2. Поняття та види інвестиційно-правових норм

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 

Інвестиціно-правові норми — це встановлені компетентними органами в офіційному порядку і зафіксовані в спеціальних правових документах індивідуально не персоніфіковані правила здійснення інвестиційної діяльності як різновиду господарської діяльності. Інвестиційно-правові норми — це різновид господарсько-правових норм. Отже, їм притаманні ті самі ознаки, що і господарсько-правовим нормам:

• частина інвестиційно-правових норм звичайна за своєю структурою, тобто ці норми складаються з гіпотези, диспозиції та санкції;

• однак більшість інвестиційно-правових норм відрізняється неповною структурою. До них належать:

норми-принципи (в яких визначаються принципи здійснення інвестиційної діяльності, укладання інвестиційних договорів тощо);

норми-заборони, в яких відсутні санкції (що містяться в інших нормативних актах);

компетенційні норми — наприклад, щодо визначення компетенції Держбуду України, управлінь містобудування та архітектури на місцях, центрів ліцензування тощо;

техніка-економічні норми (визначають порядок здійснення певних технологічних процесів або параметри здійснення господарської, в т. ч. інвестиційної, діяльності).

До техніко-економічних норм належать:

ДСТ — державні стандарти, які встановлюють організаційно-методичні та загальнотехнічні вимоги до об'єктів інвестування, в т. ч. будівництва та промисловості продукції будівельного призначення, забезпечуючи їхню розробку, виробництво (виготовлення) та експлуатацію (використання); затверджуються відповідним господарським міністерством, відомством, а у сфері будівництва — Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України (Держбудом України);

ДБН — державні будівельні норми — розробляються на продукцію, процеси та послуги в галузі містобудування (вишукування, проектування, зведення, реконструкції, планування  та забудови населених пунктів і територій), а також у галузі організації, технології, управління та економіки будівництва — затверджуються Держбудом України;

ВБН — відомчі будівельні норми — розробляються зацікавленими відомствами за погодженням з Держбудом України за відсутності ДБН, а також у разі необхідності встановлення вимог, що перевищують або доповнюють вимоги ДБН, з урахуванням специфіки діяльності організацій та підприємств цього відомства;

РБН — регіональні будівельні норми — містять регіональні правила забудови населених пунктів і територій; розробляються місцевими державними адміністраціями за погодженням з Держбудом України;

ТУ — технічні умови — встановлюють вимоги до конкретних видів промислової продукції будівельного та іншого призначення, її використання, пакування, маркування, приймання, контролю та випробування, транспортування та зберігання; затверджуються заінтересованими організаціями за погодженням з Держбудом України або іншим відомством,

до сфери якого належить організація виробництва відповідної продукції.

До інвестиціно-правових норм з неповною структурою належать також рекомендаційні норми (в сучасних умовах розвитку ринкових відносин набувають особливого значення); їхня суть полягає в тому, що держава рекомендує певний порядок дій для суб'єктів інвестиційної діяльності (в т. ч. у сфері капітального будівництва), але не наполягає на ньому. Прикладом таких актів є: Положення про підрядні контракти в будівництві України, затверджені науково-технічною радою Держкоммістобудування, (протокол № 9 від 15 грудня 1993 р.)'; з питання застосування санкцій за порушення договірних будівельних зобов'язань — Правила про договори підряду на капітальне будівництво, затверджені постановою Радою Міністрів СРСР від 26 грудня 1987 р. № 1550 — щодо регульованих договорів (тобто таких, які укладаються не на підставі державного замовлення); зразки внутрішніх документів відкритого акціонерного товариства (Статут відкритого акціонерного товариства (далі — ВАТ), Положення про порядок збільшення (зменшення) статутного фонду ВАТ, Положення про фонди ВАТ, Положення про спостережну раду ВАТ тощо), затверджені розпорядженням Фонду державного майна України від 5 травня 1996 р. № 71-р.2, Примірний договір фінансового лізингу та Примірний інноваційний договір, що передбачає застосування фінансового лізингу, розроблені та затверджені Міністерством у справах науки і техніки (наказ від З березня 1998 р. № 59) і зареєстровані у Міністерстві юстиції 26 березня 1998 р. за № 204/2644.

Организация контрактних отношений в строительстве. С6. научно-методических документов.— К., 1994.