питань розраховане це завдання? Як слід вирішити справу?

64. Романова - власниця половини жилого будинку, уклала договір дові­чного утримання з Володіною. Через рік під тиском сестри Романова подала заяву про розірвання договору, мотивуючи це тим, що Володіна неналежним чином ви­конувала свої обов’язки. Через місяць після цього Романова померла і її сестра подала позов про визнання договору довічного утримання між Романовою і Воло­діною недійсним, як такий, що був укладений під впливом тяжкої для Романової обставини на вкрай невигідних умовах.

Суд позов задовольнив. Володіна звернулася до апеляційного суду з про­ханням скасувати рішення місцевого суду, мотивуючи це тим, що, по-перше, такі договори укладаються лише при тяжких обставинах, а саме – у разі непрацездат­ності особи, яка не може самостійно себе утримувати. По-друге, в умовах дого­вору, завіреного нотаріусом, передбачається місячний розмір послуг, їжі, медика­ментів і тому для Романової умови договору не були вкрай невигідними, а на­впаки. Апеляційний суд погодився з доводами Володіної і скасував рішення міс­цевого суду.

На яке питання теми розраховано це завдання? Як слід вирішити справу?