§ 3. Поняття, предмет і система науки державного будівництва і місцевого самоврядування : Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні - за ред. С.Г. Серьогіної : Книги по праву, правоведение

§ 3. Поняття, предмет і система науки державного будівництва і місцевого самоврядування

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 
РЕКЛАМА
<

Система органів публічної влади, процес їх формування, функціону

вання і розвитку, елементи їх організації й діяльності перебувають у полі

зору багатьох наук. Однак вони вивчають ці об’єкти в аспекті свого пред

мета й методів пізнання, досліджуючи лише окремі сторони, елементи

державного будівництва і місцевого самоврядування. Історикоюри

дичні науки вивчають основні етапи розвитку державності, моделей

організації влади в Україні і різних країнах світу, звертаючи увагу, перш

за все, на хронологію розвитку державноправових явищ. Філософія

досліджує державу в контексті загальних закономірностей розвитку при

роди, суспільства, буття й мислення. Соціологія розглядає структурно

інституційну організацію органів публічної влади в аспекті певних

соціальних процесів, соціальної структури суспільства. Політологія ви

являє вплив політичних факторів на процес державного будівництва і

місцевого самоврядування.

Беручи до уваги політичні, економічні, правові та інші чинники, що

впливають на той чи інший об’єкт, існує об’єктивна потреба в комплекс

ному, поглибленому вивченні системноструктурної організації органів

публічної влади, їх організаційних і діяльнісних аспектів, з урахуванням

теоретичних та практичних надбань. Саме це завдання покликана вико

нувати наука державного будівництва і місцевого самоврядування, яка,

спираючись на досягнення інших загальнотеоретичних суспільних та

юридичних наук, усебічно вивчає питання організації й діяльності органів

публічної влади, що дає змогу синтезувати політичний, історичний, юри

дичний, економічний, соціальний підходи до аналізу проблематики і

успішно вирішувати практичні завдання у процесі державотворення.

При формуванні, функціонуванні й реформуванні публічної влади

виникають різноманітні суспільні відносини, які структурно складають

ся з трьох основних елементів: суб’єктів, об’єктів і змісту. Суб’єктами цих

відносин є народ (як джерело влади), територіальні громади (як первинні

суб’єкти місцевого самоврядування), органи державної влади, органи

місцевого самоврядування, а також інститути громадянського суспільства

(політичні партії, громадські організації тощо), об’єктом — система інсти

тутів публічної влади, а саме державний механізм і система місцевого са

моврядування. Зміст таких відносин становлять права й обов’язки

суб’єктів щодо упорядкування суспільного й державного життя за допо

могою владного впливу або перетворення існуючої системи влади.

Оскільки виникнення, зміна і припинення цих відносин відбу

вається постійно, то загалом вони утворюють цілісний, внутрішньо

узгоджений організаційний процес, здебільшого упорядкований право

вими нормами. Зміст цього процесу становить поточна діяльність органів

публічної влади та їх посадових осіб, у межах якої приймаються і

здійснюються владні рішення, забезпечуються реальні перетворення в

суспільному організмі. Він має організаційний характер, бо саме в його

межах відбувається структурування публічної влади, її інституціо

налізація, а потенційні можливості владних інститутів зі статичного переходять у динамічний стан у вигляді загальних чи індивідуальних

владних рішень. У підсумку і сама система органів публічної влади стає

більш організованою, і рішення набувають владноорганізуючого харак

теру. Система суспільних відносин, що складаються при цьому, має ор

ганізаційноправовий характер і утворює особливу сферу суспільного

життя, яка іменується за назвою процесу формування, розвитку й

функціонування системи публічної влади — сфера державного будів(

ництва і місцевого самоврядування. Аналогічно називається й наука, що

вивчає всі складові процесу державного будівництва й місцевого само

врядування, та навчальна дисципліна, покликана дати студентам

відповідні наукові знання.

На сьогодні існують різні підходи до встановлення сутності і харак

теристики предмета науки державного будівництва і місцевого самовря

дування. З точки зору авторів цього підручника, значно більш продук

тивним і обґрунтованим є «організаційний» підхід до визначення пред

мета цієї науки, що полягає в дослідженні різноманітних аспектів

існування органів публічної влади як особливого роду організацій1.

Справді, існування інститутів публічної влади являє собою органічне

поєднання статичних і динамічних елементів. Перші з них (система,

структура, принципи, функції, компетенція, основи діяльності) харак

теризують певні органи як носіїв публічної влади, тобто як сукупність

можливостей органів здійснювати владноорганізуючий вплив на

суспільство. Інші елементи виявляють себе тільки в динаміці, тобто у

процесі безпосереднього функціонування органу публічної влади (фор

ми і методи діяльності).

