§ 3. Форми роботи Верховної Ради України : Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні - за ред. С.Г. Серьогіної : Книги по праву, правоведение

Популярное за неделю

Качественные дисплеи для вашего телефона. Лучшие цены. Гарантия
master-iphone.ru
adhdportal.com

§ 3. Форми роботи Верховної Ради України

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 
РЕКЛАМА
<

Форми роботи Верховної Ради України об’єктивно обумовлені не

обхідністю забезпечення ефективної діяльності найбільшого за персо

нальним складом колегіального органу державної влади, поєднання

спільної роботи депутатського корпусу з індивідуальною роботою депу

татів у парламенті та виборчому окрузі, попередньої підготовки питань

і спільного прийняття остаточних рішень.

Виходячи з функціонального призначення парламенту, основною

правовою формою його роботи є нормотворча форма. Нормативними є всі

закони України, а також деякі постанови Верховної Ради України (напри

клад, постанови «Про затвердження Положення про загальні збори гро

мадян за місцем їх проживання в Україні» від 17 грудня 1993 року № 3748

ХІІ, «Про структуру апарату Верховної Ради України» від 20 квітня 2000

року № 1678ІІІ та ін). У межах нормотворчої форми вирізняються зако

нопроектне та ординарне провадження, результатами яких є підготовлені

законопроекти чи акти нормативного характеру.

Установча форма діяльності парламенту складається з низки прова

джень, спрямованих на внесення змін до структури державного ме

ханізму, власної структури парламенту, а також кадрових змін. Зокрема,

можна вирізнити провадження щодо обрання Голови Верховної Ради

України, його заступників, голів комітетів; щодо обрання суддів; при

значення третини складу Конституційного Суду, членів Центральної

виборчої комісії, голови Національного банку України; щодо надання

згоди на призначення Президентом на посаду Прем’єрміністра Укра

їни, Генерального прокурора, Голови Антимонопольного комітету,

Голови Фонду державного майна та інші. Кожне з цих установчих про

ваджень проходить певні процесуальні стадії і, як правило, завершується

прийняттям постанови Верховної Ради України.

Контрольна форма діяльності залежить від предмета (об’єкта) конт

ролю. Контрольні провадження можуть бути щодо імпічменту Прези

денту України, щодо резолюції недовіри Кабінету Міністрів України,

щодо спостереження за конституційністю та законністю актів органів

державної влади та інші. Вони можуть завершуватися, наприклад, вне

сенням конституційного подання до Конституційного Суду України,

Постановою Верховної Ради України або заявою (яка є актом політи

коправового, декларативного характеру). Актами індивідуальної конт

рольної діяльності парламентарів є депутатські звернення й запити.

Правозастосовча форма діяльності не належить до числа основних

правових форм роботи парламенту, але має істотне значення з точки

зору забезпечення національної безпеки й оборони України, гаранту

вання основних прав та свобод людини і громадянина. Йдеться, насам

перед, про провадження щодо затвердження указів Президента України

про введення воєнного чи надзвичайного стану, про загальну або част

кову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзви

чайної екологічної ситуації. Правозастосовчі провадження, пов’язані із

забезпеченням національної безпеки, відзначаються оперативністю

(рішення має бути прийняте протягом двох днів з моменту звернення

глави держави) і завершуються схваленням відповідної постанови Вер

ховної Ради України.

Інтерпретаційна форма діяльності парламенту на сьогодні обмежена

тлумаченням постанов Верховної Ради України, оскільки офіційне тлу

мачення Конституції та законів України є прерогативою Консти

туційного Суду України.

Кожна з правових форм діяльності Верховної Ради України здійс

нюється у відповідних організаційних межах, які надають процесу ви

роблення й прийняття владних рішень логічно завершеного, струнко

го, внутрішньо узгодженого вигляду. В межах організаційних форм забезпечується поєднання і розподіл праці народних депутатів, співро

бітників апарату щодо реалізації функцій і компетенції Верховної Ради

України як єдиного органу законодавчої влади.

Згідно зі ст. 82 Конституції України, Верховна Рада України працює

сесійно. Сесія є основною, універсальною організаційною формою ро

боти парламенту, доцільність якої доведена світовою практикою парла

ментаризму. Вона дає змогу органічно поєднати персональну роботу

депутатів з колективною роботою найвищого представницького орга

ну. У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від

17 жовтня 2002 року № 17рп 2002 (у справі щодо повноважності Вер

ховної Ради України) визначено, що положення ч. 1 ст. 82 Конституції

України, за яким «Верховна Рада України працює сесійно», необхідно

розуміти так, що вона працює не безперервно, а під час певних періодів —

сесій, на які збирається в конституційно визначені строки, як правило,

двічі на рік1. Саме під час сесій проводяться пленарні засідання парла

менту та його органів.

У роботі парламенту застосовуються й такі організаційні форми, як

індивідуальна робота його керівництва і народних депутатів, засідання

депутатських об’єднань, комітетів і тимчасових комісій, Погоджуваль

ної ради депутатських фракцій (груп), парламентські та комітетські слу

хання, «Дні уряду» тощо. Допоміжний характер мають такі форми, як

індивідуальний прийом громадян, робота зі зверненнями громадян,

офіційні візити парламентських делегацій, зустрічі керівництва Верхов

ної Ради України з керівниками інших органів державної влади, бри

фінги і пресконференції для журналістів, «гарячі лінії» за участю

керівників парламенту та лідерів депутатських об’єднань.

Верховна Рада України постійно поглиблює міжпарламентські

зв’язки, застосовуючи при цьому як традиційні форми — візити парла

ментських делегацій, зустрічі керівників парламентів, лідерів парла

ментських фракцій і груп, так і нові — участь у роботі міжпарламент

ських комісій, форумів, асамблей. Зокрема, станом на 1 липня 2004 року

відбулося п’ять засідань Міжпарламентської комісії зі співробітництва

Верховної Ради України і Федеральних Зборів Російської Федерації,

розпочали роботу УкраїнськоЛитовський міжпарламентський форум

та Міжпарламентська асамблея України й Республіки Польщі. Форму

ються аналогічні інституції з парламентами Румунії, Азербайджану,

Франції, Вірменії, Індії та Китаю.

Матеріально(технічні форми діяльності парламенту здійснюються

підрозділами апарату Верховної Ради України. Зокрема, фінансовогоспо

дарське, матеріальнотехнічне, соціальнопобутове забезпечення діяль

ності парламенту і народних депутатів здійснює Управління справами Вер

ховної Ради України, комп’ютерне забезпечення роботи покладено на

Управління комп’ютеризованих інформаційних систем та мереж, а транс

портне — на автобазу, що перебуває у віданні Управління справами.


<