§ 2. Територіальна основа системи органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування в Україні : Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні - за ред. С.Г. Серьогіної : Книги по праву, правоведение

§ 2. Територіальна основа системи органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування в Україні

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 
РЕКЛАМА
<

На відміну від родоплемінної організації влади, публічна влада су

часного суспільства являє собою колективність, жорстко «прив’язану»

до певної території. Влада державних і муніципальних органів поши

рюється на підвладних суб’єктів не за соціальною (родинною, корпо

ративною, релігійною тощо), а за територіальною ознакою. Цій владі

мають підкорятися всі суб’єкти, які перебувають у межах відповідної

просторовогеографічної одиниці, визначеної законодавством. Тери

торіальними межами діяльності органів публічної влади обумовлена й

дія у просторі тих правових актів, що їх вони приймають.

При цьому особливості організації та діяльності публічної влади

значною мірою залежать не тільки від політикоправових характерис

тик чи рівня фахової підготовки службовців, але й від географічних ха

рактеристик відповідної території. «Як свідчить історичний досвід, —

підкреслюється в сучасній теоретичній літературі, — сама земля, тери

торія держави становить той стратегічний ресурс, який, за значущістю,

можливо, переважає всі інші ресурси»1.

Територіальною основою організації та діяльності органів публічної

влади називається певна частина соціального, природного (у тому числі

природноресурсного та екологічного), економічного, інфраструктур

ного, культурноісторичного і просторового потенціалів країни, що

перебуває в юрисдикції загальнодержавних чи місцевих органів публіч

ної влади. Під «територією» в цьому разі розуміють сукупність частин

соціального, природноресурсного та інших потенціалів країни, що

просторово збігаються, стосовно яких з боку органів державної влади і

з боку органів місцевого самоврядування можна здійснювати відповідні

регулятивні дії.

Територіальна основа діяльності органів публічної влади включає

низку ознак, які дають кількісну та якісну характеристику того гео

графічного простору, на який поширюється влада зазначених органів.

До них належать географічні розміри і масштаби підвладної території,

місце, де знаходяться органи влади, топографію, умови для певного виду

економічної діяльності, наявність природних ресурсів, доступ до транс

портних вузлів та комунікацій та ін. Ці аспекти мають суттєве значен

ня для з’ясування потенційних і реальних можливостей держави і місце

вого самоврядування, визначення місця й ролі певних місцевостей се

ред аналогічних територіальних одиниць.

Територіальну основу вищих органів Української держави та цент

ральних органів виконавчої влади становить уся державна територія

України загальною площею 603,7 тис. км2 на якій проживає близько

48 млн людей. Територія України складається з території природних

поселень (міст, селищ, сіл) та територій між ними в межах Державного

кордону України. Державна територія України може бути змінена тільки

шляхом всеукраїнського референдуму.

У місцевих органів публічної влади в Україні територіальна основа

діяльності визначається адміністративнотериторіальним устроєм. Так, для Верховної Ради, Ради міністрів і республіканських органів виконав

чої влади Автономної Республіки Крим територіальною основою є ви

ключно територія автономії. Територіальною основою місцевих держав

них адміністрацій і територіальних підрозділів центральних органів ви

конавчої влади є територія відповідних адміністративнотериторіальних

одиниць України (областей, міст районів, міст, районів у містах Києві

та Севастополі). Територіальною основою органів місцевого самовря

дування є територія відповідних областей, районів, міст, районів у

містах, селищ, сіл. У разі добровільного об’єднання за рішенням місце

вого референдуму кількох територіальних громад сусідніх сіл, що мають

спільний адміністративний центр, в єдину територіальну громаду, тери

торіальну основу відповідних органів місцевого самоврядування може

становити загальна територія об’єднаних сіл.

Адміністративнотериторіальними одиницями України є 24 області,

одна адміністративнотериторіальна автономія (Автономна Республіка

Крим), два міста зі спеціальним статусом (Київ і Севастополь), 612 ра

йонів (з них у містах — 121), 165 міст обласного і 279 районного значен

ня, 907 селищ міського типу, 490 сільських і 121 міський район, а також

28 839 сільських населених пунктів, об’єднаних у 10 190 сільських окру

гів («сільрад»). У середньому на область припадає 24,1 тисячі км2

сільськогосподарських земель, 19 районів, шість міст обласного підпо

рядкування, 1207 населених пунктів1.

Регіони України суттєво відрізняються за багатьма показниками.

Поряд з регіонами, що розвиваються, існують так звані депресивні

регіони. Тому регіональна політика має бути спрямована на недопущен

ня і нівелювання різких територіальних диспропорцій, забезпечення

цілісності державної території та поступального розвитку всіх тери

торіальних одиниць. Саме з таких міркувань виходив законодавець, на

голошуючи в ст. 132 Конституції України на тому, що територіальний

устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної те

риторії, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної

влади, збалансованості соціальноекономічного розвитку регіонів, з ура

хуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демо

графічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 92 Конституції України, територіальний устрій

нашої держави має визначатися спеціальним законом. На сьогодні про

ект такого закону розроблений і перебуває на розгляді в парламенті.

Водночас вищими органами державної влади прийнято низку актів

політикоправового характеру, спрямованих на удосконалення тери

торіальної основи органів публічної влади, забезпечення поступально

го розвитку всіх частин території України. Серед таких актів слід назва

ти, насамперед, Концепцію державної регіональної політики, затвер

джену Указом Президента України від 25 травня 2001 року № 3412001,

Концепцію сталого розвитку населених пунктів, схвалену постановою

Верховної Ради України від 24 грудня 1999 року № 1359ХІV, та Основні

напрями забезпечення комплексного розвитку малих монофункціо

нальних міст, схвалені постановою Кабінету Міністрів України від 17 бе

резня 2000 року № 521.