Статичні елементи в цілому закріплені правом. Правові норми, які

регламентують статику органів публічної влади, належать до певної галузі

права (конституційного, адміністративного, цивільного, фінансового)

залежно від того, якої сфери стосуються ті суспільні відносини, що ними

опосередковуються відповідні статичні елементи. Динамічні елементи

впорядковуються правом лише частково. При цьому більше цінується не

впорядкованість, а ефективність. На перший план виходить раціоналізм,

а практика сама підказує, в яких формах і якими методами найкраще

втілити в життя можливості органів публічної влади. Законодавець окрес

лює правові межі цих елементів тільки тоді, коли вважає, що саме такі

форми і методи є найбільш досконалими за наявних умов.

Існування органів публічної влади виявляється насамперед у пра

вовідносинах. У правовідносинах статичні й динамічні елементи вияв

ляються в комплексі: одні з них характеризують орган публічної влади

як суб’єкт правовідносин, другі — визначають його права й обов’язки

в цих правовідносинах, треті — служать критерієм доцільності й ефек

тивності поведінки даного суб’єкта. Водночас діяльність органів публіч

ної влади не обмежується правовою сферою; доволі часто вони діють

поза межами правового регулювання. Це стосується використання

інших соціальних регуляторів, якто: мораль, звичаї, політичні та еко

номічні норми, ділові звички тощо.

Таким чином, недостатньо юридично внормувати діяльність органів

публічної влади, важливо її організувати, тобто об’єднати статичні й ди

намічні елементи їх існування, щоб вони якомога краще здійснювали своє

цільове призначення, якомога ефективніше функціонували. Для цього

потрібен комплексний підхід до вивчення усіх елементів, з яких складається

існування органів публічної влади, наукового дослідження організації їх

роботи, і саме ці питання й становлять предмет комплексної суспільної

науки, що має назву «Державне будівництво і місцеве самоврядування».

Відносини, які виникають у процесі державного будівництва і місцевого

самоврядування можуть бути за своїм характером і змістом класифіковані

на різні види, а саме:

1. Відносини, які складаються у процесі організації влади на вищо

му, центральному і місцевому рівнях. Основними з них є відносини, що

виникають у процесі визначення основних засад і форм здійснення

публічної влади, формування органів публічної влади, утворення їх

структури, а також відносини, пов’язані із формуванням територіаль

ної, правової, матеріальнофінансової основ організації й діяльності

органів публічної влади.

2. Відносини, які виникають у процесі практичної діяльності органів

публічної влади щодо реалізації їх функцій і повноважень.

3. Відносини, які пов’язані із питаннями наукової організації праці,

методами діяльності в органах публічної влади.

4. Відносини, що виникають у процесі взаємодії органів публічної

влади між собою, іншими елементами політичної системи та правоохо

ронними органами.

Усі ці відносини є досить різними — одні з них регулюються норма

ми конституційного, адміністративного, фінансового, екологічного,

трудового та інших галузей права і тому називаються організаційно

правовими, інші регламентуються на рівні корпоративних норм, зви

чаїв, правил ділового спілкування. Однак всі вони є однорідними, бо

пов’язані з процесом організації та діяльності органів публічної влади і

дають комплексне уявлення про організацію і функціонування органів

державної влади і місцевого самоврядування.

Таким чином, предмет науки державного будівництва і місцевого са(

моврядування становлять суспільні відносини, які складаються у процесі

організації й діяльності органів публічної влади

Наука державного будівництва і місцевого самоврядування є скла

довою частиною системи юридичних наук, яка у свою чергу входить до

системи суспільних наук. Вона не може бути віднесена до галузевих

наук, оскільки її предметом не є вивчення однойменної галузі права.

Крім того, суспільні відносини, що становлять предмет цієї науки, лише

частково урегульовані правом, бо вона тісно пов’язана з дослідженням

організації й діяльності органів публічної влади з практичного боку.

Отже, наука державного будівництва і місцевого самоврядування є сис

темою наукових поглядів, уявлень, знань, що комплексно розкриває пи

тання організації й діяльності органів публічної влади. Комплексний ха(

рактер цієї науки полягає в тому, що систему органів державної влади і

місцевого самоврядування вивчають у межах її предмета з урахуванням

політичних, історичних, економічних, правових, організаційних, соціо

логічних факторів. Вона синтезує теоретичний і практичний підхід, що

дає змогу виробляти власну систему основних понять, теоретичних ви

сновків щодо організації й діяльності органів публічної влади.

Система науки державного будівництва і місцевого самоврядування

являє собою внутрішньо взаємопов’язану, логічно побудовану структуру

розміщення наукового матеріалу, обумовлену специфікою її предмета.

