Місцеве самоврядування і вибори в Україні

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
РЕКЛАМА
<

5. Д. Яворський, кандидат юридичних на­ук, завідувач відділу Інституту державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України

Місцеве самоврядування в Україні виступає як багатогран­не та комплексне політико-правове явище і характеризується як відповідна засада конституційного ладу України, як спе­цифічна форма народовладдя і як право жителів територіаль­ної громади на самостійне вирішення питань місцевого зна­чення1. Місцеве самоврядування посідає окреме місце в полі­тичній системі і тому його слід розглядати як окрему форму ре­алізації народом належної йому влади.

Загальні засади формування органів місцевого самовря­дування визначаються ст. 141 Конституції України, відповідно до якої жителі сіл, селищ, міст на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування стро­ком на чотири роки обирають депутатів відповідної ради. На таких же засадах обираються сільський, селищний, міський голова. Порядок організації і проведення місцевих виборів визначається Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»2 і Законом України «Про вибори депутатів місцевих

© Яворський В. Д., 2002

' Конституційні засади місцевого самоврядування. - К.: Арарат-Центр, 2000. - С. 8.

2 Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.

45

 

щ та сільських, селищних, міських голів»1. Проведення пе-одичних вільних виборів на місцях становить основу безпо-:редньої демократії у сфері місцевого самоврядування. Участь юмадян у виборах до органів місцевого самоврядування є щочасно однією з дійових форм реалізації ними права на Іасть у місцевому самоврядуванні.

Значення місцевих виборів проявляється через їх функції, сі виступають основними напрямками впливу на суспільні дносини з метою вирішення завдань найбільш ефективної, єздатної організації та функціонування місцевого самовря-'вання в Україні. Система функцій місцевих виборів зво-Іться до таких положень. Так, вибори: а) забезпечують легі-Імність органів та виборних посадових осіб місцевого само-Іядування, наділяють їх мандатом народної довіри; б) є ме­дом формування відповідальної перед населенням публічної Іади; в) забезпечують представництво інтересів різних со-альних груп населення, альтернативних точок зору, вирішен-І проблем місцевого значення; г) є способом формування й Іраження суспільної думки на місцях; ґ) є основним ефектив-ш засобом функціонування представницьких органів місце -»го самоврядування та посадових осіб; д) відіграють роль эективного стимулу розвитку політичних партій; е) викону-гь виховну роль формування соціально-політичної актив->сті і свідомості громадян, поважного ставлення їх до інсти-ту місцевого самоврядування; є) стимулюють розвиток Іціально-політичної активності громадян, сприяють вияв-нню їх нагальних інтересів, створюють потенційні переду-)ви для їх задоволення; ж) являють собою одну з найбільш нових форм контролю громадян за діяльністю місцевих ор-нів та посадових осіб, підвищують їх відповідальність перед Іселенням.

Регулювання місцевих виборів стосується одночасно і >ава громадян, і питання організації місцевого самовряду-ння. Побудова оптимальної моделі місцевих виборів мож-Іва лише через стабільне й ефективне виборче законодав-во. На сучасному етапі актуальними, дискусійними й у той : час значною мірою невирішеними залишаються такі про-

1 Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 3-4. — Ст. 15.

 

блеми, як-то: а) визначення науково обґрунтованої й політичне доцільної виборчої системи місцевих виборів; б) необхідність законодавчого оформлення положення про про­ведення в різний за часом період виборів до Верховної Ради України і місцевих виборів; в) подальше вдосконалення па­раметрів загальної кількості депутатів кожної ланки пред­ставницьких органів місцевого самоврядування в напрямку їх оптимізації; г) розширення кола суб'єктів виборчого пра­ва; ґ) вибір напрямку систематизації законодавства про місцеві вибори, який би забезпечив оптимальну внутрішню єдність, погодженість і повноту правового регулювання цього виду суспільних відносин. У межах цієї статті висвітлюють­ся лише окремі напрямки, які є малодослідженими в теорії виборчого права.

Загальні ресурси вдосконалення сучасного виборчого пра­ва України пов'язані з подальшою демократизацією місцево­го самоврядування, такою організацією системи місцевої публічної влади, яка б спиралася на принципи більшої сво­боди вибору, максимальної гнучкості, а разом з цим і відпо­відальності перед населенням. Обов'язком держави є орієн­тація і стимулювання такого процесу.

