§ 4. Поняття, правове регулювання та співвідношення функцій і компетенції органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування : Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні - за ред. С.Г. Серьогіної : Книги по праву, правоведение

§ 4. Поняття, правове регулювання та співвідношення функцій і компетенції органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 
РЕКЛАМА
<

Ґрунтовний науковий аналіз будьякого явища неможливий без по

переднього визначення тих чинників, що впливають на його сутність і

зміст. Стосовно організації й діяльності органів публічної влади таким

чинником є їх функції й компетенція, які дають динамічну характерис

тику владних інституцій, уможливлюючи глибше пізнання їх природи,

призначення та змісту діяльності. Функції і компетенція органів публічної

влади — це одні із фундаментальних категорій державознавчої науки.

Сутність і соціальне призначення органів публічної влади розкри

вається за допомогою функцій. Вони мають об’єктивний характер, обу

мовлюються потребами суспільства і встановлюються залежно від ос

новних завдань, що стоять перед владними інституціями на певному

етапі розвитку. Функції органів публічної влади характеризуються пев

ною стабільністю, зазнаючи змін лише завдяки радикальним політич

ним, економікосоціальним перетворенням, зміні державної органі

зації, її пріоритетів. Функції органів публічної влади стосовно функцій

держави мають похідний характер. Держава розподіляє їх між органа

ми таким чином, щоб вони працювали узгоджено і являли собою єди

ний цілісний механізм, який реалізує ці функції.

Таким чином, функції органів публічної влади — це об’єктивно обу

мовлені основні напрямки їх діяльності, що забезпечують поділ праці

всередині державного механізму і характеризуються певною стабіль

ністю, в яких відображаються завдання і соціальне призначення органів

публічної влади.

Класифікація функцій може бути здійснена за різними критеріями.

За суб’єктами здійснення влади розрізняють функції держави, місцевого

самоврядування, функції органів публічної влади, їх структурних підроз

ділів і посадових осіб, окремих службовців. За об’єктами здійснення

влади можна виокремити політичні, економічні, соціальні, культурні,

оборонні, зовнішньоекономічні, екологічні функції. За видами держав

ної влади розрізняють законодавчу, виконавчу, судову, контрольнона

глядову, представницьку функції. За правовими формами здійснення

влади функції можна класифікувати на нормотворчу, установчу, право

застосовчу, інтерпретаційну, контрольну, правоохоронну.

Функції органів публічної влади тісно пов’язані з компетенцією, яка

є тим елементом організації роботи, що забезпечує максимальну дифе

ренціацію цих органів та унікальність їхнього правового статусу. Сама

семантика слова «компетенція» передбачає фаховий підхід до публічно

го володарювання. Здійснювати публічну владу слід грамотно, зі знан

ням справи, чітко орієнтуючись у тій сфері суспільного життя, в якій

складаються ті правовідносини, суб’єктом яких є цей орган, що дає змо

гу зробити аналіз компетенції.

На відміну від функцій, які формулюються досить загально, компе

тенція органу публічної влади окреслюється за допомогою максималь

но конкретних формулювань, які дають змогу дати цілком однозначну

відповідь на питання: що має право і що повинен робити цей орган за

кожним із доручених йому напрямків суспільного управління з метою

цілеспрямованого впорядкування громадського життя, згідно з його

стратегічними цілями і завданнями.

Компетенція є юридичною характеристикою, за допомогою якої

точно фіксується положення певного органу в політикоправовому про

сторі. Її складові елементи дають змогу максимально чітко визначити

правове положення конкретного органу як суб’єкта владних пра

вовідносин. Як правильно зазначається в юридичній літературі, неза

лежно від того, є компетенція повністю самостійною (конкретного органу публічної влади) чи має похідний характер (структурних підрозділів

чи посадових осіб), можна говорити про її подвійне призначення. Шля

хом державновладного встановлення компетенції чітко фіксується об

сяг та зміст діяльності того чи іншого суб’єкта, що здійснює управління.

Одночасно проводиться розмежування його функцій з функціями інших

суб’єктів, що співвідносяться з ним як за «вертикаллю», так і за «гори

зонталлю», іншими словами, закріплюється певний порядок розподілу

всієї сукупності державних функцій, що реалізуються управлінським

апаратом1.

Структурно компетенція являє собою сукупність предметів відання

і повноважень. З метою нормального функціонування, усунення дублю

вання і правильного поділу праці кожна владна інституція повинна

діяти спеціалізовано, тобто в певних сферах суспільних відносин. Така

сфера діяльності, в межах якої діє орган, визначається першочергово і

юридично закріплюється. В юриспруденції вона дістала назву предме(

ти відання, під якими розуміють юридично визначені сфери суспільних

відносин, в межах яких діє владний суб’єкт. Це можуть бути, наприклад,

сфери промисловості, будівництва, архітектури, сільського господарст

ва, транспорту, зв’язку, освіти, науки, культури, охорони здоров’я.

Однак визначення компетенції тільки як предметів відання є недо

статнім, оскільки неможливо встановити компетенцію органу, не окрес

ливши конкретні можливості його поведінки в публічних відносинах,

його права й обов’язки, які іменуються повноваженнями. У компетенції

органів публічної влади права і обов’язки зливаються в повноваження

як єдине ціле — « правообов’язки», оскільки за наявності певних юри

дичних фактів орган не може не реалізувати своїх повноважень, він по

винен їх використати.

Таким чином, компетенція органів публічної влади являє собою су

купність закріплених у нормативноправових актах предметів відання

та повноважень органів публічної влади, шляхом встановлення яких

фіксується обсяг та зміст діяльності владних суб’єктів.

Компетенція є більш динамічним явищем, ніж функції, бо вона до

сить часто змінюється, уточнюється, доповнюється у зв’язку із оп

тимізацією, вдосконаленням державного апарату, що обумовлено

постійними процесами державного й суспільного розвитку. Зміна ж

функціонального призначення владних інституцій, як було зазначено

вище, як правило, пов’язана з перетвореннями революційного харак

теру. Що стосується правового регулювання функцій та компетенції

органів публічної влади, то на сьогодні компетенція більш чітко закріп

лена правовими нормами, ніж функції, які врегульовані правом частко

во і нерідко виводяться зі змісту компетенції.