§ 2. СистемноBструктурна організація органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні : Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні - за ред. С.Г. Серьогіної : Книги по праву, правоведение

§ 2. СистемноBструктурна організація органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 
РЕКЛАМА
<

Об’єктом відносин, які складаються у процесі формування, функціонування й реформування публічної влади, є системно(структурна орга(

нізація органів державної влади і місцевого самоврядування, яка являє собою

складне системне утворення, зумовлене суспільнополітичною природою,

соціальним і функціональним призначенням, формою державності, рівнем

демократизації суспільства, розвитком економіки та іншими факторами і

утворюється із сукупності окремих елементів — підсистем, органів, їх струк

турних підрозділів, територіальних представництв, які в процесі поточної

діяльності взаємодіють між собою, з іншими елементами політичної сис

теми задля виконання завдань, що стоять перед ними. З точки зору загаль

ної теорії держави і права така система називається державним апаратом і

системою місцевого самоврядування, а з позицій теорії організації — сис

темноструктурною організацією публічної влади. Їй притаманні такі риси,

як цілісність, раціональна єдність і внутрішня узгодженість елементів, ко

ординація та інтеграція всіх підрозділів, правова визначеність функціональ

ного призначення окремих компонентів.

Характеристика внутрішньої форми організації публічної влади

може бути здійснена шляхом аналізу її окремих елементів. В Україні як

елементи системноструктурної організації публічної влади можуть роз

глядатися підсистема публічної влади, орган державної влади України,

орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самовряду

вання, структурні підрозділи цих органів, їх ланки та окремі службовці,

що виконують відповідні управлінські функції.

Нині більшість державознавців твердять про існування двох підси

стем публічної влади — державної та муніципальної1. Така позиція ви

глядає цілком обґрунтованою з огляду на те, що Конституція України в

ч. 2 ст. 5 носієм суверенітету і єдиним джерелом влади назвала народ,

який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та

органи місцевого самоврядування. Виходячи зі змісту цієї норми, спо

собом, формою здійснення народовладдя є й органи місцевого самовря

дування. Це підтверджено Конституційним Судом України, який прого

лошує, що «місцеве самоврядування слід розглядати як форму здійснення

народом влади» (п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного

Суду України від 26 березня 2002 року № 6рп2002). Влада народу, що

ним здійснюється, має водночас ряд особливостей. Якщо владна діяль

ність усіх державних органів більшою чи меншою мірою спрямована на

захист всенародних інтересів, то влада окремої ланки місцевого само

врядування здійснюється в інтересах місцевої територіальної громади,

в межах певної адміністративнотериторіальної одиниці. Саме тому вла

да народу при її здійсненні органами місцевого самоврядування має

складовий характер. Всенародна влада виступає тут як сумарна влада,

яка складається із суми місцевих влад і здійснюється територіальними

громадами. Кожна громада здійснює владу безпосередньо і через обрані

її членами представницькі органи — місцеві ради2.

Органи влади Автономної Республіки Крим за Конституцією та

чинним законодавством України не віднесені ні до органів державної

влади, ні до органів місцевого самоврядування, що породжує численні

дискусії з приводу визначення їхньої юридичної природи. За відсутності

чіткого юридичного регулювання доцільно виокремити органи влади

Автономної Республіки Крим в самостійну групу.

Для органів державної влади, органів влади Автономної Республіки

Крим та органів місцевого самоврядування притаманна низка спільних

ознак: 1) утворюються і діють на основі, в межах повноважень і спосо

бами, що передбачені Конституцією та законами; 2) здійснюють управ

ління суспільними справами; 3) наділені владними повноваженнями;

4) працюють за рахунок відповідного бюджету; 5) приймають свої

рішення переважно у вигляді правових актів; 6) об’єднують підвладні

структури за територіальною ознакою; рішення, прийняті ними в межах

своєї компетенції, є загальнообов’язковими на відповідній території.

Ці спільні риси дають змогу об’єднати всі названі органи єдиним

терміном «органи публічної влади». Нині такий термін є загальновиз

наним і загальновживаним у юридичній літературі1.

Системноструктурна організація публічної влади в Україні висту

пає у вигляді окремих підсистем, які, незважаючи на відмінність, мають

певні спільні риси: а) до їх складу входять органи публічної влади, що

мають власну компетенцію, діють на певній території за допомогою

певних форм і методів діяльності; б) між органами, що входять до

відповідної підсистеми, існують тісні взаємозв’язки субординаційного

чи координаційного характеру; в) вони беруть участь у виконанні зав

дань, що в цілому стоять перед державою, у реалізації державної

політики. Кожна з підсистем вирізняється правовою, територіальною

та матеріальнофінансовою основами своєї організації та діяльності,

функціями й компетенцією, порядком формування, порядком прохо

дження служби у відповідних органах, характером зв’язків з населенням

та низкою інших юридичних ознак.