У цьому руслі заслуговує на увагу питання про можливість у перспективі охоплення рамками виборчого права відносин щодо виборів керівників місцевих державних адміністрацій в областях, районах, містах Києві та Севастополі. Право жи­телів регіонів самостійно вибирати глав виконавчої влади обґрунтовується необхідністю забезпечення безпосередніх зв'язків між виборцями і сформованими ними суб'єктами політичної публічної влади. В юридичному відношенні керів­ники, які вибираються електоратом, мають найбільш сильні позиції, надійний механізм захисту й гарантії від суб'єктив­ного впливу з боку центральної влади. Однак слід зауважити, що сьогодні для таких кардинальних змін необхідні як по­літичні передумови, так і воля законодавчого органу, а також створення належної теоретичної концепції.

Збагачення предмета виборчого права України є можливим за рахунок включення до числа юридичне значущих учасників виборчих відносин нових суб'єктів. Загальне виборче право

47

 

ШІШЯЖШ-L

тісно пов'язане з питанням наділення іноземних громадян та осіб без громадянства правом участі в місцевих виборах. У деяких державах це питання вирішено позитивно. Законом передбачена можливість участі в голосуванні іноземців та осіб без громадянства, які проживають на території країни протя­гом визначеного часу і сплачують податки. У 1988 році Євро-парламент схвалив резолюцію, згідно з якою громадянам дер­жав — членів Євросоюзу надається право голосувати на ви­борах до Європарламенту і на місцевих виборах у країні про­живання в рамках Європейського Союзу1. Право участі у ви­борах іноземних громадян закріплюється й на конституційно­му рівні. Так, ст. 28 Конституції ФРН передбачає, що правом вибирати і бути обраними на виборах в округах та громадах володіють також особи, які мають громадянство держави — члена Європейського Союзу2. Згідно з Федеральним Законом Російської Федерації «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі Російської Федерації» (ст. 18) до списків виборців на виборах в органи місцевого самоврядуван­ня відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації включаються іноземні громадяни, які досягли віку 18 років і постійно або переважно проживають на території муніципаль­ного утворення, в якому проводяться вказані вибори3. А з 1999 року іноземцям у Російській Федерації надано право на муніципальних виборах не тільки обирати, а й бути обраними в органи місцевого самоврядування.

У перспективі розширення суб'єктів виборчого права на місцевих виборах можливе й в Україні за рахунок надання за певних умов виборчих прав іноземцям та особам без громадянства. Такий підхід випливає з міжнародного досвіду багатьох країн, де участь у самоврядуванні не розглядається як прерогатива тільки власних громадян, а й поширюється на постійно або переважно проживаючих на території комуналь­них утворень іноземців та осіб без громадянства. На користь

1 Сравнительное Конституционное право. - М.: Манускрипт, 1996. -С.372-373.

г Конституции государств Европейского Союза. - М : НОРМА-ИН-ФА, 1999. - С. 190.

3 Избирательное право и избирательный процесс в Российской Феде­рации. - М.: НОРМА, 1999. - С. 151.

48

 

 

такої позиції говорить також і той факт, що вектором зовнішньої політики України є шлях входження до європейсь­ких структур, а також зближення вітчизняного законодавст­ва, в тому числі й виборчого, з європейським правом.

Законодавство про місцеві вибори є складовою частиною українського виборчого законодавства, магістральне вдоско­налення якого спрямоване на розробку й прийняття Вибор­чого кодексу України. Це дозволило б систематизувати ви­борче законодавство і створити стабільну правову базу, впоряд­кувавши в єдиному акті виборчі правовідносини та процеду­ри в конкретній формі і чітко уніфікувавши методи їх право­вого регулювання1. В Особливій частині Виборчого кодексу передбачається врегулювати особливості правовідносин, які притаманні місцевим виборам. Для науки виборчого права проблема розробки відповідних фундаментальних теоретич­них положень є нагальною.

' Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики. — К.: Центральна Виборча Комісія, 2001. — С. 25.

49