Основні блоки знань, які становлять систему цієї науки, можуть бути

згруповані таким чином:

1. Загальнотеоретичні питання науки державного будівництва і місце(

вого самоврядування. Серед них можна виокремити розділ, присвячений

вивченню державного будівництва і місцевого самоврядування як дер

жавознавчої категорії, аналізу його елементів та основних напрямків

здійснення. Окрім цього, цей блок включає й розділ, у якому вивчається

предмет, система, джерела, методологія, завдання цієї науки та її

взаємозв’язок з іншими науками та галузями права.

2. Історичні питання державного будівництва і місцевого самовряду(

вання в Україні. Цей блок включає знання про еволюцію організації ро

боти органів публічної влади та її особливості на різних історичних ета

пах з урахуванням типу державності й суспільного розвитку. Сюди ж

належать знання про розвиток наукових доктрин з питань державного

будівництва і місцевого самоврядування.

3. Порівняльно(правові аспекти державного будівництва і місцевого

самоврядування. Вони охоплюють наукові знання про організацію робо

ти аналогічних чи однотипних органів публічної влади в різних країнах

світу та її особливості.

4. Соціополітичні та соціопсихологічні аспекти державного будів(

ництва і місцевого самоврядування. Цей блок включає знання, накопи

чені наукою на межі державознавства і соціології, політології, соціаль

ної психології, зокрема про реальне представництво соціальних шарів

і груп населення в органах публічної влади, про мотивацію поведінки

посадових і службових осіб, про вплив на зміст владних рішень з боку

«зацікавлених груп», політичної опозиції тощо. Однак усі ці знання по

даються в аспекті організації роботи органів публічної влади, ефектив

ності владних рішень, наукової організації праці.

5. Елементи організації та діяльності органів публічної влади. Цей блок

охоплює сукупність теоретичних знань про сутність та зміст елементів

організації й діяльності органів публічної влади, зокрема про їх систем

ноструктурну організацію, функції та компетенцію, систему прин

ципів, основ, форм, методів організації та діяльності.

6. Система соціальних регуляторів організації роботи органів публічної

влади в Україні. Цей блок охоплює наукові знання про правові основи

державного будівництва й місцевого самоврядування, а також ділові

звичаї, корпоративні норми, традиції, які визначають організацію ро

боти певних органів державної влади і місцевого самоврядування.

7. Організація роботи органів державної влади. До цього блоку нале

жать наукові знання про організацію й діяльність конкретних органів

державної влади. Складовими частинами розділу є положення про по

рядок формування, структурнофункціональну характеристику, засади

організації та діяльності органів законодавчої, виконавчої влади, Пре

зидента України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав лю

дини, Рахункової палати, органів судової влади.

8. Організація роботи органів влади Автономної Республіки Крим.

Сюди включаються наукові знання про організацію й діяльність Верхов

ної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів та інших органів

виконавчої влади АРК.

9. Організація місцевого самоврядування в Україні. До цього блоку на

лежать наукові знання про систему, принципи, правові, територіальні

й матеріальнофінансові основи місцевого самоврядування в Україні,

функції, компетенцію, форми і методи роботи органів місцевого само

врядування, їх структурних підрозділів і посадових осіб.

10. Відносини органів публічної влади між собою, а також з об’єднан(

нями громадян, трудовими колективами. До цього блоку належать на

укові знання про відносини, що складаються у державних і муніципаль

них органів з об’єднаннями громадян і трудовими колективами при

здійсненні владної діяльності. Окремий розділ становлять знання про

взаємовідносини, що складаються між законодавчими і виконавчими

органами державної влади та органами місцевого самоврядування із

судовими і правоохоронними органами.

У юридичній літературі останнього часу знайшла підтримку і «про(

цесуальна» концепція державного будівництва і місцевого самовряду

вання, в межах якої воно розглядається як підгалузь конституційного

процесуального права України, що охоплює конституційні процесуальні

норми та інститути, які регулюють порядок організації і діяльність конституційно закріпленої системи державних органів та органів місце

вого самоврядування1.

Однак державне будівництво і місцеве самоврядування не можна

зводити до підгалузі конституційного процесуального права, виключ

но до конституційного порядку розробки і прийняття владних рішень.

Насамперед сам факт існування конституційного процесуального пра

ва як самостійної галузі є дискусійним питанням, оскільки порядок

розробки і прийняття рішень конституційноправового характеру

суттєво відрізняється як за колом суб’єктів, так і за самою процедурою.

Крім того, це необґрунтовано звужує предмет науки державного будів

ництва і місцевого самоврядування, надає додаткові підстави для неви

знання її самостійності, ставить під сумнів саму доцільність її існуван

ня. «Процесуальний» підхід до визначення предмета цієї науки залишає

поза увагою такі елементи державного будівництва, як система і струк

тура органів публічної влади, їх функції і методи роботи, матеріально

фінансові основи діяльності, практику роботи тощо, позбавляючи та

ким чином державне будівництво і місцеве самоврядування комплекс

ного характеру й тих елементів, які найбільш яскраво відображають

особливості предмета науки.

