РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ ТА РЕТРОЦЕСІЇ : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ ТА РЕТРОЦЕСІЇ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

Стаття 1 Директиви щодо перестрахування та ретроцесії47 усуває обмеження як стосовно фізичних осіб, так і стосовно компаній та фірм48, які можуть впли­нути на:

—   діяльність підприємців у галузі перестрахування та ретроцесії;

—   ту частину діяльності, що стосується перестрахування та ретроцесії у таких виключних випадках, коли зазначені категорії осіб займаються пря­мим страхуванням, а також здійснюють перестрахування та ретроцесію.

Не допускаються, зокрема, такі обмеження, як:

—   надання дискреційних повноважень органам влади на застосування, в особливих випадках, положень та пред'явлення вимог49 до громадян ін­ших держав та заборони провадження ними діяльності у сфері перестра­хування та ретроцесії;

—   вимога отримувати додаткову ліцензію;

—   вимога мати при собі професійне свідоцтво чи посвідчення особи;

43 На випадок професійної недбалості.

4(1 Детальніше — у розділі «Перспективи розвитку страхового права ЄС».

48  Зазначених у частині І Загальної програми щодо усунення обмежень свободи здійснення підприємницької діяльності та свободи надання послуг.

49  Окрім загальних, передбачених національним законодавством.

—   надання дискреційних повноважень щодо складання переліку певних компаній чи компаній певної країни, з якими забороняється укладати договори про перестрахування чи ретроцесію будь-яких ризиків щодо особи, власності чи відповідальності та ін.

Регулювання відносин співстрахування у ЄС

Положення Директиви щодо співстрахування застосовуються лише до де­яких видів ризиків50, а саме:

—   будь-яке пошкодження чи втрата рухомих залізничних складів;

—   будь-яке пошкодження чи втрата авіатранспорту;

—   будь-яке пошкодження чи втрата річкових (озерних, морських) суден;

—   будь-яке пошкодження чи втрата вантажів, що перевозяться, чи багажу, незалежно від виду транспорту;

—   будь-яке пошкодження чи втрата об'єктів власності з причин пожежі чи дії природних сил;

—   будь-яке інше пошкодження чи втрата об'єктів власності (наприклад, крадіжка);

—   відповідальність, що випливає з експлуатації повітряного транспорту;

—   відповідальність, що випливає з експлуатації морських, річкових, озер­них та інших кораблів, суден чи човнів (включаючи відповідальність перевізника);

—   будь-яка інша відповідальність (крім видів, перелічених у пп. 7, 8, та відповідальності, що випливає з експлуатації автотранспортних засобів, та тієї, що може виникнути з використання ядерних речовин чи медика­ментів);

—   фінансові втрати різного характеру (пов'язані з зайнятістю, несприятли­вими погодними умовами; непередбачувані торгові витрати, інші непря­мі торгові втрати; інші форми фінансових втрат).

Всі інші ризики є об'єктом регулювання положень національного законо­давства.

Особливості співстрахування ризиків

Один ризик має бути застраховано за одним договором страхування, який запроваджує єдину систему страхових премій та є укладеним на один і той же проміжок часу, хоча укладається страхувальником з двома (або більше) страхо­вими компаніями (співстраховиками)51.

Ризик має бути «розташованим» у межах Співтовариства.

З метою покриття цього ризику визначається головний страховик — той із співстраховиків, хто буде уповноважений вирішувати із страхувальником будь-які питання, що виникають при виконанні договору страхування або у зв'язку з ним — він, образно кажучи, виступає єдиним страховиком ризику52.

30 Зазначених у додатку до першої директиви, дія якої спрямована на координацію національ­них положень у сфері страхування, іншого, ніж страхування життя (73/239/ЕЕС).

" Пропорційно до частки кожного з них. При цьому одна з компаній визначається «головним страховиком».

52 Відповідно до умов, передбачених Директивою 73/239/ЕЕС. Тобто мається на увазі, що для страхувальника головний страховик є єдиною відповідальною перед ним особою.

Хоча б один із співстраховиків, який виступає стороною за договором, діє через свій головний офіс чи структурний підрозділ, відкритий у державі-члені, іншій, ніж та, в якій здійснює підприємницьку діяльність головний страховик.

Головний страховик повністю бере на себе роль керуючого у відносинах співстрахування і, зокрема, визначає строки та умови страхування і страхові тарифи.

Статистика проведення операцій співстрахування

Кожна держава має збирати статистичні дані стосовно:

— обсягу операцій співеграхування та

— держав, залучених до проведення таких операцій.

Ліквідація страхової компанії, що здійснює діяльність у сфері співстрахування

Відповідальність, що випливає з факту ліквідації страхової компанії, яка є стороною у договорі співстрахування на рівні Співтовариства, не має відрізня­тись від такої, що є наслідком ліквідації будь-якої іншої страхової компанії, а також не має залежати від громадянства страхувальника чи особи, в інтересах якої укладено договір страхування.


<