§ 6. Гарантії місцевого самоврядування в Україні : Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні - за ред. С.Г. Серьогіної : Книги по праву, правоведение

§ 6. Гарантії місцевого самоврядування в Україні

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 
РЕКЛАМА
<

Необхідною умовою для повного й ефективного здійснення завдань

та функцій місцевого самоврядування є система гарантій. Під га(

рантіями місцевого самоврядування розуміють сукупність умов та заходів,

що забезпечують повну та ефективну реалізацію територіальними гро

мадами, їх органами та посадовими особами права вирішувати питан

ня місцевого значення в межах Конституції і законів України. Система

гарантій місцевого самоврядування включає загальні та спеціальні

(власне юридичні) гарантії.

Загальні гарантії місцевого самоврядування обумовлені особливо

стями суспільнополітичного ладу, ступенем розвитку економіки, духов

ної сфери, а тому вони підрозділяються відповідно на економічні,

політичні та духовні.

До економічних гарантій належать існуюча економічна система

українського суспільства, засади якої закріплені на конституційному

рівні, а саме: єдність економічного простору, свободи переміщення то

варів, послуг та фінансових коштів, свобода економічної діяльності;

визнання та рівний захист різних форм власності, у тому числі кому

нальної власності. Політичні гарантії пов’язані з демократичною, пра

вовою, соціальною сутністю української держави, з демократичним ха

рактером політичного режиму, відносно децентралізованою системою

територіальної організації влади. До духовних гарантій слід віднести

існуючу в країні систему культурних та ідеологічних цінностей, загаль

ний рівень суспільної думки щодо перспектив розвитку місцевого само

врядування.

Важливу роль у розвитку місцевого самоврядування відіграють юри(

дичні гарантії, тобто правові засоби забезпечення і захисту його як од

ного з основних інститутів громадянського суспільства. За способом

закріплення вони поділяються на конституційні, міжнародноправові

та законодавчі (гарантії, закріплені в законах та підзаконних норматив

них актах).

Конституція України визначає принципи організації місцевого са

моврядування, основні форми безпосереднього волевиявлення тери

торіальних громад і унеможливлює необґрунтоване втручання держави

у сферу компетенції місцевого самоврядування.

тежів. До них належить: а) прибутковий податок з громадян; б) державне

мито; в) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської

діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відпо

відних рад; г) плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємниць

кої діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

ґ) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємниць

кої діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунк

тами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправни

ми пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

д) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконав

чими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому

порядку адміністративними комісіями; е) єдиний податок для суб’єктів

малого підприємництва в частині, що належить відповідним бюджетам.

Фінансова підтримка місцевого самоврядування з боку держави

здійснюється також через міжбюджетні трансферти — кошти, які безо

платно й безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Вони

здійснюються у вигляді дотацій вирівнювання для підвищення дохідної

спроможності бюджету й субвенцій для використання з певною метою

в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надан

ня субвенції. Обсяг міжбюджетних трансфертів залежить від розміру

доходів, отриманих за рахунок закріплених за бюджетами місцевого са

моврядування загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язко

вих платежів.

До дохідної частини місцевого бюджету включаються також кошти,

необхідні для фінансування витрат, пов’язаних із здійсненням органами

місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади та вико

нанням рішень органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення

цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюдже

ту України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому

законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам

місцевого самоврядування відповідні об’єкти державної власності.

Правову основу становить сукупність правових норм, що регламен

тують організацію і функціонування місцевого самоврядування в Укра

їні. До неї належать: норми Конституції України, законів України «Про

ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» від 15 лип

ня 1997 року №45297ВР, «Про місцеве самоврядування в Україні» від

21 травня 1997 року № 28097ВР, «Про вибори депутатів місцевих рад та

сільських, селищних, міських голів» від 14 січня 1998 року № 1498ВР,

«Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 року № 93IV,

«Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року

№ 2493III, «Про столицю України — містогерой Київ» від 15 січня 1999

року № 401XIV, «Про органи самоорганізації населення» від 7 червня

2001 року № 2493III, «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від Конституції України); 2) обов’язок держави фінансувати здійснення

окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих органам

місцевого самоврядування (ст. 143 Конституції України); 3) заборона

втручання державних органів у процес складання, затвердження та ви

конання місцевих бюджетів, за винятком випадків, передбачених Зако

ном «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 61); 4) право органів

місцевого самоврядування встановлювати місцеві податки і збори, ви

пускати місцеві позики, лотереї та цінні папери тощо (статті 68–70 За

кону «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Важливою гарантією місцевого самоврядування є його право на су

довий захист, яке має принципове значення в плані забезпечення пра

вової, організаційної і фінансової самостійності місцевого самовряду

вання. Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право

звертатися до суду щодо визнання незаконними актів органів виконав

чої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, уста

нов та організацій, які порушують права територіальних громад, повно

важення їх органів та посадових осіб.