Існує й точка зору, згідно з якою наука державного будівництва і місце

вого самоврядування не являє собою самостійної системи наукових знань,

а є лише навчальною юридичною дисципліною, предмет якої становить

система органів публічної влади, організація роботи державного управ

ління, інститути державної влади і самоврядування, структура, функції,

компетенція, повноваження державних органів і самоврядування України2.

Деякі автори вважають, що дисципліна державного будівництва та місце

вого самоврядування — це хіба що назва курсу «Муніципальне право» та

«Державне процесуальне право» і її предмет повинен бути скорочений за

рахунок виключення питань організації роботи органів державної влади та

органів влади Автономної Республіки Крим і, таким чином, повністю

трансформуватися в муніципальне право України3.

Вважаємо, що питання про те, чи є галузь знань про організацію й

діяльність органів публічної влади самостійною наукою, давно вирішене

на користь розвитку науки державного будівництва і місцевого самовря

дування. Про це свідчить наявність власного предмета, столітня історія

існування цієї науки, її бурхливий розвиток на сучасному етапі, вихід за

останні п’ять років восьми підручників та навчальних посібників з курсу,

активна підготовка наукових кадрів у цій галузі, функціонування науко

водослідних установ, що здійснюють фундаментальні дослідження з

питань державного будівництва та місцевого самоврядування, відпо

відна діяльність парламентського комітету з питань державного будів

ництва та місцевого самоврядування.

При цьому існування науки державного будівництва і місцевого са

моврядування не свідчить про застарілі стереотипи, а є доказом розвит

ку наукових галузей вітчизняного державознавства на засадах принци

пу плюралізму, а не на моністичній основі. При цьому слід керуватися

не механічним впровадженням досягнень зарубіжної думки, а власни

ми історичними традиціями і досвідом. Так, серед вчених Російської

Федерації, які віддали пріоритет розвитку виключно муніципального

права, на сьогодні обговорюється питання про прогалини, що утворили

ся у сфері дослідження правового статусу та організації роботи органів

публічної влади. Відповідно обґрунтовується необхідність запровадження

нових спеціальних дисциплін, у межах яких комплексно вивчалися б пи

тання організації державних і муніципальних органів публічної влади, го

туються перші навчальні посібники, присвячені цій тематиці1. Російські

науковці Є. Г. Аніміца, А. Т. Тертишний, які є розробниками навчальної

дисципліни «Місцеве самоврядування», зазначають, що вона є комплекс

ною навчальною дисципліною, яка тісно пов’язана із такими суміжними

дисциплінами, як муніципальне право, муніципальний менеджмент, регіо

нальна економіка, кожна з яких має свої власні специфічні відносини, що

складаються у просторі місцевого співтовариства2.

Гадаємо, що існування науки державного будівництва і місцевого

самоврядування зовсім не виключає розвиток муніципального права,

адже кожна з цих дисциплін має свій аспект вивчення місцевого само

врядування. Державне будівництво і місцеве самоврядування не обме

жується сферою реалізації муніципальної влади, а розглядає й питання

організації державного апарату, крім того, воно виходить за межі пра

вового регулювання і вивчає інші соціальні регулятори, задіяні у про

цесі внормовування діяльності органів публічної влади та їх посадових

осіб. У свою чергу муніципальне право не розглядає питання наукової

організації праці в органах місцевого самоврядування, форми і методи їхньої діяльності, оскільки це прерогатива науки державного будів

ництва і місцевого самоврядування.

Перед наукою державного будівництва і місцевого самоврядування

на сучасному етапі постає цілий ряд складних життєво важливих для

розвитку суспільства і держави завдань: 1) підготовка кваліфікованих

кадрів, обізнаних у сфері організації роботи органів публічної влади і

здатних до подальших наукових досліджень; 2) розгортання фундамен

тальних наукових досліджень у сфері організації роботи органів публіч

ної влади, спрямованих на зміцнення теоретичних основ процесу дер

жавного будівництва; 3) зміцнення міждисциплінарних зв’язків із

суміжними суспільними науками, насамперед з такими юридичними

науками, як загальна теорія держави і права, конституційне право,

муніципальне право, адміністративне право, державне управління,

фінансове право; 4) наукова підтримка нормотворчої діяльності органів

державної влади та місцевого самоврядування; 5) доктринальне тлума

чення чинного законодавства, пристосування його до нових політико

правових реалій; 6) вивчення досвіду зарубіжних країн, міжнародно

правових стандартів щодо організації роботи органів публічної влади;

7) навчальнометодичне забезпечення викладання дисципліни «Дер

жавне будівництво і місцеве самоврядування».