ОКРЕМІ АСПЕКТИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ МЕТОДИКИ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 

4. завдання криміналістичної методики судового розгляду кримінальних справ і її

зв’язки з іншими складовими криміналістики;

5. система методики судового розгляду кримінальних справ, її структурні елементи;

6. поняття, класифікація і структура окремих методик судового розгляду

кримінальних справ;

7. роль криміналістичних характеристик злочинів відповідних видів (груп) та

інформації зі справи про особливості процесу дослідження події злочину на

досудових стадіях кримінального судочинства у створенні й змісті окремих

методик.

Від напрацьованості (розробленості) цих питань у кінцевому підсумку залежать

створення ефективних окремих методик та успіх їхнього застосування у вирішенні

судом кримінальних справ.

2. Окремі методики судового розгляду кримінальних справ певних категорій. Вони

є науково обґрунтованими системами методичних рекомендацій для суду, державного

обвинувача і професійного захисника з підготовки та безпосереднього здійснення ними

судового розгляду кримінальних справ щодо окремих видів (груп) злочинів.

Рекомендації, що напрацьовуються у межах першого розділу, стосуються

вивчення, узагальнення слідчої й судової практики, виокремлення насамперед

типових, і таких, що більш або менш часто повторюються, судових ситуацій, які

трапляються у багатьох або навіть у всіх категоріях справ. Для судового розгляду

кримінальних справ найхарактернішими і такими, що нагально вимагають

напрацювання криміналістичних рекомендацій, є три із уже згадуваних судові

ситуації, з якими, наразі, найчастіше і стикаються практики: необхідність заповнення

у суді прогалин досудового розслідування; наявність неусунених суперечностей у

доказовому матеріалі; дослідження доказів, які суттєво змінились у ході судового

розгляду порівняно із досудовим розслідуванням.

Різноманіття злочинів, передбачених Кримінальним Кодексом України,

зумовлює необхідність існування певного комплексу окремих методик не лише щодо

їх розслідування, а й судового розгляду щодо них кримінальних справ.

Так чи інакше кожна окрема методика має містити рекомендації пошуку

відповідей на такі запитання:

а) що потрібно встановлювати у конкретній категорії справ; яке коло обставин

підлягає встановленню (доказуванню), керуючись нормою ст. 64 КПК України,

положень кримінально-правової, криміналістичної, кримінологічної та психологічної

характеристик відповідного роду, виду чи підвиду злочинів;

б) як, яким шляхом, за допомогою яких, першочергово, судово-процесуальних

дій з’ясовуватимуть зазначені обставини (це значною мірою залежить від судової

ситуації, що формується у справі, найбільш розповсюджені з яких – типові – також

повинні відобразитись у відповідній окремій методиці);

в) в якій послідовності повинні бути виконані згадані судові та судово-слідчі дії;

як тактично, і за допомогою яких технічних засобів їх здійснюватимуть;

г) для сторін, що беруть участь у справі, насамперед – обвинувачення і захисту –

важливим є ще один аспект методики: як передбачувані результати дослідження

доказів можуть відобразитись на формуванні позиції кожної з них і

використовуватися у судових дебатах.

1. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика.

Учебник для вузов / Под ред. Р.С. Белкина. – М.: Издательская группа НОРМА-

ИНФРА.М, М., 1999. – 990 с.

2. Актуальные проблемы советской криминалистики. – М.: Юрид. лит. 1976. – 216 с.

3. Белкин Р.С. История отечественной криминалистики. – М.: Издательство НОРМА,

1999. – 496 с.

4. Васильев А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы

криминалистики. – М.: Юрид. лит., 1984. – 348 с.

5. Возгрин И.А. Введение в криминалистику: История, основы теории, библиография. –

СПб.: Издательство „Юридический __________центр Пресс”, 2003. – 475 с.

6. Возгрин И.А. Общие положения методики расследования отдельных видов

преступлений. – Л.: ИУСР, 1976. – 234 с.

7. Кисленко С.Л., Комиссаров В.И. Судебное следствие: состояние и

перспективыразвития. – М.: Издательство „Юрлитинформ”, 2003. – 176 с.

8. Криминалистика: Учебник / Под ред. Л.Я. Драпкина, В.Н. Карагодина. – М.: Юрид.

лит., 2004. – 896 с.

9. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За

загальною редакцією В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К.: ФОРУМ, 2003. 938 с.

10. Новий тлумачний словник української мови: у 4-х т. Т. 2 / Укладачі В.В. Яременко,

О.М. Сліпушко. – К.: Аконіт, 1999. – 910 с.

11. Руководство для государственных обвинителей: криминалистический аспект

деятельности / Под ред. О.Н. Коршуновой. – СПб.: Издательство „Юридический цент

Пресс”, 2003. – 688 с.