Основним, базовим елементом системноструктурної організації

публічної влади, кожної з її підсистем є орган публічної влади, який з

погляду сучасної державознавчої науки й теорії організації можна роз

глядати в кількох аспектах: у функціональному — як одиничну структу

ру влади, що виконує певні державні функції; у соціологічному — як

різновид соціального інституту, колектив людей, виокремлений суспіль

ством в порядку розподілу праці для виконання покладених на нього

державних завдань у відповідній сфері діяльності; в юридичному — як

самостійну владну інституцію, наділену необхідною компетенцією, що

здійснює керівництво певною сферою суспільних відносин, використо

вуючи певні форми і методи діяльності; в організаційному — як частину

організації, самостійний структурно відмежований підрозділ владного

апарату, що має свою організаційну будову у вигляді взаємопов’язаних

і підпорядкованих елементів2.

Класифікація органів публічної влади може здійснюватися за багать

ма критеріями, зокрема за функціональним призначенням, територією

поширення та часом здійснення влади, порядком утворення, формою

організації діяльності, порядком фінансування тощо.

У контексті функціонального призначення, враховуючи конституційно

закріплений принцип поділу влади в Україні, державні органи поділя

ються на органи законодавчої, виконавчої, судової влади. Крім такого

традиційного поділу можна вирізнити президентуру, контрольнонагля

дові органи (Рахункова палата, Уповноважений Верховної Ради з прав

людини, органи прокуратури), виборчі органи (система виборчих

комісій). У свою чергу, органи влади Автономної Республіки Крим та

органи місцевого самоврядування за функціональним призначенням кла

сифікуються на представницькі та виконавчі. За територією поширен(

ня влади державні органи можуть бути загальнодержавними, регіональ

ними та місцевими, органи влади Автономної Республіки Крим —

тільки регіональними, а органи місцевого самоврядування — регіональ

ними чи місцевими. За часом здійснення влади можна виокремити

постійно і тимчасово діючі органи. При аналізі порядку утворення ор

ганів публічної влади розрізняють виборні та призначувані органи. За

формою організації діяльності органи публічної влади поділяються на

колегіальні та єдиноначальні. Порядок фінансування є підставою для кла

сифікації органів на бюджетні та органи зі змішаним (бюджетногос

прозрахунковим) порядком фінансування.

Системноструктурна організація публічної влади в Україні може

розглядатися як сукупність органів державної влади, органів влади Ав

тономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, які

утворюють певні рівні механізму влади.

Перший рівень цієї організації становлять органи державної влади,

сукупність яких називається системою органів державної влади, або дер(

жавним апаратом. До нього належать:

1. Президент України як одноосібний орган державної влади — глава

Української держави.

2. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади.

3. Державні органи виконавчої влади: а) Кабінет Міністрів України

як вищий орган у системі органів державної виконавчої влади; б)

міністерства, державні комітети, центральні органи зі спеціальним ста

тусом — центральні органи виконавчої влади; в) місцеві державні

адміністрації — місцеві органи державної виконавчої влади в областях,

районах, містах Києві й Севастополі та районах цих міст.

4. Система органів судової влади: а) Конституційний Суд України

як єдиний орган конституційної юрисдикції; б) суди загальної юрис

дикції: загальні та спеціалізовані суди.

Другий рівень системноструктурної організації публічної влади

становить система органів влади Автономної Республіки Крим, до якої

належать: 1) Верховна Рада Автономної Республіки Крим як єдиний

представницький орган автономії; 2) органи виконавчої влади Автоном

ної Республіки Крим: а) Рада міністрів Автономної Республіки Крим —

вищий виконавчий орган автономії, б) центральні виконавчі органи

автономії — міністерства, республіканські комітети, інші центральні

органи, центральні органи зі спеціальним статусом.

Система органів місцевого самоврядування утворює третій рівень си

стемноструктурної організації публічної влади в Україні. Його складо

вими виступають, насамперед, представницькі органи місцевого самовря(

дування, до яких належать: 1) сільські, селищні, міські ради — органи

місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні

громади і здійснюють від їхнього імені та в їхніх інтересах функції і пов

новаження місцевого самоврядування; очолюють їх відповідно сіль

ські, селищні, міські голови, що обираються територіальними громада

ми; 2) районні й обласні ради — органи місцевого самоврядування, що

представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

очолюють їх голови цих рад, які обираються самими радами з числа де

путатів; 3) районні в містах ради — представницькі органи місцевого са

моврядування, які можуть створюватися за рішенням територіальної

громади міста або міської ради; 4) органи самоорганізації населення —

будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, районів

у містах, сільські, селищні комітети. Елементом системи органів місце

вого самоврядування є також виконавчі органи місцевого самоврядування —

виконавчі комітети, відділи, управління сільських, селищних, міських,

районних у містах рад та інші створювані радами виконавчі органи.