Особливу роль у системі гарантій місцевого самоврядування відіга

рють міжнародні стандарти управління на місцях. У Європейській хартії

місцевого самоврядування, яка ратифікована Верховною Радою України

15 липня 1997 року, закріплено правові, інституційні, адміністративні і

фінансові гарантії автономності територіальних громад і їх органів.

Суттєвою гарантією місцевого самоврядування є його організаційна

самостійність, яка полягає в тому, що призначення посадових осіб, фор

мування органів місцевого самоврядування здійснюється територіаль

ними громадами, причому це право є виключним. Конституція України

не надає органам державної влади права створювати органи місцевого

самоврядування і призначати його посадових осіб. Інституційна авто

номія місцевого самоврядування проявляється в тому, що територіальні

громади не можуть бути примусово об’єднані; ради самостійно визна

чають свою структуру, систему і структуру своїх виконавчих органів, без

затвердження чи узгодження з державними інстанціями. Відповідно до

ст. 6 Європейської Хартії місцевого самоврядування, місцеві органи

влади повинні мати можливість, не порушуючи більш загальних зако

нодавчих положень, самостійно визначати свої внутрішні адміністра

тивні структури, з тим щоб вони відповідали місцевим потребам і забез

печували ефективне управління.

Ефективність місцевого самоврядування значною мірою обумов

люється правовою автономією, суть якої полягає в конституційному

визначенні компетенції місцевого самоврядування (ст. 143). Відповідно

до положень ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, орга

ни місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно

вирішувати будьяке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компе

тенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Повно

важення, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як пра

вило, мають бути повними і виключними, вони не можуть скасовува

тися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом,

якщо це не передбачено законом. Навіть при реалізації делегованих

повноважень органи місцевого самоврядування повинні, наскільки це

можливо, мати свободу пристосовувати їх здійснення до місцевих умов.

Вагомою гарантією місцевого самоврядування є закріплення на кон

ституційному рівні обов’язковості рішень органів місцевого самоврядуван

ня на відповідній території (ст. 144). Зокрема, акти органів і посадових осіб

місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є

обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній тери

торії органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємства

ми, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадя

нами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

До фінансовоекономічних гарантій місцевого самоврядування на

лежать: 1) наявність власної матеріальнофінансової основи (ст. 142

радами. Як необов’язковий елемент системи можуть розглядатися район

ні в містах ради, передумовами утворення яких є наявність районного

поділу в місті та прийняття рішення про необхідність їх формування

міською радою чи рішенням міської територіальної громади. Відповідно

до ст. 5 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» районні в містах

ради не є самостійними елементами системи місцевого самоврядування.

Кожна рада має свою будову, внутрішню організаційну структуру,

яка поставлена в залежність від статусу місцевої ради. Будова сільських,

селищних, міських рад відрізняється від будови районних, обласних рад,

певну специфіку має й внутрішньо організаційна структура районних

у містах рад. При цьому Закон «Про місцеве самоврядування» в Україні

фактично встановив уніфіковану структуру місцевих рад одного рівня,

оскільки чітко визначив їх структурні підрозділи й головних посадових

осіб. На розсуд місцевої ради, по суті, тільки виноситься питання про

необхідність утворення контрольних комісій, підкомісій, робочих груп.

Однак заборони щодо створення структурних підрозділів ради, не пе

редбачених законом, Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» не

містить, а тому на практиці такі підрозділи можуть утворюватися (на

приклад, рада голів постійних комісій і депутатських груп (фракцій)

була утворена в Харківській, Алчевській міських радах, рада голів депу

татських комісій — у Хмельницькій міській раді, у Миколаївській

міській раді функціонує Президія. Ці органи за своїм статусом виступа

ють як дорадчі органи ради1).

Отже, відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування в Укра

їні», структурними елементами сільських, селищних, міських рад є:

1. Сільський, селищний, міський голова, який очолює місцеву раду і є

головною посадовою особою відповідної територіальної громади, оби

рається її членами на основі загального, рівного, прямого виборчого

права шляхом таємного голосування строком на чотири роки в поряд

ку, визначеному Законом «Про вибори депутатів місцевих рад та сіль

ських, селищних, міських голів». Крім того, згідно з ч. 1 ст. 5 зазначе

ного Закону, він являє собою самостійний елемент системи місцевого

самоврядування.

2. Депутатські групи і фракції, які є добровільними об’єднаннями

депутатів місцевих рад. Відповідно до Закону «Про статус депутатів


<